”крањнець ¤кий в≥дмовивс¤ бути б≥дним

«≈–Ќ»Ќј ”  ќ—ћќ—≤ … Ћёƒ»Ќј Ќј «≈ћЋ≤
Ђћ≤… Ѕј“№ ќ ’ќƒ»¬ ” Ћ»„ј ј’ ≤ ѓ«ƒ»¬ Ќј  ќЌя’ї
 –ќ » «ј –≤ƒЌ»ћ ќЅ–≤™ћ
Ѕ≤«Ќ≈—
ў≈ –ј« ѕ–ќ ≈“» ” Ѕ≤«Ќ≈—” “ј ѕ–ќ Ѕј√ј“»’ ≤ Ѕ≤ƒЌ»’
” –јѓЌ—№ ј ћ≈Ќ“јЋ№Ќ≤—“№ «ј ѕ≈“–ќћ я÷» ќћ
Ђя Ѕ» ¬» ¬„»Ћ»—№ “ј  я  “–≈Ѕј...ї
Ћќ√≤„Ќј ѕ≤—Ћяћќ¬ј (я ј ћќ√Ћј Ѕ”“» … ѕ≈–≈ƒћќ¬ќё) ƒќ —ѕ–ќЅ» ѕќ–“–≈“ј 
ѕ≈“–ј я÷» ј ¬ …ќ√ќ «¬»„Ќќћ” ≤Ќ“≈–'™–≤

ЅЅ  84” 7 —47
як стати людин≥ багатою, а держав≥ сильною Ч над цим питанн¤м роздумують автор книги ≥ його 
персонаж Ч видатний украњнський б≥знесмен ≥ меценат ѕетро яцик ( анада).
 нига зац≥кавить не лише молодих честолюбц≥в, що з гранд≥озними планами кидаютьс¤ у вир 
б≥знесу, чи пол≥тик≥в, соц≥олог≥в ≥ ф≥лософ≥в, а й ус≥х читач≥в б≥ограф≥й славетних людей, 
оск≥льки в н≥й ¤скраво змальовано подвижницьке житт¤ одн≥Їњ з найвизначн≥ших особистостей 
сучасного украњнського св≥ту.
ISBN 5-7707-5027-8
(c) ћ —лабошпицький, 1994 (c)’удожнЇ оформленн¤ ќ  оспа, 1994


 ожна ≥стина, ¤ку в≥дкриваЇмо ми,Ч ≤де перший крок до тих ≥стин, ¤к≥ нам лишилос¤ в≥дкрити.
 лод јдр≥ан √ельвец≥й
’ристи¤нин маЇ любити вс≥х людей. ќдначе це зовс≥м не перешкоджаЇ йому найпершою 
любов'ю любити свою родину ≥ свою Ѕатьк≥вщину.
ћитрополит јндрей Ўептицький
Ћюби ”крањну до глибини своЇњ кишен≥... ™вген „икаленко
„и ви можете у¤вити повноц≥нне ≥снуванн¤ краси без њњ оперт¤ на силу?
ѕетро яцик

«≈–Ќ»Ќј ”  ќ—ћќ—≤ … Ћёƒ»Ќј Ќј «≈ћЋ≤

ќтак ≥ живу м≥ж двома св≥тами... ѕетро яцик

–≥дк≥сна, блискуча життЇва кар'Їра: сел¤нський син з ”крањни став на канадськ≥й земл≥ 
м≥льйонером. —¤гнув вершин усп≥ху та благополучч¤, здолавши чимало неспри¤тливих дл¤ 
нього обставин. јдже судилос¤ йому в двадц¤ть с≥м рок≥в починати в чужому краю своЇ 
житт¤ заново, ¤к мовитьс¤, з чистоњ стор≥нки. ≤ не мав в≥н тод≥ н≥чого, кр≥м власних рук та 
св≥тлоњ голови.

—ьогодн≥, з вершини усп≥ху й багатого життЇвого досв≥ду, йому добре видно на вс≥ боки. 
¬≥н огл¤даЇ перейдений шл¤х, осмислюЇ все те, що допомогло йому стати тим, ким в≥н Ї.

я певен, що досв≥д видатного б≥знесмена, його конструктивн≥ життЇв≥ настанови, усп≥шно 
перев≥рен≥ щоденною практикою, знадобл¤тьс¤ вс≥м тим, хто за його прикладом почуваЇ в 
соб≥ зухвал≥сть ≥ силу, аби в≥дмовитис¤ бути б≥дним ≥ стати господарем своЇњ дол≥.

Ќайлегше опов≥сти факти ц≥Їњ ц≥кавоњ б≥ограф≥њ. Ќа моЇ переконанн¤, мисл¤чу людину вони 
теж багато чого навчать, бо за ними вгадуЇтьс¤ лог≥ка вчинк≥в, окреслюЇтьс¤ пунктир 
характеру. ¬ажче проанал≥зувати все це житт¤ в контекст≥ не т≥льки побутуванн¤ 
украњнськоњ ем≥грац≥њ в  анад≥, а й особливостей њњ д≥лового св≥ту, де ѕетро яцик 
почуваЇтьс¤, мов риба у вод≥, в своњй орган≥чн≥й стих≥њ. јле без такого анал≥зу розум≥нн¤ 
механ≥зму усп≥ху видатного б≥знесмена буде неповним, оск≥льки перед нашими очима 
постане т≥льки те, що лежить на поверхн≥ й через свою самоочевидн≥сть не вимагаЇ 
додаткових коментар≥в.

¬ будь-¤кому усп≥ху Ї не т≥льки технолог≥¤ його дос¤гненн¤, а й психолог≥¤ людини, що 
його здобуваЇ (або через цю свою психолог≥ю не здобуваЇ). ƒл¤ польоту, ¤к в≥домо, 
потр≥бно двоЇ крил. ќднокрилий пол≥т у¤вити важко. ЂЅагат≥ люди не схож≥ на нас з 
вамиї,Ч сказав свого часу американський письменник —котт ‘≥цджеральд, маючи на уваз≥ 
передовс≥м њхню психолог≥ю. “ому в розпов≥д≥ про ѕетра яцика н≥¤к не обминути й суто 
психолог≥чних нюанс≥в, з ¤ких ≥ складаютьс¤ його стосунки з людьми ≥ взагал≥ Ч з≥ св≥том, 
де йому судилос¤ жити й здобувати усп≥х, лишаючи на шл¤ху до нього багатьох позаду. 
ѕсихолог≥¤ л≥дера Ч один ≥з загадкових феномен≥в л≥дерства. Ќаука усп≥ху Ч не т≥льки 
наука ¤к робити, а ≥ ¤к жити, аби нерозумними вчинками не перекреслювати зроблене.

я запрошую читача подумки ступити в яциков≥ сл≥ди ≥ перейти той шл¤х, ¤кий прив≥в його 
до усп≥ху. …, у¤вно долаючи цей маршрут, пам'¤татимемо доречну тут сентенц≥ю ф≥лософа: 
Ђ—уть не в тому, щоб ¤кнайшвидше прийти до мети подорож≥, а в тому, щоб ¤кнайб≥льше 
побачити в дороз≥ї...

Ч  “о це ви Ч пан яцик? Ч запитав ¤ високого, поставного чолов≥ка з сивою чуприною.

Ч я,Ч гл¤нув молодооко й усм≥хнувс¤ доброзичливо.

Ч ј ¤ гадав, що побачу безнад≥йного патр≥арха.

Ч  Ѕагато людей бачать те, що вони хочуть бачити.

Ч  Ќа зн≥мках в украњнськ≥й прес≥ ви Ч трохи ≥нший...

Ч який же?

Ќа зн≥мках у газетах в≥н Ч аж надто статечний, чи то пак, респектабельний. ј може, таке 
в≥дчутт¤ створювалос¤ через те, що ¤ тод≥ ще не бачив його самого. ј тут одразу ж в≥дчув у 
ньому особлив≥сть, ¤ку важко передати фотограф≥¤м,Ч в≥д нього враз в≥йнуло р≥дк≥сною 
внутр≥шньою силою. —татичне враженн¤ в≥д фотограф≥й Ч ≥ так не дуже виразне Ч геть 
потьм¤н≥ло перед цим дуже живим у кожному впевненому жест≥ чи ≥рон≥чному злам≥ брови 
чолов≥ком.

Ч  який? Ч перепитую, аби мати трохи часу, щоб знайти точне визначенн¤ враженню, але, 
так ≥ не знайшовши його, в≥дпов≥даю приблизно: Ч Ќе дуже на вас схожий.

Ч  ћоже бути,Ч в≥дпов≥даЇ в≥н, думаючи про щось зовс≥м ≥нше.

ћ≥й при¤тель ќлександр ’арченко, добра душа ≥ в≥домий журнал≥ст, напружено роздумуЇ, 
¤к би схилити пана ѕетра яцика до ближчого знайомства з≥ мною, оск≥льки ц¤ випадкова 
зустр≥ч у дом≥ ѕрокопа Ќаумчука Ч випадковий еп≥зод, а так зване знайомство Ч звичайна 
данина етикету. ¬ийшовши зв≥дс≥л¤, яцик може в≥дразу ж забути гост¤ з  иЇва.

јле доки ќлександр сушить соб≥ над тим голову (в≥н уже, здаЇтьс¤, й з≥бравс¤ щось таке 
сказати), пан яцик неспод≥вано пропонуЇ:

Ч  ѕоњхали до мене вечер¤ти. ’то б в≥дмовивс¤?

њдемо. ѕеребираю в пам'¤т≥, що ¤ знаю про ѕетра яцика: б≥знесмен, меценат, чолов≥к 
своЇр≥дного характеру (це п≥д впливом пол¤рно протилежних характеристик, ¤к≥ давали 
йому р≥зн≥ люди); маЇ дружину, трьох доньок...

ћ≥зерно мало, щоб скласти б≥льш-менш докладне у¤вленн¤ про людину.

Ч  ¬≥н буваЇ крутим чолов≥ком,Ч каже ќлександр. ћи вдвох њдемо його машиною. яцик 
Ч своЇю. “рохи перегодом ’арченко додаЇ:

Ч јле маЇ на те право Ч н≥хто тут ст≥льки не зробив дл¤ украњнськоњ осв≥ти.

ј мен≥ раптом згадалос¤ те р≥дк≥сне в≥дчутт¤ спок≥йноњ

доброзичливост≥ ≥ внутр≥шньоњ сили, що п≥шло потужною хвилею в≥д нього у передпокоњ 
дому, де ми випадково зустр≥лис¤. ≤ ¤ подумав: так, ¤ не знаю про ѕетра яцика майже 
н≥чого, але, здаЇтьс¤, збагнув одну з найголовн≥ших особливостей ц≥Їњ натури. ≤ вже н≥хто 
н≥коли не переконаЇ мене в тому, що його не можна назвати сильною, вольовою 
≥ндив≥дуальн≥стю. “а, зрештою, слабак н≥коли не дос¤г би того, чого дос¤г в≥н. ќтже, мене 
опановуЇ впевнен≥сть, що ¤ не помил¤юс¤.

ћашина в'њздить у просторий дв≥р перед великим двоповерховим будинком, що нагадуЇ 
витв≥р мистецтва.

я вражено дивлюс¤ на нього, а ќлександр, перехопивши м≥й погл¤д, лакон≥чно по¤снюЇ:

Ч ѕанов≥ яциков≥ не можна мати г≥рший будинок. јдже в≥н Ч буд≥вельник...

Ћог≥ка переконлива. јле ж часто буваЇ й так, ¤к сказано у в≥дом≥й украњнськ≥й приказц≥ про 
те, що чоботар без чоб≥т ходить. ’оча то Ч Ђдомашн≥йї досв≥д, а тут Ч ≥нший св≥т, ≥нш≥ 
люди, ≥нша ментальн≥сть. “ой досв≥д мало що зможе по¤снити в  анад≥. ≤ в цьому ¤ не раз 
згодом переконувавс¤.

√осподар уже вдома.

ѕрив≥тним жестом запрошуЇ заходити.

ƒружина гостюЇ на р≥здв¤них св¤тах у мами в ≈дмонтон≥. ѕов≥домивши нас про це, яцик 
каже, що зараз зготуЇ вечерю.

Ќа мою пропозиц≥ю про допомогу махнув рукою:

Ч я сам.

Ч  ћожна, ¤ почну своњ мемуари з такоњ фрази: Ђћ≥льйонер готував мен≥ вечерю...ї?

Ч  ћожна, ¤кщо вам так хочетьс¤.

ѕот≥м обережно в≥дсунув уб≥к порцел¤нового чайника.

Ч  ќбережно, не розбийте,Ч сказав з усм≥хом.Ч ¬≥н дуже дорогий Ч коштував мен≥ 
п'¤тнадц¤ть тис¤ч...

Ч ƒолар≥в?

Ч “ак.

Ќе в≥рив власним очам: звичайна р≥ч просто не може мати такоњ фантастичноњ ц≥ни. 
«апитливо гл¤нув на нього.

Ч  ÷е сталос¤ так,Ч розпов≥в яцик.Ч ќдин наш митець захот≥в орган≥зувати виробництво 
таких речей.  инувс¤ до банку за кредитом, а там йому кажуть: хтось повинен уз¤ти на себе 
обов'¤зок гарант≥њ...

Ч  ≤ ви виступили гарантом?

Ч  “ак.

Ч ј в≥н не зм≥г кредит повернути?

Ч “ак, не п≥шло в нього п≥дприЇмництво.

Ч  ќтже?..

Ч  ћен≥ довелос¤ внести за нього т≥ грош≥, Ч в≥дпов≥в ≥ знов усм≥хнувс¤ неспод≥вано 
бадьоро Ч так, начеб не в≥н виплатив за когось грош≥, а хтось виплатив за нього.

...ѕ≥зн≥ше, с≥даючи до столу, ¤ бо¤вс¤ на чайник нав≥ть дихнути. Ќ≥, господар ним ан≥трохи 
не дорожив. ≤ ту ≥стор≥ю опов≥в ¤к звичайний життЇвий курйоз, а не ¤к застереженн¤ бути 
д≥йсно обережним з ц≥Їю р≥ччю. јле чайник справд≥ викликав у мене майже побожний 
острах.

ƒоки яцик клопочетьс¤ з вечерею, огл¤даю д≥м: добротн≥ антикварн≥ мебл≥ д≥бран≥ з 
великим смаком, зручн≥, вони служитимуть ще тис¤чу л≥т (њх можна виставл¤ти ≥ в музењ). 
Ѕагата б≥бл≥отека, в ¤к≥й зосереджено здеб≥льшого виданн¤ енциклопедичного характеру й 
мистецьк≥ альбоми.  олекц≥¤ живопису й граф≥ки: ¬асильк≥вський, Ћевченко, ѓжакевич, 
Ѕурачек, √н≥здовський, ѕатик... ™ й полотна канадських художник≥в, китайських. ”се це 
надаЇ величн≥й ≥ простор≥й осел≥ особливоњ емоц≥йноњ атмосфери, затишку. ѕ≥зн≥ше ¤ 
переконавс¤: в такому дом≥ справд≥ приЇмно жити.

якщо не знати роду зан¤ть ѕетра яцика, то в розмов≥ з ним важко в≥дразу вгадати 
б≥знесмена. ¬≥н може ц≥каво анал≥зувати творч≥ б≥ограф≥њ ≥ мистецтво ќлександра 
јрхипенка, ¬асил¤  урилика, Ќикифора ƒровн¤ка, маЇ справд≥ ориг≥нальн≥ м≥ркуванн¤ про 
™вгена ћаланюка чи “одос¤ ќсьмачку, охоче говорить про особливост≥ р≥зних етн≥чних 
масив≥в  анади, може перевести будь-¤ку тему в ф≥лософську площину, щоб одразу ж 
сипонути неспод≥ваними парадоксами. 1 в т≥й стих≥њ почуваЇтьс¤ звично, бо щедро 
надарований нетрадиц≥йним погл¤дом на реч≥, а також от≥Їю невситимою допитлив≥стю, 
¤ка змушуЇ шукати у всьому самоњ сут≥, наполегливо продиратис¤ до нењ кр≥зь часток≥л 
поверхових у¤влень ≥ звичних стереотип≥в. яцик не сприймаЇ сл≥по на в≥ру 
загальноприйн¤ту думку. ¬≥н неодм≥нно п≥ддаЇ њњ анал≥зов≥, препаруЇ,

виважуЇ на терезах лог≥ки й ≥рон≥њ. ¬≥н мусить сам допевнитис¤ в справедливост≥ њњ. √адаю, 
що в цьому Ч теж одне з по¤снень його п≥дприЇмницьких здобутк≥в, бо саме та особлив≥сть 
характеру дозвол¤Ї яциков≥ знаходити найрац≥ональн≥ш≥ методи веденн¤ повс¤кденноњ 
справи й дос¤гати у н≥й усп≥ху.

¬же за першого знайомства в≥н ущент зруйнував моњ у¤вленн¤ про б≥знесмена ¤к про 
обмежену людину, котра н≥чого, кр≥м свого б≥знесу, не знаЇ ≥ знати не хоче. Ќавпаки Ч 
його духовний портрет н≥чим на те не схожий, бо за ним сто¤ть ≥ знанн¤, ≥ серйозна людська 
культура.

Ќедавно ¤ вичитав у газетах вражаючий факт.  осмонавти брали дл¤ експерименту в пол≥т 
проросле зерно пшениц≥. ѕосадили, ¤кщо це можна так назвати, його там, де пануЇ стан 
невагомост≥. “обто випустили в плаванн¤ по кораблю зернинки, з ¤ких уже повитикалис¤ 
бадьор≥ паростки. “ого, що сталос¤, космонавти не передбачили. ѕаростки збунтувалис¤. 
ѕозбавлен≥ в≥дчутт¤ земного т¤ж≥нн¤ й грунту, вони поповзли назад у зернини, а пот≥м ≥з 
середини роз≥рвали њх.

÷ей факт мимовол≥ спроектував с¤ на б≥ограф≥њ украњнських ем≥грант≥в. ќчевидно, декого з 
них опанував у чужому середовищ≥ стан того зерна в невагомост≥. ќдин ≥з таких траг≥чних 
приклад≥в мен≥ пост≥йно стоњть у пам'¤т≥. ÷е Ч гнаний демонами страху й пересл≥дуванн¤ 
поет “одоса ќсьмачка. ¬≥н не приживс¤ в Ќовому —в≥т≥. …ого псих≥ка вибухнула, ≥, 
позбавлений в≥дчутт¤ живлющого грунту й р≥дного т¤ж≥нн¤, в≥н загинув, мов те зерно в 
космос≥.

÷¤ аналог≥¤ м≥ж зерниною в невагомост≥ й людиною в ем≥грац≥њ маЇ одну ≥стотну корективу. 
ƒовкола зерна об'Їктивно ≥снував фактор, що вбивав його. ј щодо людини, то цей фактор 
Ч суб'Їктивний; в≥н може бути в н≥й сам≥й, виражений в одн≥й сильн≥ше, в ≥нш≥й 
пом≥рн≥ше. ¬ одних вистачаЇ вол≥, щоб його здолати, в ≥нших Ч н≥.

” яцика Ч вистачило. јдаптац≥¤ в новому середовищ≥ минула загалом безбол≥сно, без 
пом≥тних втрат. ¬≥н сто¤в на земл≥. …ого внутр≥шн¤ сила допомагала сил≥ земного т¤ж≥нн¤.

Ќаполеонов≥ належить такий парадокс: Ђ ожна битва виграЇтьс¤ чи програЇтьс¤ ще задовго 
до початку њњї.

¬≥н належить до того р≥дк≥сного типу людей, ¤к≥ вже з першого погл¤ду викликають 
глибоку дов≥ру. ўе не знаЇш, хто ≥ що ц¤ людина, ба нав≥ть ≥ приблизно не здогадуЇшс¤ 
про те, але вже в≥дчуваЇш: вона не прагне видаватис¤ ¤кимось кращим чи значн≥шим, 
ан≥ж Ї насправд≥. —пок≥йний, само зосереджений ≥ доброзичливий, яцик справл¤Ї 
враженн¤ чолов≥ка справд≥ над≥йного. як кажуть, на таких можна покластис¤; вони 
мають тверде слово, не щедр≥ на вс¤к≥ об≥ц¤нн¤ й запевненн¤, але вже пооб≥ц¤вши 
щось, неодм≥нно виконають, хоч би ¤ких зусиль це њм коштувало (шкода, що ц¤ 
обов'¤зков≥сть пом≥ж нас не менш р≥дк≥сна, ан≥ж талант; такоњ внутр≥шньоњ дисципл≥ни ≥ 
справд≥ повс¤кденного, повс¤кчасного дорож≥нн¤ своњм реноме нам бракуЇ ≥ бракуЇ).

¬же пот≥м ¤ не раз переконувавс¤ в справедливост≥ того першого враженн¤ в≥д ѕетра 
яцика. ™дине т≥льки, на що не м≥г дл¤ себе в≥дпов≥сти: це в нього вроджене чи 
вироблене житт¤м? “ак, в≥н творив себе, наче писав книгу чи л≥пив скульптуру, 
прагнучи довершеност≥, ор≥Їнтуючись на еталони культури д≥лового св≥ту, в≥дс≥каючи в 
соб≥ так≥ анахрон≥чно-карикатурн≥ риси, ¤к розхристан≥сть душ≥, безв≥дпов≥дальна й 
пустопорожн¤ балаканина й усе до цього под≥бне, що так прикро вражаЇ нас у багатьох 
люд¤х. јле ¤кби яцик не мав вроджених даних от≥Їњ д≥ловитост≥ й в≥дпов≥дальност≥, то 
важко пов≥рити, що в≥н так далеко просунувс¤ б у процес≥ самовихованн¤ й 
самовдосконаленн¤. ÷е б нагадувало буд≥вництво хати без фундаменту. ’оч ¤ку б 
арх≥тектурну вигадлив≥сть споруда мала, хоч ¤кий добротний матер≥ал дл¤ нењ було 
затрачено ≥ хоч ¤к старанно њњ збудовано, однак саме через в≥дсутн≥сть над≥йного 
фундаменту вона н≥коли не змогла б дор≥вн¤тис¤ в досконалост≥ й над≥йност≥ тим, ¤к≥ 
це мають.

ѕередумуючи його багате на складн≥ перипет≥њ житт¤, ¤ не раз допевнювавс¤: в≥н Ч 
людина, ¤ка не губитьс¤ за неспри¤тливих чи й критичних дл¤ нього ситуац≥й, а 
навпаки Ч змоб≥л≥зовуЇтьс¤, збираЇ вс≥ своњ ≥нтелектуальн≥ й моральн≥ сили дл¤ 
р≥шучих д≥й. —лабший н≥титьс¤, деморал≥зуЇтьс¤, що й може стати початком програшу, 
внутр≥шньоњ готовност≥ примиритис¤ з поразкою ще тод≥, коли об'Їктивно збер≥гаЇтьс¤ 
шанс виграти, Ч але в≥н уже "опустив у безнад≥њ руки. яцик же не припускаЇ й думки про 
кап≥тул¤нтство. ¬≥н боретьс¤ до к≥нц¤, прагне скористати кожен Ч бодай ≥ найменший Ч 
шанс. 1, певно, саме тому здеб≥льшого перемагаЇ.

” ц≥й життЇв≥й ≥стор≥њ мен≥ найменш хот≥лос¤ б впадати в монотонну дидактику й читати 
абстрактн≥ лекц≥њ на теми ѕетра яцика. ѕрагнетьс¤ передовс≥м збагнути своЇр≥дн≥сть 
духовноњ еволюц≥њ ц≥Їњ особистост≥, оголити механ≥зм його п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, 
окреслити широкомасштабн≥сть меценатства, ¤кому немаЇ жодноњ аналог≥њ в сучасному 
украњнському св≥т≥, а також опов≥сти про визначальн≥ самонастанови яцика в його 
стосунках з д≥йсн≥стю, де Ї особливо важлив≥ дл¤ нас, украњнц≥в, уроки ≥ реал≥стичного, ≥ 
р≥дк≥сно творчого п≥дходу до житт¤. јле в ц≥й розпов≥д≥ не об≥йтис¤ ≥ без момент≥в 
узагальненого плану, ¤к≥ допомагають концентровано виразити суть небуденноњ людськоњ 
особистост≥. як в≥домо, про одне й те ж ¤вище можна по≥нформувати ≥ його стислою 
формулою, ≥ конкретною, точною деталлю. ≤ в обох розр≥знених випадках мети буде 
дос¤гнуто лише почасти Ч краще поЇднувати њх, подаючи два вим≥ри ¤вища: узагальнено-
конспективний ≥ рельЇфний, орган≥чно детал≥зований Ђзр≥зї того чи того важливого в 
б≥ограф≥њ п≥дприЇмц¤ ≥ мецената еп≥зоду.

ќтже, ѕетро яцик Ч здалека ≥ зблизька.

яскравий ≥ндив≥дуум сусп≥льства Ч ≥ жива, конкретна людина.

’очу розпов≥сти про те ≥ про те, щоб уникнути одноб≥чноњ схематичност≥ зображенн¤.

« ц≥Їю ж метою в своњй розпов≥д≥ надаватиму слово й ≥ншим люд¤м, а також самому 
ѕетров≥ яцику, послуговуватимус¤ його коментар¤ми р≥зних життЇвих ¤вищ ≥ проблем. як 
в≥домо, людина, говор¤чи нав≥ть про щось од нењ далеке, значною м≥рою говорить тим ≥ про 
себе.

ј ще в ц≥й розпов≥д≥ не уникнути шл¤ху в≥д життЇвого й ≥нтелектуального обр≥ю самого 
ѕетра яцика до наших загальноукрањнських обр≥њв. ÷е Ч та дорога, в ¤к≥й можна 
спостерегти справд≥ багато. (якщо дивитис¤ без м≥ф≥чно-патр≥отичних переб≥льшень та 
перечулень, а спок≥йно-тверезим погл¤дом людини, ¤ка хоче докопатис¤ до сут≥ речей). ≤ Ч 
в зовс≥м неспод≥ваному св≥тл≥.

ћен≥ пощастило бути пор¤д з ним п≥втора м≥с¤ц¤. —постер≥гав його в р≥зних ситуац≥¤х, 
поступово в≥дкривав нов≥ гран≥ цього ц≥льного характеру.

ќсь яцик, ¤к завжди, внутр≥шньо з≥браний, спок≥йно зосереджений на т≥льки йому в≥домих 
думках, перед дев'¤тою ранку (точн≥сть Ч годинник можна зв≥р¤ти!) в≥дчин¤Ї двер≥ 
канцел¤р≥њ ф≥рми. –≥вний у стосунках з прац≥вниками (за весь час ¤ так ≥ не пом≥тив у ньому 
р≥зких перепад≥в настрою), в≥н чимось нагадуЇ досв≥дченого кап≥тана корабл¤, ¤кий, добре 
знаючи нав≥гаторську справу, маршрут ≥ в≥р¤чи в свою команду, впевнено веде судно до 
мети.

ѕросторий каб≥нет на другому поверс≥. ‘отограф≥њ доньок ≥ внук≥в перед очима. “радиц≥йна 
вран≥шн¤ кава. “елефонн≥ дзв≥нки. —тосик св≥жоњ пошти (листи до фундац≥њ, д≥лов≥ папери, 
англ≥йськ≥ й украњнськ≥ газети, пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ журнали...) Ч усе це перегл¤не 
впродовж дн¤, важлив≥ше в≥дкладе на пот≥м, щоб ознайомитис¤ докладн≥ше. ¬≥дв≥дувач≥. 
„асом найнеспод≥ван≥ш≥, оск≥льки б≥знес, ¤к в≥домо, справа вельми багата на 
непрогнозован≥ повороти.

я бачив, ¤к в≥н веде д≥лов≥ переговори. Ќезм≥нно доброзичливий, уважно слухаЇ слова тих, 
хто забажав ц≥Їњ зустр≥ч≥, а його зосереджено-непроникне обличч¤ не виказуЇ думок, ¤к≥ 
народжуютьс¤ у в≥дпов≥дь на т≥ слова. ћожливо, в≥н спок≥йно анал≥зуЇ те, що може сто¤ти 
за словами, оск≥льки, ¤к людина конкретна, легко знаходить найкоротшу дорогу до сут≥. 
(ћен≥ здаЇтьс¤, його важко заплутати в хащах багатозначних фраз). Ћиш ≥нколи обличч¤ 
йому про¤сн≥Ї усм≥хом, коли кине дотеп чи лакон≥чний коментар.

Ќе посп≥шаЇ негайно давати в≥дпов≥дь нав≥ть тод≥, коли" Ї спроба спровокувати його до 
цього. ¬≥н ще не раз передумаЇ почуте, виважить на терезах лог≥ки й досв≥ду ≥ лиш по тому 
прийме, р≥шенн¤. ’аос чи посп≥х у прийн¤тт≥ р≥шень несум≥сн≥ з ним. ѕринаймн≥ ¤ цього не 
можу у¤вити. яцик у моЇму у¤вленн≥ Ч це спок≥йний анал≥з (Ђкалькульований ризикї Ч не 
випадковий його висл≥в) ≥ р≥шенн¤ Ч ¤к його лог≥чний п≥дсумок.

ќсь яцик, по-домашньому зод¤гнений, клопочетьс¤ б≥л¤ басейну чи кв≥т≥в на крих≥тних 
охайних клумбах. « усього в≥дчутно, що в≥н любить св≥й д≥м, ¤кий мовби виступив з л≥совоњ 
гущавини за ним ближче до вулиц≥ й назавжди завмер на тому м≥сц≥; любить св≥й 
просторий дв≥р, обл¤мований зеленими килимами традиц≥йних тут газон≥в.

” так≥ хвилини в≥н видаЇтьс¤ абсолютно в≥дстороненим од мирськоњ суЇти, ц≥лковито 
зосередженим на т≥й нескладн≥й робот≥. —постер≥гаючи за ним, нав≥ть можна було 
подумати: ¤к ум≥Ї переключати свою увагу в≥д щоденних б≥знесових клопот≥в. јле згодом 
яцик казав: нарешт≥ до мене прийшло р≥шенн¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤, др≥бн≥ побутов≥ зан¤тт¤ не 
т≥льки принос¤ть йому задоволенн¤ можлив≥стю трохи розслабитис¤, поспостер≥гати за 
житт¤м природи (а вона ж Ч у його двор≥!), насолодитис¤ простотою, а й дають 
дорогоц≥нну змогу нехапливе передумати вс≥ т≥ проблеми, що обступають п≥дприЇмц¤ 
щ≥льною ст≥ною майже день при дн≥. як, скаж≥мо, ≥ письменник чи художник, в≥н працюЇ 
нав≥ть тод≥, коли, власне, не працюЇ. “обто Ч не сидить за робочим столом у канцел¤р≥њ, ¤к 
мовитьс¤, не перебуваЇ безпосередньо при виконанн≥ обов'¤зк≥в.

ќсь в≥н Ч на котедж≥ (так називаютьс¤ тамтешн≥ дач≥) косить траву чи обр≥заЇ г≥лл¤ дерев. 
ѕо-спортивному од¤гнений, ц≥лковито поглинутий роботою, ан≥трохи не нагадуЇ 
благополучного б≥знесмена. ƒо нього приходить сус≥да. ѕочинаЇтьс¤ розмова про 
украњнськ≥ справи. —першу вона тече мирно Ч йде обм≥н новинами з  иЇва. ƒал≥ (коли 
мимовол≥ починаютьс¤ узагальненн¤ почутоњ ≥нформац≥њ) яцик, оперуючи 
спостереженн¤ми природи украњнського характеру ≥ новими фактами, знову говорить про 
набол≥ле: ми не хочемо ставити перед собою завдань здобувати найвищ≥ вершини, ми 
задовольн¤Їмос¤ перес≥чними дос¤гненн¤ми; де наш≥ банки? де велетенськ≥ виробнич≥ 
корпорац≥њ? де наш б≥знес м≥жнародних масштаб≥в? де, зрештою, нац≥ональне примиренн¤ в 
≥м'¤ в≥льноњ, незалежноњ ”крањни? √радом сиплютьс¤ р≥зк≥ й дошкульн≥ слова. 
—п≥врозмовник або намагаЇтьс¤ кволо щось заперечити, або мовчить, не маючи аргумент≥в. 
(ѕот≥м в≥н мен≥ сказав про яцика: Ђ¬еликий патр≥от ≥ меценат Ч м≥льйони дав на 
украњнську справу,Ч але дуже р≥зкий на слово й гордий, ¤кби не це Ч у нас би його на 
руках носили...ї

≤ саме в тому ¤ дозволив соб≥ трохи засумн≥ватис¤, бо тут, ¤к ≥ скр≥зь пом≥ж нашого 
брата, не дуже схильн≥ вибачати життЇвий усп≥х ≥ попул¤рн≥сть). ќсь в≥н, то глибоко 
зосереджений, то ≥рон≥чно усм≥хнений, в≥дпов≥даЇ на запитанн¤ журнал≥ст≥в. ћаЇ 
нагоду сказати про найголовн≥ш≥ своњ життЇв≥ самонастанови, под≥литис¤ 
спостереженн¤ми про роль украњнськоњ ем≥грац≥њ дл¤ украњнськоњ справи. ¬≥дзначаючи 
заслуги њњ в збереженн≥ нац≥ональноњ ≥дентичност≥, докладно говор¤чи про справи 
громад, церкви, просв≥тн≥х ≥нституц≥й, ¤к завжди, ставить принципово важлив≥, 
глобальн≥ за масштабами проблеми стосунк≥в украњнства з≥ св≥том, конкретизуЇ те на 
р≥зних прикладах. ≤ знову все зводитьс¤ до ключового моменту: ми здеб≥льшого 
прир≥каЇмо себе на роль робочоњ сили в чужих руках, п≥д чужим кер≥вництвом ≥ 
традиц≥йно звинувачуЇмо за цю невиграшну роль когось ≥ншого, хоча нам треба 
визнати тут свою ж вину.

ѕетро яцик:

Ќаша ем≥грац≥¤ псуЇ багато енерг≥њ, часу, грошей, паперу на так зван≥ пол≥тичн≥ 
суперечки.  расномовство заступило зм≥ст пон¤тт¤ Ђпол≥тикаї. Ќав≥ть не питаЇмо 
себе, ¤ка пол≥тика. ћ≥ждержавна, державна, пров≥нц≥йна, рег≥ональна, шк≥льна, 
церковна, економ≥чна чи ¤ка ≥нша?!

«асоб≥в до робленн¤ правдивоњ пол≥тики ем≥грац≥¤ не маЇ. ћожна лише координувати 
групову пол≥тику. ѕри помоч≥ осв≥ти можна п≥дносити ≥нтелектуальний р≥вень, 
включно з п≥днесенн¤м р≥вн¤ координуючих чинник≥в. Ќормально на пров≥дника ц¤ група 
що к≥лька рок≥в вибираЇ кращих людей з-пом≥ж себе. якраз через брак п≥днесенн¤ 
≥нтелектуального р≥вн¤ наших груп вони залишилис¤ ≥з старими, прим≥тивними не 
пров≥дниками, а в≥думираючими монархами. ўе б≥льше нещаст¤ в тому, що цих груп 
так багато. ” 1963 роц≥ на прињзд нашого Ѕлаженн≥йшого прив≥т дл¤ нього склали 167 
орган≥зац≥й м≥ста “оронто. ѕерегл¤нувши той реЇстр, ¤ соб≥ подумав: ¤кби з ¤коњсь 
причини 160 тих орган≥зац≥й з њхн≥ми головами перестали ≥снувати, чи була б з того 
користь чи шкода дл¤ ”крањни? ѕо де¤кому час≥ ¤ погодивс¤, що це була б т≥льки 
користь, бо залишених с≥м орган≥зац≥й мали б добрих, талановитих, добре платних 
людей, ¤к≥ керували б громадським житт¤м. Ќе було б ст≥льки жебранини, продажу 
квитк≥в, банкет≥в. “их с≥м, робл¤чи конкретну працю, не мусили б витрачати енерг≥њ на 
суперечки 160-х, на докази, хто з них кращий г≥покрит, називаючи сьогодн≥ свою 
д≥¤льн≥сть украњнською пол≥тикою...

«маганн¤ до висот Ї одиноким здоровим оправданн¤м на ≥снуванн¤. «маганн¤ за 
житт¤ Ї одиноким реальним оправданн¤м житт¤.

“≥ люди чи народи, ¤к≥ незд≥бн≥ змагатис¤ до висот, п≥дсв≥домо перестають боротис¤ 
за своЇ м≥сце на земл≥, за своЇ м≥сце м≥ж людьми. ¬они нид≥ють, трат¤ть право на 
житт¤ ≥ в≥думирають. —аме говоренн¤ про змаганн¤ не Ї, по сут≥ реч≥, змаганн¤м. ¬≥д 
кожного з нас особисто залежить, ¤кий приклад з обох названих ви¤в≥в ми виберемо; 
що дос¤гнемо.

Ѕо т≥льки те, що кожний з нас окремо ≥ вс≥ ми разом здобудемо ≥ залишимо по соб≥, 
принесе добро ”крањн≥ у крањнах нашого поселенн¤, ¤к також ≥ на р≥дних земл¤х...

“е, що яцик говорив понад дес¤ть рок≥в тому, ан≥трохи не втратило своЇњ актуальност≥ 
й сьогодн≥.  оли в≥н нагадуЇ про це, в його голос≥ немаЇ жодного нат¤ку на торжество, 
що так часто буваЇ в людей, ¤к≥ пишаютьс¤ своЇю проз≥рлив≥стю ≥ не втомлюютьс¤ вс≥м 
нагадувати: бачте, ¤ не помил¤вс¤ ≤ яцик хот≥в би помил¤тис¤, коли висловлюЇ докори 
на адресу своњх земл¤к≥в, в≥н справд≥ зрад≥в би, допевнившис¤, що помил¤Їтьс¤. …ому 
не потр≥бн≥ лаври  ассандри. …ому потр≥бн≥ благополучч¤ й процв≥танн¤ украњнства в 
його р≥дн≥й держав≥. јби це дос¤глос¤, яцик сприйн¤в би те ¤к найб≥льше особисте 
щаст¤.

ќсь в≥н, веселий ≥ при¤зний до товариства, опов≥даЇ гуртов≥ людей у дом≥ пан≥ ћар≥њ 
√олод про своњ молод≥ роки на канадськ≥й земл≥. ƒотепн≥ ≥стор≥њ з неспод≥ваними 
ком≥чними ситуац≥¤ми так ≥ сиплютьс¤ з нього. “о згадуЇ, ¤к з неб≥жчиком –оманом 
√олодом ≥ незм≥нним Ѕогданом Ѕ≥гусом упродовж доброго дес¤тка л≥т ходив 
кол¤дувати (вс≥ накол¤дован≥ грош≥ передавали в фонд Ђ≈нциклопед≥њ 
”крањнознавстваї). ¬олод≥ючи артистичним хистом, ум≥ло шаржуЇ своњх 
сп≥вкол¤дник≥в, легко в≥дтворюЇ њхн≥ жести, м≥м≥ку, ≥нтонац≥њ, перепов≥даЇ сюжети 
тод≥шн≥х пригод. 1, дивл¤чись на нього, життЇрад≥сного, сповненого енерг≥њ та 
оптим≥зму, н≥¤к не можеш пов≥рити, що йому вже повернуло за с≥мдес¤т. «гадуЇш десь 
чуте: ЂЋюдин≥ ст≥льки рок≥в, на ск≥льки вона сама себе в≥дчуваЇї. Ќе випадково яцик ¤кось 
мовив про одного свого сус≥ду, молодшого за нього, може, на п'¤ть-ш≥сть л≥т: ЂЅезнад≥йно 
старий чолов≥кї,Ч маючи передовс≥м на уваз≥ не календарну р≥зницю свого ≥ його в≥ку. 
„олов≥к був ¤кийсь геть обважн≥лий, апатично-мл¤вий; в≥н, сказати б, кап≥тулював перед 
житт¤м, ем≥грував з нього в розмови про своЇ здоров'¤, в нар≥канн¤ на свою долю ≥ долю 
народу, в звичайн≥с≥ньке неробство. ÷ього яцик ≥ не приймаЇ, ≥ не хоче розум≥ти.

÷е Ч не дл¤ нього.

÷е Ч не з його життЇвоњ п≥сн≥.

1988 року його в  анад≥ розшукав конверт з ”крањни. Ўановний ѕетре, дорогий сус≥де!

¬ир≥шив написати “об≥ коротенького листа, бо ж не можу мовчати дал≥, коли невимовна 
рад≥сть за “ебе рветьс¤ назовн≥. Ќе у¤вл¤Їш соб≥, ѕетре, ск≥льки радост≥ прин≥с “и мен≥, та 
й не лише мен≥ одному, а вс≥м, кому не байдуже все р≥дне.

Ќе у¤вл¤Їш соб≥, ѕетре, до чого вд¤чний “об≥ за все, до чого гордий за “ебе. јдже не часто 
так≥ хвилини трапл¤ютьс¤ в житт≥.

’то б м≥г передбачити 50 л≥т тому, що з-п≥д солом'¤ноњ, прокуреноњ димом, обшарпаноњ 
бойк≥вськоњ стр≥хи у широкий св≥т вийде людина з такою величчю душ≥. ÷е ж неповторний 
факт. ≤ х≥ба ж може зубож≥ти батьк≥вська та прад≥д≥вська нива тод≥, коли не перевелись ще 
так≥ фундатори-плугатар≥!.. Ќе заросте вона бур'¤ном, не стане пустирем...

Ќизький, доземний укл≥н “об≥, ѕетре...

ѕрочувши з преси про добротворч≥ яциков≥ д≥¤нн¤, об≥звавс¤ до нього аж ≥з  ривого –огу 
≤гор  остишин. “ой лист став своЇр≥дним мостом, що з'Їднав береги часу, м≥ж ¤кими 
прол¤гло к≥лька дес¤тил≥ть. —в≥т ви¤вивс¤ не таким безмежним, ¤к видававс¤ в≥н, коли м≥ж 
 анадою ≥ так званим соц≥ал≥стичним табором ≥снувала непрогл¤дна зал≥зна зав≥са, що за 
нею губилис¤ не т≥льки люди, а й нав≥ть ≥мена, лишаючись жевр≥ти десь аж на сам≥с≥ньк≥м 
спод≥ пам'¤т≥ небагатьох. ƒо нього щодал≥ част≥ше озивалис¤ люди з тих безмежно далеких, 
поглинутих минулим дн≥в. ≤ це св≥дчило: у св≥т прийшли благов≥сн≥ зм≥ни, що матимуть 
найбезпосередн≥ше в≥дношенн¤ до ”крањни, до його з нею стосунк≥в. ¬≥н може назвати себе 
щасливим, що дожив до цих дн≥в, став дорогим ≥ бажаним гостем у р≥дному краю, що тепер 
може послужити украњнськ≥й справ≥ не лише на ем≥грац≥њ, а й там, удома; ще раз 
переконатис¤: його прац¤ Ч не намарна.

ћожливо, саме в т≥ дн≥ в≥н не раз подумки знову проходив увесь св≥й шл¤х од батьк≥вського 
порогу й аж до вершин канадського б≥знесу. Ћюдина просто не може не згадувати все, що з 
нею було, ≥накше вона просто перестане бути собою.



Ђћ≤… Ѕј“№ ќ ’ќƒ»¬ ” Ћ»„ј ј’ ≤ ѓ«ƒ»¬ 
Ќј  ќЌя’ї

” зелен≥й долин≥ р≥к ќпору та —три¤ на —кол≥вщин≥ лежить село ¬ерхнЇ —иньовидне, 
що св≥титьс¤ йому з пам'¤т≥. —юди часто летить в≥н спогадами. ƒесь тут, у глибок≥й 
безодн≥ минулого, загубилис¤ на земл≥ його бос≥ дит¤ч≥ сл≥ди.

” метричн≥й книз≥ записано, що 7 липн¤ 1921 року в родин≥ сел¤нина ƒмитра яцика 
народивс¤ син ѕетро...

ѕетро яцик про себе (з ≥нтерв'ю авторов≥ книги): Ѕуло на св≥т≥ троЇ брат≥в. ƒвоЇ з них 
пол¤гло на перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥. “рет≥й повернувс¤ з п≥д≥рваним здоров'¤м. ¬≥н 
одруживс¤ з сел¤нкою, а в них народивс¤ ¤. Ѕатько, мабуть, був неписьменним, бо, 
опов≥дали мен≥, п≥шов до школи ≥ ставс¤ в нього з учителькою конфл≥кт.

“о в≥н ударив њњ, забрав книжки ≥ наступного дн¤ вже до першого класу не повернувс¤.

ћама була набагато вчен≥ша за нього Ч мала за собою три класи, вм≥ла читати й 
писати ≥, до реч≥, гарно сп≥вала. —≥мох д≥тей виховала ≥ ¤кусь осв≥ту дала (нас було в нењ 
три брати й чотири сестри). Ќайменшому з нас, ¤к батько помер у 1934-му, минуло 
т≥льки ш≥сть м≥с¤ц≥в, мен≥ ж Ч неповних чотирнадц¤ть рок≥в...

¬≥домо, ¤ка дол¤ стелилас¤ сирот≥, на чињ ще нап≥вдит¤ч≥ плеч≥ л¤гала в≥дпов≥дальн≥сть 
за всю родину. “епер в≥н був іаздою у двор≥ яцик≥в. ¬≥н мав сушити голову за брат≥в ≥ 
сестер, брав на своњ руки всю ту важку роботу, що дос≥ була батьковою повинн≥стю. 
ѕрагнув доточити скромн≥ статки родини. Ѕачив, ¤к важко вижити з малоземельного 
господарства. ≤ з юних л≥т вивчав на практиц≥ все те, що узагальнено називаЇтьс¤ 
секретами агротехн≥чноњ культури. « тих час≥в вин≥с перш≥ важлив≥ спостереженн¤ про 
рац≥ональн≥ й нерац≥ональн≥ настанови в прац≥.

ѕетро яцик про себе (з ≥нтерв'ю авторов≥ книги): Ѕатько, пам'¤таю добре, був дуже 
працьовитий. јле вже сьогодн≥, з перспективи часу, бачу, ¤кий то неконструктивний 
спос≥б господарюванн¤ в наш≥й культур≥. “од≥ 95 в≥дсотк≥в нашого населенн¤ 
працювало на р≥лл≥, жило з того, що земл¤ вродила. ќтож треба було мати кон¤. 
ћали й ми. Ѕатько, ¤к њхав до л≥су, рубав найб≥льшу ф≥ру дров, ¤к њхав по с≥но чи по 
снопи, теж брав найб≥льшу ф≥ру. ≤ виходило так: навесн≥ купував кон¤, а до к≥нц¤ року 
той або здихав, або доводилось його продавати за безц≥нь.

“од≥, в ¤кихось одинадц¤ть рок≥в, ¤ повстав проти батька:чого в≥н батожить того 
б≥дного кон¤ зам≥сть дати йому њсти й в≥дпочити?! ¬≥н т¤гне, ¤к не лопне, хребет 
йому луком стаЇ, а його б'ють ≥ б'ють... ћ≥й тато не один такий був. ÷е ¤кась дивна 
норма в наш≥й культур≥: загнати, замучити все на св≥т≥. ƒо реч≥, таку пол≥тику, в 
основ≥ ¤коњ лежала деструктивна метода, проводив весь –ад¤нський —оюз. јн≥трохи 
не дбав про робочого чолов≥ка, а все батожив ≥ батожив. „и й треба казати про те, 
що це особливо промовистий приклад саме деструктивноњ сили...

«апам'¤таймо ц≥ слова. ƒал≥ яцик пост≥йно звертатиметьс¤ до критер≥њв конструктивних чи 
деструктивних настанов людей у њхн≥й д≥¤льност≥, в усьому шукатиме й знаходитиме њхн≥ 
сл≥ди. ÷е Ч один ≥з ≥дейних та анал≥тичних контрапункт≥в ус≥х його монолог≥в на тему 
свого житт¤ ≥ свого досв≥ду. «м≥нюватимутьс¤ часи, м≥сц¤ под≥й, персонаж≥ й сюжети 
невигаданих ≥стор≥й, але в кожному випадку в≥н знову й знову п≥дсумовуватиме все, 
виход¤чи саме з тих критер≥њв. ¬ипустивши њх з уваги, значно важче зрозум≥ти механ≥зм 
дос¤гненн¤ усп≥х≥в ≥ весь процес вивищенн¤ яцика в св≥т≥ канадського б≥знесу.

як в≥домо, з р≥зними людьми можуть в≥дбуватис¤ абсолютно однаков≥ пригоди, вони 
можуть потрапл¤ти в однаков≥ життЇв≥ обставини, але робл¤ть з усього того не однаков≥ 
висновки. ≤ передовс≥м ≥з того народжуЇтьс¤ суто ≥ндив≥дуальний досв≥д кожного, ¤кий ≥ 
диктуЇ њхнЇ розум≥нн¤ св≥ту ≥ свого м≥сц¤ в ньому.

ћен≥ здаЇтьс¤, в ц≥й розпов≥д≥ важливо також не загубити ще одну небез≥стотну подробицю, 
¤ка теж могла мати св≥й вплив на формуванн¤ св≥тогл¤дних засад ѕетра яцика о т≥й пор≥, 
коли в≥н, ще зовс≥м юний, по шию тонучи в нелегк≥й доросл≥й прац≥, устигав щось довкола 
себе спостерегти й зрозум≥ти ≥ щось розумне перейн¤ти в≥д старших, набагато 
досв≥дчен≥ших за нього у науц≥ житт¤.

¬≥н ≥ сьогодн≥ твердо переконаний: ¬ерхнЇ —иньовидне було не просто селом з особливим 
культурно-духовним м≥крокл≥матом. ƒо реч≥, люди поселилис¤ тут ще в далеку давнину. 
ѕринаймн≥ вперше воно згадуЇтьс¤ в Ђ√алиць-ко-¬олинському л≥топис≥ї 1241 року, коли 
там побував кн¤зь ƒанило √алицький. „и не в≥д тих час≥в збереглис¤ в сел≥ сл≥ди оборонних 
споруд на гор≥ √ородище та фортец≥-монастир¤ св¤тоњ Ѕогородиц≥ на «олот≥й √ор≥.

—юди не раз з вогнем ≥ мечем приходили завойовники. √инуло й знову в≥дроджувалос¤ до 
житт¤ ¬ерхнЇ —иньо-видне. ѕлодюч≥ ірунти не раз витоптували копита кримсько-
татарськоњ орди й польськоњ шл¤хти. «викл≥ до небезпек тутешн≥ люди ¤к могли боронили 
свою землю, ставали оружно проти напасник≥в або вт≥кали в гори, щоб перебути там лиху 
годину, а пот≥м знову повернутис¤ до р≥дних осель чи попелищ на њхньому м≥сц≥.

Ќаприк≥нц≥ минулого стол≥тт¤ тут було збудовано найкращ≥ в цих м≥сц¤х церкву, 
двоповерхову школу, будинок

Ђѕросв≥тиї. ” ¬ерхньому —иньовидному не пригасало активне духовне житт¤. 
ќсобливо ж п≥сл¤ 1884 року, коли в ньому побував ≤ван ‘ранко.

«в≥дси вийшло понад 50 во¤к≥в ”крањнськоњ √алицькоњ јрм≥њ та с≥чових стр≥льц≥в. 
Ќапередодн≥ другоњ св≥товоњ в≥йни тут були ≥ Ђѕросв≥таї, ≥ Ђѕласт≥ї, ≥ Ђ—ок≥лї, ≥ Ђ—≥чї. 
ј пор¤д ≥з цими легальними товариствами дес¤тки жител≥в села входили до ќ”Ќ. 
(«годом понад 150 њх п≥шло до лав ”ѕј).

ќпов≥даючи про ¬ерхнЇ —иньовидне, яцик неодм≥нно п≥дкреслюЇ: там жив добрий 
патр≥архальний дух, завд¤ки чому в сел≥ довше н≥ж де≥нде трималис¤ так≥ традиц≥њ, ¤к 
повага до старших, р≥вн¤нн¤ на народн≥ критер≥њ етики та морал≥, що ставало над≥йним 
духовним фундаментом дл¤ молодших покол≥нь. ќчевидно, багато чого з того 
м≥крокл≥мату пон≥с ≥ в≥н з собою, рушивши згодом за меж≥ ¬ерхнього —иньовидного у 
св≥т широкий,

ј ще яцик Ч ≥ це принципово важливо! Ч в≥дзначаЇ: в його сел≥ значно б≥льше, ан≥ж у 
вс≥х околишн≥х, культивувалис¤ п≥дприЇмництво, ремесла й торг≥вл¤. “амтешн≥х купц≥в 
часто можна було побачити далеко за межами њхнього краю. …ого односельц≥ непогано 
зналис¤ на тому, ¤к усп≥шно поставити господарство, розгорнути його, не огл¤даючись 
на к≥льк≥сть рук у двор≥, ефективно вдаючись до послуг найманих роб≥тник≥в, ¤к≥ охоче 
йшли до ¬ерхнього —иньовидного на добрий зароб≥ток ≥ не розчаровувалис¤ в своњх 
спод≥ванн¤х.

÷≥лком можливо, що благотворний дух п≥дприЇмництва й торг≥вл≥, високе оц≥нюванн¤ 
ваги ремесел у ¬ерхньому —иньовидному зробили св≥й важливий вплив на нього, дит¤ 
р≥льничоњ культури, спонукавши згодом шукати свого м≥сц¤ поза традиц≥йними дл¤ 
селюка ≥нтересами. —аме цим можна по¤снити подальший переб≥г под≥й його житт¤ 
там, де вони були спричинен≥ саме його вибором.

¬≥н прагнув осв≥ти. јле хлопцев≥ можливост≥ щодо цього, звичайно ж, були надто 
обмежен≥. ћусив попервах удовольнитис¤ традиц≥йною семир≥чкою, ¤ку доповнив 
к≥лькома предметами на с≥льськогосподарських курсах.

” с≥льський побут дедал≥ владн≥ше починала входити техн≥ка. ѕередчуваючи њњ велик≥ 
можливост≥, нею активно ц≥кавилис¤ юнаки. Ќе був пом≥ж них вин¤тком ≥ яцик.

1939 року в≥н усп≥шно зак≥нчив шестим≥с¤чн≥ зал≥зничн≥ курси ≥ став працювати 
пом≥чником машин≥ста. Ќова робота йому подобалас¤, ≥ в≥н залюбки виконував њњ. „ерез 
¤кихось п≥вроку уже нав≥ть ходив у Ђстахановц¤хї.

…ого намагалис¤ зат¤гнути до комсомолу. —покушали запевненн¤ми, що, здобувши 
комсомольський квиток, одразу ж в≥дчуЇ, ¤к перед ним розчин¤тьс¤ вс≥ двер≥. √од≥ й казати, 
¤ким реальним видававс¤ той шанс с≥льському хлопцев≥. Ѕули ваганн¤, було бажанн¤ 
пристати на цю багатооб≥ц¤ючу пропозиц≥ю (комсомол≥¤ √аличини к≥льк≥сно пом≥тно 
зросла через аналог≥чн≥ ситуац≥њ в дол≥ юнак≥в ≥ д≥вчат). јле стримувала думка: що скажуть 
люди в сел≥? «вичайно ж, його засуджуватимуть. Ѕо на той час галичани вже добре 
допевнилис¤, ¤ку правду та справедлив≥сть (ц≥ слова точн≥ше було б написати в лапках) 
принесли з собою б≥льшовики у њхн≥ крањ. ќтже, не став комсомольцем, не став механ≥ком (а 
це йому об≥ц¤лос¤ на додаток до комсомольського квитка). ∆итт¤, здаЇтьс¤, не в≥щувало 
пом≥тних ¤к≥сних зм≥н.

ƒо реч≥, опов≥даючи сьогодн≥ про те, яцик ≥рон≥зуЇ з тод≥шн≥х, непримиренних у цьому 
розум≥нн≥, настанов, продиктованих патр≥отичними ≥мперативами земл¤к≥в. Ђ’≥ба ¤, 
ставши машин≥стом чи й записавшис¤ в комсомольц≥, був би через те г≥ршим украњнцем? 
Ч запитуЇ ц≥лком резонно.Ч јдже все залежить найперше в≥д сов≥ст≥ людини, а не в≥д њњ 
становища в сусп≥льств≥. “а й, зрештою, пос≥даючи вище становище, ¤ м≥г би трохи 
б≥льше доброго зробити дл¤ украњнськоњ справи, ан≥ж неграмотн≥ гречкос≥њ на його 
сам≥с≥ньких низах. ќтже, треба було використати ≥ цю, й ≥нш≥ можливост≥, щоб 
вивищитис¤ над перес≥чним р≥внем у сусп≥льств≥, на ¤кий ми прир≥кали себе таким нањвним 
бойкотом. ћи дос¤гли б значно б≥льшого, ¤кби скр≥зь на вищих становищах мали тод≥ своњх 
людей...ї

” своњх розпов≥д¤х в≥н не раз повертавс¤ до т≥Їњ соц≥ально-психолог≥чноњ атмосфери, ¤ка 
панувала в його кра¤х напередодн≥ другоњ св≥товоњ в≥йни. Ћюди були твердо переконан≥: 
аль¤нс —тал≥на з √≥тлером тимчасовий ≥ незабаром м≥ж ними почнетьс¤ воЇнний конфл≥кт. 
Ѕагато хто жив спод≥ванн¤ми, що завд¤ки н≥мц¤м ”крањна здобуде державн≥сть. як показав 
час, то була безмежна попол≥тична нањвн≥сть. Ќ≥мц≥ не могли дати нам державн≥сть уже 
хоча б з т≥Їњ простоњ причини, що в цьому св≥т≥ н≥хто н≥кому н≥чого не даЇ задарма. “акий 
суворий закон не в≥дступаЇ н≥ перед ¤кими сантиментами. ј особливо ж Ч ¤кщо йдетьс¤ 
про держави й народи, бо в них немаЇ друз≥в чи доброзичливц≥в у тому буквальному 
розум≥нн≥, в ¤кому це буваЇ пом≥ж окремими людьми; у держав та народ≥в бувають лише 
≥нтереси. ѕол≥тика Ч справа, де немаЇ жодного м≥сц¤ дл¤ альтруњзму в ≥м'¤ чужого народу, 
¤кщо в тому немаЇ н≥¤коњ вигоди дл¤ свого.

« п≥драд¤нських час≥в йому особливо вглибилис¤ в пам'¤ть три так≥ ≥стор≥њ.

ѕерша (1939 р≥к).

’лопц≥ з загону самооборони, в ¤кому був ≥ в≥н, дов≥далис¤, що в њхнЇ село вже вступила 
червона арм≥¤. ќтже, прийшли т≥, хто називав себе визволител¤ми. ¬они боролис¤ проти 
пол¤к≥в. ѕроти пол¤к≥в боролис¤ ≥ члени загону самооборони, њхн¤ мета загалом зб≥галас¤. ≤ 
п≥шли з л≥су дов≥рлив≥ партизани врочисто в≥тати визволител≥в, понесли њм свою ейфор≥ю та 
щире бажанн¤ брататис¤.

…шов з ними до села ≥ яцик. 1 мул¤ла йому ¤кась не зовс≥м усв≥домлена думка. ј коли 
перед очима виступили крайн≥ хати, т≥льки йому вчутний внутр≥шн≥й голос сказав: йди 
додому й не показуйс¤ зараз прийшлим з≥ —ходу...

“ак ≥ зробив.

«а к≥лька м≥с¤ц≥в ус≥х, хто дружно примарширував до так званих визволител≥в ≥ 
в≥драпортував њм про свою боротьбу з ворогом, було заарештовано й репресовано.

Ђћен≥ пощастило тод≥ воювати за ”крањну так, що н≥хто мене не зауважив...ї ÷≥ слова в≥н 
говорить з ≥рон≥Їю до себе, а ¤ думаю про те, що природа надарувала його добре 
розвиненою ≥нтуњц≥Їю.

ƒруга ≥стор≥¤ (1940 р≥к).

¬≥н працював тод≥ пом≥чником машин≥ста (тобто кочегаром) .

ќдного разу побачив, ¤к нов≥ господар≥ безжально обдирали вокзальн≥ туалети й усе 
начинн¤ вагон≥в. ÷упили все, що можна було поцупити, й кудись вивозили. ѕ≥сл¤ них 
лишалас¤ пустка й руњна. —каж≥мо, тих же туалет≥в у поњздах тепер не вп≥знати Ч вони 
礤ли д≥рами в п≥длоз≥, в них не стало умивальник≥в, поличок...

’лопець не йн¤в в≥ри своњм очам. —першу подумалос¤: може, все зн≥маЇтьс¤ дл¤ того, щоб 
зам≥нити новим, досконал≥шим? јж пот≥м до нього д≥йшло: це Ч звичайн≥с≥ньке, 
безсов≥сне мародерство.

ќсь що принесли на своњх багнетах у його край Ђвизволител≥ї.

≤ ¤к тут не згадати навали дикоњ кочовоњ орди, що нищила на своЇму шл¤ху все можливе дл¤ 
знищенн¤.

÷е Ч божев≥льна руйнац≥¤ в сфер≥ матер≥альн≥й; а ¤ким жорстоким, неприховано цин≥чним 
потоптом пройшла нов≥тн¤ орда по людських душах!

яцик зробив висновок, на ¤кому непохитно стоњть ≥ сьогодн≥: б≥льшовизм н≥чого не будуЇ, а 
все нищить. ¬≥н Ч сл≥па в своњй жорстокост≥, руйн≥вна сила. ” нього немаЇ майбутнього.

“рет¤ ≥стор≥¤ (1941 р≥к).

 оли розпочалас¤ в≥йна, московське рад≥о бадьоро передавало: н≥мц≥в уже в≥дкинуто на 
њхню територ≥ю. ўодень, суд¤чи з коментар≥в репродуктор≥в, червона арм≥¤ дедал≥ б≥льше 
вглиблювалас¤ за кордони ворога, але чомусь усе виразн≥ше зв≥дки фронтовоњ канонади 
наближалис¤ сюди.

Ќарешт≥ наказ: ус≥м с≥дати до вагон≥в ≥ вињздити на —х≥д. ≤ Ч багатозначний коментар до 
того: рад¤нське командуванн¤ вдаЇтьс¤ в такий спос≥б до глибокого тактичного маневру.

яцик не був нањвним ≥ не в≥рив н≥ в ¤к≥ тактичн≥ маневри. –азом з при¤тел¤ми переховувавс¤ 
в м≥ст≥, щоб не зловили й не запакували у вагони, ¤к≥ конвоюватимутьс¤ в далекий ≥ 
нев≥домий край.

якось посеред ноч≥ бродили м≥стом ≥ побачили, ¤к пан≥чно вт≥каЇ тюремна охорона, 
полишивши браму, що вела у дв≥р в'¤зниц≥, розчиненою.

ќстанн≥й охоронець зник з очей. ¬щухли вибухи бомб на станц≥њ. ” пор≥д≥лих сут≥нках п≥д 
с≥рим небом застигла тривожна, моторошна тиша, з ¤коњ пливли на землю лихов≥сн≥ 
передчутт¤.

яцик кинув погл¤дом за браму й сказав: Ђ“ам Ч люди... Ўукайте щось, аби з≥рвати 
замки...ї

«а ¤кийсь час вони вже п≥дважували ломами важк≥ замки, що н≥¤к не хот≥ли п≥ддаватис¤. 
јле сила молодих рук здолала зал≥зо. « гуркотом розчахнулис¤ двер≥. ћов примари, стали 
хлопц¤м перед очима неголен≥, с≥р≥, бл≥д≥ обличч¤ в'¤зн≥в...

¬ тюрм≥ яцик неспод≥вано побачив, що одна з плит у цементован≥й п≥длоз≥ трохи п≥дн¤та 
над загальним р≥внем. ѕ≥дт¤г њњ вгору й в≥дсунув наб≥к. «-п≥д нењ на нього гл¤нуло брудне 
обличч¤ людини.

Ч  “и, ѕетре?! Ч вражено запитав знизу чолов≥к. яцик напружив з≥р ≥ вп≥знав свого 
двоюр≥дного брата

јдама  ам'¤нку з —иньовидного.

ѕочав вит¤гати його нагору.  ам'¤нка кволим голосом попрохав:

Ч  ќбережн≥ше Ч в мен≥ дв≥ кул≥...

ѕот≥м в≥н розпов≥дав: њх розстр≥лювали у вбиральн≥ й скидали до канал≥зац≥њ. …ому 
пощастило Ч т≥льки поранило ≥ не задихнувс¤, трохи п≥дважуючи т≥лом цементну плиту.

 ам'¤нку в≥дпровадили до госп≥талю. Ћ≥кар розпачливо розв≥в руками: не може оперувати 
без наркозу Ч вс≥ медикаменти прихопили з собою Ђвизволител≥ї. ¬они в усьому лишалис¤ 
в≥рними соб≥...

ћожна багато говорити про тогочасн≥ кол≥з≥њ з проекц≥Їю њх на долю й душу ѕетра яцика. 
јле найголовн≥ш≥ ≥ найвизначальн≥ш≥ моменти легко вм≥щаютьс¤ в цих трьох ≥стор≥¤х. ј 
ще йому глибоко в пам'¤ть зас≥в етичний постулат, що прозвучав з уст директора 
ћаслосоюзу ’ронов'¤та. ѕо зак≥нченн≥ молочарських курс≥в яцика разом з ≥ще одним 
юнаком направл¤ли ≥нспектором молочного господарства до Ѕережан. ÷е було сорок 
другого року.

≤нженер ’ронов'¤т звернувс¤ тод≥ до них ≥з такими словами:

Ч ƒорог≥ панове! –озум≥ю вашу рад≥сть з приводу того, що вам уже б≥льше не сид≥ти на 
твердих лавах ≥ не слухати наш≥ лекц≥њ. ¬и приступаЇте до самост≥йноњ прац≥. ћоњм 
обов'¤зком при так≥й нагод≥ Ї сказати таку р≥ч. Ќе кривдить у своњй робот≥ р≥дну мат≥р. ¬и, 
звичайно, не п≥дете до себе додому, щоб завдати саме њй кривди. ¬и п≥дете в ≥нш≥ м≥ста ≥ 
села. ј там живуть матер≥ ваших колег. якщо ви не по-людськи вчините з ними, ваш≥ 
колеги так само вчин¤ть ≥ з вашою мат≥р'ю. ѕам'¤тайте про це ≥ роб≥ть правильн≥ 
висновки. ј ще пам'¤тайте: ви поставлен≥ м≥ж молотом ≥ ковадлом, м≥ж нашим людом ≥ 
владою. як ур¤дники, маЇте виконувати наказ влади, що хоче ст¤гнути з людей 
¤кнайб≥льше, аби прогодувати свою арм≥ю. Ќема вибору Ч мусимо п≥дкоритис¤ 
наказов≥, але й мусимо думати, ¤к не скривдити св≥й народ. Ѕудь-¤ку повинн≥сть можна 
виконати з б≥льшими чи меншими прикрощами дл¤ людей...

ѕрацюючи в Ѕережанському пов≥т≥ ≥нспектором, яцик пост≥йно пам'¤тав сказане 
’ронов'¤том. Ќеоднораз ви¤вл¤в тих, хто розводив молоко водою. ¬ такому раз≥ у 
людей, ¤к правило, забирали кор≥в. јле на Ѕережанщин≥ за час ур¤дуванн¤ там ѕетра 
яцика не було забрано жодноњ.

«аб≥гаючи наперед, треба сказати, що т≥Їњ етичноњ настанови в≥н не полишив на р≥дн≥й 
земл≥, а носить њњ в серц≥ все своЇ житт¤.

 м≥тливий ≥ спостережливий, в≥н зауважував те, на що часто не звертали н≥¤коњ уваги 
його земл¤ки.

ўе один характерний приклад.

” Ѕережанах зупин¤лис¤ пошарпан≥ в бо¤х н≥мецьк≥ частини, щоб, трохи перепочивши, 
в≥дступати дал≥ на зах≥д. —орок четвертого фронт сто¤в у “ернопол≥ ц≥лих три м≥с¤ц≥.

ќселившись в будиночках, во¤ки починали споруджувати довкола них парканчики, 
щось ремонтувати ≥ нав≥ть насаджувати кв≥ти. Ѕуло таке враженн¤, що вони 
посел¤ютьс¤ надовго чи й узагал≥ збираютьс¤ тут жити.

”же тод≥ яцик зрозум≥в: це Ч важлива особлив≥сть њхнього нац≥онального характеру. 
Ќ≥мц≥ завжди ≥ повсюдно прагнуть пост≥йност≥. ¬ цьому Ч њхн¤ над≥йн≥сть ≥ 
конструктивна сила. ≤ ¤к було не пор≥внювати таку особлив≥сть њхньоњ ментальност≥ з 
нац≥ональним характером рос≥йських Ђвизволител≥вї та й подеколи нав≥ть своњх 
земл¤к≥в.

ѕ≥зн≥ше, у Ќ≥меччин≥, з≥рко придивл¤вс¤ до укладу тамтешнього житт¤. Ќезважаючи на 
вс≥ акценти воЇнного часу, пом≥чав, що н≥мц≥ мають менше за украњнц≥в фантаз≥њ, але в 
них набагато б≥льше реал≥стичност≥, а тому вони серйозн≥ше ставл¤тьс¤ до вс¤ких 
життЇвих обов'¤зк≥в Ч скаж≥мо, до того ж господарюванн¤ на земл≥, понад усе ц≥нуючи 
емп≥рику досв≥ду й знанн¤ щонайперше суто прикладного характеру.

¬се це не забулос¤ з плином л≥т, бо не раз ставало йому темою дл¤ роздум≥в ≥ з≥ставлень 
р≥зних нац≥ональних прикмет. ј ще в≥н не втрачав жодноњ нагоди вчитис¤ в ус≥х, ≥ тому 
може сьогодн≥ з твердою переконан≥стю сказати, що вже тод≥, в роки в≥йни, навчивс¤ 
дечого й од н≥мц≥в. “е, що дл¤ ≥ншого Ч поверхов≥шого в стосунках ≥з д≥йсн≥стю Ч 
проминуло б абсолютно безсл≥дно, в його св≥домост≥ лишало глибок≥ карби.

Ѕула тод≥ в Ѕережанах ще одна важлива зустр≥ч, ¤к≥й в≥н, можливо, завд¤чуЇ житт¤м.

яциков≥ вже виповнилос¤ двадц¤ть два роки. ќтже, його в≥к п≥дпадав п≥д моб≥л≥зац≥ю.

ѕ≥шов до пов≥тового н≥мецького кер≥вника й сказав, що хот≥в би служити в украњнськ≥й 
див≥з≥њ Ђ√аличинаї (тод≥ саме розпочавс¤ масовий запис добровольц≥в до нењ).

Ќ≥мцев≥ було рок≥в п≥д сорок. ¬≥н видававс¤ хлопцев≥ безнад≥йно старим.

¬ислухавши яцика, енерг≥йно заперечив: на вишколенн¤ новобранц¤ в сучасних умовах 
потр≥бно трохи б≥льше за тиждень, а дл¤ навчанн¤ спец≥ал≥ста його квал≥ф≥кац≥њ Ч добрий 
р≥к. “ому в≥н заборон¤Ї хлопцев≥ нав≥ть ≥ думати про див≥з≥ю. “ут ≥ т≥льки тут його м≥сце, а 
не на фронт≥.

«давалос¤ б: к≥нець розмов≥, але, певно, спостер≥гши в хлопцевих очах блиск незгоди чи 
непок≥рност≥, н≥мець раптом п≥д≥йшов до нього й поклав руку на плече.

Ч  “и мав справу з≥ зброЇю? “и був на фронт≥?

Ч  Ќ≥.

Ќе випадало яциков≥ в≥дпов≥сти, що мав, оск≥льки вдень був н≥мецьким ур¤дником, а вноч≥ 
украњнським партизаном.

Ч  “и не у¤вл¤Їш, що таке фронт,Ч провадив н≥мець дал≥.Ч “ам Ч кал≥цтва, смерть...

ѕевно, в≥дчувши, що його сл≥в замало, раптово задер сорочку й показав страх≥тлив≥ шрами 
на т≥л≥.

Ч  ÷е Ч фронт...

ѕот≥м терпл¤че по¤снював: вони силами величезноњ регул¤рноњ арм≥њ не стримали наступу 
рос≥¤н, то невже це спроможна зробити ¤кась одна див≥з≥¤?

Ч  Ќ≥, ”крањну ви не пор¤туЇте. яцик думав, вагавс¤.

Ч ’оч твоњ плани шл¤хетн≥, але вони нерозумн≥,Ч сказав н≥мець, закриваючи тему.

“ак ѕетро яцик не т≥льки не потрапив до див≥з≥њ Ђ√аличинаї, а й одержав ще одну тему дл¤ 
роздум≥в про рац≥ональн≥сть чи нерац≥ональн≥сть людських вчинк≥в, що глибоко зас≥ла в 
його св≥домост≥, час од часу оживаючи бережанським спогадом 43-го року.

”л≥тку 44-го багато людей полишали родинн≥ вогнища й вирушали на «ах≥д Ч не хот≥ли 
б≥льше жити в б≥льшовицькому Ђраюї. Ќе знаю, чи давав соб≥ яцик зв≥т, ¤ка небезпека його 
п≥дстер≥гаЇ, коли залишитьс¤ вдома. јле в≥н легко п≥дпадав п≥д звинуваченн¤ в колаборац≥њ 
з н≥мц¤ми. ѕрацював у легал≥зован≥й ними молочарськ≥й структур≥? ѕрацював. Ќа голову 
таких сипалис¤ найт¤жч≥ звинуваченн¤. ≤ њм без будь-¤ких виправдань чи вагань 
виписувалас¤ пут≥вка в далекий край Ч аж до Ђб≥лих ведмед≥вї, на багатол≥тнЇ 
Ђперевихованн¤ї каторжною працею п≥д оп≥кою конвою.

...ј вдома мати не раз с≥дала при в≥кн≥ й казала його братам та сестрам:

Ч  „уЇ моЇ серце Ч ѕетро живий. ’оч би колись його побачити!..

Ќарешт≥ перестали терзати њњ непрохан≥ гост≥, що майже день при дн≥ вдиралис¤ до хати ≥ 
вже в≥д порога кричали:

Ч  “ак ти наконЇц сознаЇшс¤, старуха, что твой син в лЇсу с банд≥там≥?

¬итримала все ≥ не втрачала в≥ри. ¬же п≥сл¤ смерт≥ —тал≥на в≥н листовне зголосивс¤ до нењ. 
ј пот≥м настав день, коли нарешт≥ зм≥г прињхати до матер≥.

Ѕрати й сестри розпов≥ли, ¤к вона не раз повторювала:

Ч  Ќе можу померти, доки не побачу ѕетра. ћала хворе серце ≥ бо¤лас¤, щоб воно њњ не 
п≥двело. ¬итримала, дочекалас¤.

√л¤нув на нењ Ч серце здригнулос¤. ¬ очах запекли сльози.

ѕосив≥ла. ѕомарн≥ла. 1 нижчою на зр≥ст стала.

«даЇтьс¤, не жива людина, а саме зболене, задавнене в≥д часу, тривожне чеканн¤.

Ќа нього. Ќа сина. Ќа плоть њњ ≥ кров.

Ч «драстуйте, мамо...

Ч «драстуй, сину...

¬они так багато хот≥ли сказати одне одному.

јле х≥ба про все скажеш словами за ¤кихось к≥лька дн≥в?!

¬же в≥д'њжджаючи, в≥дчував, що невисловленого незр≥вн¤нно б≥льше, ан≥ж 
висловленого.

“ака драма зустр≥чей п≥сл¤ багатол≥тньоњ розлуки. ≤ н≥хто н≥чого тут негоден вд≥¤ти. 
Ќема на те н≥¤коњ ради.

ѕобув Ч не набувс¤ в родинному гн≥зд≥, з≥гр≥в погл¤д, оживив пам'¤ть дорогими серцю 
краЇвидами. ≤ Ч в дорогу. «а далекий океан.

Ч  ѕрощавайте, мамо...

Ч ’ай тебе Ѕог береже, сину...

...1 њњ любов та тривога за нього нев≥дступно, ¤к т≥нь, були з ним повсюдно, куди 
ступала його нога.

ћати...

ƒоки вона Ї, доти ми можемо вважатис¤ д≥тьми. ѕринаймн≥ дл¤ нењ.

Ќе стало њњ. ≤ здаЇтьс¤, в св≥т≥ поменшало тепла.

ѕетро яцик:

Ч ћ≥й батько ходив у личаках ≥ њздив на кон¤х. “аке було його житт¤. ј в мене Ч 
≤нше. “≥ швидкост≥ мен≥ Ч замал≥.

...«а ¤кийсь дес¤ток годин л≥так переносить його на протилежний б≥к земноњ кул≥.

« одного св≥ту Ч в ≥нший.

ЋишаЇтьс¤ т≥льки з глибоким подивом замислитис¤ над тим, ¤кою примхливо 
склубоченою вималювалас¤ дол¤ хлопц¤ з бойк≥вського краю. Ђ“аке Ї житт¤ї,Ч 
очевидно, з р≥шучою категоричн≥стю сказав би в≥н у в≥дпов≥дь, ¤кби почув ту думку. 
—казав би, ¤к в≥друбав. ≤ вглибивс¤ б у роздуми про щось т≥льки йому знане.




 –ќ » «ј –≤ƒЌ»ћ ќЅ–≤™ћ

ѕом≥ж тим днем, коли полишав назавжди дом≥вку, ≥ тим, коли прибув на канадську 
землю, було п'¤ть рок≥в житт¤ в умовах частих перењзд≥в, у шуканн≥ ор≥Їнтир≥в 
майбутнього, у спробах хоч трохи Ч наск≥льки це в його силах Ч п≥дготуватис¤ до 
нього.



Ђћаючи дещо практики, що значить партизанка у в≥дношенн≥ до регул¤рноњ арм≥њ з 
танками, л≥таками, вишколом ≥ орган≥зац≥Їю позиц≥й, ¤ зрозум≥в, що у ≤ в≥дношенн≥ 
сили, ¤ку ми мали у 1944 роц≥, можна було лише умерти, але н≥чого не вибороти. Ќе 
знав ¤ тод≥, що можна спод≥ватис¤ поза границ¤ми ”крањни, та у своњй голов≥ ¤ в≥рив в 
одне: ¤к збережу

себе живим, то вже матиму змогу щось зробити дл¤ справи, за ¤ку можна лише 
вмерти на р≥дних земл¤х. ћаючи тод≥ 23 роки, ¤ вир≥шив п≥ти за кордон...ї

(« автоб≥ограф≥њ ѕетра яцика).

«гадуЇ, ¤к виразно в≥дчував брак знань, сп≥лкуючись п≥д час роботи у молочарському 
господарств≥ в Ѕережанах з людьми, ¤к≥ мали вищу осв≥ту. “ому Ї сво¤ лог≥ка в тому, 
що в≥н одразу ж знайшов дорогу до ”крањнського техн≥чно-господарського ≥нституту 
(”“√≤) на околиц≥ –егенсбурга.

ƒо реч≥, в цього навчального закладу ц≥кава ≥стор≥¤. ўе 1922 року пом≥ж мурами 
середньов≥чного замку чеського корол¤ ѓжиго неспод≥вано завирувало житт¤. “ам 
з'¤вилис¤ колишн≥ професори вищих шк≥л –ос≥њ, висок≥ службовц≥ ур¤ду ”Ќ– та во¤ки 
украњнськоњ арм≥њ. ¬они й заснували навчальний заклад, названий ”крањнською 
√осподарською академ≥Їю, проти ¤коњ в≥дразу ж ус≥ма можливими засобами повела 
в≥йну ћосква, що добре розум≥ла: ”√ј Ч не т≥льки науковий заклад, а й цитадель 
нац≥онального духу.

ѕро≥снувавши тринадц¤ть л≥т, ”√ј п≥д натиском ћоскви й ѕольщ≥ зл≥кв≥дувалас¤. јле 
ще 1932-го зусилл¤ми професури академ≥њ було заздалег≥дь засновано ”“√≤, що став 
спадкоЇмцем ”√ј. ѕо зак≥нченн≥ другоњ св≥товоњ в≥йни ≥нститут перењздить до 
Ќ≥меччини, де за дозволом американськоњ в≥йськовоњ адм≥н≥страц≥њ в –егенсбурз≥ 
в≥дкриваЇ к≥лька факультет≥в дл¤ стац≥онарного навчанн¤ украњнськоњ молод≥.

яцик записавс¤ до ”“√≤ в рол≥ надзвичайного студента (в≥н ще не мав середньоњ осв≥ти) 
економ≥чного в≥дд≥лу. —пец≥ально дл¤ таких слухач≥в при ≥нститут≥ було створено 
матуральн≥ курси, ≥ по двох роках навчанн¤ вони склали екзамени за середню школу.

Ђ”чись, синку, абись не робивї,Ч часто чув в≥н у дитинств≥ слова с≥льських батьк≥в 
своњм д≥т¤м. ≤ до сьогодн≥ носить ту фразу, мов цв¤х, у пам'¤т≥, не перестаючи 
дивуватис¤ безглуздому зм≥стов≥ такого ≥мперативу. ¬чись не дл¤ того, щоб набути 
знань, ¤к≥ стануть у пригод≥ в твоњй робот≥ ≥ в твоЇму житт≥, а саме: вчись, щоб не 
працювати чи не працювати т¤жко, ¤к твоњ батьки. —тань, наприклад, ¤кимсь 
чиновником, що перекладаЇ папери з

м≥сц¤ на м≥сце, ан≥трохи не переймаючись њхн≥м зм≥стом ≥ не намагаючись хоч щось у них 
зрозум≥ти. «рештою, до ц≥Їњ симптоматичноњ фрази нам згодом доведетьс¤ повертатис¤ ще 
не раз, бо до нењ в своњх роздумах знову й знову повертаЇтьс¤ ѕетро яцик, коли починаЇ 
говорити про реч≥ не вельми приЇмн≥ у наш≥й нац≥ональн≥й ментальност≥.

¬≥н навчавс¤ не за тим принципом. ¬≥н навчавс¤ справд≥ жад≥бно, ¤к це може робити т≥льки 
та людина, котра глибоко усв≥домила, що вона дуже в≥дстала в цьому в≥д своњх ровесник≥в, 
¤ким пощастило своЇчасно мати можливост≥ дл¤ осв≥ти. «добуваючи середню осв≥ту, в≥н 
водночас ходив на лекц≥њ з економ≥ки, ¤ку продовжував студ≥ювати, склавши матуральн≥ 
екзамени. ј пот≥м вписавс¤ до школи мов, одразу ж уз¤вшись за вивченн¤ н≥мецькоњ, 
≥спанськоњ та англ≥йськоњ. Ќ≥мецьку, бо вона була потр≥бна тут, у Ќ≥меччин≥. ≤спанську, бо 
передбачав можлив≥сть свого вињзду до јргентини. јнгл≥йську, бо в недалекому 
майбутньому м≥г опинитис¤ в јмериц≥ чи в  анад≥.

“од≥ ж його викладач≥ в≥дзначали: з ус≥х, хто прийшов до ”“√≤ без завершеноњ середньоњ 
осв≥ти, т≥льки один яцик по ¤комусь час≥ вже дор≥внював знанн¤ми тим студентам, ¤к≥ 
нормально студ≥ювали в ≥нститут≥ чотири роки.

“ам же з яциком в≥дбулас¤ важлива дл¤ його св≥тогл¤ду пригода, ¤ка так разюче вплинула ≥ 
на його мисленн¤, ≥ на його сприйн¤тт¤ д≥йсност≥. “о було щось под≥бне до раптового 
прозр≥нн¤.

ƒатуЇтьс¤ воно 1946 роком.

ѕетро яцик (з ≥нтерв'ю авторов≥ книги): ÷е була перша мо¤ зустр≥ч ≥з реальним «аходом. 
÷е був урок: не стверджуй чогось, ¤кщо того не можеш довести.

ј починалос¤ те лекц≥¤ми з економ≥ки в ≥нститут≥. ѕрофесор Ўрамченко нам сказав, що 
н≥мц≥ вирощують б≥льше пшениц≥ на њхн≥х п≥сках, ан≥ж украњнц≥ на своњх благословенних 
чорноземах. ћи, так≥ полум'¤н≥ украњнськ≥ патр≥оти, гар¤че обурилис¤, бо вважали, що 
годуЇмо п≥в-™вропи. ƒружно накинулис¤ на професора. ј в≥н: Ђ’лопц≥, не хвилюйтес¤  
даремно. я ще матиму у вас лекц≥ю через два тижн≥. ¬и п≥дготуйтес¤ ≥ довед≥ть мен≥, 
що все справд≥ саме так, ¤к ви стверджуЇте. ≤ ¤ п≥дготуюс¤ також...ї

„ерез два тижн≥ в≥н аргументовано дов≥в нам те, що сказав, а ми не мали чим йому 
заперечити. ќтак розв≥¤вс¤ той величний м≥ф. ќтак ≥ почавс¤ суворий перегл¤д наших 
захоплених самооц≥нок.

я довго думав над тим, бо вм≥ю критично п≥дходити до житт¤. Ќе раз згадувалос¤, ¤к 
узимку, довгими вечорами, сходилис¤ до котроњсь хати наш≥ господар≥ ≥ вели 
неск≥нченн≥ розмови на р≥зн≥ теми. я сид≥в межи старшими чи десь у кутку позаду, 
жад≥бно слухав ≥ щоразу дивувавс¤: ¤к≥ то мудр≥ люди! ¬они знали, ¤ка в≥йна була в 
≤тал≥њ чи в √рец≥њ, хтось згадував ≤мена ѕлатона чи јр≥стотел¤... ј мен≥, малому, 
мр≥¤лос¤: от ¤кби знати бодай трошки того, що знають вони...

ƒовелос¤ жити мен≥ в Ќ≥меччин≥ у господар¤-бауера, р≥льника. ¬≥н не знав ≥ половини 
того, що знали ≥ про що говорили наш≥ с≥льськ≥ любомудри. јле в≥н знав, ¤к одержати 
на п≥ску б≥льше пшениц≥, ан≥ж одержували украњнц≥ на плодючому чорнозем≥. ќтака 
повчальна деталь!  / ¤ д≥йшов переконанн¤: треба опанувати одну справу, одну д≥л¤нку 
житт¤ Ч ≥ знати њњ досконало. “од≥ станеш  справд≥ кимсь пом≥тним у н≥й.

“ут, на околиц≥ –егенсбурга, юнак ≥з натрудженими руками конспектував те, що 
в≥дкрив дл¤ себе в сфер≥ економ≥ки: Ђ√рош≥ Ч це лиш вим≥нний середник. ѕравдива й 
реальна варт≥сть Ч то власна земл¤ або ¤кийсь на н≥й вироблений продукт. Ќ≥хто 
н≥кому не даЇ грошей задарма, але коли маЇте ¤кусь справжню варт≥сть, за нењ можна 
одержати грош≥...ї

«давалос¤, йому нарешт≥ розвидн¤Їтьс¤ в очах, бо в≥н уже починав у¤вл¤ти 
неповерхову суть речей.

яцик уже напевне знав, що вийде з≥ ст≥н ≥нституту трохи ≥ншою людиною, ан≥ж в≥н 
сюди зайшов.

≤нколи душу охоплювала тривога за завтрашн≥й день, посел¤лас¤ невпевнен≥сть у 
ньому Ч прикрий супутник бездомних людей. јле в≥н ус≥ма силами в≥дган¤в њх од себе 
≥ знову кидавс¤ на баст≥они науки. ¬≥н ≥нтуњтивно в≥дчував, що вийшов саме на ту 
життЇву дорогу, ¤ка приведе його до чогось справд≥ важливого.

...Ћ≥так з ™вропи вз¤в курс на ѕ≥вн≥чноамериканський континент. ѕом≥ж його пасажир≥в Ч 
ѕетро яцик. …ого майбутнЇ нарешт≥ ч≥тко визначилос¤: в≥н житиме в  анад≥. ѕрощавай, 
поруйнована в≥йною Ќ≥меччино, прощавай, перекроЇна новими кордонами ™вропо, ≥ десь у 
сам≥с≥ньк≥й глибин≥ њњ Ч ¬ерхнЇ —иньовидне...

” л≥таку йому вперше стало в пригод≥ знанн¤ англ≥йськоњ мови. ≤ Ч не т≥льки тому, що 
допомагав своњм земл¤кам, ¤к≥ теж лет≥ли до  анади, порозум≥тис¤ з представником ц≥Їњ 
крањни, що њх супроводжував.

јнгл≥йська мова допомогла йому внести важливу корекц≥ю в свою долю на т≥й земл≥.

¬≥н запитав в≥дпов≥дального за розселенн¤ ем≥грант≥в канадського представника: чи можна 
не њхати до далекого ≈дмонтону (туди дл¤ допомоги фермерам направл¤ли ем≥грант≥в); 
адже стоњть зима, н≥¤ких польових роб≥т там поки що немаЇ.

’оч канадець ≥ був приЇмно здивований яциковим знанн¤м англ≥йськоњ, все ж трохи 
настороживс¤: цей молодий ем≥грант ще не встиг поселитис¤ в його крањн≥, а вже прагне 
зм≥нити передбачений дл¤ таких, ¤к в≥н, регламент умов поселенн¤.

јле яцик спок≥йно йому по¤снював: в≥н одразу ж знайде соб≥ роботу в ћонреал≥, куди вони 
прил≥тають. “ам у нього Ї добрий знайомий, ¤кий при потреб≥ в цьому допоможе. 
ѕ≥дкреслив, що не збираЇтьс¤ одержувати допомогу дл¤ безроб≥тних ≥ жити з нењ, бо ≥де в 
цю крањну не дл¤ того, аби бути в н≥й паразитом.

¬≥дпов≥дальний представник йому пов≥рив. «даЇтьс¤, дл¤ годитьс¤ пострахав яцика, що 
пот≥м наведе про нього дов≥дки, чи справд≥ в≥н одразу ж став до роботи, ≥ дозволив не њхати 
в холодний ≈дмонтон.

¬же в аеропорту канадець на вс¤к випадок зателефонував на вказану яциком адресу й 
перепитав, чи там справд≥ проживаЇ названий чолов≥к. √осподин¤ в≥дпов≥ла: так. ≤ в≥н, 
мовл¤в, чекаЇ свого знайомц¤, котрий маЇ дн¤ми прилет≥ти з Ќ≥меччини, а вона згодна 
вз¤ти того в квартиранти.

ѕредставник не приховував свого задоволенн¤: все сказане яциком точно зб≥галос¤.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

ј яцик уперше переконавс¤: в ц≥й крањн≥ легко порозум≥тис¤, ¤кщо чесно ≥ щиро кажеш про 
своњ нам≥ри ≥ маЇш розумн≥ аргументи.

≤нш≥ ем≥гранти, ¤к≥ через л≥нощ≥ не змогли бодай трохи вивчити англ≥йську, в нових 
умовах нав≥ть не могли н≥ обсто¤ти своњ ≥нтереси, н≥ бодай проаф≥шувати своњ нам≥ри. 
“ут вони були майже н≥м≥. Ќ≥¤кого вибору њм н≥хто не пропонував, а сам≥ вони його не 
знайшли. ’от≥ли чи не хот≥ли того, а довелос¤ њм ще мандрувати з ћонреал¤ до 
≈дмонтона.

ј яцик, ¤кий мав за плечима двадц¤ть с≥м л≥т, над≥ю ≥ р≥шуч≥сть у душ≥ й с≥м долар≥в у 
кишен≥, вз¤в такс≥ й поњхав за вивченою напам'¤ть адресою, де в≥н мав поселитис¤.

ƒва долари Ч плата за такс≥. ѕ'¤ть одразу ж в≥ддав господарц≥ за квартиру. “епер у 
кишен¤х порожньо, але в нього Ї руки ≥ голова на плечах. ќтже, не пропаде.

–обота в ресторан≥? √одитьс¤. Ќебагато плат¤ть? Ќ≥чого, доки руки робитимуть, оч≥ 
видивл¤тимутьс¤ щось краще. ј голова думатиме, шукатиме вар≥анти, обраховуватиме, 
водночас уган¤ючи в пам'¤ть французьк≥ слова (французька в ћонреал≥, що належить 
до пров≥нц≥њ  вебек, набагато поширен≥ша за англ≥йську).

ќтже, двадц¤ть один долар на тиждень у ресторан≥ на вулиц≥ —в¤тоњ  атерини й веч≥рн¤ 
школа французькоњ мови. «а к≥лька дн≥в уже мав у своЇму арсенал≥ дес¤ток фраз, з 
¤кими звертавс¤ до господин≥ та њњ доньки, чим в≥дразу створив про себе враженн¤ ¤к 
про людину, котра вм≥Ї зважати на загальноприйн¤т≥ норми сп≥вжитт¤ й прагне в 
усьому п≥дт¤гтис¤ до ≥нших, щоб не вигл¤дати неповноц≥нною чи дивакуватою. Ќ≥би й 
др≥бниц¤, але в т≥й подробиц≥ Ч ще одне св≥дченн¤ загальножиттЇвих настанов, 
пост≥йноњ готовност≥ долати будь-¤к≥ перешкоди, щоб мати змогу активно впливати на 
переб≥г под≥й, з ним пов'¤заних.

”же в≥д перших своњх крок≥в на ц≥й земл≥ в≥н переконувавс¤: тут де любл¤ть невдах. ” 
цьому сусп≥льств≥ вс≥ нац≥лен≥ на життЇвий усп≥х. “е йому подобалос¤ й додавало 
честолюбних над≥й. јле спочатку повинен був знайти ≥ своЇ м≥сце, ≥ свою справу в ц≥й 
крањн≥, ¤ка ще не перестала бути йому чужою. яцик ще не знав багатьох доконче 
необх≥дних дл¤ ≥снуванн¤ тут речей. јле хот≥в д≥знатис¤, прагнув учитис¤, ум≥в бачити 
й слухати. ≤ це давало йому шанс.

ўе в Ќ≥меччин≥ почавши виходити за меж≥ досв≥ду людини, ¤ка виросла в лон≥ суто 
сел¤нськоњ культури з ус≥ма притаманними њй св≥тогл¤дними особливост¤ми, в≥н уже був 
готовий до сприйн¤тт¤ й засвоЇнн¤ ≥нших знань ≥ стосунк≥в. ≤ це на тому етап≥ було його 
в≥дчутною перевагою перед де¤кими ≥ншими вчорашн≥ми селюками, котр≥, опинившись в 
канадських м≥стах, чи не хот≥ли, чи не могли переступити через той специф≥чний досв≥д, 
¤кий тут дуже р≥дко м≥г њм стати у пригод≥.

–≥дконаселена людьми  анада розбудовувалас¤, вступала в пер≥од ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, њй 
потр≥бн≥ були тис¤ч≥ енерг≥йних рук ≥ км≥тливих гол≥в. ¬она охоче приймала ем≥грант≥в. 
ўоправда, вони Ч за незначними вин¤тками Ч були не особливо квал≥ф≥кованою робочою 
силою. «ате Ч дешевою. ≤ Ч що теж важливо Ч згодн≥ працювати на непрестижних 
роботах, бо не мали ≥ншого вибору. „и й треба казати про те, що ц≥ чужоземц≥, ¤к≥ прињхали 
сюди без кап≥талу, прагнучи стати на ноги й маючи дл¤ цього т≥льки один зас≥б Ч роботу, 
здеб≥льшого перетворювалис¤ на справд≥ старанних прац≥вник≥в. «добувши б≥льш-менш 
задов≥льно оплачувану роботу, дорожили нею. ќдне слово, на противагу м≥сцевим 
жител¤м, набагато сильн≥ше трималис¤ робочих м≥сць ≥ не хот≥ли ризикувати ними. Ѕагато 
хто з них жив за тим обережним законом, ¤кий в ”крањн≥  сформульований словами Ђкраще 
синиц¤ в руц≥, н≥ж журавель у неб≥ї.

¬≥н, уже маючи ту синицю, хот≥в на додачу до нењ ≥ журавл¤.

...—то¤в лютий 1949 року.

«ими лишалос¤ вже небагато.

¬есна у¤вл¤лас¤ не т≥льки оживанн¤м та невпинним оновленн¤м краЇвиду, а й 
добров≥сними зм≥нами, ¤к≥ неодм≥нно з собою принесе.

…ому в≥рилос¤, що не помил¤Їтьс¤ у вс≥х своњх спод≥ванн¤х, бо покладавс¤ не так на 
щасливий випадок, ¤к на себе. ѕовторював соб≥: Ђћатиму лише те, що зроблю ≥ зароблюї.

...ќтже, мив у монреальському ресторан≥ посуд ≥ вже думав, ¤к найшвидше зв≥дси 
вибратис¤, знайшовши ≥ншу роботу, бо вельми в≥дчував те, що називаЇтьс¤ великим 
душевним дискомфортом.

ћолод≥ д≥вчата приносили йому гори забруднених р≥зними соусами й п≥дливами тар≥лок ≥, 
здавалос¤, п≥дсм≥ювалис¤ з нього. ¬≥н закипав гн≥вом на себе, що не знайшов чогось 
в≥дпов≥дн≥шого дл¤ чолов≥ка.  овзав погл¤дом на ≥нший б≥к п≥дсобного прим≥щенн¤ 
ресторану й бачив старого, низенького, геть зморщеного ¤понц¤, котрий теж мив посуд ≥, 
ввижалос¤ яциков≥, також з неприхованими глузами дививс¤ на нього, мовби хот≥в сказати: 
Ђћен≥ вже н≥куди под≥тис¤, а ти, молодий, здоровий, чого нид≥Їш тут? ” тебе ж Ч ст≥льки 
можливостей! “≥льки вийди на вулицю Ч ≥ в≥дразу ж знайдеш щось варт≥сн≥ше...ї

«ак≥нчував працю, виходив на вулицю, скр≥зь розпитував про роботу.

” в≥дпов≥дь на його запитанн¤ часто ставили запитанн¤ йому:

Ч  ўо ти вм≥Їш?

Ч ¬се можу,Ч казав в≥н ≥ починав перераховувати, що м≥г би робити.

Ч  ¬≥римо, що все, але що ти вм≥Їш робити добре? ¬же тод≥ в≥н виразно в≥дчув р≥зницю 
м≥ж тим св≥том, у ¤кому народивс¤ й вир≥с, ≥ нин≥шн≥м. “ут н≥кого не ц≥кавило, що людина 
може робити. ÷≥кавило лиш те, що саме ум≥Ї робити добре.

” справедливост≥ тих вимог невдовз≥ переконавс¤, потрапивши на р≥зню. ѕрацював пор¤д з 
немолодим ЇвреЇм, в≥докремлюючи м'¤со в≥д к≥сток. ƒоки яцик домучив один шмат, у 
сус≥ди було вже з дес¤ток. Ќа його роботу страшно було гл¤нути. ¬ сус≥ди ж к≥стки лежали 
мовби в≥дпол≥рован≥. ’оч с¤дь та й плач.

јле наполегливий характер виручав його скр≥зь.

Ќаступного дн¤ прийшов на роботу ран≥ше. Ќаточив ножа так, що ним легко можна було б 
голитис¤. Ќепом≥тно придивл¤вс¤ до сус≥да, вивчав його економн≥ й спок≥йн≥ рухи. ¬чивс¤ 
на ходу.

“ой ≥нколи здивовано позиркував на нього Ч яцика раптово мовби п≥дм≥нили. ¬≥н уже 
мало нагадував того безпорадного чолов≥ка, ¤кий працював тут ще вчора.

ўе раз переконавс¤ не т≥льки в тому, що не св¤т≥ горшки л≥пл¤ть. ¬и¤вл¤Їтьс¤, дуже часто 
наш≥ зд≥бност≥ пр¤мо пропорц≥йно залежать од наших бажань ≥ нашоњ наполегливост≥.

«вичайно ж, робота була марудна. « такоњ т¤жко одержати ¤кесь задоволенн¤. јле ¤кщо не 
маЇш в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ ≥ не вкладеш у роботу душу, то н≥чого до путт¤ не зробиш, а 
отже Ч й не заробиш. ј яциков≥ тод≥ йшлос¤ передовс≥м про це, ≥ т≥льки про це. Ѕез 
грошей тут, у чужому краю, в≥н не м≥г би й кроку ступити.

ќтже, приЇмна чи неприЇмна тоб≥ така робота Ч то тво¤ суто особиста справа ≥ н≥хто тебе 
про нењ не запитуЇ. ћусиш полюбити цю роботу, бо поки що не маЇш ≥ншого виходу. ј 
платою за ту вимушену любов стане трохи б≥льша сума долар≥в.

... «гадуючи своњ тод≥шн≥ самонастанови й бор≥нн¤ духу, ѕетро яцик обмежуЇтьс¤ 
лакон≥чним коментарем: Ђя поклав соб≥ за мету зловити б≥ду за хв≥ст, доки молодий ≥ 
м≥цний, а ¤кщо н≥, то постар≥юс¤ Ч ≥ б≥да зловить мене. “од≥ вже в≥д нењ не вирвус¤. “реба 
вкластис¤ в цей часї.

ѕ≥сл¤ того в яцика була ще робота на зал≥зниц≥, в молочарн≥. «бираючи цент до цента, вже 
мав певну суму й думав над тим, ¤к почати своЇ п≥дприЇмство.

ѕов≥льно п≥дн≥мавс¤ з найнижчих низ≥в канадського сусп≥льства. ”же сто¤в трохи вище за 
бездомних пролетар≥в, ¤к≥ не мали н≥чого, кр≥м рук ≥ над≥й.

Ћюдину характеризують нав≥ть найдр≥бн≥ш≥, здавалос¤ б, абсолютно невиразн≥ вчинки.

Ќещодавно яцик зустр≥вс¤ з багатол≥тн≥м знайомим, ≥ почали вдвох згадувати, ¤к вони 
ставали на ноги в  анад≥.  оли ск≥нчивс¤ нарешт≥ пер≥од, у ¤кому особистий бюджет обох 
礤в сумними провалл¤ми, ≥ в них почали трохи водитис¤ грош≥, вони по-р≥зному повелис¤ 
з ними.

Ч  я не м≥г жити без машини,Ч розпов≥дав яцик≥в знайомець.Ч  анада Ч не ”крањна... 
¬≥ддал≥ так≥, що голова йде обертом. “а й престиж... як мен≥, молодому, неодруженому, що 
пас очима кожну д≥вку, без машини бути?!  упив. « нею ¤ став уже майже королем.

Ч  я теж в≥дчував: дуже потр≥бна машина,Ч сказав ≥ яцик.Ч јле прикинув соб≥: машина 
швидко зношуЇтьс¤ ; ≥ з кожним днем стаЇ дешевшою, отже, це Ч не перспективне 
вкладенн¤ грошей, а навпаки... ј ¤ ще не наст≥льки багатий, аби так чинити. «начно 
виг≥дн≥ша р≥ч Ч будинок:

≥ св≥й притулок нарешт≥ буде, ≥ вигода з нього. я побачив,

що ц≥ни на нерухом≥сть у  анад≥ невпинно зростають. ¬кладеш у нењ грош≥ Ч завжди 
можеш повернути њх ≥з серйозними процентами.

Ч якби ж ¤ тод≥ це розум≥в?! ≤ ¤кби не був рабом своњх примх! Ч з жалем ≥ докором соб≥ 
сказав яцик≥в знайомець.Ч јле в минулому вже н≥чого не виправиш. ј насл≥дки... 
Ќасл≥дки так≥, що ви Ч м≥льйонер, а ¤ Ч нижче перес≥чного р≥вн¤.

яцик, здавалос¤, задививс¤ в далек≥ спогади й мовчав.

Ч  ¬и, певно, вже й тод≥ добре знали, чого хочете,Ч сказав сп≥врозмовник.Ч Ѕо в таких 
людей, ¤к ви, незважених вчинк≥в не буваЇ.

Ч  ѕросто ¤ хот≥в ¤кнайрац≥ональн≥ше жити. ѕридивл¤вс¤ до того, ¤к живуть ≥нш≥ (≥ не 
т≥льки Ч украњнц≥, а й н≥мц≥, ≥тал≥йц≥, англ≥йц≥, Їврењ...), особливо т≥, хто дос¤г високих 
статк≥в. Ѕачив, що в них у всьому пануЇ лог≥ка вчинк≥в, ¤ка виказуЇ рац≥ональну систему 
житт¤. Ѕачив ¤ й те, що чимало людей Ч ≥ найчаст≥ше з нашого брата Ч зовс≥м не дбають 
про своЇ завтра.

Ч  ќдин ≥з них Ч ¤.

Ч  “ак хочетьс¤ кожному негайно задовольн¤ти свою примху. ј зробити сьогодн≥ так, щоб 
завтра чи п≥сл¤завтра те дало ще один добрий результат Ч ось у чому секрет ≥ розум.

Ќевесела то була тема дл¤ його сп≥врозмовника. ¬≥н уже намагавс¤ закрити њњ. ћахнув 
рукою, мовби щось в≥друбував в≥д себе, ≥ сказав, намагаючись надати своЇму тонов≥ 
безтурботного забарвленн¤:

Ч  Ќе вс≥м же бути яциками! ¬и, здаЇтьс¤, нат¤кали на скач?

Ч  «араз буде скач,Ч усм≥хнувс¤, бачачи його нањвне хитруванн¤ перед самим собою, 
яцик.

¬же ставши багатим чолов≥ком, не купавс¤ в розкошах.

«вик завжди задовольн¤тис¤ т≥льки справд≥ необх≥дним. ≤ Ч н≥¤ких надм≥рностей.

” цьому ж дус≥ виховував ≥ д≥тей. Ќе нар¤джав њх, ¤к ¤линки на –≥здво, не потурав 
забаганкам, не закидав з н≥г до голови непотр≥бними речами. «вичайно, мали все, але Ч 
всього в м≥ру.

« тих час≥в запам'¤тавс¤ такий еп≥зод.

ѕовернулас¤ донька з≥ школи й здивовано запитуЇ:

Ч  “ату, а ми й справд≥ багат≥?!

Ч  ј це хто тоб≥ казав?

Ч  ƒ≥ти говор¤ть.

Ч  ÷≥кав≥ у вас розмови Ч не про науку, а хто зна про що!

Ч “а то так...Ч зн≥¤ков≥ла вона.Ч ѕрийшлос¤ до слова...

Ч “ак просто не прийдетьс¤ Ч була ж ¤кась на те причина?

Ч “а була... ќн багатьох батьки до школи на машинах воз¤ть ≥ вбранн¤ дороге њм 
купують...

Ч ј вам заздр≥сне? ƒонька винувато мовчала.

Ч  ѕравда ж?

Ч  ¬они кажуть: тв≥й батько ще й не таке м≥г би тоб≥ купити, бо в≥н багатший за вс≥х 
батьк≥в у клас≥...

«адумавс¤ яцик. «авагавс¤. «вичайно ж, в≥н готовий ≥ душу д≥т¤м в≥ддати. јле добре знаЇ, 
що сл≥па батьк≥вська доброта ≥ сл≥па любов Ч усупереч нам≥рам Ч часто мають у соб≥ 
руйн≥вну силу, бо здатн≥ розбещувати д≥тей, розвивати в них паразитарн≥ нахили. ” цьому 
в≥н переконувавс¤, спостер≥гаючи за знайомими родинами, де видоросл≥л≥ д≥ти, вирости в 
надм≥рних розкошах, п≥дносили батькам найнеймов≥рн≥ш≥, на жаль, р≥зко неприЇмн≥ 
сюрпризи.

Ч ѕогодьс¤ з≥ мною, дитино,Ч лаг≥дно сказав яцик,Ч ти маЇш усе, що тоб≥ потр≥бно в 
цьому в≥ц≥. ј коли виникне потреба мати б≥льше, ти все це одержиш. Ќе квапс¤ в цьому ≥ не 
будь заздр≥сною н≥ до кого. ƒобре?

Ч ƒобре,Ч роздумливо мовила донька.

Ѕатьки ≥ д≥ти. ƒ≥ти ≥ батьки...

—трунка, ≥з тонким вродливим обличч¤м ≥ спок≥йним, розумним погл¤дом донька Ќад≥¤ 
докладно опов≥даЇ йому, ¤к вона повелас¤ п≥д час д≥лових переговор≥в, ¤к≥ аргументи там 
висловила ≥ ¤к≥ не висловила (Ќад≥¤ нин≥ Ч його права рука в родинному п≥дприЇмств≥).

яцик, здаЇтьс¤, геть в≥дсторонений ≥ чи й слухаЇ њњ. ћожливо, думаЇ про щось безнад≥йно 
далеке в≥д б≥знесу.

Ќад≥¤ пом≥тно збентежуЇтьс¤: батько, завжди такий уважний ≥ до нењ, ≥ до њхнього 
п≥дприЇмництва, сьогодн≥ геть не схожий на себе. ўось сталос¤ в нього? „и невдоволений 
нею?

Ѕачачи, що н≥¤к не може вирвати його з того стану, розгублено каже:

Ч  “и не чув, що ¤ тоб≥ розпов≥дала...

Ч я чув. јле ¤ думав.

Ч  ѕро що?

Ќа його обличч≥ раптово спалахуЇ багатозначний усм≥х, але в≥н говорить тим оф≥ц≥йним 
тоном, ¤ким ведутьс¤ переговори м≥ж високими дипломатичними представниками 
держав:

Ч я думав, що ти дуже схожа на мою доньку!

÷¤ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж ≥нтонац≥Їю ≥ зм≥стом сказаного не в≥дразу дозвол¤Ї њй збагнути 
суть його фрази. ƒонька все ще подивована незрозум≥лою батьковою повед≥нкою. 
ќчевидно, њй у пам'¤т≥ знову спалахують його слова, вже в≥д≥рван≥ в≥д протокольно-
оф≥ц≥йноњ ≥нтонац≥њ. ≤ нарешт≥ вона рад≥сно см≥Їтьс¤ й кидаЇтьс¤ йому на шию. ¬ 
зумисно казенний тон в≥н заховав таку високу похвалу.

«адоволений своЇю вит≥вкою, в≥н дужою рукою пригортаЇ доньку до себе, ≥ його 
смагл¤ве обличч¤ про¤снюЇтьс¤ спалахом н≥жност≥, ¤ка буваЇ в нас т≥льки до 
найр≥дн≥ших людей.

ј пот≥м вони п'ють каву й спок≥йно анал≥зують поточний момент д≥¤льност≥ свого 
п≥дприЇмства.  оли Ќад≥њ особливо сподобаЇтьс¤ ¤кась його ≥де¤, вона може сказати, 
насл≥дуючи тон недавньоњ його фрази:

Ч  “и придумав так добре, наче м≥й батько!

≤ не витримуЇ довго збер≥гати серйозну м≥ну, дзв≥нко см≥Їтьс¤; в≥н теж вибухаЇ 
здоровим см≥хом.

“ой, хто ц≥Їњ мит≥ вперше потрапив би до його канцел¤р≥њ, ан≥трохи не маючи у¤вленн¤ 
про стан яцикового б≥знесу, в≥дразу зрозум≥в би: тут справи йдуть добре, а м≥ж батьком 
≥ донькою панують р≥дк≥сн≥ мир ≥ злагода. ¬они не втрачають здатност≥ розум≥ти одне 
одного.

якось Ќад≥¤ мен≥ сказала:

Ч  олись ¤ його не розум≥ла, була далека в≥д нього. ј тепер доросла до цього. ≤ тому 
щаслива. я весь час у нього вчус¤. ƒобре мати такого батька.

≤ в њњ словах звучала неприхована горд≥сть. ѕ≥сл¤ того ¤ почув од яцика:

Ч Ќад¤ вже здатна й без мого п≥дказуванн¤ давати раду п≥дприЇмству.

≤ з його тону ¤ в≥дчув горд≥сть за доньку.

¬≥н любить швидку њзду по √айвею. ≤ в цьому, мен≥ здаЇтьс¤, ще раз виразно пом≥тна його 
напориста, завжди готова до ризику вдача.

 оли витискаЇ з Ђћерседесаї таку швидк≥сть, що в≥н раптом починаЇ нагадувати л≥так, 
¤кий бере розг≥н на зл≥тн≥й смуз≥, обличч¤ його спалахуЇ вдоволеним усм≥хом. “ак, це Ч 
ризик. јле без ризику в≥н не може. –изик потр≥бен яциков≥, аби щораз допевнюватис¤, що 
в≥н у Ђформ≥ї, що його реакц≥¤ ≥ км≥тлив≥сть, ¤к ≥ ран≥ше, з ним, що роки не перетворили 
його на старезного д≥дугана, котрий нап≥вдр≥маЇ за кермом.

Ч ќце машина, оце швидк≥сть! Ч проказуЇ, задоволений ≥ молодоокий, готовий миттю 
зреагувати на будь-¤ку неспод≥ванку, що њх завжди тањть дорога. ј надто ж така, ¤к ц¤, на 
¤к≥й реве ≥ дзвенить зал≥зний пот≥к. ƒорога, що символ≥зуЇ скажену гонку за усп≥хом. Ќа н≥й 
так ≥ здаЇтьс¤: хто випередив, той виграв, хто в≥дстав, той втратив...

ѕригальмовуЇ п≥д своњм двором, що радуЇ з≥р парадом кв≥т≥в. Ѕезшумно в≥дчин¤ютьс¤ 
ворота, й автомоб≥ль тихо, мов човен по вод≥, впливаЇ в затишок двору, ¤кий нагадуЇ остр≥в 
спокою посеред розбурханого мор¤ швидкостей. «даЇтьс¤, потрапл¤Їш у зовс≥м ≥нший св≥т.

яцик через гараж заходить у д≥м ≥, ставши на пороз≥, вигукуЇ ≥з зумисно театральним 
в≥дт≥нком:

Ч  ƒж≥нет!

« глибини дому йому назустр≥ч, мов б≥лий метелик, випурхуЇ вродлива, тенд≥тна ж≥нка з 
усм≥хненими очима ≥ тихим голосом. ¬≥д нењ завжди в≥Ї спокоЇм ≥ затишком. ¬она вм≥Ї у 
всьому побачити позитивний зм≥ст.

Ѕувало, яцик вранц≥ скаже:

Ч  ўось не виспавс¤ Ч не було сну ц≥лу н≥ч...

Ч  Ќ≥чого, добре спатимеш наступноњ ноч≥! ј в≥н, почувши те, розсм≥Їтьс¤ голосно:

Ч  ¬ тебе все добре ≥ н≥чого поганого!

≤ з його тону зрозум≥ло, що йому ц¤ риса ƒж≥нет подобаЇтьс¤. ¬≥н, очевидно, в≥дчуваЇ: 
лаг≥дний спок≥й њњ душ≥ переливаЇтьс¤ в атмосферу всього дому, надаючи њй в≥дпов≥дного 
забарвленн¤.

™ ж≥нки, що самою своЇю по¤вою внос¤ть довкола себе нервозн≥сть ≥ суЇтн≥сть, мовби 
наелектризовуючи ≥ реч≥, ≥ пов≥тр¤ до такоњ меж≥, що, здаЇтьс¤, ось-ось спалахнуть грозов≥ 
розр¤ди.

ƒж≥нет Ч њхн≥й ц≥лковитий антипод. ≤, можливо, саме тому њњ тиха й спок≥йна натура так 
гармон≥йно поЇднуЇтьс¤ з динам≥чною натурою яцика.

ќкремо спостер≥гаючи кожного з них, бачиш, ¤к≥ вони неймов≥рно р≥зн≥, а коли загледиш њх 
разом, то дивуЇшс¤ р≥дк≥сному вар≥антов≥ психолог≥чноњ сум≥сност≥. ƒвоЇ разюче не схожих 
пом≥ж себе людей створюють враженн¤ ц≥льного орган≥зму.

ƒж≥нет Ч л≥кар. ћ≥сце њњ роботи Ч далеко в “оронто.

¬она встаЇ трохи ран≥ше за яцика. √отуЇ сн≥данок, швидко збираЇтьс¤ Ч ≥ њњ маленький 
автомоб≥льчик випурхуЇ з двору, швидко губитьс¤ в потоц≥ машин.

яцик, вставши, ще маЇ час полити кв≥ти, поклопотатис¤ б≥л¤ басейну. ¬≥н не просто 
залюбки в≥ддаЇтьс¤ т≥й робот≥ Ч виконуЇ њњ з ¤коюсь майже ритуальною врочист≥стю.

Ч Ћюблю все це...Ч лакон≥чно прокоментував мен≥. ... «а будинком ¤ побачив велику 
собачу будку. ¬се чекав, що з нењ вигл¤не голова великого пса.

Ч  ј собаки в мене немаЇ,Ч сказав яцик.Ч ”се збиравс¤ завести його. ўе в≥дколи 
поселивс¤ тут. јле на собаку потр≥бен час. “а де його вз¤ти?

’тось ≥з психолог≥в писав, що особливо прагнуть мати собак люди, ¤к≥ почуваютьс¤ 
катастроф≥чне самотн≥ми.

„и може почуватис¤ самотн≥м яцик?

” нього Ї доньки, Ї ƒж≥нет ≥, зрештою, Ї в≥н сам у себе. Ќ≥, н≥¤коњ помилки в останн≥х 
словах немаЇ. ¬ яциков≥ мовби живуть дв≥ особи. ќдна з них перебуваЇ в бурхливому 
темп≥, ≥ њй, здаЇтьс¤, н≥коли вгору гл¤нути. ƒруга ж Ч набагато розважлив≥ша за нењ Ч 
приск≥пливо спостер≥гаЇ за житт¤м першоњ, анал≥зуЇ, чи рац≥онально та вчинила за такоњ чи 
такоњ ситуац≥њ, ≥ непост≥йно робить висновки. ≤ недремне око другоњ дуже допомагаЇ перш≥й. 
Ќе випадково ж в≥н сам часто характеризуЇ своњ д≥њ таким визначенн¤м: Ђкалькульований 
ризикї.

Ђ∆итт¤ Ч це боротьбаї,Ч любить повторювати яцик.

¬≥н завжди готовий до нењ. ≤ в т≥й готовност≥ Ч вже половина усп≥ху. ј другу складуть 
сила, вол¤ ≥ розум.




Ѕ≤«Ќ≈—

1125 долар≥в у 1950 роц≥ Ч то були чимал≥ грош≥. “им б≥льше дл¤ тод≥шнього роб≥тника на 
молочарн≥ ѕетра яцика, ¤кий пробув т≥льки трохи б≥льше року на канадськ≥й земл≥. ѕри 
його зароб≥тках 75 цент≥в на годину з≥брати так≥ грош≥, нав≥ть спов≥дуючи режим 
найжорстк≥шоњ ощадливост≥, довол≥ непросто. ƒо того ж на той час у нього вже була с≥м'¤, 
мала дитина. јле яцик твердо поклав соб≥: мусить мати бодай невелик≥ кошти, щоб укласти 
њх у справу, ¤ка стане початком задуманого.

ƒва його партнери Ч ¬олодимир  л≥п≥ ≥ —тепан –ошко Ч разом уклали чверть в≥д суми 
яцика. “ак ≥ заснували на вулиц≥ Ѕатерст, у район≥, густозаселеному земл¤ками, украњнську 
книгарню Ђјркаї. “о була своЇр≥дна точка в≥дл≥ку в б≥ограф≥њ п≥дприЇмц¤ ѕетра яцика. ƒо 
реч≥, вир≥шив заризикувати, ¤к каже сам, у розумних межах, ¤к≥ можна витримати на 
випадок невдач≥. “обто ще ¤кусь дещицю кошт≥в лишив соб≥ про запас, на чорний день. 1 
¤кби Ђјркаї зазнала ф≥аско, в≥н, однак, не втратив би все, що мав. (ЂЌе клади вс≥ ¤йц¤ в 
один кошикї, Ч любить повторювати в≥н).

њм пророкували: збанкрутуЇте, оск≥льки настали часи, коли н≥хто книг не читаЇ ≥ не купуЇ. 
јле вже в≥д самого початку в магазин≥ було людно. ќдн≥ просто заходили перекинутис¤ 
словом ≥з земл¤ками, але не могли вийти без книги, ¤ку њм нарадили, ≥нш≥ шукали щось 
почитати про ”крањну. ќдне слово, ново¤влен≥ п≥дприЇмц≥ нав≥ть сам≥ подивувалис¤ такому 
стартов≥. Ќезабаром зрозум≥ли: треба розширювати книгарню, оск≥льки вона вже не 
вм≥щала вс≥х людей.

«найшли будинок, купили його на виплат. –озпочали ремонт. –обили його з таким 
ентуз≥азмом, що н≥мець, колишн≥й власник будинку, в≥дразу ж побачив: це Ч серйозн≥ 
люди, з ними можна мати справу, ≥ подовжив терм≥н виплати належноњ йому суми. ¬они 
в≥рили в себе, ≥ в≥н пов≥рив у них.

–ошко ≥  л≥п≥ працювали безпосередньо в книгарн≥, яцик Ч на зал≥зниц≥. ¬ магазин≥ 
допомагав њм у в≥льний в≥д роботи час. ” вс≥х трьох до ентуз≥азму повол≥ долучалис¤ досв≥д 
веденн¤ п≥дприЇмства, наука стосунк≥в з кл≥Їнтами. ¬решт≥ настав той день, коли яцик 
сказав соб≥: час лишати працю на зал≥зниц≥ й ≥ти працювати на себе. «а¤вив про те 
сп≥льникам. ≤ тут виникла неспод≥вана кол≥з≥¤:  л≥ш зауважив, що трьом у книгарн≥ буде 
т≥снувато. яцик попервах образивс¤: Ђќтже, ви мене не хочете?ї

ќпов≥даЇ сьогодн≥ про те з доброю ≥рон≥Їю ≥ самокпином над своњми тод≥шн≥ми почутт¤ми. 
¬се було правильно з боку  л≥ша. “≥снитис¤ в одн≥й книгарн≥ втрьох просто нерац≥онально. 
“а й, зрештою, яцик уже мав би подумати про щось дл¤ себе масштабн≥ше. ¬далий початок 
зм≥цнив його впевнен≥сть у соб≥.

¬они мирно роз≥йшлис¤. яцик одержав 46 000 долар≥в ≥ готовий був до новоњ справи.

ћинав 1954 р≥к.

Ќа той час до “оронто перењхав з јргентини ћихайло Ўафранюк, з ¤ким яцик вир≥шив 
в≥дкрити меблевий магазин на вулиц≥  в≥н. …ого знову застер≥гали: така зат≥¤ приречена, 
оск≥льки на  в≥н≥ п'¤тдес¤т три меблевих магазини, ¤к≥ належать км≥тливим Ївре¤м; у вас, 
мовл¤в, н≥чого доброго з того не вийде, не витримаЇте конкуренц≥њ. яцик у в≥дпов≥дь 
заперечував: Ђякщо ¤ в≥дт¤гну в≥д тих магазин≥в бодай по одному кл≥Їнтов≥ щотижн¤, то 
нам уже вистачить дл¤ того, аби мати прибутокї. ¬≥н прикинув: нин≥ тут своЇр≥дний 
демограф≥чний вибух, до “оронто зв≥дусюд ≥нтенсивно прибувають люди, купують 
будинки. ќтже, њм потр≥бн≥ мебл≥. —творюютьс¤ нов≥ с≥м'њ, в≥докремлюютьс¤ в≥д батьк≥в. 
ћолод≥ також прийдуть до меблевих магазин≥в. ’тось зазирне й до них. ” кожному раз≥, це 
п≥дприЇмство багатооб≥ц¤юче. ƒо того ж на  в≥н≥ завжди людно. ÷е справд≥ вдало вибране 
дл¤ такого магазину м≥сце Ч ус≥м впадатиме в око.

¬же перш≥ м≥с¤ц≥ п≥дтвердили точн≥сть прогноз≥в. “орг≥вл¤ п≥шла наст≥льки усп≥шно, що 
вони стали продавати товару б≥льше, ан≥ж попервах планували. ќтже, конкуренц≥¤ з ус≥ма 
п'¤тдес¤тьма трьома ≥ншими магазинами њм була не страшна. ћ≥сц¤ в тому п≥дприЇмництв≥ 
вистачало вс≥м, бо на вс≥х вистачало кл≥Їнт≥в. яцик мав нагоду ще раз допевнитис¤: усп≥х 
справи здеб≥льшого вир≥шуЇтьс¤ наперед скрупульозним анал≥зом ситуац≥њ, ви¤вленн¤м 
ус≥х за ≥ проти та розумним прогнозом на майбутнЇ, ¤кий враховуЇ перспективн≥ тенденц≥њ 
сучасного. ÷е, ¤к показала практика, мало своЇ важливе значенн¤ в будь-¤кому б≥знес≥.

ѕо ¤комусь час≥ ћихайло Ўафранюк купив разом з сестрою та њњ чолов≥ком новий будинок 
≥ запропонував перенести магазин туди. яцик почав п≥драховувати: в такому випадку 
орендну плату в≥н маЇ платити сам, з≥ свого прибутку. «вичайно ж, це було вже менш 
виг≥дно. ѕодумавши й повагавшис¤ трохи, сказав сп≥льников≥: Ђ—плати мен≥, ћихайле, 
належне, бо вир≥шив ¤ в≥дступитис¤. ѕровадь дал≥ справу з родиною, а ¤ пошукаю дл¤ себе 
щось ≥нше...ї

Ќа тому спок≥йно пор≥шили ≥ мирно роз≥йшлис¤. ƒо реч≥, прощанню з≥ сп≥льниками яцик 
надаЇ вин¤тково важливого значенн¤. Ќ≥коли н≥кого не намагавс¤ ошукати. —м≥ливо може 
дивитис¤ в оч≥ кожному, з ким ран≥ше довелос¤ сп≥льно вести п≥дприЇмство. я говорив з 
його колишн≥ми партнерами. ¬они стверджують: яцик неухильно дотримуЇтьс¤ правил 
чесноњ гри. «рештою, ц¤ важлива тема вимагаЇ окремоњ розмови, ≥ ¤ ще повернус¤ до нењ 
згодом у спец≥альному розд≥л≥ про етику б≥знесу.

Ќин≥ ж переходжу до того моменту, коли яцик став одним ≥з сп≥ввласник≥в буд≥вельноњ 
ф≥рми Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї Ч наступний п≥сл¤ торг≥вл≥ мебл¤ми етап його 
п≥дприЇмницькоњ б≥ограф≥њ, на ¤кому треба спинитис¤ ¤кнайдокладн≥ше, оск≥льки в≥н 
вельми важливий у його житт≥ Ч з ним пов'¤зан≥ не т≥льки головн≥ усп≥хи ѕетра яцика, 
а й найскладн≥ш≥ випробуванн¤. ќсобливо ж Ч на першопочатках його стосунк≥в ≥з 
Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї. “очн≥ше Ч з≥ сп≥ввласниками.

якби вивчати той пер≥од сьогодн≥ лише за тим, що писала преса, то в нов≥й яциков≥й 
справ≥ все видалос¤ б ≥дил≥чно-безхмарним, без будь-¤кого нат¤ку на драматичн≥ 
перипет≥њ. ќтже, спершу слово ц≥й бадьор≥й верс≥њ.

√азета Ђ¬≥льне слової за 1957 р≥к. —татт¤ Ђќбраховуйте все ≥ не б≥йтес¤ ризику 
(молодий п≥дприЇмець про тайну усп≥ху своЇњ ф≥рми)ї:

Ђ’то в “оронто не пам'¤таЇ початки великоњ сьогодн≥ украњнськоњ буд≥вельноњ ф≥рми 
Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї, що прим≥щувалас¤ чи насправд≥ душилас¤ в невеликих 
прим≥щенн¤х при вулиц≥  ≥нг ¬ест за зал≥зничним мостом та не могла Ђзловити 
к≥нц≥вї,Ч ≤ хто був недавно на посв¤ченн≥ двох великих, обладнаних машинами власних 
будинк≥в цього п≥дприЇмства на велик≥й площ≥ при 726Ч734 ƒандес Ч √айвей з доњздом 
зал≥зниц≥,Ч той стаЇ перед загадкою: щось сталос¤ в Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї, що за 
чотири останн≥ роки ф≥рма не т≥льки втрималас¤ й розбудувалас¤, але й стоњть 
сьогодн≥ твердо на ногах ≥ належить до передових ф≥рм украњнського та й 
торонтського буд≥вельного сектора.

«агадка? Ќ≥, не загадка. як у безл≥ч≥ випадк≥в у нашому житт≥, р≥шили усп≥х не грош≥ ≥ 
не кон'юнктура, а таки ≥ ¤к завжди,Ч людина т≥Їњ позитивноњ породи, ¤ку так ц≥нуЇмо 
≥ ¤ка завжди вм≥ла трудом рук ≥ голови творити велик≥ реч≥. ќдин њњ зразок ось перед 
нами Ч це секретар управи Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї п. ѕетро яцик, молодий, у повн≥й 
сил≥, усм≥хнений ≥ зац≥кавлений в украњнським справах громад¤нин...

ƒо реч≥, за нашим сп≥врозмовником своЇр≥дна кар'Їра украњнського б≥знесмена. ѕрињхавши 
до  анади, в≥н став одним з трьох, що зарискували заснуванн¤м украњнськоњ книгарн≥ в 
“оронто, хоч ус≥ казали, що на книжц≥, газет≥ ≥ культурному крам≥ тут н≥хто не 
доробивс¤. ÷е сьогодн≥ Ђјркаї, ¤ку знають у “оронто й поза ним. „отири роки в Ђјрц≥ї 
були першим вишколом, ¤кий ѕетро яцик брав серйозно. ѕот≥м перестав бути сп≥льником 
≥ з де¤ким кап≥талом, найшовши такого ж фанатика, ¤к в≥н, у ћихайлов≥ Ўафранюков≥, 
п≥шов у нову бражу: в меблеву. “ак постала нова ф≥рма Ч Ђјльфа ‘арничерї, що теж 
переросла меж≥ украњнського “оронто. Ѕ≥льш ¤к р≥к у ц≥й ф≥рм≥ дав ѕетров≥ яциков≥ ще 
б≥льш д≥лового й б≥знесового досв≥ду.

ј пот≥м ѕетро яцик перейшов до Ђјккурат Ѕ≥ндере Ћтд.ї...

Ч ¬ нов≥й ф≥рм≥, в ¤к≥й ¤ став сп≥льником,Ч опов≥даЇ ѕетро яцик,Ч було все добре, але 
чогось бракувало. я тижн¤ми перев≥р¤в рахунки, замовленн¤, витрати, соб≥-кошти... 
Ўвидко знайшлос¤ те Ђщосьї, що гальмувало ф≥рму. ƒиректор був надзвичайною 
людиною, але набирав на себе прац≥, п≥д ¤кою вгинавс¤ ≥ не встигав. ћатер≥али, купован≥ в 
мал≥й к≥лькост≥, здорожували продукт.  редити додавали зайвих кошт≥в. –об≥тники 
працювали, але витрачали на поодинок≥ роботи ст≥льки часу, що не виплачували матер≥алу. 
 ожний робив своЇ, але й не своЇ, не те, що м≥г робити краще й ефективн≥ше.

Ч  / тод≥ ¤,Ч каже в≥н,Ч поставив справу ¤сно: нам треба перебудуватц всю свою 
систему... Ќа збори сп≥лки майже п'¤ть рок≥в тому ¤ прийшов з готовим планом. ћоњ 
цифри й факти були так≥, що њх н≥кому було заперечувати. я сказав, що ¤ збираюс¤ 
переставити систему ≥ довести њњ до ладу, або в≥дходжу, бо не маю охоти працювати в 
п≥дприЇмств≥, ¤ке не маЇ перспективи зростанн¤...

...ƒесь у тому час≥ Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї перейшов на буд≥вництво готових будинк≥в, ≥ 
про це мен≥ було теж ц≥каво послухати.

Ч ћи знову перев≥рили все ≥ все обрахували. ¬иходило, що будувати готов≥ будинки при 
наш≥й можливост≥ мати буд≥вельн≥ матер≥али, обробити њх ≥ поставити нашим власним 
роб≥тником,Ч калькулювалос¤. “реба було т≥льки ризикнути де¤ким кап≥талом на закуп 
земл≥. «нову довелос¤ перев≥рити й обрахувати. ¬иходило, що при невеликому ризику...

Ч  «начить, ви прихильник ризику в господарському житт≥? Ч запитую.

Ч я прихильник калькульованого ризику,Ч каже ѕетро яцик.Ч ћо¤ засада 
спираЇтьс¤ на так≥й калькул¤ц≥њ' чим ¤ маю заризикувати ≥ чи витримаю ¤ без шкоди, 
¤кщо ризик не вдавс¤ б, а пот≥м Ч що ¤ матиму, ¤кщо ризик вдастьс¤. ћи почали з 
малого: дв≥ хатини. ѕ≥шло. ѕот≥м п'¤ть. ѕот≥м...

—ьогодн≥ ризику вже немаЇ. Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї будуЇ Ђсер≥¤миї. ÷е в стил≥ 
ѕетра яцика. ÷е його Ђрозкалькульований ризикї. јле при т≥й систем≥, ¤ку введено, 
Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї маЇ марку, кредит, даЇ прожиток б≥льше ¤к 25 украњнським 
родинам, ≥ при ц≥й систем≥ виросли нов≥ будинки, прийшли нов≥ машини ≥ нов≥ плани.

Ч Ќа черговий р≥к, може, й подвоњмо людей у прац≥,Ч каже ѕетро яцик, Ч ≥ знаЇмо, 
що до цього прийде. ÷е обраховано ≥ вм≥щено в Ђскалькульований ризикї цього 
молодого й активного нашого б≥знесмена, одного з тих, що њх потр≥бно нам 
¤кнайб≥льше.

—ьогодн≥ Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї працюЇ двома в≥дд≥лами: буд≥вельним ≥ виробничим. 
Ѕуд≥вельний пост≥йно будуЇ ≥ плануЇ будинки, виробничий продукуЇ найпотр≥бн≥ше дл¤ 
своњх та чужих будов, зг≥дно з замовленн¤ми. ќбороти: 1957 р≥к Ч коло 300 000 дол, у 
1958 Ч б≥льше п≥вм≥льйона долар≥в...ї

« тону статт≥ можна подумати, що в т≥й справ≥ все складалос¤ мов у казц≥. Ѕула така 
соб≥ ф≥рма, ¤ка ледь-ледь живот≥ла, а прийшов туди ѕетро яцик, окинув своњм 
усевидющим погл¤дом ≥ в≥дразу ж знайшов рецепт усп≥ху, за ¤ким усе в≥дразу ж п≥шло 
на лад...

ѕрекрасна легенда. якщо њй пов≥рити, то в б≥знес≥ майже все легко й просто. ƒо того ж 
у н≥й глухо й невиразно згадано про т≥ складн≥ кол≥з≥њ, що виникають у п≥дприЇмництв≥ 
найчаст≥ше тод≥, коли до справи беретьс¤ гурт наших земл¤к≥в. яцик напол¤гаЇ на 
думц≥: це майже типова в тому розум≥нн≥ ≥стор≥¤.

ќтже, Ђпрокрутимої ще раз сюжет Ђјккурат Ѕ≥лдерс

Ћтд.ї саме того пер≥оду, про ¤кий говорить автор статт≥. јле цього разу Ч з яциковими 
акцентами.

” ф≥рм≥ працювало чимало украњнц≥в. Ѕув там ≥ ц≥лий колектив (в≥с≥мнадц¤ть душ!) 
сп≥ввласник≥в. Ќайголовн≥ша, прикметна ознака тогочасноњ Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї Ч 
суц≥льний хаос та анарх≥¤, несконцентрован≥сть колективних зусиль та в≥дсутн≥сть баченн¤ 
стратег≥њ ≥ тактики колективного б≥знесу. ≤ то Ч ще не вс≥ безрад≥сн≥ супутники ф≥рми. Ѕуло 
й нехлюйське ставленн¤ до своњх обов'¤зк≥в, загалом не властиве дл¤ Ќового —в≥ту, але вже 
звичне у ф≥рм≥, оск≥льки тут працювали украњнц≥, що його з собою ≥ привезли. —каж≥мо, 
один ≥з колишн≥х директор≥в мав склити в≥кна. яцик його прохаЇ: ви повинн≥ виконати цю 
роботу сьогодн≥, оск≥льки завтра вранц≥ за в≥кнами прињдуть, а той незворушно в≥дпов≥даЇ: о 
четверт≥й його вже чекаЇ з вечерею дружина, в≥н не може сп≥знитис¤.

ѕ≥шов недбалий скл¤р додому, а яцик найн¤в людей, ¤к≥ до одинадц¤тоњ вечора впоралис¤ з 
роботою.

” ф≥рм≥ до приходу туди яцика завелас¤ традиц≥¤ купувати за половину ц≥ни, але гот≥вкою, 
крадеш дошки. яцик категорично виступив проти цього й за¤вив: надал≥ ф≥рма зр≥каЇтьс¤ 
такоњ практики. Ќа нього напали сп≥льники: ≥ так кепськ≥ справи, а ти хочеш нас зовс≥м 
п≥дкосити Ч це ж ст≥льки грошей за дошки ще треба доплачувати. Ђякщо ¤ не можу жити 
на св≥т≥ чесно, то взагал≥ не хот≥в би жити!ї Ч р≥зко в≥дпов≥в њм. ѕритихли, змирилис¤.

¬загал≥, опов≥даЇ яцик, тод≥шнЇ розум≥нн¤ украњнц¤ми б≥знесу було, м'¤ко кажучи, аж надто 
своЇр≥дним. ќт, скаж≥мо, один з≥ сп≥льник≥в вихвал¤вс¤:

Ч  я маю в т≥м д≥л≥ великий досв≥д! я в —тар≥м  раю трич≥ банкрутував!..

Ќав≥що такий сумний досв≥д яциков≥? „им в≥н його збагатить?

Ч ј ¤ не хочу банкрутувати!

“а повернемос¤ до яцикових стосунк≥в з≥ сп≥льниками.

¬они не переставали дивувати його своЇю нац≥лен≥стю на банкрутство. “обто цього вони 
зовс≥м не хот≥ли, але все робили дл¤ того.

яцик крутивс¤, ¤к б≥лка в колес≥, щоб залатати вс≥ д≥рки бюджету ф≥рми; ≥ раз, ≥ вдруге зв≥в 
нарешт≥ к≥нц≥ з к≥нц¤ми. Ѕачачи все те, сп≥льники могли б зробити належн≥ висновки й 
нарешт≥ дечого навчитис¤. ќднак того не сталос¤.

 оли одержали ¤кийсь прибуток, партнери в≥дразу ж висловили бажанн¤ розпод≥лити його 
й забрати, а не вкладати в розвиток п≥дприЇмства. “ерпл¤чий яцик намагавс¤ попул¤рно 
по¤снити: ф≥рма Ч особливо ж на цьому етап≥ Ч не д≥йна корова, њй потр≥бн≥ кошти, щоб 
по-справжньому стати на ноги. “еоретично погоджувалис¤, а практично правили своЇњ. ¬ 
отакому перет¤гуванн≥ каната й минав час. 1 все ж яцик дедал≥ пом≥тн≥ше в≥двойовував 
позиц≥њ.

якось п≥сл¤ чергового ф≥нансового зв≥ту зустр≥вс¤ з директором банку.

“ой уважно до нього придивл¤вс¤, а пот≥м сказав:

Ч ѕеред вами у ф≥рм≥ було с≥м кер≥вник≥в Ч ≥ жоден з них не м≥г дати њй ради. ј вам 
пощастило це зробити. ¬и Ч добрий кер≥вник, ¤кщо за такий короткий час опанували 
ситуац≥Їю.

ѕетро яцик (з ≥нтерв'ю авторов≥ книги):

” нас, в украњнц≥в, кожен неодм≥нно хоче мати саме вир≥шальний голос. ” родин≥, в 
громад≥, в п≥дприЇмств≥, в держав≥ Ч скр≥зь... ÷е Ч вбивче, руйн≥вне дл¤ серйозноњ 
справи, дл¤ будь-¤кого соц≥ального орган≥зму бажанн¤ ≥ндив≥дуума. ¬оно несе з собою 
хаос, анарх≥ю, руйнац≥ю.  ожен виставл¤Ї себе перед ≥ншими за найб≥льшого 
авторитета й не маЇ жодноњ поваги чи бодай дов≥ри до справжн≥х авторитет≥в.

«овс≥м ≥нше ¤ бачив в ≥тал≥йських, н≥мецьких чи Їврейських орган≥зац≥¤х. ¬они Ч ¤к 
добре в≥дрегульован≥ механ≥зми; вони функц≥онують, сказати б, доцентрово. ќбравши 
до свого проводу справд≥ компетентних людей, покладаютьс¤ на њхн≥й розсуд ≥ сильн≥ 
виконавською дисципл≥ною. «м≥нюютьс¤ покол≥нн¤, а њхн≥ п≥дприЇмства д≥ють ≥ д≥ють, 
примножуючи усп≥шн≥ стор≥нки своњх б≥ограф≥й. “ак прийн¤то в людей, така в них 
норма.

ј в нас...

ѕриклад ≥з Ђјккурат Ѕ≥лдерс Ћтд.ї, на жаль, може бути хрестомат≥йним, тому ¤ 
так докладно зупин¤юс¤ на ньому.

ќтже, з≥бралис¤ люди в добр≥й в≥р≥ ≥ з над≥Їю пол≥пшити св≥й матер≥альний р≥вень. 
ѕовторюю, нас було т≥льки 18.  ожен бачив кожного щоденно при прац≥ ¬се

було на виднот≥, не мали один в≥д одного н≥¤ких секрет≥в. «даЇтьс¤, майже 
≥деальний вар≥ант: труд≥тьс¤, примножуйте здобутки, збагачуйтес¤...

“а семеро кер≥вник≥в перед≥ мною розписалис¤ у власн≥й безпорадност≥ Ч 
витратили вс≥ грош≥, вкладен≥ в п≥дприЇмство. 1 ось вийшло так, що на чол≥ ф≥рми 
опинивс¤ ¤. якось зум≥в за р≥к зр≥вноважити прибутки ≥ витрати. ”же почав 
виплачувати компаньйонам серйозн≥ грош≥, вже чуж≥ люди визнали моЇ вм≥нн¤ 
рац≥онально провадити п≥дприЇмство. —воњ ж, незважаючи на те, що ¤ почав 
робити њх багатшими, н≥¤к не хот≥ли з тим погодитис¤. √рош≥ брали, але вперто, 
зат¤то сто¤ли на своЇму ≥ з найдр≥бн≥ших привод≥в зчин¤ли непотр≥бн≥ дискус≥њ. ¬ 
класичних деструктивних традиц≥¤х нашоњ ≥стор≥њ. ¬ м≥н≥атюр≥ повторювалос¤ 
те, що було з нашим народом у р≥зн≥ пер≥оди його ≥снуванн¤. јдже так часто ми ≥ 
не любили, ≥ не поважали своњх пров≥дник≥в, ≥ не дов≥р¤ли њм. ” нас кожен сам соб≥ 
Ч ≥ найб≥льший мислитель, ≥ тактик, ≥ стратег. Ќ≥хто не хоче погодитис¤ бути 
бодай другим, а не першим. ”с≥ Ч перш≥..

ћоњ сп≥льники не хот≥ли визнавати голосу лог≥ки, опертоњ на калькул¤ц≥ю. ¬ них усе 
було на емоц≥¤х: Ђхочуї, Ђне хочуї.  оли вони з≥ мною не погоджувалис¤, ¤ спершу 
шукав, у чому помил¤юс¤. јле не знаходив того й чесно њм казав. ÷е приводило до 
нових суперечок. я не раз в≥дчував, що наша ситуац≥¤ безперспективна. « такою 
системою стосунк≥в та орган≥зац≥Їю прац≥ ми не могли претендувати на 
розростанн¤ ≥ здобутт¤ справд≥ високих усп≥х≥в...

Ќаприк≥нц≥ п'¤тдес¤тих на канадських обр≥¤х забовван≥в сумний привид економ≥чного 
спаду. яциков≥ сп≥льники сполошилис¤: треба р¤туватис¤! ¬ир≥шили негайно вибрати 
своњ грош≥. ѕо¤снював њм: н≥чого страшного в≥дбутис¤ не може, треба лиш розумно 
п≥дготуватис¤ до складних випробувань, перебути той час з ¤кнайменшими втратами. ј 
п≥сл¤ спаду неминуче настане п≥днесенн¤, ≥ тод≥ вони знову наздоженуть втрачене.

Ќ≥¤ких його аргумент≥в сп≥льники ≥ слухати не хот≥ли. ¬≥н сам уже добре розум≥в: часи 
невдалого аль¤нсу ск≥нчилис¤, хоча його розлученн¤ з≥ сп≥льниками ще не в≥дбулос¤. ≤ 
все ж спробував востаннЇ переконати, апелюючи

до тверезого глузду й до приклад≥в ≥тал≥йських, Їврейських, грецьких п≥дприЇмств. 
“≥льки украњнських позитивних не м≥г п≥д≥брати.

“ут треба зазначити таку ≥стотну Ч певно, не знану читачем в ”крањн≥ Ч деталь.

” нас вдома усталилас¤ традиц≥¤ вважати р≥шенн¤ прийн¤тим у колективному 
господарств≥ тод≥, коли за нього проголосувала б≥льш≥сть.  ожен маЇ однакове право й 
однаковий голос. ”  анад≥ ж усе вир≥шуЇ не к≥льк≥сть людей, тобто р≥вних пом≥ж себе 
голос≥в, а к≥льк≥сть уд≥л≥в, ¤ка може бути р≥зною пом≥ж компаньйонами.

Ќайб≥льше уд≥л≥в Ђјккурат ¬≥ддере Ћтд.ї мали ѕетро яцик ≥ Ѕогдан-ћирослав Ѕ≥гус, 
¤кий, до реч≥, посл≥довно тримавс¤ яцикового боку, хоч ≥ не встр¤вав у зат¤жн≥ дискус≥њ 
на зборах сп≥ввласник≥в ф≥рми. ѕросто яцик пост≥йно в≥дчував його мовчазну 
п≥дтримку ≥ знав, що той Ч Їдиний з ус≥х Ч за вс≥х умов залишаЇтьс¤ з ним.

¬они вдвох ц≥лком законно могли б переголосувати вс≥х ≥ утвердити своЇ р≥шенн¤. ¬се 
було б ц≥лком законно; н≥хто не мав би н≥¤кого права звинувачувати њх, що вони в 
чомусь порушили юридичн≥ постулати. јле њхн≥ компаньйони привезли з собою з 
”крањни не т≥льки анарх≥чний дух та небажанн¤ пов≥рити в рац≥ональн≥сть чињхось 
життЇвих настанов. ¬они привезли з собою ще й в≥рн≥сть кооперативному способу 
веденн¤ п≥дприЇмства й такий анахрон≥зм, ¤к колективн≥сть прийн¤тт¤ р≥шень. яцик з 
Ѕ≥гусом могли напол¤гти на голосуванн≥ уд≥лами, однак св≥домо не стали того робити. 
ƒобре знали довг≥ ¤зики своњх земл¤к≥в: п≥дуть по св≥ту з нар≥канн¤ми, що њх безсов≥сно 
обдерли. Ђ’ай буде по-вашому, ¤кщо стане питанн¤ про розпод≥л ф≥рми,Ч сказав 
яцик.Ч Ќе ¤к у людей, а по-украњнськиї. ¬ир≥шив поступитис¤, аби не мати в 
майбутньому зайвих моральних клопот≥в. Ќе бо¤вс¤ самого знеславленн¤. –озум≥в, що 
обмови будуть не на користь його п≥дприЇмству.

–озлученн¤ компаньйон≥в в≥дбувалос¤ так.

Ч ѕовертай нам грош≥! Ч категорично зажадали сп≥льники.

јле такоњ суми грошей у яцика, звичайно ж, не було, оск≥льки вс≥ кошти вкладалис¤ в 
землю й буд≥вельн≥ матер≥али.

¬≥н викликав спец≥ального чиновника, ¤кий оц≥нив усе

майно й перерахував зг≥дно з документами, ск≥льки кому з того належить.

—п≥ввласникам ф≥рми т≥ цифри категорично не сподобалис¤, ≥ вони за¤вили:

Ч  “и п≥дкупив чиновника!

ќ, ¤кою безмежною може бути п≥дозр≥лив≥сть, коли люд¤м здаЇтьс¤, що хтось прагне њх 
обдурити, заз≥хаЇ на њхн≥ грош≥. як≥ неприваблив≥ риси тод≥ в≥дкриваютьс¤ в начебто 
нормальних люд¤х. ¬они то вергають громи ≥ блискавки, ≥нкрим≥нують ус≥ можлив≥ на 
цьому св≥т≥ гр≥хи (звичайно ж, тому, хто не з ними), то раптом починають апелювати до 
сов≥ст≥, чест≥ й милосерд¤. ќдне слово, в так≥й ситуац≥њ важко занудьгувати в≥д 
одноман≥тност≥...

яцик терпл¤че по¤снював: ¤ сам бачу цього чиновника вперше. ¬≥н не маЇ н≥¤ких симпат≥й 
чи антипат≥й, бо такого тут у б≥знес≥ просто не буваЇ; б≥знес Ч та сфера д≥¤льност≥, в ¤к≥й 
треба забути про будь-¤к≥ сантименти, тут говор¤ть лише цифри. ј вони Ч так≥...

Ќе хот≥ли йому в≥рити, а цифри вперто ≥гнорували.

 оли все було под≥лено, обурено загули:

Ч  ўось тоб≥ багато лишаЇтьс¤!

Ч јле ж ≥ вам Ч не мало! ¬и що, хот≥ли б, аби в мене було незм≥рно менше?!

Ч  “об≥ можна й менше, бо ти Ч багатий...

Ч јле ж ¤ ≥ вкладав б≥льше!

Ч  ћи працювали важче. ќтака твердолоба лог≥ка.

ѕ≥сл¤ виснажливоњ дискус≥њ яцик вир≥шив: Ђƒобре, нехай ¤ з вами зараз втрачу, зате матиму 
спок≥йне серце, що вам просто ¤зик не повернетьс¤ десь мене очорнювати. я знаю свою 
силу, вм≥ю заробл¤ти грош≥ чесною працею, то ¤кось соб≥ все те поверну...ї

«агалом же ситуац≥¤ дл¤ нього була по-своЇму драматична. ¬тратити за один веч≥р 35 000 
долар≥в (тод≥ це були велик≥ грош≥!) психолог≥чно непросто. ќдержати менше за св≥й уд≥л, а 
сп≥льникам за њхн≥ сплатити б≥льше Ч то що п≥сл¤ цього робити, квилити? √орд≥сть не 
дозволить.

”чорашн≥ компаньйони повсюдно похвал¤лис¤: ¤кий, мовл¤в, яцик твердий ≥ знаючий, а 
ми все ж хитро обвели його докруг пальц¤! ƒехто взагал≥ вважав, що тепер п≥дприЇмцев≥ Ч 
к≥нець, бо в≥н геть знекровивс¤ ф≥нансово.

јле енерг≥йний та винах≥дливий яцик блискуче спростував ц≥ похмур≥ пророкуванн¤...

ѕетро яцик:

я њм тод≥ сказав: час покаже, хто з нас помил¤вс¤. ≤ час показав. „ерез р≥к ¤ сам 
заробив п'¤тдес¤т тис¤ч. ј за чотири роки моЇ п≥дприЇмство стало в чотири рази 
б≥льшим ≥ розросталос¤ дал≥. ¬они ж збанкрутували... ќтака ≥стор≥¤ з продовженн¤м 
вийшла. ќтже, втрата за один веч≥р тридц¤ти п'¤ти тис¤ч Ч це була одна з 
найкращих моњх дециз≥й. я скинув пута з≥ своњх н≥г ≥ вир≥шив, що б≥льше н≥коли њх там не 
буде. я викупивс¤ з Ђколгоспуї.

”се те додало мен≥ впевненост≥ в соб≥.  оли ¤ впевнений, що маю рац≥ю, н≥коли не 
поступлюс¤ юрб≥. ёрба здеб≥льшого н≥коли не думаЇ. ј ¤кщо й подумаЇ, то не про 
добро ≥нституц≥њ, а про себе. –ан≥ше ¤ ще, бувало, вагавс¤: ЂЌе може бути, щоб 
б≥льш≥сть помил¤лас¤, а ¤ один був такий розумний...ї ¬се може бути. «вичайно, не за 
помахом пальц¤ доходив ¤ рац≥онального р≥шенн¤. я думав, виважував на терезах 
сумн≥в≥в та аргумент≥в, ще й ще рев≥зував себе...

- Ќин≥, коли мен≥ хай нав≥ть сто душ говор¤ть: Ђ“е, що ти чиниш, неправильної, ¤ 
скажу: Ђƒовед≥ть, аргументуйте. Ќе бризкайте емоц≥¤ми, не дав≥ть мене морально й 
не звинувачуйте, що ¤ непоступливий, а спок≥йно переконайте фактами, докаж≥ть, що 
¤ помил¤юс¤, ≥ тод≥ ¤ погоджус¤ з вами. јле ¤кщо ¤ впевнений у своЇму р≥шенн≥, а в 
дискус≥њ чую проти нього т≥льки бездумне словоливство, не в≥дступлюс¤. я в такому 
раз≥ кажу: ЂЋюди добр≥, роб≥ть ви по-своЇму, а ¤ зроблю по-своЇму Ч вас так Ѕог 
навчив, а мене так. ѕобачимо, чиЇ вийде краще...ї

«вичайно, бувало, що ¤ помил¤вс¤. ≤ все ж Ч менше, н≥ж ≥нш≥. ј в своњх помилках н≥коли 
не звинувачував когось чи ¤к≥сь обставини. «наю, що ц≥лковито залежу од себе ≥ за своњ 
помилки мен≥ ж ≥ доведетьс¤ розплачуватис¤.

“а й часу не вистачаЇ вс≥х вислуховувати, з ус≥ма сперечатис¤ й вилущувати зм≥ст ≥з 
ними сказаного. јдже нер≥дко буваЇ, що говор¤ть одне й те ж, але ≥нтерпретац≥¤ 
того р≥зна. ќдн≥, прим≥ром, напол¤гають: ц¤

скл¤нка наполовину повна, ≥нш≥ не погоджуютьс¤ Ч н≥, вона нап≥впорожн¤. „и ж маю 
¤ необх≥дн≥сть сушити соб≥ голову, хто з них маЇ рац≥ю? ≤ чи зм≥нитьс¤ щось од того в 
скл¤нц≥?..

Ќайкраще, коли про тебе св≥дчать не слова, а сам≥ справи. Ќе випадково ж англ≥йц≥ 
любл¤ть повторювати: Ђ√оворенн¤ небагато коштуЇї. ¬ культур≥ зах≥дного св≥ту д≥ло 
ц≥нуЇтьс¤ вище за слово. я з цим згоден. ј хто н≥ Ч то його особиста справа, ≥ на те, 
¤к мовитьс¤, нема ради...

¬дивл¤ючись у це житт¤, повсюдно виразно бачиш у ньому рац≥онально виважену 
позиц≥ю ѕетра яцика, його вм≥нн¤ пост≥йно прогнозувати розвиток под≥й. ¬≥н волод≥Ї 
хистом осмислити ¤вище ≥ в масштабах глобальних, ≥ в детал¤х, ви¤вл¤ючи 
найважлив≥ш≥ дл¤ справи компоненти, ¤к≥, власне, ≥ можуть визначити усп≥х реал≥зац≥њ 
≥дењ, що маЇ стратег≥чно важливе значенн¤ не т≥льки дл¤ самого п≥дприЇмц¤, а й дл¤ 
бутт¤ багатьох ≥нших людей чи нав≥ть дл¤ п≥двищенн¤ важливост≥ соц≥ально-
економ≥чного статусу вс≥Їњ украњнськоњ д≥аспори.

ќсь ≥ще один тому промовистий приклад. √азета ЂЌовий шл¤хї уз¤лас¤ активно 
анал≥зувати питанн¤ господарськоњ активност≥ украњйц≥в у  анад≥. «вичайно ж, у першу 
чергу редакц≥¤ запропонувала висловитис¤ на стор≥нках газети беззаперечному в цьому 
розум≥нн≥ авторитетов≥ Ч ѕетров≥ яцику. ≤ в≥н з властивою йому концептуальною 
посл≥довн≥стю препарував суть проблеми на вс≥ найголовн≥ш≥ складов≥.

ѕерша Ч загальн≥шого плану, в ¤к≥й п≥дкреслюЇтьс¤ важлив≥сть створенн¤ 
п≥дприЇмств ≥ зосередженн¤ њх в украњнських руках, що мало б великий вплив не т≥льки 
на матер≥альне становище, а й на вс≥ гран≥ духовного й культурного житт¤ д≥аспори:

Ђ” моЇму розум≥нн≥ в≥дношенн¤ духовних ц≥нностей до матер≥альних таке, що ¤ 
завжди бачив сусп≥льство ¤к ¤кусь конкретну конструкц≥ю. ћожна розмалювати 
нутро т≥Їњ конструкц≥њ найкращими митц¤ми св≥ту, що, очевидно, буде доказом 
високого культурного р≥вн¤ власника будинку, ¤к ≥ митц¤, що розмалював його. “а коли 
п≥д тими гарно розмальованими ст≥нами немаЇ сильноњ матер≥альноњ п≥дстави, 
фундамент≥в з блок≥в, цегли, вбу-

дованих сол≥дно в землю, то високомистецьк≥ картини потр≥скаютьс¤, скоро 
зн≥вечатьс¤ не раз, ще заки митець устигне њх ¤к сл≥д виконати.

ћи бачимо, ¤к часто так≥ гарн≥ схеми нашого пол≥тичного, наукового, мистецького, 
нав≥ть рел≥г≥йного житт¤, взагал≥ ц≥лоњ духовноњ творчост≥, не дописують тому, що 
нам бракуЇ матер≥альноњ сили; важливим складником ¤коњ Ї грош≥

Ќе маючи в≥дпов≥дно великих ≥ м≥цних виробничих одиниць у своњх руках ≥ п≥д своњм 
контролем, велике число з нас залишаЇтьс¤ звичайною, малооплачуваною робочою 
силою в чужих руках, незважаючи на наш≥ фахов≥ ≥ профес≥йн≥ квал≥ф≥кац≥њ.

“ому ¤, знаючи вс≥ т≥ факти з власного житт¤ ≥ житт¤ свого оточенн¤, знаючи 
можливост≥ ≥ нав≥ть прив≥лењ, ¤к≥ даЇ буд≥вельна д≥л¤нка, раджу молодим люд¤м 
спробувати своњ сили у н≥й. ÷е дуже швидка дорога до того, щоб усамост≥йнитис¤...ї

ƒруга, в ¤к≥й в≥домий практик ставив конкретн≥ питанн¤ набутт¤, а також утриманн¤,Ч 
незважаючи на плин часу, ¤кий приносить у вс≥ царини житт¤ численн≥ зм≥ни й 
новац≥њ,Ч високого профес≥онал≥зму, що без нього год≥ й спод≥ватис¤ на ¤кийсь усп≥хи. 
Ѕез пост≥йного самовдосконаленн¤ безглузд≥ будь-¤књ претенз≥њ на здобутт¤ усп≥ху. “о 
Ч неодм≥нна акс≥ома в п≥дприЇмництв≥. Ќе прийн¤вши њњ за основу, н≥чого братис¤ до 
справи.

як це завжди характерно дл¤ яцика, в≥н посл≥довно висв≥тлюЇ вс≥ моменти 
обговорюваного питанн¤ Ч в≥д суто емп≥ричних ≥ аж до психолог≥чних та етичних:

Ђ—ьогодн≥ кожна д≥л¤нка житт¤ в свою чергу д≥литьс¤ на багато вужчих 
спец≥альностей. «авжди також треба передбачати зм≥ни, ¤к≥ тепер приход¤ть так 
скоро. “ому необх≥дно пост≥йно себе дишколювати ≥ досто-совуватис¤ до зм≥н, ¤к≥ 
зайшли, ≥ до нових потреб. —каж≥мо, за 25 рок≥в творчого житт¤ треба принаймн≥ 
чотири рази основна перешколюватис¤.

ясно, що основне знанн¤ д≥л¤нки Ї передумовою усп≥ху. „им б≥льш≥ знанн¤, тим менша 
небезпека втрат ≥ невдач. Ќа мою думку, все-таки найкраще починати з прац≥ на 
будов≥, щоб п≥знати все в≥д основ. –≥к або два будуть кожному дуже корисн≥. ј при 
прац≥, ¤кщо мати в≥дкрит≥ вуха й оч≥, можна побачити дуже багато на

практиц≥, зокрема орган≥зац≥ю ≥ координац≥ю прац≥.  ом≥ ж уже хтось почне, мусить 
бути готовий в потреб≥ переходити з одн≥Їњ д≥л¤нки в ≥ншу, в таку, що йому краще 
в≥дпов≥даЇ або в даному час≥ б≥льше сплачувана. ¬с¤к≥, але основн≥, а не поб≥жн≥, знанн¤ 
таких галузей, ¤к арх≥тектура, ≥нженер≥¤, право, книговеденн¤, Ї дуже корисн≥.

“а найважлив≥ше Ч це вм≥нн¤ керувати людьми, давати њм в≥дпов≥дну працю ≥ 
координувати њњ. ÷е все так званий менеджмент. ¬оно виростаЇ з природних 
зд≥бностей, плюс практика ≥ сол≥дна прац¤, в першу чергу прац¤ над собою.

ѕри цьому всьому треба пам'¤тати, що в господарському житт≥, а особливо в 
буд≥вництв≥, величезну ролю в≥д≥грають кредити.  редити, базован≥ на дов≥р≥ ј дов≥ра 
здобуваЇтьс¤ т≥льки працею, чесн≥стю, правдомовн≥стю.  рут≥йство, несловн≥сть Ї 
запорукою неусп≥ху й к≥нцевоњ невдач≥ї.

яцик знав, що радив, бо за ним стоњть багатол≥тн¤ практика, в ¤к≥й кожен день Ч то 
може бути конкретний випадок, конкретне завданн¤, що вимагаЇ нестандартного 
вир≥шенн¤. ѕ≥дсумовуючи уроки практики, в≥н сфокусо-вуЇ увагу на визначальних 
дом≥нантах п≥дприЇмництва у буд≥вництв≥, звод¤чи до конкретних формул ≥ рецепт≥в 
питанн¤ профес≥онал≥зму.

“ак, в≥н згоден з тим, що теор≥¤ маЇ надзвичайно важливе значенн¤. —ам активно 
ц≥кавитьс¤ нею, прагне щоразу не втратити нагоди, аби ознайомитис¤ з њњ найнов≥шими 
дос¤гненн¤ми. ќднак д≥йшов твердого переконанн¤, що сучасний св≥т усе ж надто 
абсолютизуЇ њњ, надаючи майже самодостатнього значенн¤, часом ан≥трохи не 
переймаючись тим, чи матиме вона хоча б ¤кийсь стосунок до практики, чи хоч у 
чомусь њй допоможе.

яцик, звичайно, ц≥лковито позбавлений нањвних ≥люз≥й, що теор≥¤ може випродукувати 
ун≥версальн≥ в≥дпов≥д≥ на вс≥ конкретн≥ Ч часто зовс≥м не схож≥ м≥ж собою Ч випадки з 
практики. јдже реальне житт¤ набагато складн≥ше за науково найвиважен≥шу систему 
у¤влень про нього. « повагою ≥ ц≥кав≥стю ставл¤чись до теор≥њ, в≥н далекий в≥д намагань 
пост≥йно шукати в н≥й суто прикладний пос≥бник дл¤ себе. Ќа його думку, теор≥¤ 
сьогодн≥ часто невиправдано в≥дриваЇтьс¤ в≥д практики, шугаЇ аж у поза-

хмарн≥ висоти, геть губл¤чи з пол¤ зору гр≥шну землю. “ому за такоњ ситуац≥њ значенн¤ 
реальноњ практики просто важко переоц≥нити. “еор≥¤ даЇ знанн¤ законом≥рностей 
найзагальн≥шого плану, перспективн≥ ор≥Їнтири. ѕрактика ж Ч то мистецтво щоденно 
творчоњ (в ≥деал≥, звичайно) повед≥нки в справ≥, вм≥нн¤ охопити зором конкретне й загальне, 
ур≥вноважити в своњй у¤в≥ всю ту конструкц≥ю, про ¤ку яцик говорив, ≥ малопом≥тний 
аксесуар, ≥нтуњтивно в≥дчути наближенн¤ небезпеки чи широких перспектив, ¤к≥ можуть 
в≥дкриватис¤ вже на найближчому етап≥ д≥¤льност≥.

я спин¤юс¤ на цьому так докладно, бо бачу, з ¤кою легковажн≥стю йдуть в ”крањн≥ молод≥ 
люди в б≥знес, почасти ан≥трохи не здаючи соб≥ справи в тому, що в≥д них вимагаЇтьс¤ дл¤ 
такоњ складноњ сфери д≥¤льност≥ ≥ що њх там чекаЇ, ¤кщо вони не готов≥ вчитис¤. ” багатьох 
панують у¤вленн¤, що б≥знес Ч це щось под≥бне до екскурс≥њ чи полюванн¤: од¤гс¤ 
в≥дпов≥дно Ч ≥ йди. ѕро ¤кусь же п≥дготовку до нього, про потребу фахового опануванн¤ 
багатьох найнеспод≥ван≥ших речей ≥ в≥дпов≥дний етичний кодекс, на жаль, зовс≥м не 
йдетьс¤. „им це обертаЇтьс¤, може сказати майже кожен, хто з≥ткнувс¤ в ”крањн≥ з нашими 
п≥дприЇмц¤ми.

1981 року яцикове п≥дприЇмство зустр≥ло своЇ чверть-стол≥тт¤.

« цього приводу в прес≥ наголошувалос¤, що своЇму невпинному зростанню та усп≥хам 
воно завд¤чуЇ трьом визначальним чинникам: ц≥нам, ¤кост≥ ≥ чесност≥. ЂЌовий шл¤хї писав 
про основн≥ критер≥њ д≥¤льност≥ ѕетра яцика: Ђрозбудувати ефективно землю й спорудити 
естетично приЇмн≥ буд≥вл≥, ¤к≥ давали б практичне й функц≥ональне оточенн¤ї. Ђ÷≥ 
напр¤мн≥ здобули дл¤ нього визнанн¤ ≤ при¤тел≥в у промисл≥ ≥ сусп≥льств≥...ї ≤ дал≥ 
подававс¤ реЇстр ф≥рм м≥жнародного значенн¤, ¤к≥ й на майбутнЇ хочуть мати справу з 
ѕетром яциком.

¬однораз там п≥дкреслювалос¤, що п≥дприЇмство засв≥дчуЇ нам≥ри не в≥дставати в≥д житт¤, 
набираючи новий квал≥ф≥кований персонал, ¤кий, прин≥сши з собою адм≥н≥стративн≥ знанн¤ 
й ентуз≥азм, творить тим над≥йний сплав з практичним досв≥дом засновника, а тому ц≥ 
п≥дприЇмства ≥ на двадц¤ть п'¤тому роц≥ ≥снуванн¤ ЂЇ моло-

дими, повними св≥жоњ ≥ новоњ енерг≥њ та бажанн¤ виконати нов≥ завданн¤ї.

’тось може сказати, що йому пощастило опинитис¤ в потр≥бний момент на потр≥бному 
м≥сц≥. Ќаприпочатку п'¤тдес¤тих рок≥в у  анад≥ розпочавс¤ пер≥од бурхливого розвитку. 
ћолода крањна вступала в еру ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. Ѕуд≥вництво стало одн≥Їю з 
найнеобх≥дн≥ших галузей господарюванн¤.

“ак, у цьому розум≥нн≥ яциков≥ справд≥ пощастило. јле ж треба було зор≥Їнтуватис¤, 
зазирнути в завтра й зрозум≥ти т≥ перспективи. ≤нш≥ на його м≥сц≥ залишилис¤ в русл≥ 
старого б≥знесу й не переходили на новий. ¬≥н м≥г так само зоставатис¤ з Ђјркоюї. “им 
паче, що справи в н≥й не налаштовували на песим≥стичний лад. јле в≥дчув у соб≥ поклик до 
значно масштабн≥шого розмаху д≥¤льност≥, зор≥Їнтувавс¤, що скромна Ђјккурат Ѕ≥лдерс 
Ћтд.ї може стати своЇр≥дним стартовим майданчиком до нового й значно 
перспективн≥шого. «найшов в≥н ≥ вельми ефективний спос≥б боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю. 
«авершивши спорудженн¤ будинк≥в, не по- , сп≥шаЇ в≥дразу ж збувати њх. ≤нколи, по виплат≥ 
кредит≥в, по двадц¤ть-тридц¤ть рок≥в вони лишаютьс¤ власн≥стю компан≥њ. Ќа ринку 
в≥дбуваЇтьс¤ те, що й маЇ в≥дбуватис¤: ростуть ≥ падають ц≥ни на нерухом≥сть, повол≥ 
втрачаЇ колишню куп≥вельну спроможн≥сть долар (зрештою, ≥нфл¤ц≥¤ трива в усьому св≥т≥, 
щоправда, не такими скаженими темпами, ¤к нин≥ в ”крањн≥), а здан≥ в оренду будинки 
сто¤ть над≥йною гарант≥Їю завтрашнього ѕетра яцика. ≤нфл¤ц≥¤ працюЇ не проти, а на 
нього.

“ой спос≥б боротьби ѕетра яцика з ≥нфл¤ц≥Їю, його вм≥нн¤ перетворити њњ з≥ свого ворога 
на сп≥льника дозвол¤Ї сказати, що в≥н ор≥ЇнтуЇтьс¤ в стих≥њ свого б≥знесу, мов риба у вод≥.

“о Ч справд≥ його орган≥чна стих≥¤.

 ожен ≥з будинк≥в, що њх споруджують його ф≥рми, народжуЇтьс¤, витворюЇтьс¤ в його 
у¤в≥, вони шикуютьс¤ довгими р¤дами, ≥ йому виразно бачитьс¤ весь довколишн≥й 
ландшафт. ј пот≥м в≥н шукаЇ той ландшафт у реальност≥, терпл¤че по¤снюЇ арх≥текторам, 
¤кими мають бути будинки, задаЇ тему дл¤ вар≥ац≥й. «вичайно ж, усе

це супроводжують скрупульозн≥ розрахунки, де берутьс¤ до уваги й виг≥дн≥сть того м≥сц¤, 
на ¤кому виростуть споруди, ≥ ц≥на матер≥ал≥в, ≥ платн¤ роб≥тникам, ≥, зрештою, багато 
≥нших об'Їктивних та суб'Їктивних фактор≥в, оск≥льки б≥знес у кап≥тальному та житловому 
буд≥вництв≥, де така сильна конкуренц≥¤ ≥ нер≥дко можуть збанкрутувати 
найблагополучн≥ш≥ ф≥рми,Ч справа, що вимагаЇ ≥ зухвалост≥, й ≥нтуњц≥њ, ≥ розрахунку. ќдне 
слово, всього того, чого вимагаЇ ≥ будь-¤ка мистецька творч≥сть. “ому з такою 
категоричн≥стю ≥ в≥дстоюЇ в≥н тезу про б≥знес саме ¤к творч≥сть. ≤ з ним важко не 
погодитис¤.

—казати про те, що б≥знесмен повинен бути й добрим психологом,Ч це майже н≥чого не 
сказати. јдже щоденно маЇ справу з людьми; змушений одразу визначати, кому можна 
в≥рити, чого в≥д кого чекати, хто на що здатний. ” нього немаЇ часу на години пов≥льного 
психолог≥чного анал≥зу Ч все треба вир≥шувати з≥ швидк≥стю комп'ютера, на р≥вн≥ 
≥нтуњтивних ос¤¤нь. ≤нтуњц≥¤ ж, ¤к в≥домо, продиктована розумом, досв≥дом ≥ знанн¤ми; вона 
йде попереду них.

ќкр≥м знанн¤ людськоњ природи, потр≥бна, без переб≥льшенн¤ можна твердити, 
блискавична реакц≥¤, ¤ка дозвол¤Ї оперативно реагувати на вс≥ зм≥ни кон'юнктури ринку, а 
також пост≥йно тримати в пол≥ зору справи партнер≥в (збанкрутують вони Ч збанкрутуЇш ≥ 
ти), а про конкурент≥в Ч то вже й н≥чого казати. Ѕажано мати у¤вленн¤ про њхн≥ справи не 
менш докладне, ан≥ж про своњ.

ћи захоплюЇмос¤ психолог≥Їю ≥ теор≥Їю шаховоњ творчост≥,Ч психологи й теоретики 
написали томи про неймов≥рну ≥нтуњц≥ю видатних майстр≥в, красу й ориг≥нальн≥сть њхн≥х 
композиц≥й,Ч але чомусь н≥¤к не можемо у¤вити всього того в св≥т≥ б≥знесу. ћожливо, 
тому, що в≥н видаЇтьс¤ наш≥й аж надто цнотлив≥й у¤в≥ безнад≥йною прозою, де владарюють 
хиже д≥л¤цтво та ниц≥ ≥нстинкти (так виховали нас, учорашн≥х гомо совЇт≥кус≥в).

Ћегко напрошуютьс¤ й аналог≥њ м≥ж б≥знесовими операц≥¤ми ѕетра яцика ≥ писанн¤м 
картини чи книги, народженн¤м скульптури. ≤ там;≥ там зернина задуму, еволюц≥¤ його, 
зв≥р¤нн¤ Ђалгеброю гармон≥њї, тобто ретельний попередн≥й анал≥з, убезпеченн¤ в≥д 
неспод≥ванок, ризик творчоњ поразки. “≥льки в митц¤ вона може бути не-аф≥шованою 
(≥нколи про нењ н≥хто, кр≥м нього, не знати-

ме), а в б≥знесмена в≥дразу ж оприлюднитьс¤, негативно вплинувши на його реноме. як ≥ 
митцев≥, йому сьогодн≥ не зарахують учорашн≥й усп≥х, не дозвол¤ть жити минулими 
здобутками. ¬≥н щоденно мусить брати Ђпланкуї, встановлену на певн≥й, бажано щораз 
вищ≥й, висот≥.

¬≥н Ч р≥дк≥сний сп≥врозмовник. Ќав≥ть коли говорить про реч≥ серйозн≥, складн≥ чи й 
нудн≥,¤к на мене, далекого в≥д б≥знесу гуман≥тар≥¤, фонтануЇ дотепами, афоризмами, 
переходить на притч≥. яцик просто не вм≥Ї бути одноман≥тним ≥ геть розв≥юЇ у¤вленн¤ про 
д≥лову людину ¤к про щось под≥бне до ход¤чого комп'ютера. “ак, в≥н може при-наг≥дно 
сипонути цифрами, але за ними в≥дразу ж постануть т≥ будинки, що њх в≥н вибудував, люди, 
¤к≥ працюють у його ф≥рмах, а пот≥м непом≥тно п≥дведе до думки, що т≥ цифри Ч вим≥р 
≥нтелектуальноњ ≥ ф≥зичноњ енерг≥њ, попул¤рно розшифруЇ њх.

я завжди бо¤вс¤ цифр, завжди почувавс¤ в≥дстороненим ≥ в≥дчуженим од њхнього загадково-
холодного св≥ту. ¬они були дл¤ мене такою ж абстракц≥Їю, ¤к, скаж≥мо, антисв≥т чи подих 
неандертальц¤ у глибин≥ стол≥ть. ј тут раптом цифри задихали майже ≥нтимним теплом, 
перетворилис¤ на матер≥ально зрим≥ образи.

«вичайно ж, мен≥ ц≥каво було гл¤нути його очима на тих, хто займаЇтьс¤ б≥знесом, почути 
його коментар≥. ќсь два повчальних випадки.

ќдин його знайомець маЇ добр≥ грош≥, але спод≥ваЇтьс¤ заробити ще б≥льш≥. ƒл¤ цього в 
нього, здаЇтьс¤, Ї все: невситима жадоба дл¤ дос¤гненн¤ мети, вулкан≥чна енерг≥¤, невпинна 
посл≥довн≥сть зусиль...

јле мета вт≥каЇ, мов обр≥й: чолов≥к начебто наближаЇтьс¤ до нього, а обр≥й в≥ддал¤Їтьс¤.

яцикового знайомц¤ губить його фантастична скуп≥сть.

”з¤вшис¤ за скуповуванн¤ нерухомост≥, в≥н ган¤Їтьс¤ за вс¤ким непотребом. …ому 
неймов≥рно шкода викласти серйозну суму за добрий будинок Ч ≥ в≥н вишукуЇ 
найдешевш≥. ÷е, ¤к правило, безнад≥йно старезн≥ споруди, ¤к≥ сто¤ть хтозна-де. ќтож 
купить таке житло. ѕочинаЇ шукати туди квартирант≥в. ¬ одному випадку вони не 
знаход¤тьс¤, бо мало охочих жити далеко в≥д м≥сць роботи. ј часто буваЇ таке: знаходить 
¤кихось п≥дозр≥лих суб'Їкт≥в ≥з учорашн≥х ем≥грант≥в, а вони, перепившис¤ до руч-

ки, зчин¤ть б≥йку, а заодно й погром у помешканн≥.  оли в≥н прињздить туди, щоб з'¤сувати, 
чому давно не плат¤ть за житло, бачить, що будинок нагадуЇ зруйнований римл¤нами 
 арфаген. ј квартиронаймач≥в ≥ сл≥д пропав. Ўукай в≥тра в пол≥. ≤нш≥ ж його будинки так ≥ 
сто¤ть роками не заселен≥, ≥ сумний дух пустки та тл≥ну впевнено довершуЇ свою руйн≥вну 
роботу. Ќ≥що з купленого чолов≥ком Ч усупереч його бажанню Ч не зростаЇ в ц≥н≥, н≥що 
не даЇ прибутку. ќтак ≥ крутитьс¤ в≥н, ¤к б≥лка в колес≥; комб≥нуЇ, комб≥нуЇ, а в нього 
н≥чого путнього не виком-б≥новуЇтьс¤.

«агалом позитивна риса Ч ощадлив≥сть Ч у нього перейшла в карикатуру на себе. 
—кнар≥сть не дозвол¤Ї йому реально бачити стан справ, щоб приймати справд≥ рац≥ональн≥ 
р≥шенн¤. „олов≥к ≥ дал≥ жад≥бно скуповуЇ вс¤кий непотр≥б, мовби в≥шаЇ соб≥ камен≥ на шию.

 оментуючи його наполеон≥вськ≥ плани, яцик сказав:

Ч ”се те дуже нагадуЇ маренн¤ в≥друбаноњ голови!

“очн≥ше схарактеризувати ту ситуац≥ю важко.

≤нший (не украњнець, щоправда) маЇ ц≥лу мережу др≥бних ресторанчик≥в. ѕрагне нажитис¤ 
за рахунок низь-кооплачуваних роб≥тник≥в з≥ —х≥дноњ ™вропи. ј оск≥льки з-пом≥ж населенн¤ 
 анади чомусь не видно охочих працювати в нього за символ≥чну плату, то шукаЇ 
оф≥ц≥ант≥в, менеджер≥в ≥ касир≥в серед тих, хто прињхав сюди погостити, а тепер правдами й 
неправдами намагаЇтьс¤ тут лишитис¤. ÷≥ люди, ¤к правило, не мають оф≥ц≥йного дозволу 
ставати на роботу. ќтож вони згодн≥ працювати п≥дп≥льно за м≥н≥мальну винагороду ≥ охоче 
приймають пропозиц≥њ власника ресторанчик≥в. « того, ¤к правило, виход¤ть дв≥ реч≥. 
ѕерша: так ретельно приховувана обставина присутност≥ нелегальних роб≥тник≥в рано чи 
п≥зно виходить на поверхню, таЇмне робитьс¤ ¤вним, ≥ на роботодавц¤ сиплютьс¤ штрафн≥ 
санкц≥њ (досить серйозн≥!). ƒруга: дешев≥ роб≥тники здеб≥льшого не мають н≥ належноњ 
квал≥ф≥кац≥њ, н≥ в≥дпов≥дно високого дл¤  анади вишколу, що пануЇ тут у вс≥х сферах 
обслуги.

я в цьому в≥дразу ж переконавс¤, коли ми з яциком зайшли до такого ресторану 
перекусити. —≥ли не в прим≥щенн≥, а б≥л¤ входу знадвору, за столиками, в≥дгородженими в≥д 
х≥дника невисоким бар'Їрчиком. ƒо нас одразу ж п≥д≥йшла оф≥ц≥антка й попул¤рно 
по¤снила: це

м≥сце коштуЇ дорожче, тому ми повинн≥ доплатити. ј щоб було зрозум≥л≥ше й ми не забули 
цього зробити, наполегливо повторила те к≥лька раз≥в.

я розгублено гл¤нув на яцика, оск≥льки вперше з≥ткнувс¤ в  анад≥ з таким нав'¤зливим ≥ 
нетактовним серв≥сом. ¬≥н спок≥йно вершив трапезу, ан≥трохи не збентежившись од 
неспод≥ванки. ЂЌе дивуйтес¤,Ч сказав, Ч це вам не англ≥йський, китайський чи грецький 
ресторан, тут усе може бутиї,Ч й усм≥хнувс¤ з сумною ≥рон≥Їю.

ѕот≥м до нас п≥д≥йшов, очевидно, адм≥н≥стратор, ¤кий з погано прихованим роздратуванн¤м 
знову говорив про те ж. я в≥дразу ж в≥дчув себе н≥би не в “оронто, а в  иЇв≥ чи в „еркасах, 
де в ц≥й сфер≥ на кожному кроц≥ виникають конфл≥кти такого характеру.

Ч я навмисне прив≥в вас сюди, щоб ви зрозум≥ли ц≥ну дешевоњ робочоњ сили. ƒешевоњ ≥ 
неквал≥ф≥кованоњ,Ч сказав з ≥рон≥чним усм≥хом яцик, коли ми ск≥нчили њсти.

я подумав: дешева ц≥на, дешева зарплата Ч дешева ¤к≥сть роботи, др≥бномасштабний 
б≥знес, ¤кий, певно, н≥коли не завоюЇ вд¤чного кл≥Їнта.

¬д¤чний кл≥Їнт ≥де туди, де його зустр≥чають мов р≥дного.

≤ мен≥ ще раз згадалис¤ яциков≥ характеристики ЂсвоЇр≥дностейї ось такого б≥знесу. Ќа 
жаль, ≥ в цьому випадку в≥н мав рац≥ю.

Ч  ” б≥знес≥ важливе все,Ч сказав яцик.Ч ≤ в б≥знес≥ все треба робити з думкою та 
анал≥зом. ј тут ¤краз цього й немаЇ. “ому й не росте цей чолов≥к. якийсь р≥вень Ч дуже 
невисокий Ч маЇ, а перспективи масштабн≥шоњ в нього не спостер≥гаЇтьс¤.

я бачив власника ресторану. ћолодий, енерг≥йний чолов≥к. «давалос¤, такому посильно 
дуже багато. ўе маЇ час опанувати науку б≥знесу.

—казав про це яциков≥.

Ч  “еоретично воно так,Ч в≥дпов≥в в≥н.Ч ј практично Ч сам≥ бачите... якби в≥н розум≥в 
значенн¤ дл¤ б≥знесу так званих др≥бниць. ’оча, зрештою, др≥бниць тут не буваЇ. Ќа усп≥х 
працюЇ все в комплекс≥. ”сп≥х сам по соб≥ не прийде. …ого треба створювати самому.

¬слухаючись у те, ¤к ѕетро яцик характерним р≥вним глибоким голосом викладаЇ своњ 
думки, раптом роблю не-

спод≥ване в≥дкритт¤: в≥н легко поЇднуЇ в соб≥ два типи мисленн¤. ѕерший Ч суто 
прагматичний Ч ви¤вл¤Ї себе в гостр≥й анал≥тичност≥. ¬≥н одразу схоплюЇ серцевину 
проблеми ≥ зовс≥м не в≥двол≥каЇтьс¤ на не≥стотн≥ подробиц≥, в ¤ких можна надовго 
загрузнути чи й заблукати. ƒругий Ч суто художн≥й чи творчий Ч виражений у вм≥нн≥ 
неспод≥вано перевести розмову на орб≥ту алегор≥њ й притч≥, образних з≥ставлень ≥ 
¤скравих метафор. “од≥ здаЇтьс¤, що в≥н мало чим нагадуЇ того першого яцика, ¤кий 
щойно ставив ч≥тк≥ д≥агнози хворобам економ≥ки в ”крањн≥, оперуючи сухими 
формулами, мов х≥рург скальпелем. “аким же був, коли анал≥зував Ђб≥жучий моментї 
свого б≥знесу, тасуючи цифри, мов карти.

ƒругий яцик нараз одмовл¤Їтьс¤ в≥д цифр ≥ наукових формул, а бере на озброЇнн¤ 
художню еп≥ку, р≥зко зм≥нюючи лексичний арсенал.

Ч ѕане яцику, що ж, врешт≥, треба дл¤ того, аби ”крањна вийшла ≥з зат¤жноњ смуги 
вс≥х своњх негаразд≥в?

Ч  Ќаполеон казав: Ђўоб виграти в≥йну, треба мати три реч≥: грош≥, грош≥ ≥ ще раз 
грош≥!ї Ѕог милував нас од в≥йни, але Ќаполеонове спостереженн¤ Ч абсолютно 
ун≥версальне за вс≥х обставин ≥ дл¤ будь-¤коњ держави.

¬≥н задумуЇтьс¤. ќчевидно, щось пригадуЇ. ќч≥ йому вже не усм≥хаютьс¤, погл¤д стаЇ 
р≥шучим, мов крок солдата.

“ак проступаЇ ще одна грань його характеру.

ѕетро яцик:

ѕ≥д час своњх поњздок в ”крањну ¤ майже не зустр≥чав справд≥ практичних людей. ’оча 
практичн≥ пропозиц≥њ були. јле мен≥ не дуже в≥рилос¤ в тих, хто њх висловлював. 
—каж≥мо, один ≥з близьких  равчукових дорадник≥в пов≥домив мен≥: хоче орган≥зувати 
школу, в ¤к≥й навчатиме людей мистецтва б≥знесу. ѕрипрошуЇ вкласти в ”крањну 
кап≥тал. ўе й дивуЇтьс¤: чому ¤ цього не зробив ран≥ше? ј ¤ в≥дпов≥даю: ЂЌе роблю 
цього тому, що ще не зустр≥чав украњнц¤, ¤кий би не хот≥в учити ≥нших робити те, 
чого сам не вм≥Її.

¬ ”крањн≥ нин≥ чомусь дуже любл¤ть красиво говорити, напускати рожевого туману. 
ѕослухати, звичайно, приЇмно. јле ж в≥д сл≥в Ч нав≥ть найкращих Ч пшениц¤ не 
родить.

—каржитьс¤ мен≥ один ≥з земл¤к≥в: Ђѕетре, ¤ працюю набагато б≥льше за тебе, а маю 
набагато менше!ї ¬≥дпов≥даю йому: Ђќтже, ¤ працюю з головою, а то Ч велика р≥зниц¤ї.

ўе приклад. «айшов ¤ в  иЇв≥ до ћ≥н≥стерства охорони здоров'¤ й побачив там у 
приймальн≥ суперсучасн≥ комп'ютери, ¤к≥, звичайно ж, не функц≥онують. ≤ н≥кого не турбуЇ, 
що дл¤ такоњ техн≥ки тут немаЇ в≥дпов≥дних прим≥щень з пост≥йною температурою, немаЇ 
програм, н≥кому њњ ремонтувати...

ўо тут скажеш?

ј й справд≥: чи не нагадуЇмо ми в своњх Ђтрудах ≥ дн¤хї —≥з≥фа. …ого не звинуватиш у 
л≥нощах. јле в≥д того Ч не легше.

Ч як ви гадаЇте, перейде √онконг п≥д юрисдикц≥ю  итаю?

…ого запитанн¤ неспод≥ване ≥ зовс≥м далеке в≥д теми нашоњ розмови.

Ч ѕерепрошую, пане яцику, але мене сьогодн≥ б≥льше ц≥кавить тактика ≥ стратег≥¤ вашого 
б≥знесу...

Ч јле ж на них може вплинути √онконг!

Ч Ќе розум≥ю, ¤кий стосунок може мати тут √онконг?!

Ч  Ќав≥ть √онконг,Ч з його ≥нтонац≥њ ¤ зрозум≥в, що йдетьс¤ про щось самоочевидне, але 
все ще не можу збагнути зв'¤зку м≥ж сказаним попереду ≥ можливою зм≥ною геопол≥тичноњ 
ситуац≥њ в далекому зв≥дси рег≥он≥.

¬и¤вл¤Їтьс¤, зв'¤зок той Ч на поверхн≥. якщо √онконг пом≥н¤Ї св≥й статус, це викличе 
≥нтенсивну ем≥грац≥ю з нього.  уди њхатимуть його громад¤ни? «вичайно ж, переважна 
б≥льш≥сть Ч до  анади. ¬ нењ величезна ≥ не густозаселена територ≥¤ (т≥льки 27 м≥льйон≥в 
на таку площу!). ќтже, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ населенн¤ продиктуЇ необх≥дн≥сть 
спорудженн¤ нового житла. ÷е на вс¤к випадок треба передбачити й бути готовим. якщо 
така обставина заскочить б≥знесмена зненацька, то поганий з нього б≥знесмен, бо не вм≥Ї 
прогнозувати й плететьс¤ в хвост≥ под≥й.

ƒо реч≥, таку обставину маЇ враховувати не т≥льки той, хто працюЇ в буд≥вництв≥, а й 
виробники од¤гу, продукт≥в харчуванн¤, оск≥льки не лише дахом над го-

ловою живе людина. јле найпильи≥шим повинен бути все-таки буд≥вельник. 
ѕеревиробництво од¤гу чи продукт≥в харчуванн¤ менш збиткове, н≥ж житла.  оли в кра'ш≥ 
немаЇ збуту, њх, врешт≥, можна ≥мпортувати. Ѕудинки ж не ≥мпортуЇш. ÷ей б≥знес не може 
перем≥щатис¤ у простор≥, його динам≥ка Ч т≥льки в точност≥ розрахунку й далекогл¤дност≥ 
прогнозу. ≤ знову на думку приходить аналог≥¤ з шаховою парт≥Їю.

 оли яцик став њздити в ”крањну, його, ¤к чолов≥ка в д≥аспор≥ авторитетного, попул¤рного 
та, зрештою, ≥ без усього того прости прим≥тного (рослий, стрункий, з гордо посадженою на 
плечах сивою головою Ч такого в≥дразу ж вир≥зниш погл¤дом з людського натовпу), 
почали атакувати наш≥ кореспонденти. Ќайчаст≥ше повторювали запитанн¤ на зразок: ¤к 
можна розбагат≥ти? що потр≥бне дл¤ того, аби стати б≥знесменом? чи скоро буде ”крањна 
одн≥Їю з найрозвинут≥ших держав св≥ту?

Ѕагато хто чекав од нього ун≥версальних рецепт≥в, з допомогою ¤ких усе маЇ в≥дбутис¤, мов 
за помахом чар≥вноњ палички,Ч вмить ≥ без жодних зусиль.

” в≥дпов≥дь на особливо нањвн≥ запитанн¤ в≥н рекомендував, ≥рон≥чно примружуючи молод≥ 
оч≥: ЂЌайкоротший шл¤х здобути грош≥? ѕограбуйте банк, то одразу матимете њх. якщо 
дурощ≥в вистачить...ї ЂЌ≥чого йти в б≥знесмени, ¤кщо маЇте в душ≥ т≥льки мр≥ю про 
багатство,Ч ≥ вже зовс≥м серйозно додавав: Ч ѕотр≥бн≥ ще сов≥сть, знанн¤ ≥ пор¤дн≥сть. 
’очеш бути б≥знесменом, то ставай добрим б≥знесменом!ї

ƒехто був розчарований: н≥¤ких ефективних порад, усе те, мовл¤в, ≥ сам≥ знаЇмо, хот≥лос¤ б 
чогось такого, щоб багатство прийшло саме по соб≥, без жодних зусиль, а тут Ч так≥ 
неодм≥нн≥ передумови й умови...

ћ≥льйонери, ¤к в≥домо, бувають р≥зн≥. ўоб почути вигадливо-авантюристичний спос≥б 
здобути грош≥, таким люд¤м треба шукати не м≥льйонера-труд¤гу на зразок ѕетра яцика, а 
м≥льйонера-авантюриста. Ќещодавно ¤ прочитав про одного такого в јмериц≥. якийсь 
км≥тливий ≥ не дуже переб≥рливий у засобах чолов'¤га подав у газет≥ оголошенн¤ такого 
характеру: Ђ“≥льки за один долар напишу кожному, ¤к найпрост≥ше стати м≥льйонеромї. 
ѕропонував кожному, кого те ц≥кавить, переслати на

його адресу по долару. Ќа заклик спритника в≥дгукнулос¤ ст≥льки людей, що згодом 
в≥дпов≥дь њм через газету давав уже новоспечений м≥льйонер: мовл¤в, не маю ф≥зичноњ 
змоги листовно под¤кувати кожному за те, що зробили мене м≥льйонером; бачте, ¤к це 
просто, шукайте й ви такий спос≥б; знайдете Ч ≥ м≥льйон у вас в кишен≥. ”рок одержали 
ц≥лком наочний.

ќчевидно, чогось аналог≥чного чекали де¤к≥ наш≥ ≥нтерв'юЇри й в≥д яцика. ј оск≥льки не 
в≥дали про те, в ¤кий спос≥б в≥н здобув своњ м≥льйони, то й не п≥дозрювали, що звертаютьс¤ 
зовс≥м не за адресою. ¬≥н м≥г порадити њм лише з≥ свого досв≥ду, що, звичайно ж, аж н≥¤к не 
св≥дчить про вбог≥сть його фантаз≥њ. яцик радить чесн≥ способи заробити грош≥. Ўулерства 
не визнаЇ. „есно заробив Ч спок≥йно спатимеш. Ќ≥хто на тебе не показуватиме пальцем: 
¤кий пройдисв≥т...

Ќе випадково повс¤кчас яцик наголошуЇ на етиц≥. Ќам, вихованим на концепц≥њ б≥знесу ¤к 
всуц≥ль безжальноњ, антилюд¤ноњ експлуатац≥њ роб≥тник≥в, до цього ще треба звикати, 
необх≥дно багато д≥знатис¤, аби ≥деолог≥чний туман у наших очах розв≥¤вс¤ ≥ ми бачили все 
без будь-¤ких аберац≥й. “обто таким, ¤ким воно Ї. як опов≥даЇ про те яцик, посилаючись на 
власний приклад.

” нього Ї один рецепт: ¤кщо ви трудитес¤ чесно, розумно й наполегливо, час стаЇ вашим 
сп≥льником, в≥н починаЇ працювати на вас. “реба лиш бути справд≥ терпл¤чим ≥ не 
намагатис¤ п≥дган¤ти под≥њ. ¬се маЇ свою лог≥ку ≥ св≥й розвиток.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
                                                                                        Ч

ѕетро яцик:

ќтже, минули роки п≥сл¤ прињзду до  анади, доки ¤ зваживс¤ на цей б≥знес, почавши з 
буд≥вництва житла. Ѕудинки дл¤ проживанн¤ коштували тод≥ в межах 10Ч20 тис¤ч 
долар≥в. “аких грошей у мене, звичайно ж, не було. я скориставс¤ коштами прийн¤тоњ 
в той час державноњ програми ф≥нансуванн¤ житлового буд≥вництва. ¬итратив на 
перший д≥м дес¤ть тис¤ч, а продав його за одинадц¤ть. “ого ж л≥та спорудив ще 
чотири ≥ загалом заробив п'¤ть тис¤ч. Ќаступного року продав дес¤ть будинк≥в. ћоЇ 
п≥дприЇмство непом≥тно розросталос¤, ¤ м≥г набирати б≥льше роб≥тник≥в. —ьогодн≥ в 
моњй канцел¤р≥њ дев'¤ть спец≥ал≥ст≥в (кер≥вництво),  решту людей

наймаЇмо зг≥дно з потребами буд≥вництва (њхн¤ к≥льк≥сть у р≥зн≥ часи коливалас¤ в≥д 
двохсот до восьмисот). я н≥коли не знав проблеми робочоњ сили Ч працювати в мене 
бажають багато. Ѕ≥льше, ан≥ж ¤ можу дати роботи. 1 це про щось св≥дчить.

ƒл¤ пошук≥в робочоњ сили в  анад≥ створена така система. ћи складаЇмо план 
буд≥вництва, затверджуЇмо його, одержуЇмо дозв≥л на веденн¤ роб≥т, а пот≥м даЇмо 
пов≥домленн¤ в кредитов≥ часописи: маЇмо ось ст≥льки дозвол≥в на буд≥вництво. Ќа це 
пов≥домленн¤ зголошуютьс¤ вс≥, хто хоче працювати на моЇму п≥дприЇмств≥.

як ≥ три з половиною дес¤тки рок≥в тому, коли ¤ т≥льки розпочинав, головним моњм 
Ђбуд≥вельним майданчикомї лишаЇтьс¤ зах≥дна частина “оронто. √оловним, але не 
Їдиним, бо нин≥ вже маю свою компан≥ю ≥ землю п≥д забудову в ≥нших 
п≥вн≥чноамериканських м≥стах.

Ч ј подих конкурент≥в в≥дчуваЇте?

Ч «вичайно.

Ч як≥ почутт¤ вони у вас викликають?

Ч  Ќ≥¤ких особливих.  онкуренти ¤к конкуренти.

Ч  „и не побоюЇтес¤ њх?

Ч Ќе побоююсь, бо знаю своЇ д≥ло ≥ вм≥ю його робити. ћен≥ нав≥ть приЇмно, що вони 
сильн≥. ѕоборюванн¤ сильних конкурент≥в даЇ мен≥ в≥дчутт¤ своЇњ сили. “ому ¤ го-
товно приймаю чий завгодно виклик Ч китайц≥в, ¤понц≥в, корейц≥в, ≥тал≥йц≥в, н≥мц≥в, 
англ≥йц≥в (ус≥ вони працюють у буд≥вництв≥, ≥ вс≥ сильн≥ш≥ в б≥знес≥ за украњнц≥в). 
—уперничати з ними набагато ц≥кав≥ше, ан≥ж ≥з нашим украњнським братом...

ѕри цих словах на обличч≥ йому спалахуЇ зухвала усм≥шка. ѕод≥бну до нењ мен≥ 
доводилос¤ бачити у видатних спортсмен≥в, ¤к≥ рад≥ли в≥д передчутт¤ азарту 
справжньоњ боротьби.

ўе 1977 року в≥н давав ≥нтерв'ю газет≥ ЂЌовий шл¤хї. ” в≥дпов≥дь на традиц≥йне 
запитанн¤ про плани на май-бутнЇ сказав так: Ђƒл¤ мене буд≥вництво Ї не т≥льки 
засобом заробити грош≥ чи, ¤к кажуть, доробитис¤ ≥ втекти до легшого житт¤. Ќ≥, ¤ 
хочу в ц≥й д≥л¤нц≥ чогось тривалого добитис¤, створити щось, що служило б ц≥лому 
сусп≥льству. Ћюдина живе дл¤ творчости ≥ т≥льки

в тому, що вона створила, њњ варт≥сть. я збудував п≥дприЇмство з н≥чого. ќчевидно, що моњ 
прибутки тепер значно б≥льш≥, ¤к на початках. “а це мене не задовольн¤Ї. я хочу чогось 
б≥льшого, хочу рости. ” своЇму плануванн≥ ¤ розраховую ще на дес¤ть-п'¤тнадц¤ть рок≥в 
творчого житт¤. ј за такий час можна зробити ще дуже багато, дл¤ себе ≥ дл¤ людей. 
 оли Ѕог дозволить, ¤ збудую дл¤  анади значно б≥льше, ¤к збудував дотепер. як украњнець, 
¤ н≥чого не вимагаю дл¤ себе в≥д нашоњ громади. ќдиниц¤ мусить служити громад≥ ≥ 
давати њй. ћене глибоко вразило мотто пок≥йного президента ƒж. ‘.  еннед≥: не питай, 
що народ дасть тоб≥, а що ти даси народов≥,Ч ≥ ¤ прийн¤в його за напр¤мну свого 
житт¤ї.

¬≥дтод≥ минуло понад п≥втора дес¤тил≥тт¤. ƒо ѕетра яцика прийшли нов≥ усп≥хи й нов≥ 
плани. јле в≥н, ¤к ≥ ран≥ше, в≥рний своњм життЇвим настановам. „ас потвердив њхню 
реал≥стичну основу, його мистецтво виразно бачити перспективу й ум≥нн¤ просуватис¤ до 
мети рац≥онально виваженими маршрутами. „и й варто нагадувати, що воно даЇтьс¤ не 
багатьом?

÷е Ч справд≥ ун≥кальний людський талант.



ў≈ –ј« ѕ–ќ ≈“» ” Ѕ≤«Ќ≈—” “ј ѕ–ќ Ѕј√ј“»’ ≤ Ѕ≤ƒЌ»’

“у ≥стор≥ю яцик любить опов≥дати, знаход¤чи в н≥й глибокий ≥ повчальний зм≥ст.

...ѕрийшов ¤кось до нього чолов'¤га вже зр≥лих л≥т. —казав, що хоче мати важливу розмову.

¬ипили пл¤шку пива Ч сто¤ло спечне л≥то.

яцик мовчить, чекаЇ, доки чолов≥к почне.

Ќарешт≥ той приступаЇ до теми:

Ч  «наЇте, пане яцику, ¤ такий спритний ≥ ¤ такий практичний... ’очу за б≥знес 
уз¤тис¤... “о просив би у вас поради...

„и й треба казати, що яцик попервах майже ст≥шивс¤: украњнець хоче п≥ти в 
п≥дприЇмництво. ÷е ж те, до чого в≥н не втомлюЇтьс¤ закликати своњх земл¤к≥в.

Ч  „им ¤ можу допомогти? Ч запитав з готовн≥стю.

Ч Ѕачте,Ч каже той,Ч ¤ такий, що не вм≥ю брехати... Ќе навчили б мене, ¤к то робити.

яцик спершу не зрозум≥в: а до чого тут в≥н? “а пот≥м у його св≥домост≥ спалахнуло: Ђ“о це, 
виходить, в≥н мене брехачем називаЇ?ї

як в≥дпов≥сти? Ќе бити ж хлопа по пиц≥.

ѕомовчав. ѕогамував обуренн¤. ѕ≥шов до канцел¤р≥њ ≥ повернувс¤ з папером у руках.

“ам було написано, що американська компан≥¤ гарантуЇ за ѕетра яцика дв≥ст≥ п'¤тдес¤т 
тис¤ч долар≥в на виконанн¤ певноњ програми.

Ч   ѕрочитайте це,Ч спок≥йно сказав ново¤вленому кандидатов≥ в б≥знесмени.

“ой прочитав ≥ запитливо подививс¤ на яцика.

Ч „и ви думаЇте, що вони б гарантували брехунов≥ таку суму? Ч п≥дказав йому тему яцик.

Ч  ћоже, вони вас не знають... ќтакоњ засп≥вав! ’оч с¤дь, хоч ст≥й...

јле яцик ум≥Ї не т≥льки вулкан≥чно спалахнути. ¬≥н ум≥Ї нав≥ть самого себе ≥нколи 
здивувати витримкою.

Ч  якщо прислали цей кредит-рапорт, то знають про мене б≥льше, ан≥ж ¤ сам про себе. 
¬они ретельно перев≥р¤ють, кому дати в кредит цента, а тут Ч дв≥ст≥ п'¤тдес¤т тис¤ч,Ч 
вбивав до голови прохачев≥ ориг≥нальноњ поради.

ј той усе ще в≥дмовл¤вс¤ розум≥ти.

Ч «апам'¤тайте, шановний, у б≥знес≥ можна обманути лише один раз, а п≥сл¤ того ваша 
справа безнад≥йно програна. Ѕо про той обман одразу ж знатиме весь д≥ловий св≥т. ≤ н≥хто 
вже н≥коли не вступить ≥з вами н≥ в ¤к≥ стосунки. Ѕ≥знес Ч справа чесних людей.

ƒуже зн≥тивс¤ на т≥ слова кандидат у б≥знесмени. ѕонурив голову, почухав затилл¤, сховав 
од яцика погл¤д.

...«даЇтьс¤, не став в≥н п≥дприЇмцем.

«рештою, м≥г ≥ стати. јле Ч ненадовго.

” б≥знес≥ часто виникають ситуац≥њ, коли, ¤к мовитьс¤, треба й характер показати, ≥накше 
станеш жертвою чийогось надм≥рного апетиту. ј що яциков≥ характеру не позичати, то в≥н 
усп≥шно виходить з тих перипет≥й.

ѕрињхали, наприклад, до нього представники потужноњ ф≥рми. “орги починають дуже 
здалеку, вдавшис¤ до масивноњ Ђартп≥дготовкиї: нас, мовл¤в, знають ус≥, ми

процв≥таЇмо...Ч одне слово, це велика честь вступити з ними в д≥лов≥ стосунки.

∆иттЇрад≥сний ≥ доброзичливий яцик уважно слухаЇ, усм≥хаЇтьс¤. ¬се в≥дбуваЇтьс¤, 
мов на високому дипломатичному прийом≥.

ѕрињждж≥, певно, вже вважають: мети дос¤гнуто Ч не встоњть дов≥рливий украњнець, 
знизить ц≥ну. ќсь зараз в≥н уже про це пов≥домить...

1 яцик з тим же прив≥тним усм≥хом каже: так, в≥н справд≥ радий усп≥хам т≥Їњ ф≥рми, 
зворушений њњ увагою до себе, охоче сп≥вроб≥тничатиме за кожноњ нагоди... ј дал≥, Ђне 
скидаючи б≥лих рукавичокї, буц≥мто невинним тоном запитуЇ поради:

Ч Ќа кому ж ¤ тод≥ можу заробл¤ти, ¤кщо тут поступлюс¤? ’≥ба на жебраках?..

¬ираз обличч¤ сп≥врозмовник≥в виказуЇ: Ђнањвнеї яци-кове запитанн¤ заскочило њх 
зненацька Ч його вони не передбачили. ѕрисипл¤ючи його пильн≥сть, приспали свою.

Ќ≥куди под≥тис¤ Ч змушен≥ поступитись.

–озм≥рковуЇ вголос:

Ч  «вичайно, кожен пильнуЇ своњх ≥нтерес≥в, кожен хот≥в би виг≥дн≥шого дл¤ себе й 
коштом ≥ншого. јле ж силою н≥хто н≥ в кого не видиратиме Ч вс≥ огл¤даютьс¤ на 
закон. ƒо послуг кожного арм≥¤ адвокат≥в. ќтже, нормальними, на мою думку, Ї 
вар≥анти, коли обидв≥ сторони нап≥взадоволен≥ операц≥Їю. —тов≥дсоткового 
задоволенн¤ н≥ в кого бути не може, оск≥льки стикаютьс¤ пол¤рн≥ ≥нтереси. ќбом 
сторонам треба зробити по компром≥сному кроку. ≤накше до порозум≥нн¤ не д≥йти.

Ч ј ¤кщо п≥д час таких операц≥й вас хтось ошукаЇ? Ч запитую неспод≥вано.

Ч ќтже, в≥н ви¤витьс¤ розумн≥шим й км≥тлив≥шим за мене. я йому т≥льки поаплодую. 
∆итт¤ Ч це теж своЇр≥дна гра. ѕогратулюй переможц¤, що в≥н ви¤вивс¤ кращим за 
тебе. ¬≥ддай йому належне. —ебе ж тренуй т¤жче, ≥ наступного разу ти вийдеш 
переможцем. “рат¤чи ж час у нар≥канн≥ на переможц¤, н≥коли не виграЇш.

Ч  ≤ ви н≥коли не зводите рахунки?

Ч  як≥ вже можуть бути рахунки? —праву зроблено... «а науку треба платити. ј в 
б≥знес≥ кожен день Ч наука.

Ч „и часто ви помил¤лис¤?

Ч  Ќе так часто, але помил¤вс¤. Ќепомильних не буваЇ. ќднак за вс≥х невдач, за вс≥х 
помилок завжди звинувачую т≥льки себе.

ј мен≥ згадалас¤ характерна в цьому розум≥нн≥ ≥стор≥¤. ѕри ¤к≥йсь операц≥њ яцик зазнав 
невдач≥. ¬≥н не упод≥бнивс¤ до багатьох наших земл¤к≥в Ч не став нар≥кати на весь 
б≥лий св≥т. Ћюто накинувс¤ на себе з не дуже благородними словами. ¬ той бурхливий 
монолог втрутивс¤ ≥рон≥чний ≥ дел≥катний ћирослав Ѕ≥гус, ¤кий уз¤в яцика п≥д захист 
од яцика й почав розпов≥дати йому про його позитивн≥ ¤кост≥. яцик не хот≥в 
погоджуватис¤, але не став вступати в дискус≥ю. —казав: Ї над≥¤, що завтра буде краще, 
н≥ж сьогодн≥, бо в≥н став досв≥дчен≥шим на одну помилку.

«реагував чолов≥к на неприЇмн≥сть, але не загруз безнад≥йно в негативних емоц≥¤х, ¤к 
це часто буваЇ з багатьма нами. ѕрикр≥сть йому св≥т не затьмарила, в≥н не втрачаЇ 
Ђформиї, збер≥гаючи р≥вновагу душ≥ й розуму. “акож вельми важлива ≥ профес≥йна, ≥ 
суто людська риса.

¬ ≥нтерв'ю дл¤ ЂЌового шл¤хуї яцик згадував критичний пер≥од свого 
п≥дприЇмництва, коли в≥н був одним ≥з учасник≥в буд≥вельноњ сп≥лки, де справи н≥¤к не 
могли п≥ти на лад. ќчевидно, то був типовий зразок нерац≥ональних настановлень у 
п≥дприЇмництв≥.

Ђ—п≥лка ц¤ була побудована на уд≥лах. ”д≥ловц≥в було 18. “ому що ми виросли на 
кооперативних засадах (де не уд≥ли, а кожен член мав р≥вний голос, ¤к це нормально в 
нашому житт≥ буваЇ), на зборах найб≥льше говорили т≥, ¤к≥ повинн≥ мовчати. “акий 
стан тривав за малим до 1961 року...ї

ўо було дал≥, ¤ вже писав попереду. яцик ви¤вив характер. ÷е йому об≥йшлос¤ в 35 
тис¤ч долар≥в. јле те стало його блискучою перемогою, що принесла плоди трохи 
п≥зн≥ше: Ђ...¤ перебрав сп≥лку ц≥лковито п≥д свою контролю, ≥ в≥дтод≥ п≥дприЇмство 
почало зростати на 100 % р≥чно майже прот¤гом дес¤ти рок≥в. —початку ¤ будував 
житлов≥ будинки, пот≥м, щоб одержати буд≥вельн≥ площ≥ за нижчою ц≥ною, ми почали 
купувати землю ≥ встановл¤ти вс≥ обслуги Ч канал≥зац≥ю, воду, дороги з х≥дниками, 
електрику. « часом, коли почав трохи показуватис¤ зиск, враховуючи пост≥йне 
знец≥нюванн¤ нашоњ ва-

люти, ми перейшли на будову виключно ≥ндустр≥альних споруд. Ѕудинки або здаЇмо в 
рент1, або продаЇмо. Ќайн¤т≥ будинки Ї дл¤ нас ≥нвестиц≥¤ми. ѕлануванн¤, 
ф≥нансуванн¤, координац≥¤ вс≥х проект≥в виходить з нашоњ канцел¤р≥њ. ”с≥ правн≥, 
≥нженерн≥, мистецько-арх≥тектурн≥ ≥ техн≥чн≥ прац≥ виконуЇмо, вживаючи 
¤кнайб≥льше квал≥ф≥кован≥ дл¤ даного проекту ф≥рми...ї

«рештою, читач уже маЇ у¤вленн¤, що ≥ ¤к в≥дбулос¤ в тому, за висловом яцика, Ђколгосп≥ї. 
јле м≥г не звернути увагу, що з≥ вс≥ма тод≥шн≥ми сп≥ввласниками в≥н пов≥вс¤ по-
джентльменськи. –озпад аль¤нсу супроводжувавс¤ чесним под≥лом кошт≥в, де точно було 
враховано, що кому маЇ належати. ≤накше вчорашн≥ компаньйони твердили б, що њх 
п≥дступно ошукано, про яцика в≥дразу ж в ус≥ усюди п≥шла б погана слава, з ¤кою важко 
боротис¤, ¤ку важко заперечити. ≤ тут ми п≥дходимо до одн≥Їњ з важливих законом≥рностей 
житт¤ у б≥знес≥ тутешнього св≥ту (хочетьс¤ в≥рити, що колись, може, прийдуть часи, ≥ 
под≥бне стане нормою в ”крањн≥ Ч ≥накше нам н≥коли не вийти в люди).

÷е св≥т, у ¤кому репутац≥¤ людини Ч њњ кап≥тал.

Ѕездоганна репутац≥¤ Ч одна з важливих запорук усп≥ху. Ќадто ж Ч дл¤ б≥знесмена. якщо 
йому в≥р¤ть (а дл¤ цього треба таки багато!), то вс≥ вважають його над≥йним партнером, ус≥ 
хочуть мати з ним справу. јдже найголовн≥ша гарант≥¤ Ч його ≥м'¤. як втратиш грош≥, 
можеш набути њх знову, а ¤к втратиш добре ≥м'¤, то цього вже н≥коли не виправиш.

Ќа своЇ ≥м'¤ треба працювати дес¤тил≥тт¤ми.

яцик давно вже Ђзробивї соб≥ ≥м'¤ ≥ чимало раз≥в його Ђокупивї. ¬≥н з повним правом м≥г 
би повторити: ЂћоЇ ≥м'¤ Ч м≥й другї.

“ак, профес≥онал≥зм Ч то дуже важливо. « нього все починаЇтьс¤. ≤ про це в≥н повторюЇ на 
кожному кроц≥. ќсь один ≥з його типових монолог≥в:

Ч...якщо ви навчитесь робити б≥льше ≥ краще за своњх конкурент≥в, тод≥ вам прийде 
б≥льше грошей.  ап≥тал≥стична система вим≥рюЇтьс¤ ними, вони Ч кри-

тер≥й вашоњ сили. ≤ грош≥ повинн≥ працювати на вас, а не лежати безрушною цифрою. 
јле ¤кщо продукц≥¤ не маЇ споживача, то Ч незаперечно Ч ваша робота н≥кому не 
потр≥бна, це Ч вже сигнал, що ви працюЇте дл¤ н≥кого ≥ н≥хто вам за вашу працю не 
заплатить. ћен≥, щоб не допустити цього ≥ випередити конкурент≥в, доводитьс¤ 
передбачати багато речей. ≤ тут трапл¤Їтьс¤ чимало нетипових випадк≥в, тих, до 
¤ких ти можеш бути не п≥дготовлений попередн≥м досв≥дом. √оловне Ч вчасно 
зор≥Їнтуватис¤ ≥ правильно зреагувати. ѕерша втрата Ч найменша втрата. јле 
законом≥рно й ун≥версально за вс≥х умов (принаймн≥ дл¤ мене): знати конструкц≥ю 
буд≥вель, систему складанн¤ ≥ затвердженн¤ план≥в буд≥вництва, оформленн¤ вс≥х 
в≥дпов≥дних документ≥в, характер каменю, дерева, звички й рефлекси людей...

≤ ще один висновок можу сказати п≥сл¤ багатол≥тнього перебуванн¤ в б≥знес≥. ƒбаючи 
лише про себе, про свою кишеню ≥ забуваючи про найн¤тих дл¤ твого п≥дприЇмства 
роб≥тник≥в, сам-один багато не зробиш, багато не дос¤гнеш. ћусиш думати про 
благополучч¤ вс≥х твоњх прац≥вник≥в; це Ч також один ≥з важливих закон≥в чесного 
п≥дприЇмництва. Ѕ≥знесмен повинен бути пор¤дним ≥ д≥¤ти в суворих рамках етики й 
люд¤ност≥ «вичайно, н≥хто вас не запакуЇ до в'¤зниц≥, ¤кщо переступите ц≥ рамки ≥ 
збагатитес¤ не завд¤ки висок≥й продуктивност≥ й низьк≥й ц≥н≥ вашого товару, а 
завд¤ки жорсток≥й експлуатац≥њ слабшого за вас, завд¤ки тому, що об≥брали його на 
йому належне. јле це буде вже нечесна гра. Ѕезжально експлуатован≥ роб≥тники 
скажуть: ЂЌе жал≥в н≥кого ≥ його не жалкої.

яцик спов≥дуЇ непорушне правило: завжди називати реч≥ своњми ≥менами, бути 
максимально конкретним за будь-¤коњ д≥ловоњ розмови, не витрачаючи час на так звану 
дипломатичну п≥дготовку. 1 це з усп≥хом виправдовуЇ себе. ”с¤ його багатол≥тн¤ 
практика Ч неск≥нченний ланцюг еп≥зод≥в, у ¤ких порозум≥нн¤ й усп≥х приходили саме 
завд¤ки цьому методов≥ д≥¤льност≥.

ўе на перших кроках його у буд≥вельн≥й ф≥рм≥, коли вона мала особливо скрутн≥ часи, 
виникла потреба попрохати в≥дстрочку сплати боргу м≥стеров≥ ƒев≥дсону, котрий, за 
словами одного з яцикових сп≥льник≥в, нав≥ть слухати не хот≥в про те.

ћайже п≥вроку потратив Ђпан ≥нженерї (так називав яцик свого сп≥льника, ¤кий в≥в 
усю канцел¤р≥ю ф≥рми) на те, щоб через свого адвоката вмовити ƒев≥дсонового 
адвоката, аби той переконав свого господар¤ в≥дкласти терм≥н сплати боргу.

ѕ≥вр≥чна словесна епопе¤ не дала спод≥ваного результату.

яцик перепитав про мотиви в≥дмови, але не почув н≥чого справд≥ аргументованого. 
¬≥дмовлено Ч й усе.

Ч я сам п≥ду до ƒев≥дсона.

Ч  Ќе можна вам ≥ти,Ч наполохано сказав Ђпан ≥нженерї.Ч ¬и Ч грубий. “≥льки 
нашкодите справ≥. ќн пан адвокат дел≥катно говорив, ≥ в нього н≥чого не вийшло, а ви ж 
так не вм≥Їте!

ЂЌе знаю, чому в наш≥й культур≥ пр¤ма, щира й конкретна мова вважаЇтьс¤ грубою. 
«ам≥сть вичерпно доказати опонентов≥ свою рац≥ю ≥ сп≥льну дл¤ обох користь, наш≥ 
люди часто вдаютьс¤ до плетенн¤ улесливих словес, все блукають довкола справи, не 
говор¤ть по сут≥ ≥ в той спос≥б одразу ж п≥дривають дов≥ру до своњх чесних ≥нтенц≥йї,Ч 
яцик не раз з≥ здивуванн¤м висловлював цю думку, вважаючи, що в н≥й Ч д≥агноз 
неприродноњ ≥ нерац≥ональноњ повед≥нки наших земл¤к≥в у тому св≥т≥.

Ч  ћоже, ¤ й справд≥ грубий,Ч погодивс¤ тод≥ в≥н,Ч але ¤ Ч конкретний. ’очу знати 
причину. ј може, й переконаю.

”мовивс¤ про зустр≥ч ≥з ƒев≥дсоном.

¬иклав йому суть справи: оск≥льки той ран≥ше, волод≥ючи землею п≥д житлове 
буд≥вництво, не пров≥в туди канал≥зац≥ю, яцик не м≥г розпочати роботу й уз¤ти в 
держави необх≥дну дл¤ цього позику. ќтже, тут Ї ≥ його провина. якщо в≥н з тим 
згоден, то мусив би п≥ти ф≥рм≥ назустр≥ч.

ƒев≥дсон уважно вислухав ≥ викликав секретарку, щоб продиктувати њй р≥шенн¤: 
в≥дкласти на р≥к (без процент≥в!) яциков≥й ф≥рм≥ сплату боргу.

ѕ≥сл¤ того яцик намагавс¤ переконати своњх сп≥льник≥в: у цьому св≥т≥ д≥лов≥ люди 
любл¤ть не дел≥катне затуманюванн¤ справи, а пр¤му, щиру мову, шанують завперш 
того, хто говорить по сут≥ й ум≥Ї обсто¤ти своњ ≥нтереси.

јле ц¤ наука дл¤ його земл¤к≥в не дала спод≥ваного результату, бо за ¤кийсь час 
повторилас¤ майже аналог≥чна ситуац≥¤.

¬иникла потреба одержати гарант≥ю на будову в≥д одн≥Їњ великоњ асекурац≥йноњ компан≥њ.

Ђѕан ≥нженерї знайшов украњнського адвоката, котрий почав домовл¤тис¤ з адвокатами 
компан≥њ.  ≥лькам≥с¤чн≥ переговори ск≥нчилис¤ пов≥домленн¤м: н≥чого з того не буде.

”же маючи досв≥д, в ¤кий спос≥б можуть домовл¤тис¤ його колеги, яцик не хот≥в в≥рити, 
що дл¤ усп≥ху справи зроблено все.

Ч  ƒайте номер телефону кер≥вника компан≥њ. —ам говоритиму з ним.

…ого знову почали в≥драджувати в≥д цього нам≥ру:

Ч  ¬и т≥льки нашкодите...

Ч  Ќам уже в≥дмовлено! яка може бути б≥льша шкода?! Ч здивувала його лог≥ка колег.Ч 
јле ж можна ще спробувати порозум≥тис¤...

«ателефонував ≥ сказав приблизно так: перед тим, ¤к ти мен≥ в≥дмовиш, послухай уважно. 
ћи вже брали в тебе гарант≥њ. “в≥й б≥знес також зростав завд¤ки нам. “и маЇш можлив≥сть ≥ 
дал≥ зростати разом з нами.

јнгл≥Їць заперечив, що в яциковоњ ф≥рми немаЇ на рахунку в банку в≥дпов≥дноњ суми 
грошей. ƒовелос¤ в≥дпов≥сти: ¤кби були так≥ кошти, то, може, й не довелос¤ б звертатис¤ за 
гарант≥Їю. ќтже, ¤кщо не даси гарант≥њ, то соб≥ ж нашкодиш, бо, не п≥дтримуючи 
буд≥вельноњ ф≥рми, також багато втрачаЇш.

Ћог≥ка яцикових аргумент≥в под≥¤ла безв≥дмовно. “е, що не вдавалос¤ зробити найн¤тому 
дл¤ ц≥Їњ операц≥њ адвокатов≥, вдалос¤ йому.

Ђя намагавс¤ д≥¤ти не по-украњнськи, а так, ¤к прийн¤то в цьому св≥т≥,Ч коментуЇ 
яцик.Ч ƒехто з наших б≥знесмен≥в за к≥лька дес¤тил≥ть не може в≥дмовитис¤ в≥д 
прийн¤тих у нас вдома форм ≥ способ≥в неефективного д≥лового сп≥лкуванн¤, коли ст≥льки 
зусиль витрачаЇтьс¤ на розмови не по сут≥, на так зван≥ дипломатичн≥ п≥дходи. “ой досв≥д 
тут корист≥ не даЇ. ¬≥н т≥льки заважаЇ порозум≥тис¤...ї

—правд≥: йдучи до чужого монастир¤, доречно вивчити його статут, а не пхатис¤ з≥ своњм.

” розмовах з ним часто виникала тема стосунк≥в власника п≥дприЇмства з роб≥тниками Ч 
особливо з украњнц¤ми Ч й ось у такому ракурс≥.

якось в≥н найн¤в ц≥лу бригаду тесл≥в крити дах будови. ѕрацювали спроквола, час од часу 
влаштовували перекури та бурхлив≥ дискус≥њ на так зван≥ пол≥тичн≥ теми, в ¤ких, звичайно 
ж, дом≥нувала тема ”крањни.

яцик зауважив њм: нин≥ ви будуЇте не ”крањну, а всього-на-всього фабрику, отож 
зосередьтес¤ на робот≥.

„и й треба казати, ¤к це њм не сподобалос¤?

« виразу облич яцик бачив те. јле промовчав, оск≥льки дотримуЇтьс¤ принципу, 
сформульованого в англ≥йському присл≥в'њ про те, що балачки коштують дешево.

ќдного разу п≥сл¤ зак≥нченн¤ робочого дн¤ до канцел¤р≥њ зайшов колишн≥й сотник 
”крањнськоњ √алицькоњ јрм≥њ —т≥ф, що працював у т≥й бригад≥.

Ч ѕане яцику, ¤ хот≥в би д≥стати у вас трохи грошей...

Ч  ¬и зак≥нчили роботу?

Ч «ак≥нчили.

«г≥дно з контрактом йому належало п≥втори тис¤ч≥ долар≥в.

Ќа таку суму яцик ≥ виписав —т≥фов≥ чек.

“ой под¤кував ≥ вийшов. јле за к≥лька хвилин повернувс¤ й сказав:

Ч я спод≥вавс¤ одержати сто, дв≥ст≥ чи триста, а ви виписали...

Ѕригада украњнських тесл≥в звикла працювати мало, а отже, й одержувати мало.

≤ ось Ч така приЇмна неспод≥ванка. –озчулений —т≥ф сказав:

Ч  ѕане яцику, ¤ був сотником —≥чових —тр≥льц≥в. ≤ скажу вам таке: ¤кби ми мали таких 
оф≥цер≥в у дев'¤тнадц¤тому роц≥, ¤к ви, то не втратили б Ћьвова!

ј пот≥м з≥знавс¤: вони вважали, що йому Ч на противагу њм Ч не вистачаЇ справжнього 
украњнського патр≥отизму.

яцик усм≥хнувс¤ й под¤кував за визнанн¤, ¤ке так важко здобути пом≥ж своњх земл¤к≥в. 
ќсобливо ж, коли висловлюЇш на њхню адресу р≥зк≥ докори.

¬≥н дуже любить повторювати слова: Ђякщо ¤ вчиню правильно, цього н≥хто не 
запам'¤таЇ, але ¤кщо Ч неправильно, то цього н≥хто не забудеї (вони нав≥ть написан≥ 
над його робочим столом у канцел¤р≥њ).

÷е Ч один ≥з життЇвих дев≥з≥в ѕетра яцика. ¬≥н, до любить так≥ точн≥ словесн≥ 
формули, сипле ними майже щороку. —лухаючи його, згадуЇш оте в≥доме: Ђ’то ¤с-* 
мислить Ч ¤сно викладаЇї. ≤ це теж багато говорить про особлив≥сть його ≥нтелекту й 
динам≥чну р≥шуч≥сть характеру оск≥льки лакон≥чн≥сть ≥ вичерпн≥сть Ч ознака людей, 
¤к≥ не знають зат¤жних смуг бол≥сних сумн≥в≥в ≥ вагань.

јле повернемос¤ до етики.

яцик здаЇ в оренду р≥зним ф≥рмам своњ будинки.

ќдна з тих ф≥рм переживаЇ не найкращ≥ часи. ќсь уже вона не маЇ кошт≥в дл¤ того, щоб 
платити високу орендну

плату.

њњ кер≥вник приходить до яцика й починаЇ невеселу

розмову.

¬ласник маЇ ц≥лковите моральне, а тим б≥льше юридичне право сказати:

Ч ўиро вам сп≥вчуваю, але прошу зв≥льнити будинок Ч ¤ ж не благод≥йницька 
установа.

јле яцик цього не каже. ¬≥н м≥ркуЇ, прим≥ром, так: Ђя виставлю њх. ѕрим≥щенн¤ 
пустуватиме. ’то з цього виграЇ?ї

≤, переконавшис¤, що йому говор¤ть правду, може п≥ти назустр≥ч, значно знизивши 
плату за оренду.

Ђƒопомагаю њм Ч допомагаю соб≥ї,Ч лакон≥чно по¤снить тим, хто схоче зрозум≥ти 
лог≥ку його вчинку.

ѕросто вважаЇ, що не вчинив неправильно.

якось розпов≥в мен≥ зворушливу ≥стор≥ю, що значно розширила моњ у¤вленн¤ про б≥знес 
≥ б≥знесмен≥в. ¬и¤вл¤Їтьс¤, й у тому прагматичному св≥т≥, де неухильно пануЇ зал≥зна 
лог≥ка долара, де загалом, здастьс¤, н≥що не може њњ п≥дм≥нити ≥ повсюдно в≥дчуваЇтьс¤ 
диктат жорстоких економ≥чних законом≥рностей, подеколи раптово зблискуЇ ¤кийсь 
св≥тлий людський сантимент.

ќтже, п≥дприЇмець Ѕата, що спец≥ал≥зуЇтьс¤ на виробленн≥ взутт¤, маЇ одну з фабрик в 
≤нд≥њ. ≤ ¤кщо на ≥нших (в ≥нших крањнах) усе йдетьс¤ йому гаразд, то ц¤ даЇ мало Ч чи й 
зовс≥м не даЇ Ч прибутку. ” тамтешн≥х людей негусто грошей, щоб купувати його 
недешеве взутт¤. Ѕ≥знесменов≥ нараювали продати цю фабрику. ј в≥н в≥дпов≥в: Ђякщо в 
людини шестеро д≥тей й одно з них хвор≥Ї, то ви ўо, вб'Їте його? ¬и вчите п'¤тьох 
сильних ≥ здорових допомагати хворомуї.

–озпов≥вши це, яцик сказав: Ђ“ак≥ люди хочуть б≥льше зробити дл¤ св≥ту, дл¤ ≥нших. ≤ 
њх треба п≥дтримувати. ÷ього не розум≥ють в ”крањн≥, а дехто не розум≥Ї ≥ тутї.

≤ знову, ¤к це було багато раз≥в, ми перейшли до сакраментальноњ теми багатих ≥ б≥дних.

«гадувати, ск≥льки гн≥вних ≥нвектив на адресу багатих зах≥дного св≥ту завчали ми в 
дитсадках, школах, вузах, ун≥верситетах марксизму-лен≥н≥зму, чули на вс≥л¤ких 
пол≥т≥нформац≥¤х ≥ профес≥йних навчанн¤х,Ч то вже безнад≥йний трюњзм. јле все те 
≥деолог≥чне звалище лежить на дн≥ (а в декого Ч й плаваЇ на поверхн≥) св≥домост≥, 
значною м≥рою зумовлюючи наш≥ мимов≥льн≥ реакц≥њ на слова Ђбагатийї, Ђкап≥талї 
тощо. (ўоправда, останн≥ми роками вони здеб≥льшого вит≥сн¤ютьс¤ почутт¤ми 
безмежноњ заздрост≥ або й тими ≥мперативами, ¤кими керувалис¤ Ђекспропр≥атори 1917 
рокуї). јле це Ч крайнощ≥.

«гадаймо те, що майже прийн¤то за норму. Ђ“≥льки б≥дний може бути спасенний...ї 
ЂЅагатому потрапити на небеса складн≥ше, н≥ж верблюдов≥ прол≥зти кр≥зь вушко 
голки...ї

ј ось Ч украњнськ≥ народн≥ присл≥в'¤ та приказки: ЂЅагачева, правда г≥рше брехн≥ї 
ЂЅагач би й око вийн¤в за шматок хл≥баї ЂЅагач норовить, ¤к би б≥дного з н≥г збитьї 
ЂЅагач чуже загр≥баЇ, бо своЇму л≥ку не знаЇї ЂЅагач, ¤к собака, на своЇму лежить, а 
хв≥ст перекинув у чужї

Ђ¬≥д багача не жди калачаї

Ђ¬с¤к знаЇ, ¤к багач дбаЇ: не своњм горбом, а чужим

трудомї

Ђ—ильн≥ та багат≥ р≥дко винуват≥ї

Ђякби не був свинуватий, то не був би ≥ багатийї

Ђяк багач, так ≥ рвачї

Ђƒе багатство, там ≥ лайдацтвої

Ђяк б≥дний плаче, то н≥хто не бачить, а ¤к багач скривитьс¤, то кожен дивитьс¤ї...

«вичайно, треба зважити, що добра половина опубл≥кованого в фольклористичних 
записах рад¤нських час≥в Ч це псевдофольклор, творений од ≥мен≥ самого народу за 
соц≥альним замовленн¤м ≥деолог≥в. Ќе з гущ≥ мас хлюпнули

≥ повчальних вислов≥в ультракласового характеру, а з каб≥нет≥в де на ст≥нах красувалис¤ 
класики марксизму-

де нав≥ть пов≥тр¤ було наелектризоване ≥дейною пильнистю.

“а все ж чимало такого побутувало Ч та й нин≥ по-бутуЇ пом≥ж люду, ¤кий св¤то 
переконаний, що багатому - т≥льки сам чорт брат.

ўо ж, ф≥лософ≥¤ вбогих також ≥ гнучка, ≥ винах≥длива, ≥ безжальна до об'Їкта своњх 
антипат≥й. јле Ї в н≥й ≥ чимало момент≥в не просто непереконливих, а в≥дверто 
суперечливих.

ќт, скаж≥мо: ЂЌе проси у багатого, проси у доброгої. ѕо-перше, ¤кщо добрий Ч б≥дний (а 
тут цей зм≥ст легко вгадуЇтьс¤), то що ж в≥н тоб≥ дасть? Ѕо нав≥ть дл¤ себе не маЇ. ѕо-друге, 
чому б≥дн≥сть треба сприймати ¤к автоматичне св≥дченн¤ високих людських чеснот? ’≥ба 
не можна припустити, що добр≥ люди бувають ≥ серед багатих?

«апитаймо себе: чи справд≥ це гр≥х, ¤кщо людина в своњй робот≥ розумн≥ша за ≥нших? якщо, 
скаж≥мо, вона вм≥Ї (улюблений яцик≥в приклад) виростити п'¤ть пом≥дор≥в там, де ≥нш≥ 
вирощують чотири? Ќевже це маЇ св≥дчити про те, що вона Ч аморальна ≥ скупа?

якщо п≥дприЇмець може дати своњм роб≥тникам за т≥ ж витрати енерг≥њ вищу зарплатню, 
ан≥ж ≥нш≥, то й цього ми теж не повинн≥ брати до уваги ≥ перекреслювати його душевн≥ 
¤кост≥, оск≥льки в≥н Ч заможний? јдже ж багат≥Ї не т≥льки сам власник виробництва; 
багат≥ють вс≥, хто в нього працюЇ. «вичайно, масштаби жодною м≥рою не сп≥вм≥рн≥, але й 
ризик втрат несп≥вм≥рний. –об≥тник у г≥ршому випадку втрачаЇ роботу. Ѕ≥знесмен втрачаЇ 
те, чим живе. ¬ласне, саме житт¤.

«рештою, це, здаЇтьс¤, зрозум≥ло без додаткових по¤снень.

ѕетро яцик:

ѕод≥л людей за чеснотами залежно в≥д њхн≥х статк≥в абсолютно безглуздий. Ѕ≥дному 
часто важко лишатис¤ ≥ чесним, ≥ справедливим, ≥ високоморальним, ≥ щедрим,

в≥н б≥дний, бо в≥н у цьому св≥т≥, у цьому житт≥ Ч слабкий. Ќещодавно ¤ читав 
статистичн≥ дан≥ про јмерику. “ам пом≥ж багатих Ї значно б≥льше чесних ≥ 
високоморальних людей, ан≥ж пом≥ж б≥дних. ≤ вони, до реч≥,

 чимало допомагають б≥дним. «рештою, зрозум≥йте мене правильно, бо кажу про 
себе (але не дл¤ того, аби ¤кось повеличатис¤): ¤ роблю немало корисних речей дл¤ 
б≥дних Ч даю кошти на кл≥н≥ки й шпитал≥, на виданн¤ книжок, спорудженн¤ шк≥л, 
церков. ¬важаю за св≥й обов'¤зок в≥дд¤чити Ѕогов≥, що дав мен≥ можлив≥сть бути 
саме сильн≥шим за слабших. ≤ це також мо¤ приЇмн≥сть Ч платити б≥дним чи 
слабшим, що ¤ сильн≥ший... якщо ¤ зробив комусь добро, ¤ радий.  оли один одному 
допомагають, обидва мають користь з того. ћоњм законом у житт≥ Ї те, щоб не 
робити комусь такого,  чого не хочеш, аби запод≥¤ли тоб≥. –оби добро не чека-ючи 
на винагороду. ÷≥ ≥стини ¤ почерпнув ≥з зах≥дноњ культури, ¤ку в ”крањн≥ так 
активно заперечують ≥ в≥дкидають. ј вона, ц¤ культура, маЇ в соб≥ високу 
добротворчу енерг≥ю, важлив≥ моральн≥ постулати. Ћюдина може повн≥стю 
розкрити св≥й духовний потенц≥ал т≥льки за ц≥лковитоњ свободи особи, ¤ку 
забезпечуЇ њй справжн¤ демократ≥¤. Ќа жаль, в ”крањн≥ ¤ побачив дуже своЇр≥дне 
розум≥нн¤ демократ≥њ. ƒл¤ багатьох людей при влад≥ справжньою демократ≥Їю Ї 
лише те, що вони диктують, а те, що обстоюють њхн≥ опоненти Ч ви¤вл¤Їтьс¤, 
зовс≥м не демократ≥¤. ÷е неприЇмно вражаЇ. ƒо розум≥нн¤ сут≥ демократ≥њ ≥ всього 
з нею пов'¤заного треба ще рости...

яцик любить повторювати, що в нього немаЇ ¤кихось таЇмниць од св≥ту. јле Ї 
рецепт дл¤ тих, хто ц≥кавитьс¤, в чому секрет усп≥ху й спри¤тливого дл¤ бутт¤ 
людського Ђрежимуї душ≥: жити треба розумно й просто, тобто думати над своњми 
вчинками ≥ наперед, ≥ п≥сл¤ них. ј ще Ч поводитис¤ з ≥ншими так, ¤к, на твою 
думку, вони мають поводитис¤ з тобою. ÷е спрощуЇ багато речей ≥ даЇ спок≥й 
сов≥ст≥.

Ђ∆итт¤ за своЇю природою дуже скомпл≥коване, а коли хтось ще б≥льше його 
компл≥куЇ, аби видатис¤ мудр≥шим, ан≥ж в≥н Ї насправд≥, то все стаЇ ще 
заплутан≥шим, ≥ в≥н н≥коли не д≥йде до ¤сност≥ справ, за ¤к≥ боретьс¤ї,Ч напол¤гаЇ 
яцик.

Ќа його думку, необх≥дно також част≥ше загл¤дати в свою душу, щоб знати себе, 
бути чесним ≥з собою. Ђѕерший ≥ найг≥рший ≥з ус≥х п≥дступ≥в Ч обманути себе. 
ѕот≥м

уже легко скоњти будь-¤кий гр≥хї, Ч сказав ƒжон Ѕейл≥. Ђѕобажанн¤ Ђп≥знай себеї 
призначалос¤ не т≥льки дл¤ приборканн¤ гордин≥ людськоњ, воно також наголошувало, що 
нам варто б ц≥нувати свою власну г≥дн≥стьї,Ч п≥дкреслив ÷≥церон. ЂЋюдин≥ належить 
жити з самою собою ≥ пост≥йно п≥клуватис¤, щоб це було добре товариствої,Ч важлив≥ в 
тому розум≥нн≥ слова —. …. ’'юза. яцик також вважаЇ, що то Ч неодм≥нна умова доброго 
психолог≥чного самопочутт¤: думка про себе, про своњ вчинки не повинна спричин¤ти нам 
душевного дискомфорту. ј це й зобов'¤зуЇ до в≥дпов≥дного стилю житт¤.

«вичайно, д≥¤льн≥сть б≥знесмена не буваЇ без ризику. јле в≥н повинен бути чесним, без 
дом≥шок сумн≥вних авантюр. —каж≥мо, дехто намагаЇтьс¤ розбагат≥ти, приховуючи 
прибутки в≥д податкових служб. јле то Ч не яциков≥ методи. ¬≥н дотримуЇтьс¤ 
канон≥чних, ч≥тко визначених законом Ђправил гриї. ” цьому розум≥нн≥ маЇ спок≥йну 
сов≥сть.  оли говорили з ним на ту тему, сказав: Ђ«вичайно, ¤кщо ти маЇш ц≥лком легальн≥ 
можливост≥ дл¤ обмеженн¤ сплати податку, то це вже просто тв≥й обов'¤зок перед собою 
скористатис¤ ними на свою користьї. ¬ажливо те, що йому не свердл¤ть мозок ≥ не точать 
душу тривоги тих, хто витрачаЇ ст≥льки розумовоњ ≥ нервовоњ енерг≥њ на проблеми стосунк≥в 
≥з законом. ” к≥нцевому п≥дсумку це не т≥льки безпечно, а й справд≥ рац≥онально.

“о Ч не його винах≥д. “акий лад думанн¤ ≥ життЇвоњ повед≥нки продиктували йому 
особливост≥ побутуванн¤ в тамтешньому св≥т≥. –альф ≈мерсон сказав: Ђѕо-справжньому 
про р≥вень цив≥л≥зац≥њ св≥дчать не переписи населенн¤, не розм≥ри м≥ст, не з≥бран≥ врожањ Ч 
н≥, про нього св≥дчить ¤к≥сть людини, ¤ку творить крањнаї. √адаю, з американським 
ф≥лософом можна погодитис¤, додавши т≥льки одне ≥стотне уточненн¤: ¤к≥сть витвору 
сусп≥льством людського ≥ндив≥да не в останню чергу залежить од ¤кост≥ самого матер≥алу, 
¤кий перебуваЇ, сказати б, на р≥вн≥ сировини. ўе на тому етап≥, коли людина творить себе 
сама. —усп≥льство ж ту роботу довершуЇ.

Ђякщо людина не крокуЇ в ногу з≥ своњми супутниками, ÷е, можливо, тому, що вона чуЇ 
≥нший барабанї,Ч сказав американський ф≥лософ “оро. ѕетро яцик Ђчув ≥нший барабанї, 
не той, що багато його земл¤к≥в, ¤к≥ в один час ≥з ним прињхали до  анади.

¬они шукали т≥льки зароб≥тку, а в≥н розбудови власного п≥дприЇмства, що стало 
справою всього житт¤. яцик шукав саме таке зан¤тт¤ ≥ йшов йому назустр≥ч. „и воно 
ви¤вилос¤ тим, про що в≥н найб≥льше мр≥¤в?  ≥лька раз≥в у розмов≥ з≥ мною 
повторював: хот≥в бути правником. јле на його життЇвому обр≥њ з'¤вилос¤ житлове, а 
пот≥м промислове буд≥вництво. “рохи знав цю справу. ¬з¤вс¤ за нењ. Ќе зовс≥м те, до 
чого колись прагнулос¤, ≥ все ж те, чого хот≥лос¤ за своњми масштабами. Ѕо хот≥лос¤ 
чогось важливого, де м≥г би по-справжньому реал≥зуватис¤. ƒо того ж тут часто 
доводитьс¤ бути самому соб≥ за правника.

яцик зор≥Їнтувавс¤ в новому соц≥альному середовищ≥, зум≥в оц≥нити вигоди, ¤к≥ воно 
даЇ, й ефективно скористатис¤ ними. ÷е Ч ще одне св≥дченн¤ його гнучкого розуму. ј 
т≥ непорушн≥ етичн≥ закони, ¤к≥ стали нормою яцикового житт¤,Ч св≥дченн¤ його 
людськоњ морал≥, а також ще один аргумент за багатих.

ћаркс придумав сусп≥льство, в ¤кому вс≥ будуть р≥вними за майновим станом, оск≥льки 
вс≥ блага розпод≥л¤тимутьс¤ пор≥вно. ¬елика спокуса дл¤ тих, хто не маЇ особливого 
бажанн¤ в пот≥ чола заробл¤ти хл≥б насущний. ” вс≥ часи були ≥ будуть працелюбн≥ ≥ 
ледач≥, розумн≥ й винах≥длив≥ та зарозум≥л≥ у своњй тупост≥, нездатн≥ вчитис¤ з книги 
житт¤. як же њх можна зр≥внювати?

ƒл¤ одних така ун≥ф≥кац≥¤ Ч позбавленн¤ будь-¤ких стимул≥в вирощувати от≥, 
згадуван≥ яциком, п'¤ть пом≥дор≥в зам≥сть чотирьох. ƒл¤ ≥нших Ч майже рай, оск≥льки 
њх не точитимуть заздрощ≥ на чуже багатство. ¬они мають гарант≥ю: працюй чи не 
працюй, а тв≥й м≥н≥мальний м≥н≥мум тоб≥ гарантовано.

Ќам за житт¤ в так званому соц≥ал≥зм≥ повсюдно повторювали: марксистсько-лен≥нське 
вченн¤ всесильне, бо воно Ч правильне. “ак, це справд≥ сильне вченн¤, але Ч ≥ншим. 
«акладен≥ в ньому ≥мперативи попул≥зму завжди приваблюватимуть багатьох тих, кого 
роздирають суперечност≥ м≥ж Ђхочуї й Ђможуї, кого п≥д≥гр≥ваЇ прагненн¤ поживитис¤ 
за чужий рахунок. як же тут усто¤ти перед такою можлив≥стю? ќт ≥ з'¤вл¤ютьс¤ 
переконан≥ й посл≥довн≥ Ђекспропр≥аториї, ¤к≥ з ус≥х сил намагаютьс¤ п≥дн¤ти маси на 
боротьбу за Ђсоц≥альну справедлив≥стьї.

¬≥домий такий анекдот з час≥в жовтневоњ революц≥њ. √рафин¤ посилаЇ служницю 
дов≥датис¤, чого хочуть б≥ль-

шовики. —лужниц¤ приносить в≥дпов≥дь: вони хочуть, щоб на св≥т≥ не було багатих. 
√рафин¤ дивуЇтьс¤: ми хочемо, щоб на св≥т≥ не було б≥дних, а вони...

—оц≥ал≥зм спов≥дуЇ р≥вн≥сть ус≥х (за вин¤тком партол≥гарх≥њ) на р≥вн≥ б≥дност≥. яцик 
опов≥даЇ, що бацила таких настроњв почала було поширюватис¤ (не без допомоги тамтешн≥х 
комун≥ст≥в) ≥ в канадському сусп≥льств≥. ѕот≥м ¤кось затихло. јле ¤ певен: час од часу це 
в≥дроджуватиметьс¤ в р≥зних соц≥альних середовищах, оск≥льки таке вченн¤ пробуджуЇ чи 
не найг≥рш≥ струни душ≥, а людина н≥коли не буде досконалою. ќдн≥ народжуватимутьс¤ з 
талантами, з жадобою самоствердженн¤, ≥нш≥ Ч з≥ споживацьким синдромом. “акий закон 
природи.

∆ивучи в полон≥ рад¤нських пропагандистських стереотип≥в, ми довго в≥рили, що держава 
може бути багатою в той час, ¤к основна маса њњ населенн¤ Ч б≥дною. “ака ситуац≥¤ 
видавалас¤ нам ц≥лком природною, оск≥льки ми, по-перше, не знали справжн≥х масштаб≥в 
своЇњ б≥дност≥, а по-друге, перебуваючи за Ђзал≥зною зав≥союї, не мали нав≥ть приблизного 
у¤вленн¤ про стан речей у тому сусп≥льств≥, ¤ке в нас зневажливо називалос¤ 
кап≥тал≥стичним. ћи були св¤то переконан≥: труд¤щий люд там задихаЇтьс¤ в ¤рм≥ невол≥ ≥ 
вельми заздрить нам, ¤ким випало щаст¤ жити в Ђоплот≥ свободи й демократ≥њї. “а аберац≥¤ 
св≥домост≥ наших людей, гадаю, ще довго ц≥кавитиме ≥стор≥ю ≥ соц≥альну психолог≥ю, 
даючи неоц≥ненний матер≥ал дл¤ досл≥джень особливостей соц≥альних збочень ≥ масового 
≥деолог≥чного психозу, хрестомат≥йно виразних у тотал≥тарно-охлократичних сусп≥льствах.

яцик п≥сл¤ к≥лькох поњздок в ”крањну це добре розум≥Ї. —п≥вчуваЇ: з такою ≥нерц≥Їю в 
св≥домост≥ людей нелегко сприйн¤ти в≥дразу нову шкалу ц≥нностей (нову, оск≥льки за с≥м з 
лишком дес¤тил≥ть у нас виросло к≥лька покол≥нь), але в той же час ≥з г≥ркою ≥рон≥Їю 
зауважуЇ: ми, украњнц≥,Ч аж надто пов≥льний народ ≥ нин≥ ще раз це п≥дтверджуЇмо. “реба 
б уже гуртом, громадою активн≥ше доходити до розум≥нн¤ сут≥ речей. ™ той сумний досв≥д, 
¤кий треба р≥шуче в≥дс≥кати. Ѕез такоњ в≥в≥секц≥њ наше соц≥альне одужанн¤ Ч питанн¤ 
проблематичне.

...як переконуЇ читача в≥домий канадський гуморист —т≥вен Ћ≥кок, пом≥ж багатих йому так 
≥ не пощастило зустр≥ти жодного щасливого чолов≥ка.  ожен заможний

(¤кий дивний зб≥г обставин) на час знайомства з письменником перебував у складному 
матер≥альному становищ≥. ќдин перевищив кредит у банку на к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч, тепер 
доведетьс¤ продавати к≥лька акц≥й, щоб погасити борг. ƒругий завжди був сумний, 
оск≥льки пост≥йно думав, що його багатство Ч зовс≥м не багатство пор≥вн¤но з≥ статками 
його родича в јнгл≥њ. “рет≥й н≥¤к не м≥г заспокоњтис¤ в≥д невиг≥дного дл¤ себе пор≥вн¤нн¤ з 
–окфеллером... „итаючи все те, б≥дна нањвна людина (а особливо ж ¤кщо вона позбавлена 
дорогоц≥нного почутт¤ гумору), певно, думала: Ђћен≥ б њхн≥ клопоти й прикрощ≥!ї

√умор гумором, але й у серйозн≥й л≥тератур≥ Ч особливо ж у творах критичного реал≥зму 
Ч живуча традиц≥¤ зображувати багатих неодм≥нно нещасними. якщо убогому в романах 
багатство у¤вл¤Їтьс¤ в≥нцем бажань, стаЇ метою вс≥х пожадань, то дос¤гненн¤ його 
(принаймн≥ в художн≥й л≥тератур≥) розчаровуЇ: ≥ це, мовл¤в, у¤вл¤лос¤ мен≥ найб≥льшим 
щаст¤м у житт≥?

Ќе знаю, бо не мен≥ судити,Ч може, в тому ≥ Ї певний сенс. јле, в≥ритьс¤, незаперечно 
одне: людина завжди невдоволена тим, що вона маЇ, ≥ прагне б≥льшого. ƒос¤гнута мета Ч 
вже не мета. ќчевидно, в цьому Ї ¤кийсь складний психолог≥чний закон.

ќднак дл¤ всього на св≥т≥ Ї критер≥њ. ≤ ¤кщо т≥ ун≥версальн≥ критер≥њ застосувати до ѕетра 
яцика, то в≥н маЇ вс≥ п≥дстави вважати себе набагато щаслив≥шою людиною, ан≥ж 
змальован≥ —т≥веном Ћ≥коком, оск≥льки його не спалюють њхн≥ комплекси. ™ в ньому щось 
таке, що не дозвол¤Ї п≥ддатис¤ тим в≥русам, ¤к≥ стають знах≥дками дл¤ сатирик≥в.

ѕетро яцик Ч вд¤чний матер≥ал передовс≥м дл¤ тверезих анал≥тик≥в. ј щодо гумору, то 
яциков≥ його не бракуЇ. ÷≥лком може под≥литис¤ ним нав≥ть ≥ з гумористами.




” –јѓЌ—№ ј ћ≈Ќ“јЋ№Ќ≤—“№ «ј ѕ≈“–ќћ я÷» ќћ

Ќещасливе географ≥чне положенн¤, спри¤тлив≥ дан≥ природи ≥ хаотична м≥шанина р≥зних рас 
витворили в мешканц¤х ”крањни надм≥рну, часто пристрасну чутлив≥сть, ¤коњ не вдержують 
ослаблен≥ легкою боротьбою за ф≥зичне ≥снуванн¤ ≥ причинами пол≥тичного характеру вол¤ та 
≥нтел≥гентн≥сть.

¬. Ћипинський. Ћисти до брат≥в-хл≥бороб≥в

¬ласне, ц¤ тема в нього присутн¤ повсюдно, про ўо б не говорив.

Ѕ≥знес, пол≥тика, ≥стор≥¤, уклад житт¤ й особливост≥ мисленн¤ Ч все те в≥н узагальнюЇ 
й зводить до Ђзнаменникаї украњнськоњ ментальност≥, по¤снюючи нею багато того, що з 
нами в≥дбувалос¤ чи в≥дбуваЇтьс¤ сьогодн≥.

93

¬≥н говорить про нас, украњнц≥в, без жодного п≥Їтету, з Їретичною зухвал≥стю 
проголошуючи присуди, ¤к≥, здавалос¤ б, набагато природн≥ше звучали б з уст наших 
ворог≥в. ”крањнц≥, ¤к в≥домо, народ вразливий. ≤ будь-¤ке критичне зауваженн¤ на свою 
адресу ми сприймаЇмо вельми емоц≥йно, ба нав≥ть хворобливо. «вичайно, багато що тут ≥де 
в≥д того, що нас так довго упосл≥джували, духовно й матер≥ально обкрадали, нищили 
ф≥зично й поширювали м≥ф, що ми Ч неповноц≥нна в багатьох розум≥нн¤х нац≥¤. 
ѕристрасно заперечуючи цю злобно антиукрањнську доктрину, ми часом втрачаЇмо 
дорогоц≥нне чутт¤ м≥ри й переходимо до в≥двертоњ аполог≥њ нав≥ть там, де могли б 
помовчати й спробувати критично гл¤нути на себе. ЌемаЇ в нас тут упевненост≥, р≥вноваги. 
¬се перекоси то в той, то в той б≥к.

ѕо≥нколи ми, ще нав≥ть не дослухавши до к≥нц¤ сут≥ засторог щодо нашого ментал≥тету, 
цитуЇмо у в≥дпов≥дь слова осанни р≥дному народов≥, написан≥ його найвидатн≥шими 
синами. ≤ нав≥ть сам≥ забуваЇмо, що Ї в “араса Ўевченка, ≤вана ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, 
ѕантелеймона  ул≥ша не т≥льки дзв≥нке, схвильоване славосл≥в'¤ на адресу р≥дноњ людност≥.

„ому на р≥зних етапах ≥стор≥њ вони з в≥дчаЇм вигукували так≥ зболен≥ й так≥ нищ≥вн≥ слова, 
звернен≥ до свого народу?  Ђ–аби, п≥дн≥жки, гр¤зь ћоскви...ї, Ђћов парал≥тик той на 
роздорожжу...ї, ЂЌарод наш, мов дит¤ сл≥пеЇ зроду...ї, Ђќбт¤ж≥ла й сентиментальна раса, 
не зд≥бна до пол≥тичного житт¤ на власному см≥тт≥...ї, Ђѕарал≥тики з блискучими очима...ї, 
ЂЌароде м≥й без чест≥, без поваги...ї Ч страшно читати т≥ твори, що њх написали Ўевченко, 
‘ран-ко, Ћес¤ ”крањнка,  ул≥ш. ј вулкан≥чний гн≥в ™вгена ћа-ланюка в його звернен≥й до 
”крањни ≥нвектив≥:

Ћежиш, розпусто, на розпутт≥, Ќе знати Ч мертва чи жива. ƒе ж т≥ байки про пута кут≥ “а ≥нш≥ жал≥сн≥ слова? 
’то івалтував тебе? Ѕезсила,                                                                                                                                                                                                                                                    
Ѕезвладна, п'¤на ≥ н≥ма

Ќеплодну плоть, убоге т≥ло

ƒавала кожному сама.

ћ≥зер≥¤ чужих ≥стор≥й

“а сльози п'¤них кобзар≥в Ч

¬с≥Їю тучн≥стю простор≥в                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
ѕов≥¤ хан≥в ≥ цар≥в.                                                                                                                                                                                                                                
Х                                                                                                                                               

ѕ≥д сонн≥ пестощ≥ султана

¬пивала царгородський чар.

÷е ж ти Ч поп≥вна –оксол¤на,

Ѕайстрюча мати ¤ничар!

„апл≥нському Ч ¤сир коханн¤ Ч

÷е ти, безславна ≥ лиха,

¬ Ѕогданов≥й ¤трилась ран≥

¬огнем образи ≥ гр≥ха. —трибати в гречку Ч т≥льки й щаст¤, ўоб в корчах зради завмирать Ч ÷е ти, пусте, 
неплодне тр¤сц¤, “и, ѕр≥ська гетьмана ѕетра. «в≥дц≥ль черкаська тво¤ шатость ≤ рабська кров тво¤ зв≥дц≥ль, ≤ 
д≥ти, мов дурн≥ курчата, 1 сл≥з Ч п≥сн≥ й бандури Ч б≥ль. 1 та розслаблен≥сть ледача 1 серц¤, й розуму, ≥ рук,Ч 
Ѕезсила насолода плачу Ѕезсоромно-плебейських мук... Ќевже ж калюжею –ос≥њ «авмре тво¤ широчина? ј над 
степами в≥тер в≥Ї! ј в неб≥ гуркотить весна!

ћи удаЇмо, що не пам'¤таЇмо таких твор≥в, або й справд≥ без нагадуванн¤ не пам'¤таЇмо њх, 
бо Ч не хочетьс¤. —праведлив≥ чи огульн≥ так≥ звинуваченн¤ Ч то матер≥ал дл¤ серйозних ≥ 
зат¤жних ≥сторико-пол≥тичних дискус≥й, в≥дпов≥д≥ в ¤ких навр¤д чи будуть однозначними. 
“ут ≥детьс¤ про ≥нше. ѕро вм≥нн¤ тверезо й критично гл¤нути на себе. ј ще йдетьс¤ про те, 
¤к рац≥онально орган≥зувати своЇ житт¤, вз¤ти за неухильн≥ ор≥Їнтири конструктивн≥ 
самонастанови. Ќаш≥ мислител≥ ≥ поети в≥дверто говорили про наш≥ хвороби, ставили 
д≥агнози. 1 п≥д цим кутом зору справд≥ повчально гл¤нути на чолов≥ка, котрий вир≥шив ≥ти 
трохи ≥ншим шл¤хом, ан≥ж основний загал його земл¤к≥в, зд≥йснив см≥ливу спробу багато в 
чому в≥дмовитис¤ в≥д традиц≥йно притаманних дл¤ украњнц≥в способ≥в жити ≥ працювати. 
“ак, ѕетро яцик у цьому розум≥нн≥ може бути прикладом. Ќ≥¤кого патр≥отичного 
засл≥пленн¤, н≥¤ких ≥люз≥й про вин¤тков≥сть нашоњ нац≥њ. —корше навпаки Ч нещадне 
шмаганн¤ тих м≥сць украњнськоњ ментальност≥, ¤к≥, на його тверде переконанн¤, не дають 
нам стати вр≥вень ≥з авторитетними сьогодн≥ народами св≥ту.

јле спочатку ще один приклад. Ќа стор≥нках газети ЂЋ≥тературна ”крањнаї в≥домий 
письменник стверджуЇ:

Ђ∆ебрак ≥ Ї найв≥льн≥шою людиною у св≥т≥ї. ≤ покликаЇтьс¤ при тому на життЇвий 
приклад мандр≥вного ф≥лософа √ригор≥¤ —ковороди, подаючи його ¤к абсолютний ≥деал 
дл¤ нац≥њ. ЌемаЇ заперечень, ≥деалом Ч особливо ж дл¤ ≥нтел≥генц≥њ Ч може служити 
невситиме прагненн¤ —ковороди до ≥стини. «рештою, те, що було нормою ≥снуванн¤ 
дл¤ великого ф≥лософа, не можна виставл¤ти за ун≥версальну модель бутт¤ кожноњ 
людини. ѕисьменник закликаЇ вт≥кати в≥д св≥ту, щоб можна було повторити сл≥дом за 
—ковородою: Ђ—в≥т ловив мене, та не вп≥ймавї. ÷е, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, ≥ Ї симптомом 
украњнського ≥деал≥зму, ¤кий уперто не хоче рахуватис¤ з реальною д≥йсн≥стю, з 
вимогами сьогодн≥шнього дн¤, а прагне Ђп≥д≥гнатиї житт¤ п≥д ≥дею, вимагаЇ, щоб люди 
не творили с≥м'њ, не народжували д≥тей, не будували державу, не багат≥ли, а вт≥кали в≥д 
цього осоружного св≥ту ¤кнайдал≥, щоб в≥н н≥коли не м≥г њх уп≥ймати.

≤ прикметне, що цьому апологетов≥ жебрацтва, сивоголовому романтиков≥ й ≥деал≥сту 
р≥зко в≥дпов≥в л≥тератор наймолодшого покол≥нн¤, ¤кому, хвалити Ѕога, притаманний 
здоровий життЇвий прагматизм, що дуже р≥дко зустр≥чаЇтьс¤ в украњнц≥в: Ђ∆ебрак, 
¤кщо в≥н не —коворода, н≥коли не буде в≥льною людиною ≥ ще б≥льше, н≥ж багатий в≥д 
свого багатства, залежить в≥д своЇњ б≥дност≥, жебрацтва, неможливост≥ реал≥зувати себе 
¤к людину й громад¤нина ≥ здатний (саме в≥н, Ћен≥н у цьому прекрасно зор≥Їнтувавс¤) 
лише на зл≥сть, помсту за свою б≥дн≥сть. ∆ебрак не маЇ ≥ батьк≥вщини: в≥докремлений 
в≥д св≥ту ст≥нами позасоц≥альност≥, жебрацтва, в≥н Ї най≥деальщшим зразком 
космопол≥та. “≥льки людина, ¤ка маЇ: с≥м'ю, майно, державу, що њх, людину та њњ майно, 
захищаЇ, р≥д, нар≥д, землю, батьк≥вщину, ¤к≥ захищають њњ душу в≥д самотност≥, 
загубленост≥ в св≥т≥, дарують щаст¤ сп≥вучаст≥ в ≥снуванн≥, ≥дентичност≥,Ч ≥ може ними 
дорожитиї.

”крањнський ≥деал≥зм, ¤кий так часто спов≥дувала нац≥ональна ≥нтел≥генц≥¤, значною 
м≥рою зумовив де¤к≥ безрад≥сн≥ моменти нашоњ духовноњ структури. Ђ„и не зв≥дси наша 
≥нфантильн≥сть, регрес≥њ у минуле Ч гопаки, строњ; в≥дчутт¤ загубленост≥, непотр≥бност≥ 
в св≥т≥, криза ≥дентичност≥, давн≥ й нов≥ комплекси?ї Ч риторично запитуЇ молодий 
л≥тератор безнад≥йно забронзов≥лого на лаврах класика.

јле навр¤д чи засумн≥ваЇтьс¤ класик у правильност≥ своЇњ концепц≥њ.

ћи, украњнц≥, вперт≥ люди у в≥дстоюванн≥ ≥дей. ¬они нам набагато дорожч≥ за саме житт¤. 
Ќа жаль.

ўе один характерний приклад. ” табор≥ в –егенсбурз≥ по в≥йн≥ жило п'¤ть тис¤ч украњнц≥в ≥ 
приблизно сот по п'¤ть пол¤к≥в та прибалт≥в. ј на курсах англ≥йськоњ мови украњнц≥в було 
значно менше, ан≥ж пол¤к≥в та прибалт≥в.

«'¤вилис¤ в табор≥ й б≥знесмени. «а пачку сигарет (тод≥ неймов≥рний деф≥цит) можна було 
вторгувати таку суму рейхсмарок, ¤ка дор≥внювала м≥с¤чн≥й зарплат≥. Ѕагатьох украњнц≥в 
спокусила спекул¤ц≥¤, ≥ вони полишили свою роботу (а дехто й не влаштовувавс¤ на нењ). 
—пекулювали ще й п≥дсм≥ювалис¤: от, мовл¤в, дурн≥ прибалти та пол¤ки Ч не вм≥ють у 
св≥т≥ жити!  оли ж з'¤вилис¤ дойчмар-ки, можлив≥сть спекул¤ц≥њ урвалас¤. ƒо того ж ≥ 
сигарети втратили в≥дт≥нок деф≥цитност≥. ƒе вз¤ти дойчмарки, ¤кщо не одержуЇш 
зарплатн≥? ¬чорашн≥ таб≥рн≥ б≥знесмени гар¤чкове кинулис¤ шукати зароб≥тку. јле скр≥зь 
усе було зайн¤то. 1 почалис¤ г≥рк≥ нар≥канн¤: пол¤ки й прибалти зв≥дусюд нас вит≥снили, 
позбавивши змоги хоч щось заробити на прожитт¤. јле хто ж винен? ўе один випадок, 
коли сам≥ не хочемо визнати своЇњ вини, а перекладаЇмо њњ на когось ≥ншого. “ак часто це 
стаЇ св≥дченн¤м нашого небажанн¤ говорити самим соб≥ правду й дивноњ потреби 
почуватис¤ несправедливо скривдженими. ћовл¤в: он ¤к з нами нечесно повелис¤, 
пожал≥йте нас...

як, певно, вже пом≥тив читач, яцик часто ≥рон≥зуЇ з приводу парадноњ метушн≥ наших 
земл¤к≥в на ем≥грац≥њ, з гумором коментуЇ неск≥нченний пот≥к банкет≥в, ≥мпрез, урочистих 
зас≥дань ≥ т. ≥н. Ќа його тверде переконанн¤, в цьому в≥дношенн≥ нам зраджуЇ дорогоц≥нне 
почутт¤ м≥ри. —каж≥мо, в тих же н≥мц≥в тут набагато спок≥йн≥ше житт¤. јле Ч що дуже 
важливо! Ч вони вс≥ ход¤ть у н≥мецьких костюмах, њзд¤ть у н≥мецьких автомоб≥л¤х, њхн≥ 
д≥ти навчаютьс¤ в н≥мецьких школах, а на кан≥кули вирушають до Ќ≥меччини. “е ж саме 
спостер≥гаЇтьс¤ ≥ в китайц≥в, ¤понц≥в, ≥тал≥йц≥в. ј що вони менше, н≥ж ми, витрачають сл≥в 
на запевненн¤ одне одного в своЇму патр≥отизм≥, то все одно меншими патр≥отами н≥хто њх 
через те не вважаЇ.

√овор¤чи про це, яцик знову й знову нагадуЇ, ск≥льки великих ≥ добре розвинених 
п≥дприЇмств мають вони у  а

над≥ ≥ ¤кою потужною пол≥тичною силою вони Ї. ќтже, висновок черговий раз 
напрошуЇтьс¤ сам по соб≥: не квилити й не нар≥кати, а працювати, конкретним д≥лом 
п≥дн¤ти украњнське ≥м'¤ в св≥т≥.

” неуважного читача може створитис¤ помилкове враженн¤, буц≥мто ѕетро яцик взагал≥ не 
маЇ в соб≥ струн украњнського патр≥отизму.

«вичайно ж, то зовс≥м не так. ѕросто цей чолов≥к за своњм характером не належить до 
людей, ¤к≥ любл¤ть велемовно прис¤гатис¤ в любов≥ до р≥дного народу, вергати за кожноњ 
нагоди на голови слухач≥в громохк≥ патр≥отичн≥ декларац≥њ. ÷е йому абсолютно чуже, ¤к, 
зрештою, чужа ≥ будь-¤ка пустопорожн¤ балаканина.

¬≥н Ч людина д≥ла й економного мисленн¤, а тому й не маЇ н≥¤коњ потреби говорити про 
реч≥ самоочевидн≥ в своњй сут≥, повторювати загальн≥ м≥сц¤, оск≥льки все те Ч 
непродуктивне марнуванн¤ часу й емоц≥йноњ енерг≥њ.

яцик завжди нац≥лений зробити конкретну справу, ¤ка дасть реальний ефект украњнськ≥й 
громад≥. “ому коли виникаЇ потреба оперативного розв'¤занн¤ ¤коњсь серйозноњ проблеми, в 
“оронто в≥дразу ж згадують: у нас Ї ѕетро яцик, в≥н тут дасть раду...

≤ в≥н, часто облишивши своњ б≥знесов≥ клопоти, беретьс¤ до справи. “ой яцик, на ¤кого 
незр≥дка нар≥кали, ви¤вл¤Їтьс¤ незр≥вн¤нно б≥льшим патр≥отом, ан≥ж балакуни, ¤к≥ 
щоденно, мов молитву, промовл¤ли слова про свою готовн≥сть усе зробити дл¤ блага 
украњнства в св≥т≥. „омусь багатьох ≥з тих людей не видно ≥ не чутно при таких оказ≥¤х. ј 
яцик одразу ж стаЇ душею важливоњ справи.

…ого орган≥заторський талант, конкретн≥сть баченн¤ способ≥в розв'¤занн¤ т≥Їњ чи т≥Їњ 
проблеми в≥дразу ж зумовлюють д≥ловий п≥дх≥д до нењ й усп≥шне подоланн¤ труднощ≥в. ѕо 
завершенн≥ яцик знову в≥дходить до свого б≥знесу ≥ н≥коли йому Ч та й не маЇ 
ан≥найменшого на те бажанн¤ Ч нагадувати громад≥ про те, що зробив в≥н особисто, й 
величатис¤. як на ≥ншого, то вистачило б дл¤ самопохвал¤нь на р≥к (так часто не можемо 
в≥дмовити соб≥ в задоволенн≥ оприлюднити, ¤ку добру справу зд≥йснили ми, керуючись 
альтруњстичними ≥мперативами).

я ще д≥йду в своњй розпов≥д≥ до його широкомасштабного доброд≥йництва в ≥м'¤ украњнськоњ 
науки, а отже, й украњнськоњ справи взагал≥. Ќин≥ ж Ч про те, ¤к в≥н спри

ймаЇ наш нац≥ональний характер, ¤к бачить у ньому те, що заважаЇ нам стати вр≥вень ≥з 
сучасним цив≥л≥зованим св≥том. Ќ≥ в кого не зустр≥чав ¤ сьогодн≥ такоњ тверезост≥, 
критичност й в≥двертост≥ в розмовах на цю тему.

яцик за кожноњ нагоди повторюЇ: не захвалюймо себе, не каж≥мо, що ми Ч найкращ≥ з-
пом≥ж ус≥х на планет≥, будьмо критичними реал≥стами, ставмо перед собою найвищ≥, 
найскладн≥ш≥ завданн¤ Ч т≥льки тод≥ зможемо чогось дос¤гти й показати всьому 
св≥тов≥, що ми Ч реальна сила, з ¤кою треба рахуватис¤.

¬≥н знаЇ силу нашого народу, але знаЇ ≥ слабк≥сть. «наЇ все, що нам довелос¤ пережити 
за к≥лька т¤жких стол≥ть нашоњ ≥стор≥њ. «рештою, про це в≥н конкретно говорив у своњй 
статт≥ Ђ„ас змагу ≥ можливостейї, написан≥й навесн≥ 1991 року:

Ђƒл¤ б≥льшост≥ украњнц≥в в ”крањн≥ ≥ в св≥т≥ час сьогодн≥шнього дн¤ Ї т¤жкий, 
турботний, а р≥вночасно ≥нтригуючий: до ¤коњ м≥ри ми можемо цей час схилити на 
нашу користь. √осподарський занепад, брак правного забезпеченн¤ ≥ упадок накиненого 
Ђстаршим братомї пор¤дку вис¤ть, ¤к темна хмара над нашими головами. ”крањнц≥ у 
ц≥лому св≥т≥ затурбован≥ будучн≥стю своЇњ нац≥њ.

¬ цей час мо¤ в≥ра в ≥нстинкт самозбереженн¤ моЇњ крањни ≥ мого народу Ї незламною. 
як досв≥дчений п≥дприЇмець, ¤ бачу цей час не ст≥льки ¤к труднощ≥, але ¤к виклик дл¤ 
кращих можливостей ≥ дос¤гнень... « в≥рою у витривал≥сть ≥ природну зд≥бн≥сть 
достосуватис¤ до нових вплив≥в скеруймо своњ уми та ≥нтел≥гентн≥сть на творч≥сть, 
¤кою можемо зайн¤ти певне м≥сце у цьому змагу...

”с¤к≥ зм≥ни ≥ трансформац≥њ спричин¤ють захитан≥сть ≥ нестаб≥льн≥сть у вс≥х крањнах 
св≥ту. ћоже у нас т≥Їњ нестаб≥льност≥ трохи б≥льше або менше, але 50 м≥льйон≥в 
людей у крањн≥, багат≥й на природн≥ ресурси з добрим кл≥матом,Ч ми повинн≥ 
витримати ц≥ зм≥ни ≥ загартуватис¤ до кращого завтра у наступному тис¤чол≥тт≥ї.

ћ≥ж ≥ншим, загострю увагу читача: говор¤чи про справи в ”крањн≥, яцик не каже, ¤к 
чимало людей з д≥аспори, Ђу васї; у нього повсюдно звучить Ђу насї. √адаЇтьс¤, вельми 
≥стотна подробиц¤, ¤ка все розставл¤Ї по своњх м≥сц¤х, незважаючи н≥ на чињ 
припущенн¤ чи присуди. ¬≥н

нав≥ть у думках не в≥дриваЇ себе в≥д украњнського народу, бо орган≥чно почуваЇтьс¤ 
його часткою.

яцик не хоче чи не може лукавити. ¬исловлюЇ своњ думки в≥дверто й чесно. ” цьому 
розум≥нн≥ його н≥хто й н≥коли не приручить ≥ не переробить.

ўе один характерний приклад його в≥рност≥ соб≥ й своњм погл¤дам Ч статт¤ Ђ¬≥д кого 
нам б≥льше шкоди Ч в≥д чужих чи своњх?ї, де Ї так≥ слова:

Ђ«а стол≥тт¤ нашого пол≥тичного поневоленн¤ ми так звикли протиставл¤тис¤ 
ворожим закидам, що й загубили мужн≥сть пр¤мо подивитис¤ соб≥ в оч≥. ћал≥ 
громадськ≥ пот¤гненн¤ роздмухуЇмо до св≥тових розм≥р≥в та пол≥тичних усп≥х≥в ≥ не 
здаЇмо соб≥ справи ≥з см≥шности свого становища...

Ћ≥кар≥ стверджують, що дл¤ хворого орган≥зму найважче встановити правильний 
д≥агноз, саме л≥куванн¤ вже легше. ƒ≥агнозом дл¤ наших громадських недомагань 
повинно стати гасло: поб≥льше твердоњ прац≥ над собою. „ерез працю Ч б≥льше науки 
≥ вчених, б≥льше спец≥ал≥ст≥в у кожн≥й фахов≥й ≥ профес≥йн≥й д≥л¤нц≥ житт¤...ї

√адаю, вичерпно характеризуЇ переконанн¤ ѕетра яцика, його конструктивн≥ 
настанови та громад¤нську позиц≥ю ≥ такий еп≥зод. ѕеред виборами ѕрезидента 
”крањни (тод≥ саме йшло повсюдне висуненн¤ кандидат≥в) в≥н послав до нашоњ преси 
ось таке зверненн¤. Ќаводжу тут його повн≥стю.

¬ј–“≤—“№ ‘ј’ќ¬ќ—“≤ 1 ѕ–ќ‘≈—≤…Ќќ—“≤

Ќ≥хто, мабуть, не заперечить, що живемо у добу спец≥ал≥зац≥њ ≥ профес≥онал≥зац≥њ. ” 
кожн≥й д≥л¤нц≥ житт¤ скорший ≥ сильн≥ший перемагаЇ, а слабший залишаЇтьс¤ на 
друге й третЇ м≥сце.

”м≥нн¤ що-небудь робити добре Ч це найб≥льша нестача у сьогодн≥шн≥й ”крањн≥. « 
власноњ практики у  анад≥ скажу: ¤к довго ¤ давав право на працю тим, що вважалис¤ 
добрими украњнц¤ми, так довго м≥й продукт був г≥ршим ≥ ¤ мав р≥зн≥ неприЇмност≥ з 
того приводу. ”з¤ло мене де¤кий час зрозум≥ти, у чому причина лиха. я зм≥нив своЇ 
поставленн¤, поставив на перше м≥сце фахов≥сть зам≥сть нац≥ональност≥, ≥ в≥дтод≥ до 
сьогодн≥ багато енерг≥њ на непорозум≥нн¤ й суперечки заощаджуЇтьс¤.

«аощаджена енерг≥¤ йде на кращу видайн≥сть ≥ ¤к≥сть продукту, ≥ з того ус≥ б≥льше 
задоволен≥.

як пригл¤даюс¤ сьогодн≥ до вибор≥в кер≥вника молодого п≥дприЇмства, що маЇ 
називатис¤ —амост≥йною ”крањною, на добре кер≥вництво ¤кого чекаЇ 52 м≥льйони 
людей, мене забираЇ страх. Ќа президента зголосилос¤ понад 90 кандидат≥в. ÷е 
створюЇ питанн¤, ск≥льки з тих кандидат≥в Ї наст≥льки чесними з собою, щоби соб≥ 
задати запитанн¤: Ђ„и ¤ зум≥ю чесно ≥ добре виконати уз¤тий на себе обов'¤зок? „и ¤ 
зум≥ю провадити державою, ¤к ¤ не маю практики у провадженню хоч малого 
п≥дприЇмства?  ому буде користь, ¤к через невм≥нн¤ угроблю молоду державу?ї

як знаЇмо з нашоњ ≥стор≥њ, гетьман ћазепа казав: ЂЅагато пос¤гаЇ на мою булаву, та 
не багато здаЇ соб≥ справи, що т¤гар булави вони не здвигнутьї. “акож знаЇмо, що 
орган≥зац≥йний ≥ стратег≥чний ген≥й Ѕогдана ’мельницького зум≥в згуртувати козак≥в 
проти польськоњ шл¤хти. –азом побили корол≥вськ≥ в≥йська, здобули державу, та 
попровадити ≥ втримати не вм≥ли.

я впевнений, що переважна б≥льш≥сть зголошених кандидат≥в запаморочена блиском 
можливост≥ ≥ нав≥ть не думаЇ про добро ”крањни та њњ народу. ћожуть бути ≥ так≥, 
що з ворожим розрахунком ≥ пом≥ччю пхаютьс¤ наверх, щоб зламати молоду ще ≥ 
слабку державу.

ћусимо пам'¤тати, що кожний пол≥тичний кандидат, щоби бути вибраним, мусить 
говорити своњм виборц¤м, що вони хочуть чути. ¬≥д його об≥ц¤нок залежить його 
усп≥х.

я особисто брав участь у багатьох виборчих кампан≥¤х у  анад≥. « практики знаю, що 
кожний член парламенту справд≥ ви¤вить себе щойно п≥зн≥ше у щоденн≥й практиц≥, але 
виборець уже н≥чого не вд≥Ї, ¤кщо вибраний б≥льш≥стю голос≥в не робить того, що 
об≥ц¤в.

ƒозр≥л≥ ≥ вироблен≥ в демократичн≥й систем≥ люди оц≥нюють пол≥тичного кандидата не 
з його говоренн¤ п≥д час виборчоњ кампан≥њ, а з того, що в≥н робив роками ≥ ¤к виконував 
уз¤т≥ на себе обов'¤зки. ÷е практичне пон¤тт¤ Ї зг≥дне з прийн¤тою формою оц≥нки 
ус≥х студент≥в у св≥т≥. ѕрофесори дають оц≥нку своњм студентам за те, ¤к вони 
вчилис¤, а не за те, що вони об≥ц¤ють.

јнгл≥йське присл≥в'¤ каже: Ђ–оби те, що вм≥Їш найкращеї. Ќ≥хто в св≥т≥ не може 
робити того, чого в≥н н≥коли не робив. якщо погодитис¤ з твердженн¤м, що кожний 
буде робити те, що вм≥Ї ≥ до чого маЇ схильн≥сть чи талант, тод≥ можемо бути певн≥, 
що:

1.  ѕоет буде говорити ≥ писати гарн≥ поез≥њ.

2.  јкадем≥к буде викладати 45 хвилин св≥й предмет.

3.  ƒекламатор буде прекрасно декламувати те, що хтось ≥нший написав.

4.  “≥, ¤к≥ опанували пров≥д ≥нших, можуть бути прекрасними л≥дерами опозиц≥њ, але 
сам≥ провадити не зум≥ють. ћи у  анад≥ мали приклад з ƒжоном ƒ≥фенбей-кером, 
котрий ув≥йшов до ≥стор≥њ ¤к найкращий пров≥дник опозиц≥њ  оли ж став прем'Їром, 
то за с≥м рок≥в не зум≥в звести бюджету докупи. ”м≥в говорити, не вм≥в 
господарювати.

яких прикмет повинн≥ шукати виборц≥ ”крањни у своњх кандидат≥в?

’то маЇ ум≥нн¤ ≥ практику у провадженн≥ п≥дприЇмства, ур¤ду, людей. ™ розважливий, 
ум≥Ї в≥др≥знити, що Ї зле, а що добре. ™ ф≥зично ≥ ментальна здоровий. “акий кандидат 
з ум≥нн¤м ≥ практикою може удержати пор¤док, покласти здоровий фундамент п≥д 
молодий ур¤д ≥ в той спос≥б п≥днести добробут ус≥м жител¤м ”крањни.

—пок≥йн≥ ≥нтонац≥њ, аргументован≥сть суджень ≥ посл≥довне оголенн¤ проблеми Ч все 
це пост≥йно властиве ѕетров≥ яцику ≥ в його публ≥чних, ≥ в журнал≥стських виступах 
(надрукував в украњнських та англ≥йських газетах дес¤тки статей, бо завжди маЇ 
потребу висловитис¤, переконати громаду вз¤ти участь V важлив≥й не т≥льки дл¤ њњ 
житт¤ акц≥њ).

ўе один важливий дл¤ зрозум≥нн¤ характеру ѕетра яцика ≥ його громад¤нських 
настанов момент Ч справа ≤вана ƒем'¤нюка, ¤кому ≥нкрим≥нувалис¤ чуж≥ злочини 
проти Їврейського народу ≥ над ¤ким чинили неправедний суд. „имало газет тод≥ 
посп≥шили змалювати образ страшного головор≥за Ђ√розногої, що його автоматично 
ототожнювали з ƒем'¤нюком. ƒл¤ де¤ких автор≥в це стало темою узагальнень про 
н≥бито одв≥чний, н≥бито вроджений антисем≥тизм украњнського народу. ўо може 
зробити преса Ч

яцик добре знаЇ: щоденно повторюючи одне й те саме, вона здатна переконати читача, 
буц≥мто б≥ле Ч насправд≥ чорне, а кому видаЇтьс¤ ≥накше Ч той просто дальтон≥к.

÷е була та критична дл¤ всього украњнства ситуац≥¤, коли ѕетро яцик одразу ж в≥дчув: 
в≥н не повинен сто¤ти осторонь. –≥ч уже нав≥ть не в самому ƒем'¤нюков≥, бо Ї спроби 
шельмувати весь украњнський народ. ƒе¤к≥ автори статей в авторитетних англомовних 
газетах уже договорилис¤ до того, що погромниками Їврейства були ≥ Ѕогдан 
’мельницький, ≥ —имон ѕетлюра, а не √≥тлер; проти самого украњнського ≥мен≥ 
запрацював потужний ≥деолог≥чний прес.

Ѕагато украњнц≥в обурювалос¤ ≥деолог≥чними спекул¤ц≥¤ми, пов'¤заними з ≥менем 
ƒем'¤нюка, ¤кого дехто намагавс¤ виставити уособленн¤м усього нашого народу, 
приписуючи вс≥м украњнц¤м злобний антисем≥тизм. јле коли треба було протестувати, 
полем≥зувати, то чималенько наших патр≥от≥в, ¤к мовитьс¤, в≥дсиджувалис¤ по кутках. 
«наючи, ¤к≥ сильн≥ Їврењ в б≥знес≥, бо¤лис¤ Ђвиставитис¤ї, Ђзасв≥титис¤ї, а отже, ц≥лком 
можливо, зазнати в≥д них збитк≥в. „и й треба казати про те, що найб≥льше за такоњ 
ситуац≥њ ризикував ѕетро яцик. якщо людина маЇ б≥льше за ≥нших ≥ починаютьс¤ 
нев≥дворотн≥ втрати, то вона ж ≥ втратить найб≥льше. ƒехто з обережних обережник≥в 
наполегливо йому радив: ЂЌе ризикуй, усе ¤кось об≥йдетьс¤ без тебеї. ј коли йшлос¤ 
про репутац≥ю всього украњнського народу, яцик не м≥г мовчати. якби в≥н заховавс¤ в≥д 
тих кол≥з≥й ≥ промовчав, то був би просто не в≥н.

ѕетро яцик очолив ком≥тет оборони ≤вана ƒем'¤нюка ≥ виступив ≥з статтею 
Ђ¬иконаймо наш обов'¤зокї, зверненою до всього украњнства. Ѕули там так≥ слова:

ЂЌас оскаржили ¤к украњнц≥в, тому байдуже, чи хтось католик, православний чи 
Ївангелик, байдуже, ¤ка в кого пол≥тична симпат≥¤ чи ск≥льки покол≥нь хтось у  анад≥, 
јвстр≥њ або —Ўј; ¤к украњнц≥ ми повинн≥ стати вс≥ разом ≥ подбати, щоб наш≥ внуки ≥ 
правнуки не терп≥ли за нашу нин≥шню легковажн≥сть у ц≥й важлив≥й справ≥. «амало 
нар≥кати на зовн≥шн≥ сили, кожний повинен запитати себе особисто: що ¤ зробив(ла), 
щоб оборонити мого брата украњнц¤, ≥ чи ¤ справд≥ не м≥г зробити б≥льше.

 оли зважити, що 12 апостол≥в збудували величну христи¤нську церкву, то ск≥льки 
б≥льше нас тут сьогодн≥.  оли б так наш≥ владики, св¤щеники, профес≥онал≥сти, 
студенти, ус≥ люди, котр≥ мають доступ до м≥-д≥ѕ, до пол≥тик≥в в ур¤дах, доложили 
трохи зусиль...

“ут не треба складати Ђт≥ло й душуї, треба лиш трохи прац≥ й трохи грошей. ѕравда 
Ї по нашому боц≥, треба лиш здобути дл¤ себе ≥ своњх нащадк≥в завтрашню 
справедлив≥сть.

«апевн¤ю вас, ¤кщо ми вс≥ в≥д завтрашнього дн¤ доложимо б≥льше зусиль, ми 
в≥двернемо напасть в≥д себе ≥ в≥д наших нащадк≥в ≥ вв≥йдемо до ≥стор≥њ чистими, 
такими, ¤кими Ї, бо тюрем ≥ концтабор≥в ми не будували ≥ н≥кого в них не вбивали. 
ƒоклавши ще трохи зусиль, ми виграЇмо змог за справедлив≥сть ≥ будемо мати 
вдоволенн¤, що виконали обов'¤зок перед нем≥чним братом, перед нашою церквою, 
перед Ѕогом та ≥стор≥Їюї.

„имало часу ≥ сил в≥ддав в≥н справ≥ оборони ≤вана ƒем'¤нюка. ѕромовл¤в у р≥зних 
украњнських громадах, збирав кошти дл¤ створеного з ц≥Їю метою фонду. ¬≥ддававс¤ 
тому сповна, оск≥льки не вм≥Ї робити щось уп≥всили, просто так, дл¤ годитьс¤ (≥ вельми 
недолюблюЇ таку рису в ≥нших). якщо дехто в≥дмахувавс¤: це, мовл¤в, мене не 
обходить, суд розберетьс¤, то яцик слушно акцентував: Ђ... спочатку це була справа 
ƒем'¤нюка, ¤кого н≥хто не знав, оп≥сл¤ вона стала справою украњнською (бо цього 
хот≥ли обвинувач≥!), тепер ц¤ справа нас ус≥х переросла й стала справою м≥жнародноњ 
справедливост≥ї.

¬м≥ючи неупереджено й широко гл¤нути на факти, всеб≥чно проанал≥зувати ситуац≥ю, 
в≥н швидко з'¤сував розстановку сил у справ≥ ƒем'¤нюка не т≥льки пом≥ж св≥товоњ 
громадськост≥, а й у Їврейському табор≥, вир≥знивши позиц≥њ тих, хто намагавс¤ 
в≥двернути небезпеку неправедного суду над безневинним украњнцем, що може впасти 
незмивною ганьбою на њхн≥й народ. ¬≥н, на противагу ≥ншим, за кожноњ нагоди з 
повагою говорив про них, про те, що т≥ люди Ђзапоб≥гають зробленню зла ≤зрањлем ≥ в 
той спос≥б також допомагають невинним украњнц¤м...ї

ј ще яцик не м≥г утриматис¤ в≥д р≥зких докор≥в украњнц¤м за њхню кволу участь у 
конкретних справах оборони ƒем'¤нюка. «вернувс¤ в≥н, наприклад, до —‘”∆ќ з ≥деЇю, 
аби ‘едерац≥¤ перебрала на себе функц≥ю писанн¤ лист≥в до в≥дпов≥дних ≥нституц≥й. 
ѕереконаний: аби така потреба постала перед Їврейським ж≥ноцтвом, воно завалило б 
т≥ ≥нституц≥њ тоннами лист≥в. 1 писали б њх доти, доки не вирвали жертву з пазур≥в 
несправедливост≥ на волю. ј що ж наше славне ж≥ноцтво? јж такою активн≥стю воно, 
на жаль, похвалитис¤ не може.

1 ¤к п≥сл¤ цього яциков≥ не нар≥кати на украњнський характер, ¤к не робити своњ г≥рк≥ 
узагальненн¤! як не поЇднувати все те з самим укладом житт¤ наших людей в ем≥грац≥њ 
≥ њхн≥ми ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥¤ми! 1 яцик знову беретьс¤ за перо, аби сказати земл¤кам 
про набол≥ле, про те, що сам час вимагаЇ в≥д них переор≥Їнтовуватис¤, враховувати 
досв≥д побутуванн¤ в св≥т≥ ≥нших народ≥в, ¤к≥ справд≥ добре почуваютьс¤ в св≥тл≥ 
сучасних вимог та можливостей.

«вичайно ж, ≥нколи р≥зка критичн≥сть яцикових виступ≥в ображаЇ бездумних 
оптим≥ст≥в, ¤к≥ вол≥ли б, аби про них ≥ про справи говорилос¤ лише суперлативами, аби 
щокроку пишатис¤ та величатис¤ своњми Ч буц≥мто нечу-ваними Ч здобутками. 
 ом≥чний та жалюг≥дний такий спос≥б самоутвердженн¤ в сучасному св≥т≥. Ќа думку 
ѕетра яцика, справд≥ велика нац≥¤ не повинна опускатис¤ до нього. ѓй, ¤к мовитьс¤, по 
плечу набагато серйозн≥ш≥ й справд≥ ефективн≥ завданн¤. “реба лиш перегл¤нути 
критично все те, що узагальнено називаЇтьс¤ ц≥нн≥сними настановами. “од≥ й зможе 
незр≥вн¤нно актив≥зуватис¤ творчий потенц≥ал њњ в ус≥х сферах побутуванн¤.

÷ю виболену думку терпл¤че повторюЇ ѕетро яцик за кожноњ нагоди.

≤нколи його чують.

≤нколи Ч н≥.

Ќещодавно в ”крањн≥ потрапила мен≥ на оч≥ книга Ђяк стати м≥льйонеромї. јвтор Ч 
наш, украњнський, ≥, ¤к пощастило з'¤сувати, поки що Ч не м≥льйонер. ћене зац≥кавила, 
м'¤ко кажучи, ориг≥нальн≥сть такоњ ситуац≥њ: людина пропонуЇ вам рецепти, ¤к 
розбагат≥ти. —ама ж вона ними чи то не скористалас¤, чи то в нењ не вийшло. јвтор

ан≥трохи не сумн≥ваЇтьс¤: ¤кщо ви йому пов≥рите ≥ суворо дотримуватиметес¤ вс≥х його 
порад, то нав≥ть ¤кби й не хот≥ли, змушен≥ будете стати м≥льйонером.

„итаючи те, ¤ в першу мить в≥дчув велику розгублен≥сть. ѕодумалос¤: це, певно, парод≥¤ на 
такого типу вчен≥ трактати ≥ мене п≥дводить почутт¤ гумору. ƒав книгу почитати 
при¤телев≥. ¬≥н поет ≥ живе, здаЇтьс¤, не на гр≥шн≥й земл≥, а далеко на небесах, ан≥трохи не 
маючи у¤вленн¤, що ≥ ¤к тут д≥Їтьс¤ ≥ в ¤кий спос≥б добувають люди хл≥б насущний.

“ой прочитав книгу й сказав: Ђ÷е дуже серйозно. јвтор мене переконав. я знайшов у соб≥ 
вс≥ ¤кост≥, що дозвол¤ть мен≥ стати м≥льйонеромї.

¬≥н теж не жартував, а таки серйозно сприйн¤в усю ту методику й ув≥рував, що, озброЇний 
нею, дос¤гне вершин благополучч¤.

Ўкода мен≥ стало чолов≥ка, бо у¤вл¤ю його в рол≥ б≥знесмена приблизно так, ¤к ковал¤ в 
рол≥ х≥рурга.

јле в т≥й ситуац≥њ неспод≥вано згадалис¤ яциков≥ слова про те, що ми, украњнц≥, Ђвсе 
спод≥ваЇмос¤ грушок на верб≥ї, часто не вм≥Їмо критично й вимогливо до себе поставитис¤, 
все постаЇмо перед самими собою в ¤кихось ореолах, т≥шимос¤ спод≥ванн¤ми, що ось варт 
нам чогось т≥льки захот≥ти Ч ≥ воно впаде з неба до наших н≥г, а ми за той час нав≥ть палець 
об палець не встигнемо вдарити.

«наю, що яцик любить читати. јле н≥¤к не можу його у¤вити за читанн¤м книг саме такого 
характеру (¤ нази-заю њх макухою). ≤ Ч не т≥льки тому, що чув в≥д нього самого про його 
недвозначне до них ставленн¤.

ѕетро яцик:

„асто хтось у  анад≥ прочитаЇ ту чи ≥ншу статтю або книгу про б≥знес ≥ питаЇ мене Ч 
чи ¤ те читав? я кажу: ЂЌ≥! Ќе читавї.Ч ЂЌеодм≥нно прочитайте,Ч вперта рад¤ть 
мен≥,Ч то варте вашоњ уваги. ¬оно вам допоможе в б≥знес≥ї. ј ¤ у в≥дпов≥дь запитую: Ђј 
ска-ж≥ть-но мен≥, той чолов≥к, ¤кий написав цю книгу, сам багатий? ¬≥н заробив грош≥ 
тим способом, ¤кий описуЇ?ї Ч ЂЌ≥ї,Ч в≥дпов≥дають. ќтод≥ ¤ й кажу: Ђќт ¤кби в≥н ум≥в 
заробл¤ти, то не га¤в би ст≥льки часу на повчанн¤ ≥ншихї.

™ в ѕетра яцика в цьому розум≥нн≥ однодумець. ÷е Ч в≥домий англ≥йський 
письменник —≥р≥л Ќорткот ѕар-к≥нсон, ¤кий, коментуючи под≥бн≥ книжки (а њх, 
ви¤вл¤Їтьс¤, багато виходить в усьому св≥т≥), пише, що самою лог≥кою ситуац≥њ 
передбачено: Ђ...читач середн≥й ≥ зд≥бност≥ в нього перес≥чн≥. ћи бачили занадто багато 
книг про дос¤гненн¤ усп≥х≥в, ¤к≥ радили читачев≥ бути ще б≥льш енерг≥йним, д≥ловим, 
розумним, над≥йним ≥ приваблив≥шим, ан≥ж ≥нш≥ люди довкола нього. јле ¤кщо в≥н маЇ 
вс≥ ц≥ ¤кост≥, то йому не потр≥бн≥ н≥¤к≥ пос≥бники. ѕос≥бники пишутьс¤ не дл¤ 
обдарованих. ¬они напевне дос¤гнуть усп≥х≥в. ѕоради необх≥дн≥ с≥рим середн¤чкам Ч 
безд≥¤льним, ледачим ≥ непривабливим тугодумам, на ¤ких не можна покластис¤ в 
серйозн≥й справ≥. јле ж вони Ч громад¤ни демократичноњ крањни. “ому в них також Ї 
право на усп≥х. ќсь ми й намагаЇмос¤ по¤снити њм, ¤к вони можуть скористатис¤ своњм 
правом...ї

¬≥дверто ≥ вичерпно.

ј яцик Ч практик з великим досв≥дом. ¬≥н, здаЇтьс¤ мен≥, часто д≥Ї, не замислюючись. 
…ого веде ≥нтуњц≥¤. Ћюдина з такими широкими знанн¤ми економ≥чноњ природи свого 
сусп≥льства ≥ людськоњ психолог≥њ може дозволити соб≥ под≥бну розк≥ш. Ѕо њњ ≥нтуњц≥¤ 
сформувалас¤ не на порожньому м≥сц≥. ј найголовн≥ше те, ¤к слушно п≥дкреслюЇ 
ѕарк≥нсон, що ц≥ книги адресован≥ не йому.

ѕетро яцик:

якось ¤ розмовл¤в з професором, великим ерудитом, ≥ нав≥в йому один приклад ≥з 
досв≥ду британського парламенту. ¬≥н здивувавс¤: Ђќ, ви знаЇте так≥ тонкощ≥!..ї ј ¤ 
йому у в≥дпов≥дь: Ђя в≥даю про це лише тому, що, на в≥дм≥ну в≥д вас, не знаю ст≥льки 
р≥зного мотлохуї. ќтже, ¤ не знаю багато речей, але ¤ непогано знаю своЇ д≥ло. ” 
житт≥ ¤ мало користуюс¤ ф≥лософ≥Їю јр≥стотел¤ чи ∆ан-∆ака –уссо. як маю 
проблему, то звертаюс¤ до природних процес≥в: вибираю те, що здорове, 
перспективне.

„имало украњнських професор≥в багато знають лише дл¤ того, щоб знати, волод≥ють 
знанн¤ми заради самих знань, тод≥ ¤к реальний св≥т здобуваЇ њх дл¤ того, щоб ними 
скористатис¤.

Ќа все треба мати обмеженн¤. „итати варто не вс≥х

≥ не все. Ћюдина не в сил≥ знати все. ј ¤кщо так, то ¤ мушу знати те, що мен≥ потр≥бно.

« цим хочетьс¤ ≥, мабуть, треба сперечатис¤. јле до цього варто прислухатис¤. яцик не 
напол¤гаЇ на тому, що в≥н придумав найун≥версальн≥шу на вс≥ часи й дл¤ вс≥х модель. ¬она 
справд≥ ун≥версальна дл¤ нього. ј кожен з нас повинен знайти дл¤ себе свою. “е, що 
годитьс¤ одному, може категорично не п≥дходити ≥ншому. ™дине, що незаперечне, ≥ на 
цьому стоњть яцик: не збирати непотр≥бного  у своњй голов≥. Ќадавати справд≥ 
пр≥оритетного значенн¤ саме тому, що вкрай необх≥дне у ваш≥й робот≥. Ќе соромно , > 
чогось не знати. јле соромно не знати того, що ви повинн≥

знати, бо те складаЇ основу вашоњ д≥¤льност≥. ≤       ™ два типи ерудиц≥њ: одна, ¤ка може 
пригодитис¤ при  розгадуванн≥ кросворд≥в, ≥ друга, ¤ка дозвол¤Ї вам бути V королем у своњй 
справ≥.

≤,    ” яцика Ч друга. ¬≥н н≥коли не вважаЇ, що йому њњ до-ьсить. ’то хоче заперечити?

Ч я вслухавс¤ в його слова ≥ вгл¤давс¤ в нього, прагнучи збагнути, зв≥дки та сила ≥ 
ц≥л≥сн≥сть, завд¤ки ¤ким в≥н зум≥в вивищитис¤ над св≥том звичайних людей ≥ звичайних 
клопот≥в, ставши тим, ким Ї сьогодн≥. „асом, п≥сл¤ ¤когось ≥з його одкровень, здавалос¤ Ч 
ось вона, розгадка цього чолов≥ка, але минала мить-друга, й розгадка знову дален≥ла. Ѕуло 
таке в≥дчутт¤, н≥би дивишс¤ на водне плесо, легко охоплюЇш його зором, але т≥льки 
приблизно у¤вл¤Їш можливу його глибину.

ѕетро яцик пропонуЇ зрозум≥ти себе, але зробити те нелегко. —правд≥ складний людський 
феномен. ¬≥н охоче розпов≥даЇ про себе, про механ≥ку своЇњ д≥¤льност≥, про вже звершене й 
т≥льки задумане. ¬≥н надарований ум≥нн¤м ч≥тко формулювати думки, вигострюючи њх до 
афоризм≥в ≥ сентенц≥й, терпл¤че по¤снювати не зрозум≥ле дл¤ ≥нших. јле все те не 
вкладалос¤ в завершену картину, аж доки ¤ не д≥знавс¤ про основн≥ його духовн≥ точки 
опори, про ч≥тку самоатестац≥ю. јдже, перефразовуючи в≥домий парадокс ЂЌаше житт¤ Ч 
це те, що ми думаЇмо про ньогої, ц≥лком можна сказати: ЂЋюдина Ч це те, що вона думаЇ 
про себеї.

ƒекого сентенц≥њ ѕетра яцика можуть шокувати й приголомшувати. Ќаприклад: Ђякби ¤ 
думав, ¤к украњнц≥, то

й працював би, ¤к вони. ј ¤кби ¤ працював, ¤к украњнц≥, то й мав би так само. јле ¤ 
працюю краще, ¤ думаю краще... я не типовий украњнець, ¤ Ч приклад ≥ншого украњнц¤ї.

«а цими словами Ч ц≥ла життЇва ф≥лософ≥¤, критичне ставленн¤ до нац≥онального 
ментал≥тету, що створило йому репутац≥ю безнад≥йного Їретика в очах де¤ких занадто 
романтично настроЇних украњнських пол≥тик≥в ≥з д≥аспори.

яцик опов≥даЇ, ¤к невеличким дружним гуртом в≥дпочивали украњнц≥ на ‘лорид≥. “ам 
почув ж≥ночу розмову про те, ¤к≥ фантастично робот¤щ≥ й винах≥длив≥ в робот≥ украњнц≥, але 
все не щастить њм ≥ не щастить. ≤ в≥н кинув њм (у своЇму звичному стил≥) р≥зк≥ слова: ЂЌе 
знаю непро-дуктивн≥ших за украњнц≥в. –обот¤щ≥сть њх Ч легенда, ¤ку вони сам≥ придумали, 
щоб т≥шити себеї. јтмосфера в≥дразу ж наелектризувалас¤. «давалось, яцика закидають 
кам≥нн¤м за зл≥сний наклеп. јле, оск≥льки в≥н був людиною не з вулиц≥, та й статус мав уже 
поважний, дискус≥¤ пов≥льно перейшла в мирне русло.

яцик нагадав товариству дн≥ сп≥льного перебуванн¤ в Ќ≥меччин≥, в табор≥ дл¤ перем≥щених 
ос≥б, коли ж≥нки варили њжу своњм чолов≥кам, прали сорочки, а т≥ тин¤лис¤ без д≥ла або 
виснажували одне одного неск≥нченними пол≥тичними дискус≥¤ми. «нали вже, що поњдуть 
до јмерики чи  анади, але до школи англ≥йськоњ мови не ходили Ч все н≥коли њм було за 
пол≥тикуванн¤м. 1 ось уже ст≥льки часу в  анад≥, а мови ¤к сл≥д вони не вивчили... ÷е Ч не 
аргумент? “ут над≥йшли й чолов≥ки балакучих ж≥ночок. ѕохилили голови, почухмарили 
затилл¤: Ђ“ут тво¤ правда, ѕетре...ї

Ќ≥би Ч т≥льки тут, а б≥льше Ч н≥де.

ј щодо винах≥дливост≥ й продуктивност≥...

ѕетро яцик:

я д≥йшов переконанн¤: треба опанувати одну справу, одну д≥л¤нку житт¤ Ч ≥ знати њњ 
досконало. “од≥ станеш кимось справд≥ пом≥тним у н≥й.

ћоњ початки в б≥знес≥ не т≥льки дали мен≥ багато досв≥ду, а й потвердили те правило: не 
намагайс¤ знати все, не розпорошуйс¤ Ч знай своЇ д≥ло. ј коли ти певний себе, працюй, ¤к 
вважаЇш за потр≥бне, не зважай на те, що говор¤ть про тебе ≥нш≥. Ѕудь сам соб≥ суддею. 
Ѕ≥да

тому, хто боњтьс¤ чужоњ думки ≥ н≥чого не робить. “воЇ д≥ло буде саме за себе 
говорити. ≤ дотепер не маю п≥дстав нар≥кати, що м≥й п≥дх≥д до житт¤, моЇ розум≥нн¤ 
р≥зних вартостей у ньому г≥рш≥ за чињсь. якщо, скаж≥мо, сьогодн≥ ¤ належу до дес¤ти 
в≥дсотк≥в канад≥йськоњ соц≥альноњ Ђгориї, то це значить, що мо¤ оц≥нка ситуац≥й, моњ 
критер≥њ ≥ м≥й п≥дх≥д до справи Ї ≥ реал≥стичними, ≥ ефективними. ( ожен маЇ право 
думати ≥ д≥¤ти, ¤к його Ѕог напоумив). ј ¤к хто з≥ мною не згоден, то прошу дуже 
заперечити мен≥. јле Ч не словами, а справами, усп≥хами. ¬≥зьму приклад з того, хто 
зробив б≥льше ≥ дав на украњнську справу б≥льше.

÷е Ч надто украњнський вар≥ант: нар≥кати на вс≥х ≥ на весь св≥т, казати, що тоб≥ не 
щастить, бо нещасливо зб≥глис¤ обставини, бо хтось десь про них не подбав...

”ривок з ексклюзивного ≥нтерв'ю журналу ЂЌью ѕер-спект≥всї, передрукованого 
часописом ЂЌов≥ дн≥ї (листо-пад-грудень 1992).

Ч яка ваша думка про усп≥хи украњнц≥в у  анад≥?

ѕ. я. я думаю, що украњнц≥ в реальному житт≥, цебто

в б≥знесовому, Ї далеко позаду зах≥дних крањн... Ќа це

склалос¤ чимало причин. якшо погл¤нути в ≥стор≥ю, наша батьк≥вщина була багато 
раз≥в окупована загарбниками. ¬с≥ вони дозвол¤ли люд¤м присв¤чувати св≥й час

≤ л≥тератур≥ й мистецтву, але завжди тримали економ≥ку

й арм≥ю в своњх руках...

Ќайважлив≥ша ц≥нн≥сть одиниц≥ й держави Ч це сила, ¤ку дають осв≥та, грош≥ ≥ 
арм≥¤, бо св≥т любить красу, але рахуЇтьс¤ т≥льки з силою. ј ц≥ д≥л¤нки ми занедбували 
багато-багато рок≥в, завд¤ки нашим звича¤м, традиц≥¤м ≥ рел≥г≥йним в≥руванн¤м... 
“ому й у  анад≥ ми не маЇмо фабрикант≥в, не маЇмо власник≥в великих крамниць. ¬ 
нашому сусп≥льств≥ т≥льки одна дес¤та з 1 % належить до б≥знесу, не б≥льше.

Ч  „ому ж ви порвали з ц≥Їю традиц≥Їю?

ѕ. я. Ќа це питанн¤ не т¤жко в≥дпов≥сти, але дуже т¤жко вирватис¤ з кола думанн¤ 
вс≥х своњх при¤тел≥в. ѕ≥сл¤ анал≥зи дивно в≥дчувати, що ти думаЇш ≥накше. јле, на мою 
думку, вс≥ т≥ патр≥отичн≥ клич≥ не дають нам н≥чого. як≥й мет≥ вони справд≥ служать? 
я завжди намагавс¤ вчитись у своњй д≥л¤нц≥ я люблю читати. я

прибув до  анади вже з певним знанн¤м англ≥йських сл≥в, ≥ це дало мен≥ змогу вчитись. 
я вивчав економ≥ку в Ќ≥меччин≥, а тут брав курси з практики управл≥нн¤, й це в≥дкрило 
мен≥ оч≥ на св≥т менеджменту, б≥знесовоњ адм≥н≥страц≥њ, публ≥чних в≥дносин, 
роб≥тничих питань тощо(...) ј в пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими нац≥ональност¤ми в  анад≥, в 
д≥л¤нц≥ б≥знесу ми таки дуже в≥дстали. ¬≥зьм≥ть ≥тал≥йц≥в, наприклад. ¬они мають, 
мабуть, 200 банкетних заль у “оронто. ј ск≥льки мають украњнц≥? Ќ≥ одноњ. “их к≥лька, 
що ≥снують, так≥ мал≥, що ¤ њх не враховую...

Ч јле ж ми маЇмо багато адвокат≥в, л≥кар≥в та ≥нших профес≥онал≥в. ћаЇмо в≥дносно 
велику групу осв≥чених людей.

я. я. “ак. јле, кр≥м —оп≥нки, назв≥ть мен≥ одного юриста на його р≥вн≥, назв≥ть одну 
украњнську юридичну ф≥рму так, ¤к √удман ≥  арр чи √удман ≥ √удман. я працюю з 
адвокатами кожного дн¤, ≥ ¤ не знаю жодного. ѕор≥вн¤нн¤ з банкетними зал¤ми 
можна легко застосувати й до адвокат≥в.

ћи маЇмо людей, ¤ погоджуюс¤ з вами. јле хоч наш≥ юристи мають осв≥ту, вони 
думають так, ¤к думали њхн≥ д≥ди в ”крањн≥, њм т¤жко вирватись з нашоњ схеми 
думанн¤ й стрем≥ти до чогось справд≥ прибуткового, до чогось великомасштабного.

Ч  „ому ж ви приписуЇте ваш ф≥нансовий усп≥х?

я. я. ”крањнц≥, вс≥ украњнц≥ думають, щоб заробити грош≥ ¬они хочуть здобути грош≥ 
й покласти у банку чи в кредит≥вку. јле грош≥ треба вживати. я завжди думав про 
те, ¤к розбудувати п≥дприЇмство. “рудове житт¤ особи триваЇ 25 рок≥в. ј 
за≥нкорпороване п≥дприЇмство може ≥снувати принаймн≥ 100 рок≥в. “ож ¤ завжди 
намагавс¤ розбудувати п≥дприЇмство Ч щось тривале.

Ѕажанн¤ збудувати п≥дприЇмство допомогло мен≥ в≥д≥рватись в≥д украњнського способу 
мисленн¤ лише робити грош≥. я поЇднав кап≥таловкладенн¤ з буд≥вництвом. ÷¤ 
комб≥нац≥¤ кап≥таловклад≥в ≥ виробництва ел≥м≥нуЇ посередника й приносить мен≥ 
б≥льший зиск.

јле знову, треба вперед стати знавцем своЇњ д≥л¤нки й практично застосовувати 
знанн¤ в щоденн≥й робот≥. «вичайно, в багатьох в≥дношенн¤х моЇ знанн¤ обмежене, але 
¤ певний, що ¤ добре знаю св≥й б≥знес, своЇ д≥ло.

Ќав≥ть говор¤чи про технолог≥ю усп≥ху в б≥знес≥, ѕетро яцик звертаЇ увагу на те з 
украњнського нац≥онального характеру, що часто може стати гальмом дл¤ здобутт¤ 
перспективи виходу на широкий оперативний прост≥р. «деб≥льшого то бо¤знь перед 
ризиком.

Ђ¬≥д мит≥ по¤ви на св≥т кожна ≥стота вже засуджена на смерть. јле ¤кщо нам пост≥йно 
думати про смерть, пост≥йно бо¤тис¤ њњ, то, звичайно ж, н≥чого не треба робити. јле нам 
дано шанс житт¤, ризик житт¤ Ч отже, жив≥мо, д≥ймо. ѕам'¤таймо, що кожен ≥з нас 
Ч лише м≥кроскоп≥чна крих≥тка матер≥њ. —мерть одного з нас Ч це ще не смерть усього 
людства. –изикуймо, бо ж саме житт¤ кожного Ч то вже ризикї,Ч к≥лька раз≥в 
повторював в≥н у наших розмовах. ќчевидно, яцик не раз передумував цю тему.

як в≥домо, наш≥ вади Ч то часто продовженн¤ наших достоњнств. ƒехто, обережний ≥ 
пом≥ркований, м≥цно стоњть на земл≥ й не допустить жодного прорахунку в справах 
невеликого масштабу, безпомильно вишукаЇ в них дорогоц≥нний зиск. ≤ тут же зупинитьс¤, 
аби не втратити здобуте: краще синиц¤ в руц≥, ан≥ж журавель у неб≥. ¬ тих словах ч≥тко 
в≥дзначено одну з прикметних рис нац≥онального характеру. ¬исокоњ мети не дос¤гнуто, але 
здобуто к≥лька цент≥в, що й видаЇтьс¤ людин≥ б≥льшою варт≥стю, бо Ђце вже Ї, це Ч моЇї. ≤ 
саме те в≥дчутт¤ заважаЇ њй зухвало замахнутис¤ на щось масштабн≥ше. ј м≥льйони дають 
т≥льки вкладен≥ в справу м≥льйони. „асом чуж≥. яциков≥ масштаби найкраще те 
потверджують.

ј ще г≥рше те, що украњнц≥ просто неохоче йдуть у б≥знес (¤кщо ж ≥ йдуть, то Ч в щось 
др≥б'¤зкове, м≥кромасштабне). “а нех≥ть, на його думку, спричинена небажанн¤м жити в 
умовах пост≥йне; напруги розуму й в≥дчувати зусюди важкий прес конкуренц≥њ. ќдне слово, 
бо¤тьс¤ мати см≥ливу, справд≥ атакуючу позиц≥ю в житт≥, зрештою, сам≥ того не 
п≥дозрюючи, просто ховаютьс¤ в≥д нього. “е, без чого, здаЇтьс¤, вже нав≥ть не може 
≥снувати в≥н, ви¤вл¤Їтьс¤ дл¤ багатьох ≥нших неможливими умовами дл¤ ≥снуванн¤. 
’очетьс¤ тихого спокою, комфорту душ≥, затишку. (Ђћо¤ хата скраю Ч н≥чого не знаюї Ч 
чи не так?)

Ђјле ж спок≥й Ч це смерть,Ч заперечуЇ в≥н њм.Ч —пок≥й Ч це гнитт¤. —правжнЇ житт¤ Ч 
то боротьба за житт¤. ќживаймо ж!ї

ѕетро яцик:

Ќаш≥ люди шукають у житт≥, де легше й чист≥ше чи комфортн≥ше прим≥щенн¤ дл¤ 
роботи, ј ≥тал≥йц≥, наприклад, про таке не думали, таких зручностей дл¤ себе не 
шукали, шукали, де ≥ ¤к можна б≥льше заробити,Ч ≥ ¤к результат сьогодн≥ 
контролюють велику частину всього промислового буд≥вництва. ¬они ставили перед 
собою конкретну мету Ч ≥ вони њњ дос¤гають.

я хочу запитати в своњх земл¤к≥в, ¤к≥ прињхали сюди, скаж≥мо, у двадц¤т≥ роки: ¤кщо 
скласти весь њхн≥й кап≥тал докупи, то чи дор≥вн¤Їтьс¤ в≥н кап≥талов≥ лише одн≥Їњ с≥м'њ 
Ѕраухман≥в? Ќагадаю, що у Ѕраухман≥в в≥н складаЇ понад сотню м≥ль¤рд≥в канадських 
долар≥в. ўе додам подробицю: засновник усього того прињхав сюди з –умун≥њ ≥ в 
двадц¤т≥ роки разом з синами гор≥лкою торгував. (ѕрошу не казати, що наш брат не 
робив те ж саме!)

ћоже, ми й кращ≥ за них, бо краще сп≥ваЇмо й краще танцюЇмо, але незаперечно, що 
ми Ч б≥дн≥. ј б≥дн≥сть не може дати широкого оперативного простору дл¤ р≥зних 
наших ≥н≥ц≥атив Ч од пол≥тики й аж до культури й науки. я вже не кажу, що в б≥дних 
≥ психолог≥¤ дещо ≥нша, подекуди трохи деформована ц≥Їю соц≥альною особлив≥стю.

ѕ≥д час мого перебуванн¤ в нього яцик читав монограф≥ю –ональда –≥са ЂЌова ≥ гола 
земл¤ї, де говорилос¤ про побут ≥ вживанн¤ в нову реальн≥сть переселенц≥в до  анади. 
ѕро украњнц≥в автор пише, що вони надзвичайно прив'¤зан≥ до певних умов житт¤ й 
консервативн≥ в звичках, а також переконан≥: все, що робл¤ть, робл¤ть найкраще. ≤ саме 
це перешкоджаЇ њм приймати поради ≥нших, учитис¤ в ≥нших. Ќаприклад, перш≥ 
поселенц≥ з нашоњ земл≥ тривалий час уперто будували житла за зразками, вивезеними з 
р≥дних крањв: л≥пл¤нки з глин¤ними дол≥вками й солом'¤ними стр≥хами. ≤ дуже т¤жко 
доходили розум≥нн¤, що англ≥йська арх≥тектура Ч ≥ прост≥ша дл¤ буд≥вництва, ≥ 
зручн≥ша дл¤ житт¤, ≥, зрештою, довгов≥чн≥ша. ƒо того ж на хату з солом'¤ною стр≥хою 
було неможливо виклопотати страхову гарант≥ю Ч факт теж вельми важливий дл¤ 
практичного житт¤ будь-де.

ћожливо, щось у тому диктувалос¤ ностальг≥Їю, але все списувати на нењ не можна. Ќе 
вистачало розважливост≥, вм≥нн¤ пор≥вн¤ти, що над≥йн≥ше, була й самовпев

нен≥сть: ми краще знаЇмо, ¤кими треба споруджувати наш≥ житла. Ѕула в≥ра: досв≥д наших 
батьк≥в ≥ д≥д≥в Ч непорушний закон, бо т≥льки в ньому Ч незаперечна мудр≥сть.

“реба було чимало часу, аби наш≥ земл¤ки допевнилис¤: необх≥дно перейн¤ти зразки 
тутешньоњ арх≥тектури. ≤ вони почали вибудовувати Ђanglikiї Ч хати, ¤кими так пишаютьс¤ 
сьогодн≥, показуючи простор≥ п≥двали (њх тут називають пивниц¤ми), де часом в≥льно 
можна влаштовувати бенкети на к≥лькадес¤т ос≥б, простор≥ в≥тальн≥ чи затишн≥ спальн≥ 
к≥мнати.

ѕо-своЇму характерними були й принципи добору земл≥ дл¤ господарюванн¤ в украњнц≥в. 
Ќа њхню думку, найкращ≥ територ≥њ Ч з л≥сом ≥ водою. ≤ вони часом уперто в≥дмовл¤лис¤ 
в≥д тих 160 акр≥в добрих, справд≥ врожайних грунт≥в, що њм пропонував ур¤д. ѕрагнули 
такого ж краЇвиду навколо себе, ¤к, наприклад, у њхн≥х  арпатах. Ћ≥рика це зворушуЇ до 
глибини душ≥. ѕрагматика дивуЇ. ѕрагматик намагаЇтьс¤ переконати украњнц≥в: дерево 
росте на камен≥, земл¤ тут не вт¤гаЇ воду Ч он ст≥льки мочар≥в кругом...

јле наш≥ земл¤ки й слухати н≥чого такого не хот≥ли. —воЇю вперт≥стю запрограмовували 
соб≥ т¤жку, часто непродуктивну працю й б≥дн≥сть. “ак жили й трудилис¤ њхн≥ д≥ди й батьки 
в р≥дному краю. “аке житт¤ обирали тут соб≥ й вони.

—тавили перед собою труднощ≥ в боротьб≥ за ≥снуванн¤ ≥ там, де њх можна було оминути. 1 
ц¤ консервативн≥сть Ч нев≥д'Їмна складова нашоњ ментальност≥.

Ќещодавно група письменник≥в з ”крањни њздила до украњнц≥в ѕр¤ш≥вщини. „имало г≥рких 
скарг довелос¤ там почути Ч немаЇ змоги в≥дкривати нац≥ональн≥ школи, садочки, т¤жко 
утримувати украњнськ≥ пер≥одичн≥ виданн¤, зрештою, важко вести й громадську роботу 
пом≥ж украњнства —ловаччини, бо немаЇ в≥дпов≥дних кошт≥в.

ќтже, немаЇ кошт≥в Ч немаЇ н≥чого.

≤ ¤к тут не згадати пристрасний яцик≥в ≥мператив: ЂЅудьмо багатими!ї

—правд≥, був би на ѕр¤ш≥вщин≥ хоч один п≥дприЇмець кал≥бру ѕетра яцика, то й зовс≥м 
≥накше велос¤ б у цьому розум≥нн≥ тамтешн≥м украњнц¤м. √адаю, проблема кошт≥в дл¤ шк≥л 
чи садочк≥в не сто¤ла б так гостро.

Ќ≥, яцик не сакрал≥зуЇ п≥дприЇмництво чи багатство.

¬≥н просто нагадуЇ: шл¤х до багатства прол¤гаЇ через усп≥шний б≥знес, знанн¤ свого 
д≥ла ≥ наполегливу працю, а багатство потр≥бне дл¤ того, щоб можна було зд≥йснювати 
стратег≥чн≥ дл¤ бутт¤ нац≥њ завданн¤ (щоб мати силу, за його деф≥н≥ц≥¤ми: ту силу, ¤ка 
забезпечуЇ повноц≥нне й прихищене в≥д багатьох прикрих неспод≥ванок ≥снуванн¤ 
краси).

Ѕагата людина, ¤кщо вона маЇ нац≥ональну св≥дом≥сть р≥вн¤ ѕетра яцика, ¤кщо готова 
на так≥ ж пожертви, стаЇ не просто добротворцем дл¤ своњх земл¤к≥в, а справд≥ чимось 
под≥бним до людського екв≥валента нац≥ональних скарб≥в. јдже з њхнього багатства ≥ 
складаЇтьс¤ багатство нац≥њ. ЌемаЇ таких людей на т≥й же ѕр¤ш≥вщин≥ Ч немаЇ ≥ над≥й, 
що в цьому нужденному украњнському анклав≥ найближчим часом легко розкв≥тне все 
те, що засв≥дчуЇ високий р≥вень нац≥ональноњ самосв≥домост≥ й культури.

Ќаша фальшива соц≥ал≥стична цнотлив≥сть довгими дес¤тил≥тт¤ми привчала нас (бодай 
поз≥рно) бридитис¤ самим словом Ђгрош≥ї. јле все в цьому недосконалому св≥т≥ 
коштуЇ грошей (≥ великих!). ќтже, за все треба платити. ј ¤кщо в кишен¤х гул¤Ї в≥тер? 
« г≥ркотою доводитьс¤ констатувати, що можливост≥ самого ентуз≥азму Ч нав≥ть 
найсамов≥ддан≥шого, найбуреломн≥шого Ч дуже й дуже обмежен≥. ј от ¤кщо його 
помножити на грош≥ Ч гори можна перевернути.

≈нтуз≥азму нам здеб≥льшого не позичати, ј за грошима йдемо до яцика. ќднак у нього 
на все не вистачить. ≤ншого ж яцика поблизу щось не видно.

ЋишаЇтьс¤ вт≥шатис¤ патр≥отичним ентуз≥азмом, ¤кому в≥дводитьс¤ роль нар≥жного 
камен¤ в ф≥лософ≥њ вбогих.

ѕетро яцик:

¬исокий р≥вень житт¤ в јмериц≥ з'¤вивс¤ не завд¤ки кл≥матичним особливост¤м. ≤ не 
вчен≥, не церковники, не пол≥тики самотужки його забезпечили. Ѕула сума колективних 
зусиль виробник≥в, ¤к≥ дають набагато б≥льше, ан≥ж це потр≥бно т≥льки њм дл¤ њхнього 
житт¤. ÷е переважною б≥льш≥стю люди без докторських диплом≥в. јле т≥ люди 
вм≥ють ≥ працювати, й думати. “ак≥ люди, ¤к, наприклад, ≈д≥сон, ‘орд, ¬≥тлей, 
 арнег≥

“ак, ми повинн≥ творити наше духовне житт¤. јле не забуваймо: Ѕог створив людину 
з глини, а вже тод≥ вдихнув у нењ дух. Ќа св≥т з'¤вилас¤ гармон≥¤ матер≥њ ≤

духу. ј ми хочемо т≥льки духу. Ѕачте, ми наст≥льки велик≥ ≥деал≥сти, що до матер≥њ не 
можемо опуститис¤. ќт нам ≥ бракуЇ дорогоц≥нноњ р≥вноваги, чутт¤ земного т¤ж≥нн¤, 
щоб усто¤ти на ногах...

яцик напол¤гаЇ: ми Ч жертва власних ≥люз≥й, продукт нами ж придуманого про себе м≥фа, 
в ¤кому врочисто с¤ють слова: Ђћи Ч найкращ≥ в св≥т≥, найрозумн≥ш≥, найзд≥бн≥ш≥, 
найпрацелюбн≥ш≥...ї

яцик закликаЇ: час спок≥йно, тверезо, а ще краще Ч нещадно самокритично гл¤нути на 
себе. „еснот наших од того не поменшаЇ ≥ нав≥ть навпаки Ч додастьс¤. ј при цьому, може, 
зменшитьс¤ к≥льк≥сть наших романтичних

збочень. «≥знатис¤ соб≥ в своњх слабкощах Ч не слабк≥сть, не поразка, а мужн≥сть. 
Ќайб≥льшим ≥деалом у державобудуванн≥ й одним ≥з найвидатн≥ших ум≥в украњнськоњ нац≥њ 
дл¤ яцика Ї ¬'¤чеслав Ћипинський.

¬'¤чеслав Ћипинський:

ЂЌадм≥рною чутлив≥стю (при пропорц≥йно заслаб≥й вол≥ та ≥нтел≥гентност≥) по¤снюЇтьс¤ 
наша легка запальн≥сть ≥ скоре схолоджуванн¤; по¤снюЇтьс¤ теж дражлив≥сть на др≥бниц≥ ≥ 
байдуж≥сть до д≥йсно важливих речей, ¤ких розр≥зн¤ти в≥д др≥бниць не вм≥Їмо. ¬с≥ наш≥ 
одушевленн¤ з≥ сл≥зьми, молитвами ≥ Ђвсенароднимиї сп≥вами Ч проход¤ть так само скоро 
≥ неспод≥вано, ¤к вони й по¤вл¤ютьс¤. ¬и¤вити наше хот≥нн¤ в ¤сн≥й ≥ тривал≥й ≥дењ та 
закр≥пити його тривалою, довгою, орган≥зованою, посл≥довною ≥ розумною працею нам 
трудно тому, що увага наша, не керована в≥жками вол≥ й розуму, ввесь час розпорошуЇтьс¤ 
п≥д впливом нових емоц≥ональних подражнень, ¤к≥ нищать попередн≥. ƒосить, напр., 
подражнити чиюсь др≥бну амб≥ц≥ю або др≥бне хот≥нн¤, щоб в≥н, п≥д впливом цього др≥бного 
подражненн¤, забув про ≥деали та хот≥нн¤, вир≥шальн≥ ≥нод≥ дл¤ бутт¤ вс≥Їњ нац≥њ. ѕри таких 
умовах пол≥тика ¤к ум≥л≥сть орган≥зовувати й зд≥йснювати розумом та волею певн≥ стал≥ 
хот≥нн¤ та ≥дењ на ”крањн≥ Ч найб≥льш т¤жка й невд¤чна прац¤. ”сп≥шно вести њњ можна 
т≥льки тод≥, коли прийн¤ти методи орган≥зац≥њ, що розвиваЇ волю та розум, усталюЇ хот≥нн¤ 
та ≥дею ≥ обмежуЇ надм≥рну чутлив≥сть та романтичну гасконаду, що з нењ випливаЇ...ї

ѕетро яцик:

Ѕагато з нашого брата вт≥каЇ в≥д конкретноњ щоденноњ справи в голосну фразу й 
романтичне сп'¤н≥нн¤ в≥д нењ. ≤ починаЇтьс¤ дивне, неприродне житт¤. “обто отой стан 
невагомост≥, про ¤кий ¤ вже казав.

Ѕагато також ув≥ходить у роль б≥дних людей. ≤ вона стаЇ звичною дл¤ них. ј б≥дний Ч в≥н 
у всьому б≥дний: ≥ в думках, ≥ в планах, ≥ в духовних запитах. ‘≥лософ≥¤ б≥дних Ч то часто 
ф≥лософ≥¤ не в усьому соц≥ально повноц≥нних. ” н≥й прогл¤дають романтизац≥¤ своЇњ 
б≥дност≥, сприйн¤тт¤ њњ ¤к належного, а ще жаль до себе.

я не керуюс¤ в житт≥ нашими звичними формами жалю до себе: ¤к≥ ми б≥дн≥. я кажу 
часто: ¤ Ч украњнець, але не хочу бути б≥дним. ” моЇму в≥ц≥, у моЇму матер≥альному 
становищ≥ мен≥ все ж таки на багато чого не вистачаЇ часу. я м≥г би заспокоњтис¤ на 
дос¤гнутому, пригальмуватис¤ в б≥знес≥. јле коли бачу, ¤к змагаютьс¤ за житт¤ ¤понц≥, 
корейц≥, н≥мц≥, китайц≥, ≥тал≥йц≥ Їврењ... я, ¤к украњнець, мушу поборотис¤ з ними. я мушу 
довести, що ми при великому бажанн≥ можемо усп≥шно конкурувати з ус≥ма на св≥т≥. ÷е 
даЇ мен≥ снагу не залишатис¤ позаду ≥нших...

як на мене, яцик маЇ абсолютну рац≥ю в головному: не можна йти в св≥т к≥нц¤ XX стол≥тт¤, 
вбравшис¤ в строњ далеких романтичних час≥в. 1 Ч не т≥льки тому, що в≥д нас за версту 
нестиме прикрим нафтал≥новим духом ≥ що св≥т подумаЇ, буц≥мто ми втекли з музею. ћи не 
можемо нав'¤зувати св≥тов≥ своњ Ђправила гриї в ньому, оск≥льки тут уже давно за згодою 
переважноњ б≥льшост≥ усталилис¤ трохи ≥нш≥ правила. ћоже бути ще й така Ч суто 
побутова Ч аналог≥¤. ћи збираЇмос¤ на базар, аби щось купити ≥ щось продати, ан≥трохи не 
маючи бажанн¤ навести дов≥дки, ¤к≥ ж сьогодн≥ там ц≥ни, бо хочемо, не рахуючись н≥ з чим, 
запропонувати на все своњ.

“ож чи ефективно це?

* * *

” нас було чимало розмов на р≥зн≥ теми. ќднак ус≥ вони, ¤к правило, зводилис¤ до одного: 
ми, украњнц≥, в св≥т≥ ≥ наш≥ стосунки з≥ св≥том. ƒобре, що ¤ мав диктофон ≥ заф≥ксував 
яциков≥ монологи з ус≥ма особливост¤ми його

прикро зустр≥чати в  анад≥ людей з ”крањни. Ѕо т≥льки й чую в≥д них нар≥канн¤ на 
ћоскву й на б≥льшовик≥в, але н≥хто з них не каже, а що сам≥ вони робл¤ть сьогодн≥, аби 
було краще житт¤ в ”крањн≥. ќт њх ≥стор≥¤ ≥ судитиме за те, що вони працюють 
т≥льки ¤зиком (¤кщо, звичайно, це можна назвати працею!). ƒе¤к≥ наш≥ народн≥ 
депутати н≥¤к не можуть усв≥домити, що вони в≥дпов≥дають за ≥сторичну долю 
п'¤тдес¤тим≥льйонного народу. “ак, будь-хто може висловлювати на вулиц≥ своњ 
почутт¤, збаламутити людей, але коли в≥н обраний народом, то маЇ справд≥ 
працювати дл¤ добра цього народу. ѕовинен ≥ допомогти йому знайти вих≥д з≥ складноњ 
ситуац≥њ, ≥ казати г≥рку правду, не дуже попул¤рну правду: наш пор¤тунок Ч т≥льки в 
наших руках, ¤к≥ повинн≥ працювати й працювати, не спод≥ваючись на те, що нам 
допоможе јмерика,  анада чи украњнська д≥аспора.

¬ ”крањн≥ велик≥ можливост≥ дл¤ б≥знесу. ≤ ¤кби ¤ з≥ своњм досв≥дом був там, то за два-
три роки став би м≥льйонером. японц≥ робл¤ть т≥ сам≥ реч≥, ¤к≥ могли б робити й 
украњнц≥, ≥ продають њх по ц≥лому св≥т≥ Ч й автомоб≥л≥, й оптику, й комп'ютери. ≤ 
¤понц≥в у всьому св≥т≥ знають ¤к розвинутий, культурний народ. ј украњнц≥ њдуть в 
≥нш≥ держави з гопаком, вишиванн¤м, з фольклором та з≥ сп≥вом ≥ намагаютьс¤ вс≥х 
переконати: ми Ч найкультурн≥ш≥, найкращ≥, найрозумн≥ш≥; пожал≥йте нас ≥ 
полюб≥ть. ј в житт≥ народ≥в не буваЇ безпричинноњ любов≥ чи жалю один до одного. 
“ам усе жорстко й рац≥онально. “ам Ї т≥льки конкретн≥ ≥нтереси й конкретн≥ 
потреби. “ак зван≥ дружба й любов народ≥в один до одного завжди корислив≥. Ќе 
альтруњзм, а меркантил≥зм на цьому р≥вн≥ править св≥том. „ас би нам уже це 
зат¤мити й подолати в соб≥ л≥ниву нањвн≥сть, витравити з себе печерний романтичний 
дух.

ј щодо культури, ¤кою так похвал¤Їмос¤...  ультура народу Ч це те, чим в≥н живе. ј 
коли народ живе таким б≥дним житт¤м, що нав≥ть не маЇ туалетного паперу, тобто 
не забезпечений елементарними побутовими речами, то про ¤ку культуру може йти 
мова? √л¤ньмо нарешт≥ на себе не кр≥зь рожев≥ окул¤ри самозамилуванн¤, щоб 
побачити голу ≥ не дуже приЇмну дл¤ нас, сьогодн≥шн≥х, правду. ¬≥дверто скаж≥мо 
соб≥: Ђћи, на жаль, Ї не такими, ¤кими хочемо здаватис¤...ї « тоњ тверезост≥ й 
в≥двертост≥ може початис¤ наше сходженн¤ вгору.

живого мовленн¤. ≤нколи в цих монологах бували повтори, що проходили своЇр≥дними 
рефренами, в ¤ких заакцентовувалос¤ найважлив≥ше, а факти нашого ≥снуванн¤ й 
важлив≥ дл¤ бутт¤ нац≥њ моменти розгл¤далис¤ п≥д найнеспод≥ван≥шим кутом зору. 
ѕ≥зн≥ше, розшифровуючи ц≥ записи, ¤ не раз ловив себе на почутт≥ вд¤чност≥ до 
техн≥ки, що дозвол¤Ї заф≥ксувати людську думку з ус≥ма нюансами й живими 
≥нтонац≥¤ми.

ѕетро яцик:

ƒотепер украњнц≥ змагалис¤ сам≥ з собою або з рос≥¤нами чи б≥лорусами. ј сьогодн≥ 
треба змагатис¤ з≥ св≥том. Ѕути на р≥вн≥ з н≥мц¤ми чи австр≥йц¤ми, мад¤рами чи 
голландц¤ми. јдже Ї крањни не так≥ вже й багат≥ на ресурси, ¤к ”крањна, але вони 
дуже розвинут≥. “а ж √олланд≥¤ закуповуЇ л≥си на сто-дв≥ст≥ рок≥в наперед, ≥ вже ¤к 
хтось ≥нший збираЇтьс¤ купувати дерево, то змушений робити це через √олланд≥ю. ј в 
”крањн≥ справжн¤ торг≥вл¤ занепала. «а б≥льшовик≥в це нав≥ть вважалос¤ ганебним 
зан¤тт¤м. ¬и т≥льки починаЇте заново того вчитис¤. ≤ користь в≥д того швидко 
прийде.

«розум≥ють нарешт≥ у вас ≥ такий закон: хто хоче б≥льше мати Ч мусить б≥льше 
працювати. Ќ≥чого злого в тому немаЇ. ћалий коник њсть менше, ан≥ж великий, а 
великий хоче њсти б≥льше, бо в≥н ≥ працюЇ б≥льше. ќсь тому, хто б≥льше робить, ≥ 
належитьс¤, в≥дпов≥дно, б≥льша платн¤. “ак Ї в усьому цив≥л≥зованому св≥т≥, а у вас усе 
ще звучать заклики д≥лити пор≥вно. ÷ьому лукавому попул≥змов≥ треба покласти край. 
¬≥н т≥льки дезор≥ЇнтуЇ людей, збиваЇ з путт¤.

¬ ”крањн≥ забагато гучних сл≥в ≥ замало конкретноњ роботи. я повсюдно чув нар≥канн¤ 
на комун≥ст≥в, на те, ск≥льки зла вони натворили. «годен Ч сам бачив насл≥дки 
комун≥стичного господарюванн¤ в нашому багатому краю, ¤кий зведено до злиденного 
р≥вн¤. јле нав≥що тратити ст≥льки часу ≥ сил на нар≥канн¤? Ќар≥канн¤ Ч то ще не 
активне творенн¤, нар≥канн¤м справи не поправиш. «алишмо це нарешт≥ ≥стор≥њ Ч 
вона запише в своњх анналах св≥дченн¤ дл¤ нащадк≥в про те, ¤к мордували наш народ 
б≥льшовики, ¤к надовго в≥др≥зали його в≥д цив≥л≥зац≥њ та прогресу. Ќас же ≥стор≥¤ 
судитиме по тому, що ми робимо Ч чи не робимо Ч сьогодн≥. ћен≥ стаЇ вже

/ ще один важливий момент.  олись ¤ зайшов у  анад≥ до синагоги ≥ почув, ¤к казав 
рабин до Їврейських юнак≥в: ви вже йдете ¤к доросл≥ люди в самост≥йне житт¤, тож 
запам'¤тайте, що чим вищого сусп≥льного щабл¤ ви дос¤гнете в своЇму житт≥, тим 
будете кращими членами нашоњ синагоги. я не м≥г пов≥рити своњм вухам, бо наш≥ 
св¤щеники навчали мене ≥ншого. «аохочувати людей до ос¤ганн¤ вищого сусп≥льного й 
соц≥ального в наш≥й природ≥ не ≥снуЇ. Ќ≥хто Ч а церква тим б≥льше Ч не закликаЇ 
украњнц≥в нац≥люватис¤ на найвищ≥ вершини в б≥знес≥, в науц≥, в пол≥тиц≥, в спорт≥, 
зрештою, в усьому, що складаЇ реальне житт¤ народу ≤ творить його добробут та 
авторитет у св≥т≥, а також його культуру.

Ўексп≥р писав: ¤к не можеш бути доброю р≥кою, то будь маленьким пот≥чком, але 
чистим ≥ добрим, ¤к не можеш бути деревом, то будь корчем, але будь добрим корчем. 
ј ¤ Ч вже в≥д себе Ч додам: ¤кщо хочеш бути б≥знесменом, то будь добрим 
б≥знесменом.

ћи, украњнц≥, дуже велик≥ балакуни. Ћегко про все на св≥т≥ говорити, п≥дм≥н¤ючи 
реальне творенн¤ говоренн¤м. јле в одруженого чолов≥ка, поглинутого т≥льки 
розмовами з дружиною, д≥тей не буде. ≤стина проста, але за нею стоњть початок 
загадки по¤ви на св≥т людського житт¤.

 ≥лька раз≥в чув ¤ в≥д ѕетра яцика таку притчу.

” чужу крањну послали св¤щеника.

∆иве в≥н там, за його словами, так.

Ђѕерший р≥к: не бачу, не чую, не говорю.

ƒругий р≥к: бачу, не чую, не говорю.

“рет≥й р≥к: бачу, чую, не говорю.

„етвертий: будеш знати, що говорити, будеш знати, чого чужий св≥т спод≥ваЇтьс¤ в≥д 
тебе...ї

√адаю, зм≥ст, закладений у ц≥й ф≥лософськ≥й притч≥, легко надаЇтьс¤ до розум≥нн¤ в 
наш≥й ситуац≥њ.

ЋишаЇтьс¤ т≥льки зробити правильн≥ висновки, що дозвол¤ть нам стати на висоту 
розум≥нн¤ того, чого чужий св≥т спод≥ваЇтьс¤ в≥д нас.




Ђя Ѕ» ¬» ¬„»Ћ»—№ “ј  я  “–≈Ѕј...ї

якщо ми не дамо йому (народов≥) засоб≥в ≥ способ≥в вчитис¤ на своњй мов≥ Ч в≥н стане вчитис¤ 
на чуж≥й ≥ наша народн≥сть згине...

ћикола  остомаров

я не раз казав у  анад≥, повторю й тут: украњнському народов≥ потр≥бн≥ черевики, хл≥б, од¤г, 
дороги, книги, а пров≥д даЇ йому в основному лише гопак, б≥дну л≥тературу ≥ думаЇ, що будуЇ 
”крањну. ћен≥ болить, мене злить Ч доки ми будемо так≥ нереальн≥?

ѕетро яцик



ўойно в≥н усм≥хавс¤ й опов≥дав ком≥чн≥ ≥стор≥њ, але при зм≥н≥ теми його обличч¤ враз 
сувор≥шаЇ, а в тон≥ з'¤вл¤ютьс¤ р≥шуч≥ ноти.

Ч Ќаш≥ велик≥ дос¤гненн¤ в науц≥? ўось ¤ њх не бачив, а св≥т про них не чув! ƒе, скаж≥мо, 
украњнськ≥ Ќобел≥вськ≥ лауреати?!

¬≥н веде дал≥, очевидно, в≥дпов≥даючи своњм опонентам у багатол≥тн≥й дискус≥њ:

Ч  —в≥т нас не знаЇ Ч ≥ правильно. Ѕо що ми таке видатне звершили, аби удостоњтис¤ чест≥ 
його ¤кщо не визнанн¤, то бодай знанн¤ про нас? –ос≥¤ни хоч ≥мпер≥ю велетенську 
створили, а ми т≥льки сп≥ваЇмо тужн≥ п≥сн≥ про свою колишню велич ≥ про те, що запануЇмо 
в своњй сторонц≥... Ќе запануЇмо, ¤кщо так ≥ дал≥ житимемо! Ѕо не Ђзгинуть наш≥ 
вор≥женькиї, бо Ђнаш≥ вор≥женькиї Ч ≥ то найб≥льш≥! Ч в першу чергу ми сам≥. ћи 
вигадали про себе прекрасний поетичний м≥ф, ми ним приколисали себе ≥ не хочемо палець 
об палець ударити, щоб стати справд≥ великою нац≥Їю в цьому св≥т≥.

я спершу пориваюс¤ хоч щось заперечити йому на зразок: Ђј ми ж уже нарешт≥ державу 
маЇмо!ї, але в≥дразу ж розум≥ю, що наражус¤ на ≥рон≥чний випад: Ђ≤ дуже сильну 
державу?!ї

Ќестримний в ескападах на адресу украњнського нац≥онального характеру, дошкульно-
глузливий, коли йдетьс¤ про нашу ман≥ю велич≥, посл≥довно критичний у погл¤дах на 
украњнську ≥стор≥ю, а особливо ж сучасн≥сть, яцик усе ж оптим≥ст, бо вважаЇ, що в нас Ї 
шанс вивищитис¤ в св≥т≥, стати тим народом ≥ т≥Їю державою, ¤к≥ заслужать авторитет ≥ 
повагу вс≥х. ¬≥н не боњтьс¤ стверджувати: Ђ¬≥рю не просто у в≥дродженн¤, а в мес≥анство 
нашого народу!ї

јле неодм≥нна передумова руху по висх≥дн≥й Ч тверезий, нещадно самокритичний погл¤д 
на себе, скрупульозне досл≥дженн¤ вс≥х больових точок державного орган≥зму ≥ наука, 
наука, наука (¤к Ќаполеон казав: Ђгрош≥, грош≥, грош≥). Ѕо наука теж, за яциковою 
класиф≥кац≥Їю, Ї силою чи ту силу породжуЇ.

Ќаука, осв≥та, культура Ч ось що щедро п≥дтримуЇ яцик-меценат.

« ними в≥н пов'¤зуЇ спод≥ванн¤ на п≥днесенн¤ нашоњ рол≥ в св≥т≥ й благополучч¤ в усьому 
вкрањнському дом≥.

«а його словами, попервах в≥н у  анад≥ був стриманий на пожертви, бо не мав з чого 
давати. ∆ив думкою, що спочатку треба себе матер≥ально забезпечити, належно

розгорнути свою справу, а вже згодом можна подумати над тим, щоб дати щось ≥ншим. 
ќдне слово, ф≥лантроп≥зм можливий т≥льки тод≥, коли дос¤гне висот власного 
благополучч¤. јле в≥н швидко перегл¤нув таку самонастанову. ѕерший пом≥тний 
благод≥йницький жест Ч тис¤ча долар≥в на виданн¤ украњнського буквар¤ дл¤ Ђ–≥дноњ 
школиї, автором ¤кого була ћар≥¤ ƒейко (на той час дл¤ нього поважна сума, адже яцик 
тод≥ ще не став справжн≥м яциком, в≥н лише починавс¤). ѕ≥сл¤ того вже регул¤рно давав 
грош≥ на виданн¤ книг ≥ р≥зн≥ фонди.

–¤дки з досл≥дженн¤ Ђѕетро яцик, украњнський меценатї, що належить перу ¬асил¤ 
¬ериги, конкретизують ще одну стор≥нку його б≥ограф≥њ: ЂЅеручи до уваги неспри¤тлив≥ 
економ≥чн≥ обставини украњнц≥в у Ѕразил≥њ, в 1970-х роках яцик подарував б≥льше 2 000 
долар≥в на будову украњнськоњ католицькоњ церкви в м≥ст≥  уритиб≥ у штат≥ ѕарана, а в 1989 
роц≥ допом≥г ф≥нансово в публ≥кац≥њ шк≥льних п≥дручник≥в украњнськоњ мови дл¤ початк≥вц≥в 
≥з португальсько-украњнським словником. ¬ 1988 роц≥ ѕ. яцик подарував 2 500 долар≥в на 
виданн¤ книжки португальською мовою Ђ“ис¤чол≥тт¤ христи¤нства в ”крањн≥ї (щоб 
спростувати в Ѕразил≥њ неузасаднен≥ рос≥йськ≥ претенз≥њ до украњнського тис¤чол≥тт¤). јби 
допомогти незаможним украњнським д≥т¤м Ѕразил≥њ навчатис¤ в середн≥й школ≥ у 
ѕрудентопол≥с≥ (ѕарана), украњнц≥ будували дл¤ них бурсу, на ¤ку яцик подарував 5 000 
долар≥в, а ≥нших 5 000 Ч на украњнську католицьку церкву в  уритиб≥ (штат ѕарана)... ¬с≥ 
його пожертви на р≥зн≥ рел≥г≥йн≥, культурн≥, виховно-осв≥тн≥, ба нав≥ть на пол≥тичн≥ 
украњнськ≥ ц≥л≥ в Ѕразил≥њ можна заокруглити цифрою «ќ 000 долар≥вї.

«-пом≥ж ус≥х книг, ¤ким ѕетро яцик допом≥г з'¤витис¤ у св≥т, в≥н любить згадувати про дв≥.

ѕерша Ђ”крањнськ≥ канадц≥ї, ¤ку написав колишн≥й сенатор професор ѕавло ёзик. ¬≥н 
звернувс¤ до “овариства б≥знесмен≥в-профес≥онал≥ст≥в з проханн¤м про допомогу коштами 
дл¤ виданн¤. Ќа одному з зас≥дань “овариства ≥ зайшлос¤ про те. ƒехто в≥дразу ж 
категорично замахав руками: Ђ нижок украњнських автор≥в н≥хто не читаЇ, н≥чого њх ≥ 
видавати Ч все одно припадатимуть пилом на полиц¤х. ћарно викинемо грош≥ї.

ѕетро яцик у в≥дпов≥дь на ц≥ ламентац≥њ д≥ловито за-

питав: Ђ„и хтось читав рукопис пана ёзика?ї «вичайно ж, н≥. Ђяк же можна судити 
про потр≥бн≥сть чи непотр≥бн≥сть науковоњ прац≥, не знаючи њњ?ї Ч вже з докором мовив 
яцик ≥ попрохав дати йому рукопис Ђ”крањнських канадц≥вї. ј воднораз напол≥г, аби 
“овариство не приймало н≥¤кого р≥шенн¤, доки в≥н не прочитаЇ.

ѕрочитав ≥ прийшов до висновку: потр≥бна й важлива книжка. ¬она даЇ законний грунт 
п≥д ноги украњнц¤м у  анад≥. ѕрофесор ёзик мовою статистики дов≥в, що п'¤тсот тис¤ч 
наших земл¤к≥в культивували в ц≥й крањн≥ б≥льшу територ≥ю прер≥й, ан≥ж п'¤ть 
м≥льйон≥в англ≥йц≥в чи п'¤ть м≥льйон≥в француз≥в.

Ќа наступних зборах “овариства яцик р≥шуче сказав: Ђ÷ю книгу треба видаватиї.Ч 
Ђћи не маЇмо грошей!ї Ч знову правили своЇњ ≥ н≥чого не слухали вперт≥ люди. Ђякщо 
“овариство не маЇ дл¤ цього н≥¤ких кошт≥в, то ¤ дам своњ. ¬≥рю, що книжка 
роз≥йдетьс¤. «ароблю Ч то буде моЇ, втрачу Ч то ¤ втративї,Ч р≥шуче, з викликом 
сказав в≥н. ≤ коли вони зачули про можливий зароб≥ток, то в≥дразу ж похитнулис¤ в 
своњй категоричност≥, вид≥лили дв≥ з половиною тис¤ч≥ долар≥в.

 нижка ѕавла ёзика справд≥ мала розголос ≥ дала моральн≥ права громад¤нства 
украњнц¤м у  анад≥, њњ, до реч≥, перекладали р≥зними мовами. ÷е було одне з тих 
нечисленних видань, у ¤кому люди ≥нших нац≥ональностей читали щось добре про 
украњнц≥в. «годом прем'Їр-м≥н≥стр  анади ћалрун≥, будучи в  иЇв≥, говорив похвальн≥ 
слова про наших земл¤к≥в у справ≥ розбудови  анади, впевнено оперуючи цифрами з 
книги ѕавла ёзика. Ќа врочистому прийом≥ в ћар≥њнському палац≥ серед небагатьох 
був тод≥ ≥ ѕетро яцик. „и й варто казати про те, ¤к з≥ сльозами на очах в≥н слухав т≥ 
м≥сц¤ з промови ћалрун≥? ÷е були майже цитати з книги професора ёзика.

ƒругу книгу написав теж украњнець з  анади, комун≥ст ≤ван  ол¤ска. ¬≥н поњхав в 
”крањну на навчанн¤. ѕоњхав твердо переконаний, що украњнський народ живе в добр≥ й 
щаст≥, усп≥шно розвиваЇ культуру ≥ т. ≥н. јле д≥йсн≥сть, з ¤кою там з≥ткнувс¤, вщент 
розв≥¤ла його ≥люз≥њ. ¬≥н побачив тотальний наступ русиф≥кац≥њ, планом≥рне й 
посл≥довне знищенн¤ украњнськоњ мови.  ол¤ска, повернувшис¤ до  анади, про все те 
написав, оперуючи багатьма страх≥тливими фактами.

јле хто дасть кошти на виданн¤ його книги? Ђ“овариш≥ по парт≥њї? ƒл¤ них в≥н тепер Ч 
безнад≥йний ренегат. Ѕандер≥вц≥ або мельник≥вц≥? ƒл¤ них в≥н ≥ дал≥ комун≥ст, ≥дейний 
ворог.

якогось дн¤ прињхав до яцика Ѕогдан Ѕ≥гус ≥з ≤ваном  ол¤скою. Ђƒопоможи йому видати 
книгуї,Ч каже Ѕ≥гус. яцик попрохав  ол¤ску розпов≥сти подробиц≥ баченого в ”крањн≥. 
ѕот≥м зажадав прочитати рукопис.

Ђ’оч ¤ народивс¤ в  анад≥, але ”крањна Ч р≥дний край моњх батьк≥в Ч завжди мене 
прит¤гала й чарувала. ѕильне читанн¤ рад¤нських видань переконало мене, що ”крањна, 
в≥льна республ≥ка у добров≥льному союз≥, вт≥шаЇтьс¤ ¤кнайширшою свободою дл¤ розвитку 
своЇњ мови, культури ≥ звичањв,Ч писав у вступ≥ до книги автор.Ч ” 1963 роц≥ прийшла 
нагода, ¤коњ ¤ чекав чимало рок≥в: можлив≥сть учитис¤ в ”крањн≥. ” серпн≥ того року ¤ 
вињхав до  иЇва з над≥Їю ознайомитись ≥з крањною моњх предк≥в, п≥знати њњ виховну систему, 
¤ку ¤ вважав кращою в≥д канадськоњ, ≥ продовжувати вивченн¤ украњнськоњ мови, л≥тератури 
та ≥стор≥њ у славному Ўевченк≥вському ун≥верситет≥ї.

јле повсюдно в столиц≥ ”крањни ≤вана  ол¤ску зустр≥чала рос≥йська мова, що владно 
панувала в державних установах, у вузах, магазинах ≥ на вулиц¤х. Ђѕарт≥йна пропаганда, 
що сам≥ нерос≥¤ни бажали злитт¤ вс≥х мов в одну, ви¤вилас¤ непереконливою. ўоденний 
досв≥д суперечив оф≥ц≥йним ви¤сненн¤м: всюди в  иЇв≥ були докази тиску з метою 
накинути рос≥йську мову. ƒо того долучились ≥ моњ особист≥ спостереженн¤ та 
переживанн¤. Ѕагато рос≥¤н, з ¤кими ¤ стикавс¤, ви¤вили одверте презирство, тому що ¤ 
розмовл¤в украњнською мовою. ≤нколи бували нав≥ть образи. ѕовол≥ з болем прийшло 
усв≥домленн¤, що те, що ¤ п≥дтримував ¤к зразок справедливости, в д≥йсност≥ було 
найг≥ршим зразком нац≥онального гнобленн¤. «удар ≥з правдою стурбував ≥ пригнобив мене 
аж до захвор≥нн¤ї,Ч розпов≥дав автор у книз≥ Ђќсв≥та в –ад¤нськ≥й ”крањн≥ї.

 ол¤ска з≥брав величезний фактичний матер≥ал. ¬≥н наводив к≥льк≥сть ¤сел та дитсадк≥в ≥з 
рос≥йською та украњнською мовами, шк≥л та профес≥йно-техн≥чних училищ, вуз≥в ≥ 
нац≥ональний склад студент≥в у них, проанал≥зував закони про осв≥ту й реальну практику њњ, 
незл≥ченну к≥льк≥сть ≥нструкц≥й директорам навчальних за-

клад≥в, тематичн≥ каталоги р≥зних видавництв й багатьох в≥дпов≥дних дов≥дник≥в. …ого 
висновки народилис¤ не на порожньому м≥сц≥. “им б≥льше, що в≥н сам не хот≥в спочатку њм 
в≥рити.

яцик прочитав рукопис ≥ допевнивс¤: книжка вкрай потр≥бна, бо вона розв≥нчуЇ гучно 
поширюваний м≥ф про нечуваний розкв≥т украњнськоњ культури й мови в —–—– у той час, 
коли вони насправд≥ близьк≥ до загибел≥. ƒопом≥г  ол¤сц≥ видати книгу, ¤ка була написана 
англ≥йською, а тому стала приступною в  анад≥ дл¤ вс≥х. ѕо¤ва Ђќсв≥ти в –ад¤нськ≥й 
”крањн≥ї нагадувала вибух бомби.

ƒо реч≥, неймов≥рна свистопл¤ска п≥дн¤лас¤ у в≥дпов≥дь на книгу ≤вана  ол¤ски в 
украњнськ≥й рад¤нськ≥й прес≥. Ќе можу втриматис¤ в≥д спокуси ознайомити читача з 
прийомами комун≥стичноњ полем≥ки.

Ђƒжону (це щоб було образлив≥ше: своњм вчинком в≥н, мовл¤в, показав, що не г≥дний 
носити ≥м'¤ ≤ван.Ч ћ. —.)  ол¤сц≥, ¤кий галасуЇ про Ђнасальницьку русиф≥кац≥юї, 
невт¤мки, що народи –ад¤нського —оюзу добров≥льно, з любов'ю ≥ повагою вивчають 
рос≥йську мову, ¤к зас≥б м≥жнац≥онального сп≥лкуванн¤ ≥ взаЇмного ознайомленн¤ з 
дос¤гненн¤ми науки, техн≥ки, культури ≥ мистецтва... ј ƒж.  ол¤ска цин≥чно твердить, н≥би 
поширенн¤ рос≥йськоњ мови серед нац≥ональностей —–—– призводить до Ђвит≥сненн¤ї 
нац≥ональних мовї. ЂЌ≥, ¤к би не шален≥ли ≥мпер≥ал≥стичн≥ гнобител≥, ¤к би не вправл¤лись 
наклепники ус≥х мастей ≥ ранг≥в, але правди про –ад¤нський —оюз, про –ад¤нську ”крањну 
њм не приховати. ЌемаЇ в св≥т≥ такоњ сили, ¤ка могла б збити украњнський народ на ман≥вц≥. 
 еруючись настановами ≥ запов≥тами ген≥ального вчител¤ труд¤щих ¬. 1. Ћен≥на, 
украњнський народ, разом з рос≥йським та ≥ншими братн≥ми народами —–—–, нав≥ки 
визволивс¤ в≥д буржуазно-пом≥щицького ¤рма, в≥д соц≥ального та нац≥онального гн≥ту, 
створив свою в≥льну державу ≥ впевнено крокуЇ назустр≥ч комун≥стичному майбутньомуї.

ќсь так, ¤к мовитьс¤ в народному присл≥в'њ: ЂЌа город≥ бузина, а в  иЇв≥ д¤дької. ≤ цю 
абракадабру в журнал≥ Ђ–ад¤нська школаї п≥дписала група людей з високими науковими 
ступен¤ми.

ќтака вийшла ≥стор≥¤ п≥сл¤ того, ¤к яцик п≥дтримав  ол¤ску.

ƒо реч≥, яцик згадуЇ, що п≥сл¤ того, ¤к  ол¤ска опубл≥кував свою книгу, в≥н захвор≥в ≥ 
перебував у л≥карн≥. ќтець ƒанил¤к, також народжений у  анад≥ украњнець, захот≥в 
зустр≥тис¤ з  ол¤скою ≥ попрохав яцика познайомити њх.

≤ ось вони в л≥карн≥. ≤ заговорили м≥ж собою легшою њм мовою Ч англ≥йською.

Ђя в≥дсторонивс¤ в≥д них ≥ подумав: Ђякщо письменник, канад≥Їць, говорить у  анад≥ до 
≥ншого канадц¤ англ≥йською про ”крањну та њњ справи, то такий народ не може 
винародовитис¤...ї

яцикове доброд≥йництво зводило його з багатьма людьми, з ¤кими, здавалос¤ б, н≥коли не 
могли перетинатис¤ життЇв≥ шл¤хи б≥знесмена, оск≥льки вони поглинут≥ зовс≥м ≥ншими 
сферами житт¤. ¬≥н повс¤кчас виходив поза своњ традиц≥йн≥ дл¤ п≥дприЇмництва клопоти й 
допомагав розв'¤зувати чуж≥ проблеми.

“аких ц≥кавих еп≥зод≥в чимало в його меценатськ≥й б≥ограф≥њ. «а кожним Ч людськ≥ дол≥, 
психолог≥чн≥ кол≥з≥њ, виразн≥ соц≥альн≥ подробиц≥, з ¤ких ≥ складаЇтьс¤ Ђб≥ограф≥¤ї часу, а 
також значною м≥рою ≥ його житт¤, оск≥льки в ньому Ч пор¤д з б≥знесом Ч дедал≥ б≥льше 
м≥сце пос≥даЇ наука.

 ≥лька рок≥в тому директор  анадського ≥нституту украњнських студ≥й (скорочено  ≤”—), 
що належить до складу јльбертського ун≥верситету в ≈дмонтон≥, Ѕогдан  равченко давав 
≥нтерв'ю кореспондентов≥ журналу Ђ”крањнаї.

 оли  равченко сказав: ЂЌаймолодший у нас ќсередок украњнських ≥сторичних досл≥д≥в 
≥мен≥ ѕетра яцика...ї, у кореспондента вихопилос¤ розгублене: Ђя щось не пригадую 
такого вченого... ї ≤ тод≥ директор ≥нституту по¤снив: Ђ“ак, ц¤ людина нев≥дома в науц≥. 
¬она просто видатний б≥знесмен, ¤кий дав на добре д≥ло ц≥лий м≥льйон долар≥в. ƒо ц≥Їњ 
суми наш ур¤д, за узвичаЇним правилом, прилучив ще два своњх м≥льйони. ≤ от ми 
використовуЇмо дл¤ своЇњ роботи в≥дсотки в≥д тих вкладень... √адаю: й поважним науковим 
≥нституц≥¤м часом треба прибирати ≥мена не лише вчених ≥ поет≥в, а й тих доброд≥њв, ¤к≥ 
жертвують власн≥ грошов≥ збереженн¤ дл¤ досл≥д≥в...ї

«вичайно, в будь-¤кому д≥¤нн≥ людському все можуть по¤снити мотиви, ¤кими людина 
керуЇтьс¤, а також лог≥ка њњ думок, що й привела до початку тих д≥¤нь. ÷≥Їњ

теми ¤ вже поб≥жно торкавс¤ попереду. јле, гадаю, концентровано в≥дпов≥дь на так≥ 
запитанн¤ може дати уривок з ≥нтерв'ю ѕетра яцика, опубл≥кованого в≥с≥м рок≥в тому на 
стор≥нках торонтського ЂЌового шл¤хуї.

ќсь найголовн≥ш≥ м≥ркуванн¤ мецената:

Ђ—в≥тлоњ пам'¤т≥ митрополит јндрей Ўептицький видавав велик≥ грош≥ з≥ свого майна 
на сиротинц≥, публ≥кац≥њ книжок, б≥бл≥отеки, надавав стипенд≥њ студентам, помагав 
будувати школи ≥ нав≥ть де¤кий час удержував п≥дп≥льний ун≥верситет. –озум≥ючи, що 
церква Ч це люди ≥ в≥ра у Ѕога, а не церковн≥ мури, в≥н роздавав своњ грош≥ на людей ≥ 
науку, не збудувавши ан≥ одн≥Їњ церкви. Ќе менше дбав про науку св≥тлоњ пам'¤т≥ 
кардинал —л≥пий. …ого можливост≥ на ем≥грац≥њ були значно менш≥, але в≥н також ≥шов 
сл≥дами свого попередника.

Ќа жаль, не знаю н≥кого з ≥нших наших ем≥грац≥йних церковних д≥¤ч≥в, ¤кий ставив би 
украњнську науку понад р≥вень своЇњ параф≥њ.

я справд≥ був здивований, коли прочитав у детройтських Ђ”крањнських в≥ст¤хї, що ми, 
украњнц≥ на ем≥грац≥њ, видали за тридц¤ть п'¤ть рок≥в 482 м≥льйони долар≥в на церкви ≥ 
церковн≥ проекти ≥ лишень 5 м≥льйон≥в на ун≥верситетську науку.

“ому, що св¤щеники мають доступ до багатьох людей, ¤ кожноњ нед≥л≥ також даю 
свою лепту на свою церкву, але у значно менш≥й м≥р≥, ¤к на сиротинц≥ у Ѕразил≥њ, а 90% 
в≥ддаю на науков≥ установи, ¤к √арвард чи Ђ≈нциклопед≥¤ ”крањнознавстваї.

≈нциклопед≥њ ≥ √арварду в≥н в≥ддав не т≥льки кошти.

¬≥н в≥ддав њм багато душевних сил.

ќ“∆≈, Ђ≈Ќ÷» Ћќѕ≈ƒ≤я ” –јѓЌќ«Ќј¬—“¬јї ” …ќ√ќ ∆»““≤

¬же п≥зн≥ше Ч ≥ з ≥ншого приводу Ч в≥н писав у своњй статт≥ Ђ¬теча в≥д д≥йсност≥ї:

ЂЌар≥д так само, ¤к людина, може бути або здоровий або хворий. якщо людина хвора, 
тод≥ сл≥д зробити д≥агноз та нам≥тити методу њњ л≥куванн¤. “акого самого д≥агнозу 
потребуЇ хворий орган≥зм кожного народу. ўо украњнський народ проходить важку, 
хрон≥чну недугу, про

те н≥хто не сумн≥ваЇтьс¤. Ѕо лише важка недуга могла бути причиною того 
незрозум≥лого ¤вища, що в≥н за час свого 700-р≥чного ≥снуванн¤ не зум≥в закр≥пити за 
собою державноњ п≥дметовост≥. (—татт¤ написана 1978 року.- ћ. —.).

јнглосакси назвали ”крањну Ђен ≥ммердж≥нг нейшенї1; д≥йсно, ми виринали вже 
дек≥лька раз≥в. «гадати хоч би часи ’мельницького, ƒорошенка, ћазепи, ≤ та II св≥тов≥ 
в≥йни; але ми не в сил≥ були вдержатис¤ на поверхн≥ плеса ≥стор≥њ. Ќа це склалас¤ низка 
причин та сил, про ¤к≥ ми, на жаль, не хочемо й не любимо говорити. ћи, наче т≥ 
лицар≥ самообману, створюЇмо соб≥ св≥й власний у¤вний св≥т, в ¤кому живемо ≥ 
виховуЇмо наших д≥тей. ƒовкола нас струмуЇ св≥т, в≥дбуваютьс¤ соц≥альн≥ перем≥ни, 
род¤тьс¤ нов≥ ≥дењ, але ми всього цього не бачимо чи не хочемо бачити. ћи фальшиво 
виховуЇмо нашу молодь, вчимо њњ фальшивоњ ≥стор≥њ, в ¤к≥й затаЇно наш≥ хиби й 
недол≥ки, зате переб≥льшено наш≥ прикмети та ос¤ги.

Ќас збудив з нашого нац≥онального сну не ¬≥льгельм “елль, √ар≥бальд≥ чи ћагатма 
√анд≥, а поет “арас Ўевченко, що романтичним пером описав св≥тле минуле ”крањни, 
що, проте, не виступаЇ у його творах ¤к держава, але ¤к територ≥¤ наших предк≥в. 
«верн≥ть хоч би увагу на те, що в ус≥х його творах ми зустр≥чаЇмо дуже часто слово 
Ђ”крањнаї, але немаЇ там н≥ в одному м≥сц≥ слова Ђукрањнськийї. јле треба под¤кувати 
¬еликому  обзарев≥ за те, що в≥н, ¤к сказав —ерг≥й ™фремов, в≥дкрив в≥ко нашоњ труни, 
заки його опричники рос≥йськоњ ≥мпер≥њ забили цв¤хами!

ћи, неначе той ‘ранкенштейн, п≥дн¤лис¤ з гробу та виконуЇмо те, що сказав нам 
Ўевченко, поза ¤ким ми н≥чого не бачимо й не знаЇмо. ћи влаштовуЇмо дл¤ нього 
кожнор≥чно академ≥њ, слухаЇмо безсмертний Ђ«апов≥тї, проковтуЇмо часом сльози ≥... 
розходимос¤ додому. ћи ставимо йому пам'¤тники по ц≥лому св≥т≥ та його ≥менем 
називаЇмо наш≥ науков≥ академ≥њ; бо ”крањна Ч це дл¤ нас Ўевченко!

Ќац≥¤, що зводитьс¤ на ноги.

ј чей же за той час багато дечого зм≥нилос¤ у св≥т≥: французи збурили Ѕастил≥ю, 
ƒжеймс ”атт винайшов парову машину, що започаткувала ≥ндустр≥альну добу, 
виросла демократ≥¤, розбито атом, висаджено людину на ћ≥с¤ць... “а в≥д нас т≥ вс≥ 
реч≥ в≥дбиваютьс¤, ¤к в≥д панцира; ми дальше живемо, замкнен≥ в своњх гетто, та 
найб≥льшою чеснотою вважаЇмо плеканн¤ традиц≥й ≥ нашого загнилого 
консерватизму. ≤ так виховуЇмо наших д≥тей, а коли вони вийдуть ≥з гетто та 
зустр≥нутьс¤ в≥ч-на-в≥ч ≥з холодним ≥ жорстоким англосаксонським св≥том, вони 
стають зашокован≥! —аме цей шок стаЇ здеб≥льшого причиною, чому наш≥ д≥ти в≥д нас 
в≥дход¤ть. ћи вс≥ Ї хвор≥ на недугу, ¤ку можна назвати втечею в≥д д≥йсност≥.

 ожний з нас Ї Ђамбасадором незалежноњ ”крањниї, про ¤ку опов≥даЇмо, Ђвс≥х ≥ вс¤ 
просв≥щаЇмої: наших сус≥д≥в, наших сп≥вроб≥тник≥в по прац≥, водимо њх на наш≥ ≥мпрези, 
в т≥м св¤то переконан≥, що ми так здобуваЇмо прихильн≥сть јмерики та ЂдобиваЇмос¤ 
украњнського ¬аш≥нгтонаї! “а це есе лише... втеча в≥д д≥йсност≥!ї

√овор¤чи узагальнено про проблеми, в≥н завжди гранично конкретний у тих справах, 
¤к≥ спр¤мован≥ на њх подоланн¤. ѕромовистим прикладом цього може бути будь-¤ка 
важлива дл¤ просв≥ти чи науки акц≥¤ в украњнськ≥й д≥аспор≥.

¬≥зьмемо њх у хронолог≥чному пор¤дку.

ѕоселившис¤ в р≥зних крањнах, б≥льш≥сть наших земл¤к≥в одразу ж мала змогу 
переконатис¤, ¤к≥ ми б≥дн≥ на необх≥дн≥ дл¤ навчанн¤ в чужому краю книги. Ќе 
вистачало нав≥ть елементарного Ч словник≥в дл¤ вивченн¤ ≥нших мов через украњнську. 
“а, зрештою, не було звичайн≥с≥нького дов≥дкового виданн¤ про ”крањну, де мала б 
зосередитис¤ вс¤ найважлив≥ша ≥нформац≥¤ про њњ ≥стор≥ю, науку, культуру, звичањ, 
традиц≥њ ≥ т. ≥н. ≤ чужинц≥, ≥ сво¤ молодь, що вже п≥дростала, мусили по крихт≥ 
визбирувати необх≥дн≥ в≥домост≥ з р≥зних видань, що мали м≥зерн≥ тираж≥. ј ще г≥рше 
Ч з чужих енциклопед≥й, де ”крањна потрактовувалас¤ ¤к одв≥чна колон≥¤ –ос≥њ, а њњ 
народ Ч г≥лка рос≥йського народу.

“ак визр≥ла ≥де¤ в≥дновленого украњнськими вченими в «ах≥дн≥й ™вроп≥ Ќаукового 
товариства ≥м. Ўевченка укласти й видати Ђ≈нциклопед≥ю ”крањнознавстваї. ¬сю цю

роботу погодивс¤ вз¤ти на себе професор ¬олодимир  уб≥йович.

«'¤вилос¤ зверненн¤ до украњнськоњ громади в усьому св≥т≥. яцик одразу ж оц≥нив 
важлив≥сть такого масштабного й далекос¤жного задуму. …ого вже не треба було 
аг≥тувати. ¬≥н сам аг≥тував за енциклопед≥ю. ≤нш≥ внесли своњ пожертви та й забули про 
той клоп≥т з почутт¤м належно виконаного обов'¤зку. яцик же раз у раз доповнював 
св≥й даток, внос¤чи нов≥ й нов≥ суми. Ќе будучи особливо заможним на початках 
творенн¤ енциклопед≥њ, в≥н зростав у своЇму п≥дприЇмств≥ ≥ платив на енциклопед≥ю 
своЇр≥дний податок, ¤кого в≥д нього не вимагало жодне законодавство. ¬решт≥ 
з'¤сувалос¤, що з його остаточною сумою не може зр≥вн¤тис¤ жоден украњнський 
меценат у св≥т≥.

 олишн≥й с≥льський юнак ≥з —инев≥дська Ќижнього, меценат лише в першому 
покол≥нн≥, вир≥с у  анад≥ до р≥вн¤ видатного громадського д≥¤ча, ¤кий виразно бачить 
нац≥ональн≥ пр≥оритети й безкомпром≥сно в≥дстоюЇ њх ≥ словом, ≥ д≥лом.

“од≥, коли украњнською мовою було важко розпродати 3500 комплект≥в впродовж 30-
ти рок≥в, перший том енциклопед≥њ (5000 прим≥рник≥в) англ≥йською мовою сама  анада 
розхапала за к≥лька м≥с¤ц≥в.

 оли пор≥вн¤ти, що в —≤Ћј Ї б≥льше людей взагал≥, б≥льше украњнц≥в, шк≥л, б≥бл≥отек, 
ун≥верситет≥в, коли додати, що украњнськ≥ студ≥њ Ї при ун≥верситетах в јвстр≥њ, 
 итањ, япон≥њ, коли врахувати ™вропу з јнгл≥Їю, ‘ранц≥Їю, Ќ≥меччиною, то 15 000 
прим≥рник≥в не буде забагато. “ут ¤краз колосальна р≥зниц¤ у сил≥, ¤кост≥ ≥ к≥лькост≥ 
≥нформац≥њ про нас. 3000 прим≥рник≥в, куплених з патр≥отизму, або 15 000, куплених з 
потреби, щоб дал≥ студ≥ювати, писати, учити молодш≥ покол≥нн¤.

як бачимо, к≥лька людей ≥ к≥лька сот жертводавц≥в, котр≥ розум≥ли вагу цього д≥ла, 
зум≥ли в≥дчинити в≥кно з нашого внутр≥шнього гетто до чужого наукового св≥ту.

як украњнець, ¤ дуже вдоволений, що мав щаст¤ своЇю працею ≥ к≥лькома доларами 
причинитис¤ до цього д≥ла, але також св≥домий, що без професора  уб≥йовича ≥ 
доктора ‘≥гол¤ ¤ ц≥Їњ нагоди не мав би.

ƒругий момент, на ¤кий хочу звернути увагу, це оп≥н≥¤ про енциклопед≥ю м≥ж нами. 
Ѕагато людей твердить, що вже сорок рок≥в збирають грош≥, а енциклопед≥¤ ще не 
зак≥нчена. “о правда, але ≥ правдою Ї те, що ЂЅритан≥каї чи Ђјмер≥канаї при помоч≥ 
державних фонд≥в уже давно видан≥, але њх ще виправл¤ють, в≥дновлюють, 
доповнюють. ћожна сказати, що загальнонац≥ональн≥ справи твор¤ть ≥ живуть так 
довго, ¤к довго живе нац≥¤...

“≥, ¤к≥ розум≥ють вагу ц≥Їњ справи, повинн≥ доложити свою цеголку на фонд, ¤кий буде 
нар≥вн≥ з чужими виправл¤ти, в≥дновл¤ти, доповнювати 40-р≥чну працю професора 
 уб≥йовича ≥ доктора ‘≥гол¤, тим способом украњнською ≥ чужими мовами 
≥нформувати св≥т, що ми ≥снуЇмо, творимо...

(« промови ѕетра яцика в справ≥ заснуванн¤ Ђ¬≥чного фонду енциклопед≥њ ”крањниї в “оронто 
6 жовтн¤ 1985 року).

√ј–¬ј–ƒ

як ≥ кожну громадську справу такого масштабу, ѕетро яцик осмислюЇ √арвард у контекст≥ 
вс≥Їњ украњнськоњ ≥стор≥њ, звертаючись до неспод≥ваноњ аналог≥њ. ¬≥н написав статтю 
Ђ—пов≥щаюч≥ чи оборонн≥ веж≥?ї, що в≥дразу ж по своњй по¤в≥ в св≥т спричинила ц≥лий 
шквал дискус≥йна стор≥нках украњнськоњ ем≥грац≥йноњ преси. ƒумки в т≥й статт≥ викладено з 
парадоксальною загострен≥стю й абсолютною в≥дверт≥стю.

ќсь уривки з нењ:

Ђ„итаючи про татарськ≥ лихол≥тт¤, дов≥дуЇмос¤, що наш≥ предки будували спец≥альн≥ 
веж≥, при помоч≥ ¤ких пов≥домл¤ли дооколичн≥ села ≥ хутори про татарськ≥ напади. 
“од≥ люди брали з собою що могли й ут≥кали в л≥си та балки, залишаючи своњ осел≥ 
напризвол¤ще ворогу. ” висл≥д≥ того татари своб≥дно переходили по наших земл¤х, 
грабували важко придбане майно, а що не могли вз¤ти, те палили...

Ѕагато в нас написано книжок про ц≥ лихол≥тт¤ з сентиментам до наших предк≥в, на 
¤ких ≥ ми виховувалис¤, нар≥каючи на тод≥шн≥х наших ворог≥в Ч татар. јле, 
анал≥зуючи ц≥ под≥њ з перспективи часу, доходимо до

переконанн¤, що ситуац≥¤ наших предк≥в була б зовс≥м ≥нша, не така траг≥чна, ¤кщо б 
вони, зам≥сть будувати спов≥щаюч≥ веж≥, будували оборонн≥ фортец≥, а зам≥сть 
ут≥кати в л≥си, стали разом до оборони своЇњ земл≥ перед напасниками. ’то зна, чи 
татари тод≥ були б в≥дважилис¤ нападати на наш≥ земл≥, знаючи, що њх там уже жде 
завжди готовий до оборони господар украњнськоњ земл≥...ї

як досв≥дчений буд≥вельник, яцик п≥драховуЇ: набагато дешевше було б нашим предкам 
споруджувати саме оборонн≥ веж≥. ћожливо, спершу на них п≥шло б б≥льше часу, сил ≥ 
кошт≥в, ан≥ж на сигнальн≥, але ж вороги њх щоразу палили, отож ≥ доводилос¤ п≥сл¤ кожного 
наб≥гу все робити спочатку.

÷ей образ яцик ЂнакладаЇї на життЇв≥ настанови украњнства в ем≥грац≥њ, нагадуючи, що тут 
створено чимало таких сигнальних Ђвежї, ¤к≥ спов≥щають: в ”крањн≥ нищитьс¤ все 
украњнське, йде тотальний наступ русиф≥кац≥њ, що його з ус≥ма на те п≥дставами можна 
назвати етноцидом. 1 справд≥ ефективноњ оборони в≥д страшного лиха немаЇ.

Ђјнал≥зуючи наш≥ здобутки на п≥вн≥чноамериканському континент≥, мусимо з 
прикр≥стю ствердити, що вони далеко не сп≥вм≥рн≥ ан≥ з потребами нашого народу в 
”крањн≥, ан≥ з розвитком американськоњ чи канад≥йськоњ сп≥льноти взагал≥. ќтже, ми 
пасемо задн≥х. ѕричиною цього, мабуть, Ї те, що пров≥дники ось цих б≥льших чи 
менших орган≥зац≥й (колись с≥л та хутор≥в) у своњй дбайливост≥ про ≥нтереси своЇњ 
групи, байдуже: церковно-рел≥г≥йноњ чи сусп≥льне-громадськоњ, дуже часто не бачать ≥ 
не хочуть бачити, що без сильних загальнонац≥ональних центр≥в вони себе в≥д таких чи 
≥нших Ђтатарських напад≥вї оборонити не зможуть. ƒбаючи про те, щоб долар не 
вийшов поза њхню групу, твор¤ть своњ власн≥ економ≥чн≥ гетто ≥, мабуть, п≥дсв≥домо не 
допускають до створенн¤ загальноуправл≥нських оборонних фортець, ¤кими повинн≥ 
бути наш≥ загальнонац≥ональн≥ осередкиї.

’арактерно, що саме в≥н, б≥знесмен, а не т≥, хто називаЇ себе пол≥тиками, мозком нац≥њ, 
одразу ж побачив величезн≥ перспективи, ¤к≥ в≥дкриваЇ дл¤ украњнства √арвард. ƒо реч≥, про 
таку сол≥дну наукову ≥нституц≥ю мр≥¤в свого часу ≤ван ‘ранко, р≥зко говор¤чи про 
Ђаргументи анальфабет≥вї, тобто тих, хто задовольн¤вс¤ хутор¤нсь-

ким р≥внем у справ≥ осв≥ти нашого народу. Ѕачачи, що в цьому напр¤мку робитьс¤ в 
основних культурних центрах св≥ту, ‘ранко високо оц≥нював факт перепроф≥люванн¤ 
“овариства ≥м. Ўевченка у Ћьвов≥ з просв≥т¤нського на наукове. ¬≥н пов'¤зував см≥лив≥ 
над≥њ на те, що благотворна ≥ принципово важлива справа стане дл¤ молод≥ Ђдуховною 
стравою, л¤же в основу новоњ, щироњ, нац≥ональноњ ≥ гуманноњ осв≥ти. “≥льки сею дорогою, 
переваривши т≥ науков≥ здобутки, ми можемо вийти з епохи дилетантства ≥ безплодного 
пол≥тиканства ≥ ув≥йти в епоху дозр≥лости та практичноњ пол≥тики. ј що й повага та пошана 
у посторонних не така пуста р≥ч, ¤к се говор¤ть наш≥ мудрец≥, се не потребуЇ доказу: брак 
такоњ пошани ≥ поваги лежав ≥ дос≥ лежить колодою п≥д ногами кожного русина, котрий 
попробуЇ в ¤к≥м-небудь огл¤д≥ виткнути н≥с поза т≥сн≥ меж≥ свого р≥дного см≥тт¤ї.

¬≥дтод≥ минуло чимало часу, зм≥нилис¤ р≥зн≥ умови; не могло бути й мови про створенн¤ 
такоњ авторитетноњ дл¤ св≥ту ≥нституц≥њ н≥ у Ћьвов≥, н≥ в  иЇв≥, н≥ в ”крањн≥ взагал≥. 
—м≥ливою ≥деЇю Ђвийти з епохи дилЇтантства ≥ безпл≥дного пол≥тиканстваї став √арвард Ч 
широко знаний у всьому науковому св≥т≥ ун≥верситет, ¤кий, за образним висловом ѕетра 
яцика, мав слугувати оборонною вежею всього св≥тового украњнства.

√арвард був не т≥льки визначним науковим авторитетом. ÷¤ академ≥чна ≥нституц≥¤ вже 
давно стала в св≥т≥ своЇр≥дним форпостом русоф≥льства (п≥сл¤ революц≥њ 1917 року туди з 
–ос≥њ прињхала велика група професури, ¤ка почала активно утверджувати ≥м≥дж Ђвеликой й 
неделимойї ≥мпер≥њ, хоч ≥ б≥льшовицькоњ). ≤ ось Ч зухвала спроба не т≥льки Ђвиткнути н≥с 
поза т≥сн≥ меж≥ свого р≥дного см≥тт¤ї, а й нейтрал≥зувати тамтешн≥х рос≥йських шов≥н≥ст≥в.

јле, ¤к в≥домо, добрих ≥дей у нашому житт≥ не бракуЇ. ЅракуЇ можливостей дл¤ њхньоњ 
реал≥зац≥њ. ƒл¤ того, щоб дорогоц≥нна ≥де¤ стала реальн≥стю, потр≥бн≥ були, звичайно, 
грош≥. як писали згодом у спогадах учасники кампан≥њ по збиранню кошт≥в дл¤ новоњ 
≥нституц≥њ, справа попервах вигл¤дала так: Ђ оли ж проголошено ц≥ль ≥ височину зб≥рки на 
‘ ” Ч √÷”— (‘онд кафедри украњнознавства ≥ √арвардського центру украњнських 
студ≥й.Ч ћ. —.): три м≥льйони й 800 тис¤ч Ч украњнський ун≥верситетський професор у ц≥й 
крањн≥ в украњнському щоденнику написав:

Ђ“о шкода Ч такоњ суми ми н≥коли не зберемо...ї ≤ то був виклик дл¤ людей, ¤к≥ ще не 
обросли Ђзеленим (тобто дол¤ровим) саломї так далеко, щоб визнавати у своњй 
господарц≥ т≥льки грошов≥ приходи й Ђосл≥пли-поглухлиї б на те, що д≥Їтьс¤ в –≥дному 
 раю. “о був виклик дл¤ людей, ¤к≥ не почувають себе однаковими панами з м≥сцевими 
людьми тому, що мають так≥ сам≥ од¤ги, авта, доми й конта в банках Ч натом≥сть 
в≥дчувають сором, що њхн≥й Ђлюд у невол≥ Ч край у руњн≥ї, а вони н≥чого не робл¤ть, 
щоб цей стан зм≥нитиї.

ќдин з ентуз≥аст≥в творенн¤ украњнського √арварду професор ќмел¤н ѕр≥цак 
переконував своњх земл¤к≥в: Ђ” модерному сусп≥льств≥ наука ≥ техн≥ка займають 
дом≥нуюче становище. ўо краща наука ≥ техн≥ка, то кращ≥ ос¤ги. јле, ¤к в≥домо, наука 
≥ техн≥ка коштують багато грошей, з кожним дес¤тил≥тт¤м б≥льше. “од≥ ¤к тому 
к≥лькадес¤т рок≥в вистачило к≥лькадес¤т тис¤ч на техн≥чно Ђдосконалийї л≥так, нин≥ 
потр≥бно на те саме м≥льйон≥в. якщо ми хочемо, щоб наука про ”крањну була на такому 
р≥вн≥, ¤к наука про ‘ранц≥ю, јнгл≥ю, –ос≥ю, јмерику, то ми мусимо дати т≥й науц≥ таку 
саму матер≥альну базу. “ут, очевидно, малий л≥тачок не зможе р≥вн¤тис¤ з 
суперсон≥чним джетом. ќтже, ми мусимо за таку науку про ”крањну платити грош≥, ≥ то 
велик≥ грош≥, так само ¤к за науку про ‘ранц≥ю ≥ јнгл≥ю французи ≥ англ≥йц≥ плат¤ть 
велик≥ м≥льйониї.

¬чений наголошував: випадков≥ курси украњнознавства, часто читан≥ випадковими в 
науц≥ людьми, жодною м≥рою не зарад¤ть у справ≥ поширенн¤ на весь св≥т справд≥ 
серйозних, справд≥ аргументованих даних про ”крањну. ¬они т≥льки твор¤ть приЇмну 
≥люз≥ю, н≥бито в цьому розум≥нн≥ у нас щось д≥Їтьс¤. якщо ж говорити про все те 
в≥дверто, то з ус≥Їю повагою до аматор≥в просв≥тництва ≥ њхн≥х зусиль можна сказати: то 
все-таки Ч не висока наука, не њњ Ђвищий п≥лотажї на суперсучасних л≥таках.

—м≥лива й зухвала ≥де¤ групувала однодумц≥в та њхн≥х опонент≥в.

” “оронто зорган≥зувавс¤ спец≥альний ком≥тет дл¤ збиранн¤ кошт≥в, що мали стати 
матер≥альною базою. ’то його м≥г очолити? «вичайно ж, ѕетро яцик. ѕ≥дсумки акц≥њ в 
 анад≥ Ч 140 000 долар≥в. —ам же яцик доплюсував до них од себе 340 000.  оментар≥, 
¤к мовитьс¤ в та-

кому випадку, зайв≥. …ого роль у народженн≥ украњнськоњ ≥нституц≥њ при √арвардському 
ун≥верситет≥ важко переб≥льшити. ≤ знову ж Ч не т≥льки ¤к жертводавц¤, а й орган≥затора, 
аг≥татора, оск≥льки майже на кожному кроц≥ в  анад≥ довелос¤ долати упередженн¤ (нас, 
мовл¤в, не обход¤ть американськ≥ справи!), нерозум≥нн¤ (нав≥що нам той √арвард Ч маЇмо 
вдосталь своњх ≥нституц≥й по св≥ту!) ≥ в≥двертий бойкот з використанн¤м демагог≥чних фраз 
на зразок того, що це буц≥мто зрада ≥нтерес≥в  анади, що такий центр мав би бути 
орган≥зований не там, а тут.

ќтже, вчасна й дорогоц≥нна ≥де¤ перемогла. √арвард став торжеством реал≥стичного 
п≥дходу до украњнських проблем, рац≥онального њх вир≥шенн¤ шл¤хом побудови Ђоборонноњ 
веж≥ї (ще раз скористаюс¤ тут образним висловом яцика).

” виданому вже 1976 року дов≥дников≥ про науковий заклад читаЇмо: Ђ”крањнський 
√арвард Ч це наша украњнська ≥нвестиц≥¤, ¤ка, ¤к ≥ кожна ≥нша ≥нвестиц≥¤, одного року даЇ 
б≥льш≥ приходи, ≥ншого Ч менш≥, а часом взагал≥ не даЇ. ¬се це залежить в≥д того, ¤к тою 
≥нвестиц≥Їю будуть господарити сьогодн≥, завтра... јле при цьому всьому одне Ї певне, що, 
коли хтось ≥нвестиц≥њ не маЇ,Ч той не може оч≥кувати зиску, це той б≥бл≥йний слуга, що 
закопав св≥й талант. ∆иттЇва практика доказала, що краще Ї ризикуючи ≥нвестувати, чим 
Ђзакопувати талантї, щоб ≥ його не втратити... Ќам здаЇтьс¤, що украњнська ≥нвестиц≥¤ в 
√арвард≥ Ч ”крањнському √арвард≥ Ч це дуже м≥н≥мальне ризико ≥ тому заслуговуЇ на 
всесторонню п≥ддержку вс≥х украњнц≥в. ≤нвестиц≥¤ в √арвардському ун≥верситет≥ маЇ 
подв≥йний характер: по-перше, грош≥, що њх складаЇ громада, збер≥гаютьс¤ ≥ в≥дсотки з них 
ф≥нансуватимуть три катедри та Ќауково-ƒосл≥дчий ≥нститут, ¤к≥ даватимуть 
найважлив≥ший дл¤ украњнськоњ громади в≥дсоток Ч украњнських учених; по-друге, наша 
фундац≥¤ Ї запорукою, що ”крањнознавч≥  атедри ≥снуватимуть у √арвард≥ пост≥йно ≥ не 
будуть об'Їктом пол≥тичноњ чи економ≥чноњ кон'юнктури, ¤к це Ї з тими студ≥¤ми, що 
залежать в≥д ур¤дових ф≥нансових дотац≥й, т. зв. Ђгрант≥вї. ќтже, ц¤ фундац≥¤ Ї запорукою 
стаб≥льности украњнознавчих студ≥й, а що найважлив≥ше, њх т¤глости. ÷е Ї власна ставка на 
власн≥ силиї.

¬ельми ≥стотна подробиц¤. Ќа сьогодн≥ вже одинадц¤ть

в≥домих у науковому св≥т≥ украњнських професор≥в пос≥ли м≥сц¤ в ун≥верситетах 
 анади. ÷е дуже важливо дл¤ њхнього профес≥йного авторитету: вони п≥дготовлен≥ саме 
в √арвард≥, а не в ¤к≥йсь там науков≥й пров≥нц≥њ.

ѕлани, спод≥ванн¤ та пожертви вже почали усп≥шно виправдовувати себе.

 онсервативн≥ настанови багатьох людей з украњнськоњ громади в  анад≥ й 
звичайн≥с≥ньк≥ ≥нтриги не стали непереборною перепоною дл¤ торжества такоњ 
важливоњ в бутт≥ св≥тового украњнства ≥дењ.

ƒо реч≥, сп≥вроб≥тництво ѕетра яцика ≥ ¬олодимира  уб≥йовича тривало майже три 
дес¤тир≥чч¤. Ѕ≥знесмен допомагав збирати фонди, без ¤ких енциклопед≥¤ не могла б 
з'¤витис¤ в св≥т. ƒес¤ть рок≥в б≥ограф≥њ п≥дприЇмц¤ найбезпосередн≥шим чином 
пов'¤зано з √арвардом.

ƒоктор јндр≥й —ливоцький, спостер≥гаючи за д≥¤льн≥стю ѕетра яцика, звернув увагу 
на улюблен≥ вислови цього чолов≥ка, в ¤ких концентруютьс¤ прикметн≥ риси його 
св≥тогл¤ду й характеру: Ђ∆итт¤ Ч це творч≥стьї, Ђ“руднощ≥ створен≥, щоб њх 
переборюватиї, Ђƒо сильних св≥т належитьї, Ђ ожний може в≥днайти й виплекати в 
соб≥ силуї.

Ђ÷≥ присл≥в'¤ знаход¤ть своЇ застосуванн¤ передус≥м у буд≥вельному п≥дприЇмств≥ 
ѕетра яцика, що зазнало феноменального розвитку,Ч писав ј. —ливоцький на 
стор≥нках газети Ђ—вободаї.Ч “реба в≥дзначити, що надзвичайно приЇмно та 
повчально спостер≥гати ѕетра яцика при робот≥. —постер≥гаютьс¤ де¤к≥ основн≥ риси Ч 
р≥шуч≥сть, наполеглив≥сть, терпелив≥сть, ¤сне баченн¤ ц≥л≥ та усп≥шний х≥д до њњ 
зд≥йсненн¤. ƒл¤ молодоњ украњнськоњ людини цей вз≥рець д≥њ маЇ колосальну виховну 
варт≥сть тому, що в≥н зосереджуЇ увагу на усп≥хи, а не на узвичаЇн≥й зосередженост≥ на 
нар≥канн¤х на гостру конкуренц≥ю та вбол≥ванн¤х над утраченою нагодою та усп≥хом 
≥нших.  оли розум≥ти культуру даноњ нац≥њ широко та правильно, себто ¤к сукупн≥сть 
творчост≥ вс≥х прошарк≥в сусп≥льства Ч мистц≥в, фах≥вц≥в п≥дприЇмств,Ч тод≥ ц¤ 
п≥дприЇмницька прац¤ виринаЇ не т≥льки ¤к великий ос¤г, але також ¤к значущий та 
пл≥дний приклад дл¤ насл≥дуванн¤ї.

Ќа глибоке переконанн¤ ј. —ливоцького, Ђпочеркї ≥ досв≥д б≥знесмена яцика значною 
м≥рою зумовили особ

ливост≥ його д≥¤льност≥ дл¤ створенн¤ украњнських наукових центр≥в.

Ѕуло також ≥ неспод≥ване психолог≥чне в≥дкритт¤, що змусило б≥знесмена задуматис¤ 
над тим, ¤кими у¤вл¤ють нас ≥нш≥ народи...

ѕетро яцик:

якось ¤ говорив з професором ќмел¤ном ѕр≥цаком, ≥ мене вразила така його фраза: 
ЂЅратику, та ми ж не маЇмо своЇњ ≥стор≥њ!ї ћен≥ важко було в те пов≥рити. ѕр≥цак 
по¤снював: по-перше, кожен курс ≥стор≥њ неодм≥нно повинен бути осв¤чений ≥менем 
¤когось в≥домого в св≥т≥ наукового центру, з ¤ким ≥ пов'¤зують його народженн¤; по-
друге, хто, кр≥м самих украњнц≥в, прочитаЇ твори √рушевського, або ƒорошенка, чи 
 рип'¤кевича? —в≥т украњнськоњ мови не знаЇ ≥ знати не хоче. ћабуть, ми сам≥ в тому 
значною м≥рою винн≥ ћусимо рахуватис¤ з пан≥вним становищем англ≥йськоњ, ¤кою 
читають у вс≥х к≥нц¤х планети. “у реальн≥сть нам н≥¤к не зм≥нити.

ѕот≥м ¤ часто думав над долею украњнських ≥сторик≥в. ∆оден з них не мав нормальних 
умов дл¤ академ≥чноњ роботи.  ожен писав мовби на ходу й де випадало. —каж≥мо, 
найвидатн≥ший ≥з них Ч ћихайло √рушевський Ч мав лише чотирнадц¤ть л≥т дл¤ 
б≥льш-менш нормальних зан¤ть наукою. «вичайно, встиг в≥н зробити неймов≥рно 
багато, власне, за к≥лька покол≥нь ≥сторик≥в. ”крањну й тамтешн≥х автор≥в ¤ просто не 
брав до уваги, бо вони, ¤к правило, починали своњ досл≥дженн¤ минулого нашого народу 
т≥льки з с≥мнадц¤того року. “о Ч не ≥стор≥¤, то Ч гола ≥деолог≥¤ ≥ прим≥тивна 
пропаганда.

Ќауковий св≥т знаЇ ≥м'¤ ћихайла √рушевського, але не знаЇ його твор≥в. ≤ визр≥ла в нас 
≥де¤: √рушевський повинен заговорити до св≥ту англ≥йською мовою, ¤ку науковий св≥т 
знаЇ. ÷е п≥днесе в св≥т≥ саме ≥м'¤ ”крањни, поставить нас у р¤д народ≥в ≥з глибинною, 
багатов≥ковою ≥стор≥Їю, а також ще б≥льше утвердить незаперечний науковий 
авторитет √рушевського.

ќтже, мета Ч справд≥ важлива Ч Ї. јле, ¤к завжди за такого випадку, потр≥бн≥ 
грош≥. ≤ Ч немал≥. “реба було шукати виходу.

“ут ¤ повинен п≥дкреслити таку важливу подробицю. ” той час була спри¤тлива в 
под≥бних випадках ситу

ац≥¤. —уть њњ ось така: ¤кщо ви вкладали дл¤ ¤коњсь науковоњ мети один долар, то 
пров≥нц≥йний ур¤д јльберти долучав до нього з≥ свого бюджету ще два. ќтже, цим 
можна було вдало скористатис¤. “реба д≥¤ти. ≤ншоњ такоњ нагоди може не бути 
н≥коли (скаж≥мо, сьогодн≥ њњ вже немаЇ).

јле де набрати тих долар≥в? Ќе п≥деш же п≥д церкви збирати. “а й неохоче люди 
даватимуть, бо вже часи не т≥. —т≥льки фонд≥в ≥ фундац≥й у нас розвелос¤ Ч на вс≥ 
просто кошт≥в не вистачаЇ.

ѕрикинув ¤ своњ можливост≥ ≥ вир≥шив: дам дв≥ст≥ п'¤тдес¤т тис¤ч. ѕ≥драхував (на 
той час уже з'¤сували з Ѕогданом  равченком приблизний штат такого центру): 
цього вистачить на р≥к-два роботи колективу. ќтже, малувато. “од≥ сказав 
 равченков≥: даю п≥вм≥льйона. ¬≥н був дуже вт≥шений. ѕрикидали, ск≥льки ще можуть 
додати ≥нш≥. Ќаберетьс¤ серйозна сума. ј тот≥м у мене почалис¤ сумн≥ви: а ¤кщо ≥нш≥ 
не пожертвують н≥чого? ƒобре знаю своњх земл¤к≥в. ¬они охоче дадуть дес¤ть долар≥в 
б≥дному, але на науку Ч н≥. ќтак ¤ й п≥д≥йшов до м≥льйона.

¬ранц≥ набираю номер телефону  равченка в ≈дмонтон≥ ≥ кажу: ЂЅогдане, ¤ трохи 
зм≥нив свою думкуї. ѕевно, в нього на душ≥ похололо, бо запитав мене ≥ншим голосом: 
Ђўо сталос¤?ї ¬≥дпов≥даю йому: Ђя подумав, що п≥вм≥льйона досить ¤краз на одного 
професора й секретарку, але њх замало, щоб перекладати всю украњнську ≥стор≥юї. Ђ“а 
невже ж ви?!ї Ч чую на тому к≥нц≥. Ђ“акї,Ч кажу. Ђћен≥ в ун≥верситет≥ не 
пов≥р¤тьї, Ч аж розгубивс¤ в≥н. Ђ—кажи њм, що яцик дос≥ свого слова н≥коли не 
зм≥нював. як яцик скаже, так ≥ зробитьї. ћоже, ¤ надто хвалюс¤ цим, але то в≥д 
радощ≥в, що ¤ так вчинив. «нову д¤кую Ѕогов≥, що маю таку можлив≥сть.

–ос≥¤ни розпропагували свого —оловйова, ¤кий твердив, що –ос≥¤ походить саме з 
 иЇва, що це њњ одв≥чне м≥сто, а ми, украњнц≥, взагал≥ нев≥домо що й зв≥дки. —в≥т читаЇ 
його ≥ думаЇ, що так воно й насправд≥ Ї. Ўов≥н≥стична теор≥¤ вкладаЇтьс¤ люд¤м до 
голови ¤к серйозна наукова ≥стина. ≤ заперечити њњ на поважному р≥вн≥ може т≥льки 
видатний науковий авторитет. “обто Ч ћихайло √рушевський. ÷е справд≥ важливо 
дл¤ украњнськоњ справи й украњнськоњ ≥дењ. ѕереклад √рушевського

англ≥йською мовою стане под≥Їю дл¤ всього наукового св≥ту. ѕ≥сл¤ нього по-≥ншому 
вивчатиметьс¤ не т≥льки ≥стор≥¤ ”крањни, –ос≥њ чи ѕольщ≥, а й ус≥Їњ —х≥дноњ ™вропи чи 
“уреччини.

” червн≥ 1992 року д≥ючий директор  анадського ≥нституту украњнських студ≥й доктор 
‘ранко —исин в ≥нтерв'ю дл¤  анадського м≥жнародного рад≥о сказав: Ђ—к≥льки б не 
писати чи говорити про доброд≥йництво ≥ жертовн≥сть людини, вони не мають вим≥ру: 
чи то м≥д¤к, вкинутий у тар≥ль нем≥чного жебрака на вулиц≥  иЇва старенькою 
бабусею, ¤ка в≥д≥рвала його в≥д своЇњ, б≥льш н≥ж скромноњ пенс≥њ, чи то сотн¤ долар≥в, 
т¤жко зароблена ≥ пожертвувана кимось на оздоровленн¤ д≥тей „орнобил¤... ћ≥льйон 
долар≥в, подарований ѕетром яциком на заснуванн¤ ÷ентру досл≥джень ≥стор≥њ ”крањни 
Ч це дуже багато, бо мова йде про розвиток науки, ¤ка практично не ≥снувала в 
”крањн≥. ѕан яцик мав не т≥льки м≥льйон, а й добру ≥дею Ч побачити виданн¤ головноњ 
прац≥ ћихайла √рушевського Ђ≤стор≥¤ ”крањни-–усиї англ≥йською мовою...ї

Ќайважлив≥ша прац¤ з нашоњ ≥стор≥њ почала виходити в ”крањн≥ з 1991 року завд¤ки 
сп≥льним зусилл¤м јрхеограф≥чноњ  ом≥с≥њ јкадем≥њ Ќаук ”крањни, ”крањнського 
Ќаукового ≤нституту при √арвардському ун≥верситет≥ та ÷ентру досл≥джень ≥стор≥њ 
”крањни ≥м. ѕ. яцика при јльбертському ун≥верситет≥. ѕереклад же англ≥йською стане 
першим перекладом зах≥дноЇвропейською мовою (не беручи до уваги н≥мецькоњ верс≥њ 
першого тому). ¬иданн¤ стане важливим науковим джерелом дл¤ вс≥х, хто вивчаЇ 
≥стор≥ю —х≥дноњ ™вропи, –ос≥њ, Ѕалкан та —ереднього —ходу, зокрема ќсманськоњ 
≥мпер≥њ, над≥йно вв≥йде у всесв≥тн≥й науковий контекст, стане серйозною лектурою 
студентства р≥зних ун≥верситет≥в планети.

‘ранко —исин виклопотав дотац≥ю у сум≥ 60 тис¤ч долар≥в в≥д американськоњ ур¤довоњ 
науковоњ фундац≥њ NEH. ¬она призначена дл¤ перекладу 7, 8 й 9 том≥в (Ђ≤стор≥¤ 
украњнських козак≥вї). ÷≥ томи Ч важливе джерело дл¤ тих, хто студ≥юватиме козацтво 
¤к соц≥альний феномен пограничч¤. √адаЇтьс¤, особливо великий науковий ≥нтерес 
вони викличуть також в ≥сторик≥в ѕольщ≥, –ос≥њ та ќсманськоњ ≥мпер≥њ, оск≥льки 
допоможуть з'¤сувати роль козацькоњ держави у стосунках сх≥дноЇвропейських крањн.

яцик активно ц≥кавитьс¤ тим, ¤к посуваЇтьс¤ робота над перекладом √рушевського, ¤к≥стю 
перекладу. ” нього на стол≥ Ч ш≥сть реценз≥й на проект виданн¤ й переклад, що належать 
авторитетним вченим. ¬ одн≥й ≥з них Ї так≥ слова: Ђѕереклад шедевр≥в √рушевського 
заповнить велику прогалину в ≥нформац≥њ, доступн≥й не т≥льки з украњнськоњ, а й рос≥йськоњ, 
польськоњ та Їврейськоњ ≥стор≥й. ¬же на прот¤з≥ дес¤тк≥в рок≥в викладанн¤ ≥стор≥њ студентам 
та асп≥рантам на «аход≥ було ускладнене через неможлив≥сть доступу до праць 
√рушевського; переважали до великоњ м≥ри нац≥онал≥стичн≥ рос≥йськ≥ та польськ≥ 
п≥дручники, тож було дуже т¤жко висувати б≥льш ц≥л≥сне розум≥нн¤ ≥стор≥њ —х≥дноњ ™вропи 
без таких великих та докладних украњнських матер≥ал≥в, ¤к≥ тут представлен≥... ÷¤ робота 
буде також ц≥нна своњм трактуванн¤м проблем, оск≥льки √рушевський представив 
збалансоване, наукове та всесто-роннЇ баченн¤ ≥стор≥њ ”крањни, н≥ в ¤кому раз≥ не 
нац≥онал≥стичне. ¬≥н впевнено пропонуЇ центральний аргумент про ц≥л≥сть та перервн≥сть 
рос≥йськоњ ≥стор≥њ, що Ї дуже важливим. ¬≥н показуЇ повн≥шу картину пол≥тичного 
напруженн¤, ¤ке допомогло ослабити польсько-литовське сп≥вдружж¤ в XVII стол≥тт≥. ¬≥н 
представл¤Ї велику картину пол≥тики сил —х≥дноњ ™вропи, соц≥альний та пол≥тичний 
розвиток, ¤кого дуже бракуЇ в сучасних розгл¤дах цих питань...ї

ќдне слово, значенн¤ такоњ под≥њ, ¤к по¤ва головноњ прац≥ ћихайла √рушевського на оч≥ 
англомовного наукового св≥ту, ми сьогодн≥ т≥льки починаЇмо у¤вл¤ти.

«аруб≥жн≥ вчен≥, пишучи досл≥дженн¤ з ≥стор≥њ ™вропи, неодм≥нно огл¤датимутьс¤ на твори 
ћихайла √рушевського й узгоджуватимуть своњ концепц≥њ з ним. ÷е стане ще одним кроком 
до визнанн¤ ≥сторичноњ повноц≥нност≥ нашого народу, ¤кому часто на кону 
загальноЇвропейських под≥й в≥дводилас¤ роль скромного й непом≥тного статиста, хоч 
насправд≥ все часто було зовс≥м ≥накше Ч под≥њ в ”крањн≥ незр≥дка впливали на всю 
геопол≥тичну ситуац≥ю в ™вроп≥, мали вир≥шальне значенн¤ дл¤ сус≥дн≥х з нею держав.

Ђ÷е стане дл¤ св≥ту в≥кном в ”крањну,Ч лакон≥чно прокоментував те ѕетро яцик.Ч ≤ ми 
засв≥дчимо йому, що украњнц≥ Ч великий Ївропейський народ з такою глибинною 
≥стор≥Їюї.

¬ ≥стор≥њ украњнськоњ культури багато траг≥чно-похмурих стор≥нок. ”продовж стол≥ть (з 
незначними перервами) заборон¤лас¤ наша мова; не з'¤вл¤лис¤ друком книги, журнали, 
газети. “им ц≥нн≥ш≥ дл¤ нас т≥ поодинок≥ пер≥одичн≥ виданн¤, що побачили св≥т у √аличин≥, 
¤ка входила до складу јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ. «'¤сувалос¤, що коп≥њ газет ≥ журнал≥в з 
1848 по 1918 роки збер≥гаютьс¤ в арх≥вах јвстр≥њ. “ам Ї чимало важливих дл¤ зрозум≥нн¤ 
≥сторичноњ дол≥ великого Ївропейського народу матер≥ал≥в.

„и й треба казати, ¤ку велику руйн≥вну силу маЇ час, коли йдетьс¤ про слово, заф≥ксоване 
на тоненькому газетному папер≥. –ано чи п≥зно настаЇ мить, коли благеньк≥ пожовкл≥ 
аркуш≥ перетворюютьс¤ на пил ≥ вже н≥хто негоден прочитати те, про що вони опов≥дали. 
¬с¤ наша ≥стор≥¤ Ч це згущенн¤ сумнозв≥сних Ђб≥лих пл¤мї, а тут Ч буквально на очах, 
через нашу байдуж≥сть ≥ нехлюйство Ч ще твор¤тьс¤ й нов≥. якби вс¤ ц¤ пер≥одика 
загинула (а вона вже була близька до того!), то з нашоњ ≥стор≥њ випало б 117 рок≥в житт¤ 
народу, коли в≥н, незважаючи на ¬а-луЇвський указ, що заборонив нав≥ть його мову, творив 
тут свою культуру й мав повноц≥нне духовне бутт¤.

ѕостала потреба заф≥льмувати украњнську пер≥одику з австр≥йських арх≥в≥в (доки не 
загинула!). «вичайно ж, дл¤ того потр≥бн≥ серйозн≥ кошти. ’то њх дав? «вичайно ж, ѕетро 
яцик. ќдну коп≥ю м≥кроф≥льм≥в залишено дл¤ в≥денських арх≥в≥в, другу передано до 
б≥бл≥отеки ≥м. ƒжона ѕ. –обартса дл¤ досл≥дноњ б≥бл≥отеки при “оронтському ун≥верситет≥.

“епер тут кожен може прочитати ≥ Ђ«орю галицькуї (1848Ч1857), ≥ Ђƒневн≥к руськийї 
(1848), ≥ Ђƒ≥лої (1880Ч1890), ≥ Ђѕравдуї (1867Ч1896), ≥ Ђ«орюї (1880Ч 1897), й ≥нш≥ Ч 
гадалос¤, назавжди втрачен≥ дл¤ украњнського наукового св≥ту Ч виданн¤. «б≥рка ≥м. ѕетра 
яцика при “оронтському ун≥верситет≥ (так оф≥ц≥йно називаЇтьс¤ колекц≥¤ м≥кроф≥льм≥в) 
стала найбагатшою колекц≥Їю украњнськоњ пер≥одики до 1918 року в усьому св≥т≥. Ќ≥ 
славнозв≥сна  онгресова б≥бл≥отека —Ўј, н≥ √арвард, ¤к≥ мають неймов≥рно багат≥ фонди, 
не волод≥ють такими скарбами з ≥стор≥њ украњнськоњ культури й сусп≥льноњ думки. Ќими не 
можуть похвалитис¤ ≥ найавторитетн≥ш≥ науков≥ б≥бл≥отеки в ”крањн≥. ƒо реч≥, коли у 
льв≥вськ≥й б≥бл≥отец≥ ≥м. ¬асил¤ —тефаника дов≥далис¤ про ≥снуванн¤ зб≥рки

њм. ѕетра яцюса, то попрохали зробити коп≥њ з≥ вс≥х 175-ти галицьких ≥ буковинських 
видань, що вже стали у велик≥й пригод≥ дл¤ студ≥й тамтешн≥х науковц≥в. 48 000 долар≥в 
коштували меценатов≥ м≥кроф≥льми пер≥одики.

÷е, сказати б, звичайний, просто буденний еп≥зод ≥з благод≥йницькоњ б≥ограф≥њ ѕетра яцика. 
(ƒо реч≥, опов≥даючи мен≥ про своњ пожертви, в≥н нав≥ть забув його назвати; про нього ¤ 
вичитав у торонтських украњнських газетах).

я, мабуть, не дуже акцентую увагу на тому, що мало б пройти своЇр≥дним рефреном у ц≥й 
розпов≥д≥: яцик не схильний до самореклами. ≤нш≥, зробивши щось цього характеру на 
коп≥йку, говор¤ть про те на тис¤ч≥, вимагають, щоб ус≥ звернули увагу на њхню жертовн≥сть 
≥ належно поц≥нували њњ.

 оли постала необх≥дн≥сть виданн¤ англомовного атласу ≥стор≥њ ”крањни, п≥дготовленого в 
тому ж ун≥верситет≥, автори й видавц≥ не думали довго, до кого звертатис¤ по допомогу. ¬с≥ 
добре знали: в “оронто живе найб≥льший у всьому украњнському св≥т≥ меценат. ѕетро яцик 
заплатив за виданн¤ 55 000. ƒоктор ¬асиль ¬ерига у вже згадуваному досл≥дженн≥ так 
коментував той факт: Ђјтлас не т≥льки здобув прихильну оц≥нку б≥льшости рецензент≥в, 
але, що найважлив≥ше, в 1986 р. довелос¤ друкувати другий наклад, що також Ї доказом: 
атлас був потр≥бний, а з тим самим зроблено добру ≥нвестиц≥ю, ¤кщо йдетьс¤ про науковий 
б≥к справи. ќтже, завд¤ки яциков≥ на полиц¤х б≥бл≥отек можна сьогодн≥ побачити не т≥льки 
атлас ≥стор≥њ —х≥дноњ ™вропи чи ≥стор≥њ –ос≥њ, але також ≥ атлас ≥стор≥њ ”крањни. ¬же сама 
на¤вн≥сть ц≥Їњ прац≥ поруч атлас≥в й енциклопед≥й ≥нших крањн маЇ своЇ неаби¤ке виховне 
значенн¤, зокрема дл¤ украњнськоњ молод≥ ѕ≥вн≥чноњ јмерики та ≥нших англомовних крањн. 
÷е також украњнська наукова пропаганда, документально обгрунтована й ≥сторично 
доведена, ув≥домлюЇ зах≥дний св≥т про те, що —х≥дна ™вропа Ч це не лише –ос≥¤, бо там ще 
Ї ”крањна, Ѕ≥лорусь та ≥нш≥ крањ ≥ народи, ¤к також те, що  ињв був столицею –ус≥-”крањни, 
а не ћосков≥њ-–ос≥њ. ÷ей атлас послужив добрим джерелом ≥нформац≥њ в час≥ в≥дзначенн¤ 
тис¤чол≥тт¤ христи¤нськоњ ”крањни, до ¤кого висували своњ претенз≥њ також ≥ рос≥¤ниї.

” читача може скластис¤ враженн¤: т≥льки-но визр≥Ї в

когось ¤кась ≥де¤, в≥н негайно мчить до безв≥дмовного доброго м≥льйонера, а той, нав≥ть не 
дослухавши до к≥нц¤, виписуЇ чек на сол≥дну суму ≥ по-батьк≥вськи д¤куЇ авторов≥ ≥дењ за 
його творчий пошук. «агалом так, ≥ водночас не так. ƒо яцика справд≥ звертаютьс¤ з 
кожною ≥деЇю (сам винен Ч привчив своњми щедрими пожертвами). ¬≥н же зустр≥чаЇ не з 
одразу розпростертими об≥ймами. ƒокладно розпитаЇ, кому ≥ нав≥що потр≥бне майбутнЇ 
виданн¤, ¤кий буде з нього науковий ефект. «вичайно, будь-¤ку фанабер≥ю можна од¤гти в 
¤скрав≥ шати красномовства й переконати людину: ¤кщо цю працю не видати, то повсюдно 
згасне думка й геть загине не т≥льки украњнський, а й весь науковий св≥т. јле ѕетро яцик 
Ч не нап≥вписьменний с≥льський д¤дько з Ѕойк≥вщини. “алановитий самоук простуд≥ював 
чимало важливих праць з економ≥ки, юриспруденц≥њ, ф≥лософ≥њ, ≥стор≥њ; його осв≥ченост≥ 
можуть позаздрити чимало наших доктор≥в наук. ј ще до всього в≥н чолов≥к р≥дк≥снр 
доск≥пливий. ћало того, що проконсультуЇтьс¤ з науковими авторитетами, а й в≥зьме 
рукопис додому, сам уважно вивчить ≥ складе ц≥ну ≥нтелектуальн≥й повноц≥нност≥ тоњ прац≥. 
≤ в≥д своЇњ думки не в≥дмовитьс¤ нав≥ть перед найвищими авторитетами, нав≥ть ¤кщо вони 
дотримуютьс¤ протилежного йому погл¤ду на реч≥. —ильна, впевнена в соб≥ особист≥сть 
яцика не н≥титьс¤ н≥ перед ким. …ого мисленн¤ тут, ¤к ≥ в б≥знес≥, в≥д-г значаЇтьс¤ 
ц≥лковитою незалежн≥стю в≥д загальноприйн¤тих погл¤д≥в ≥ переконань. ¬≥н завжди й у 
всьому покладаЇтьс¤ на св≥й тверезий глузд, ≥ той, ¤к правило, не п≥дводить. ќтож того, хто, 
окрилений ≥деЇю, вирушаЇ в пох≥д до яцика, не маючи н≥¤кого у¤вленн¤ про вдачу 
мецената, чекаЇ нелегкий екзамен. яцика так просто не переконаЇш Ч в≥н повинен 
переконатис¤ сам, побачити здорове ≥ добре в нам≥рах людини. «рештою, хоче знати, в ¤кий 
науковий товар вкладаЇ грош≥. ј тод≥ вже, пооб≥ц¤вши допомогти, в≥д свого слова не 
в≥дступитьс¤.

Ќе перестаЇш дивуватис¤: де в нього, заклопотаного щоденними б≥знесовими справами 
(маЇ на плечах таку нелегку ношу), беретьс¤ час на вс≥ громадськ≥. ¬≥н входив до багатьох 
ком≥тет≥в, де¤к≥ з них очолював. ¬≥н справд≥ не шкодуЇ зусиль, беручись за виконанн¤ 
громадських обов'¤зк≥в. “ак було п≥д час уже згадуваного збиранн¤ кошт≥в на ”крањнський 
науковий центр при √арвардсько

му ун≥верситет≥, так було й 1979 року, коли на зас≥данн≥ управи ‘онду кафедри 
”крањнознавства в Ќью-…орку визр≥ла ≥де¤ створити й видати глибоку, насичену 
документальним матер≥алом працю англ≥йською мовою про голодомор в ”крањн≥. ¬ир≥шили 
звернутис¤ з таким проханн¤м до когось ≥з всесв≥тньов≥домих совЇтолог≥в. 1 незабаром уже 
мали згоду професора –оберта  онквеста, ¤кому мав допомагати в робот≥ молодший 
науковий сп≥вроб≥тник ƒжеймс ≈. ћейс.

ѕетро яцик одразу ж перейн¤вс¤ ц≥Їю роботою. ¬≥н возив доктора ћейса по люд¤х, ¤к≥ 
пережили в страшному тридц¤ть третьому голокост в ”крањн≥ ≥ ¤ким пощастило вирватис¤ 
з-за ірат рад¤нського Ђраюї до  анади. яцик також активно збирав кошти дл¤ виданн¤ 
книги –оберта  онквеста. ≤ коли 1986 року Ђ∆нива скорботиї нарешт≥ з'¤вилис¤ друком ≥ 
ѕетро яцик уз¤в до рук книгу –оберта  онквеста, ¤ка ще пахла друкарською фарбою, в≥н, 
певно, в≥дчув те, що й маЇ в≥дчути людина, справд≥ причетна до важливоњ справи. јдже 
в≥ддав њй ≥ свою енерг≥ю, ≥ своњ кошти. …, очевидно, в його житт≥ було чимало под≥бних 
хвилин, оск≥льки яцика не об≥йшла стороною жодна така акц≥¤. «авд¤ки особливост¤м своЇњ 
вдач≥ ≥ висот≥ свого авторитету в≥н ¤кщо не сам ≥н≥ц≥юЇ њх, то неодм≥нно опин¤Їтьс¤ там, де 
вир≥шуЇтьс¤ усп≥х, стаючи ≥ натхненником, душею справи, ≥ њњ Ђмоторомї.

Ќа жаль, не багато в нас Ч ≥ там, ≥ тут Ч таких динам≥чних ≥ р≥дк≥сне моб≥льних 
≥ндив≥дуальностей. ћи б≥дн≥ не т≥льки на заможних та щедрих, а й на людей под≥бних 
орган≥заторських зд≥бностей. якщо хтось маЇ хоч частину з них, то здеб≥льшого йде в 
Ђголуї пол≥тику й безнад≥йно тоне в н≥й, не Ђопускаючисьї до таких др≥бних, на його 
амб≥тну думку, справ. ј шкода, бо можна усп≥шно сперечатис¤ про те, де б≥льше корист≥ 
дл¤ украњнськоњ ≥дењ.

¬≥чний фонд ≥мен≥ ѕетра яцика при јльбертському ун≥верситет≥ ще не встиг втратити 
емоц≥йного в≥дт≥нку новини, ¤к постало нове д≥тище мецената Ч ќсв≥тн¤ фундац≥¤ його 
≥мен≥. ¬≥н передав на њњ потреби 3 800 000 долар≥в.

“ой патр≥отичний жест був продиктований його розум≥нн¤м свого обов'¤зку перед р≥дним 
народом. яцик добре знав, ¤к посл≥довно нищитьс¤ в ”крањн≥ все украњнське, ¤к 
Ђнеспод≥ваної спалахували там б≥бл≥отеки, ¤к далеко в≥д

людських очей, у спецфонди, ховалис¤ книги в≥дпов≥дного характеру, ¤к з нашоњ св≥домост≥ 
стирали й саму пам'¤ть про те, що ми Ч украњнц≥, впродовж дес¤тил≥ть переконуючи: 
Ђ—клалас¤ нова ≥сторична сп≥льн≥сть Ч Їдиний рад¤нський народї. ¬ жорстокому 
≥мперському котл≥ переплавл¤лис¤ народи ≥ культури, щоб стати отим нац≥ональне 
безбарвним пол≥тичним бульйоном Ч Ђрад¤нським народомї.

“реба було р¤тувати ”крањну тут, на ем≥грац≥њ. ¬с≥ма можливими способами. “од≥ н≥хто 
нав≥ть у¤вити не м≥г, що скоро ми станемо незалежною державою. ¬≥рний своЇму 
принципов≥ ЂЌе нар≥кати, а Ч д≥¤тиї, меценат вир≥шив не розпорошувати зусиль, а д≥¤ти 
глобально.

ƒовго йшов ѕетро яцик до ц≥Їњ ≥дењ. ѕрагнув зробити щось справд≥ конкретне, справд≥ 
ефективне дл¤ ”крањни на тривалий час. ¬ ”крањн≥ н≥коли не було н≥¤коњ ≥нформац≥њ про те, 
що можна навчатис¤ в закордонних ун≥верситетах на кошти тих же ун≥верситет≥в або 
¤кихось њхн≥х фундац≥й. ўодо цього у нас панувала ц≥лковита ≥нформац≥йна блокада.

јле самого бажанн¤ њхати вчитис¤ за кордон замало. “реба засв≥дчити свою готовн≥сть бути 
в цьому в≥дношенн≥ на р≥вн≥ св≥тових вимог. ќтже, постаЇ необх≥дн≥сть:

1)  здати м≥жнародн≥ ≥спити з англ≥йськоњ мови; вони ран≥ше були т≥льки в ћоскв≥, що 
значно ускладнювало украњнц¤м можлив≥сть потрапити на них; виникла потреба 
зорган≥зувати все те в  иЇв≥;

2)  студенти, ¤к≥ усп≥шно витримали екзамени, подаютьс¤ за обраними спец≥альност¤ми до 
ун≥верситет≥в зах≥дного св≥ту з доказом њхн≥х попередн≥х наукових ос¤г≥в; ¤кщо той р≥вень 
справд≥ в≥дпов≥даЇ вимогам науковоњ ≥нституц≥њ, то кожний ун≥верситет знайде фонди дл¤ 
навчанн¤ украњнського студента (щоб колись похвалитис¤: цей ген≥й навчавс¤ в нас!).

« метою поширенн¤ необх≥дноњ дл¤ того ≥нформац≥њ фундац≥¤ ≥м. ѕетра яцика видала 
дов≥дник ус≥х зах≥дних наукових заклад≥в й орган≥зувала проходженн¤ ≥спит≥в претендент≥в 
на навчанн¤ за кордоном при  ињвському державному ун≥верситет≥. ¬з¤ла вона також на 
себе оплату екзамен≥в.

ЂћаЇмо задоволенн¤ з того, що за 1992Ч1993 роки понад в≥с≥мдес¤т студент≥в 
скористалос¤ з ц≥Їњ програми ≥ на-

вчаЇтьс¤ в закордонних ун≥верситетах, кошти ¤ких складають б≥л¤ м≥льйона долар≥вї,Ч 
лакон≥чно пов≥домив ѕетро яцик. ≤ додав: Ђ”крањнц¤м треба нарешт≥ користа-тис¤ з≥ 
св≥тових прив≥лењв. ј щоб те ос¤гнути, необх≥дно б≥льше про св≥т вивчати ≥ взагал≥ Ч знати 
його...ї

як ми нещодавно в≥дкрили, наука й осв≥та на «аход≥ Ч аж вельми дорог≥. “ому вони 
украњнц¤м просто не по кишен≥. јле Ї в систем≥ осв≥ти багатьох зах≥дних крањн р¤т≥вн≥ 
прив≥лењ. ¬перше зачувши про них, яцик, ¤к чолов≥к практичний, одразу ж ус≥м тим 
активно зац≥кавивс¤, з'¤сував ц≥нн≥ подробиц≥ ≥ збагнув: ось нам шл¤х до здобутт¤ знань за 
м≥н≥мальних затрат кошт≥в. ј ¤кщо до справи вз¤вс¤ в≥н, вона дасть реальний ефект. ≤ це ще 
раз потвердив увесь подальший розвиток под≥й.

” жовтн≥ 1991 року при допомоз≥ фундац≥њ почали д≥¤ти украњнознавч≥ студ≥њ при 
Ћондонському ун≥верситет≥, що стало важливою под≥Їю не т≥льки в б≥ограф≥њ св≥тового 
украњнства, а й дл¤ майбутнього ”крањнськоњ держави, оск≥льки також спри¤тиме 
вихованню њњ науковоњ ел≥ти. «рештою, ”крањнський лектор≥й ѕетра яцика при Ўкол≥ 
—лав≥стики та —х≥дноЇвропейських студ≥й у Ћондонському ун≥верситет≥ значно актив≥зуЇ 
поширенн¤ знань про ”крањну в сучасному св≥т≥.

” червн≥ 1992 року газета ЂЌовий шл¤хї ум≥стила ≥нформац≥ю адм≥н≥стратора ќсв≥тньоњ 
фундац≥њ ≥м. ѕетра яцика, в ¤к≥й пов≥домл¤лос¤: в Ћондон≥ в≥дкрито два нових курси лекц≥й 
Ч Ђ”крањна з 1848 рокуї ≥ Ђ риза та реформа в ”крањн≥ї (про розвиток под≥й 1985Ч1991 
рр.). Ќезабаром там з'¤витьс¤ п≥дготовлена до друку книга про ”крањну в XX стол≥тт≥.

Ќаступним кроком ‘ундац≥њ плануЇтьс¤ Ђперетворенн¤ ”крањнського в≥дд≥ленн¤ в  атедру 
”крањнських студи... “ака катедра буде в≥дпов≥дальна за висв≥тленн¤ гуман≥тарних та 
соц≥олог≥чних курс≥в, ¤кщо вони стосуютьс¤ теми ”крањни у викладах, досл≥дженн¤х, 
наукових конференц≥¤х, сем≥нарах та публ≥кац≥¤х. ќдне слово, вона повинна буде робити 
дл¤ ”крањни те, що Ўкола у своњй д≥л¤нц≥ вже давно робить дл¤ ≥нших крањн. ¬ажливою дл¤ 
ц≥Їњ програми Ї сп≥впрац¤ з двома ≥ншими навчальними закладами јнгл≥њ Ч ѕол≥техн≥кою 
ѕ≥вн≥чного Ћондону й Ѕ≥рм≥нгемським ÷ентром –ос≥њ та —х≥дноњ ™вропи. “ака кооперац≥¤ 
зробить вивченн¤ украњнськоњ мови доступним

дл¤ б≥льшоњ к≥лькост≥ людей. ќбговорюЇтьс¤ можлив≥сть орган≥зац≥њ л≥тн≥х курс≥в 
дл¤ вчител≥в з украњнських громадських шк≥л јнгл≥њ. –озробл¤ютьс¤ р≥зн≥ 
можливост≥ наданн¤ стипенд≥й на вивченн¤ украњнськоњ мови... ї

ѕетро яцик:

¬се почалос¤ з того, що, коли ¤ збагнув, ¤кий убогий профес≥йний р≥вень маЇ 
б≥льш≥сть господарських кер≥вник≥в ”крањни, ¤ спробував орган≥зувати в “оронто 
школу дл¤ вихованн¤ кер≥вник≥в п≥дприЇмств. ћи вир≥шили розписати листи всьому 
зах≥дному св≥тов≥, до вс≥х фундац≥й, до вс≥х наукових установ Ч хто може 
прийн¤ти на студ≥њ людей з ”крањни.

Ќа «аход≥ вже Ї програми осв≥тньоњ допомоги дл¤ в≥дсталих крањн. –ад¤нський 
—оюз два роки тому не визнав, що в≥н Ї в≥дсталий, ≥ дл¤ нього не було м≥сц¤ в тих 
студ≥¤х.

Ќа наш≥ листи дали позитивну в≥дпов≥дь понад 500 установ. ¬они погодилис¤ 
прийн¤ти украњнц≥в. ќтже, цей дов≥дник ми видали дл¤ того, щоб люди в ”крањн≥ 
ор≥Їнтувалис¤. јле тут знову виникла проблема. як мен≥ стало в≥домо, 
розповсюдженн¤ того дов≥дника в ”крањн≥ Ї дуже проблематичним.  ожен 
вхопить соб≥ ≥ сховаЇ, щоб про те не дов≥давс¤ хтось ≥нший. „асто люди за своЇю 
психолог≥Їю Ч надто рад¤нськ≥ Ч хот≥ли б потрапити на студ≥њ лише дл¤ того, 
щоб у цей час не працювати. “ут наш≥ ≥нтереси не зб≥гаютьс¤.

ќтже, студ≥њ в јнгл≥њ. ¬≥д Ћондонського ун≥верситету звернулис¤ до ун≥верситету 
в јльберт≥ Ч чи не започаткували б ми њм украњнознавч≥ студ≥њ јнгл≥¤ все-таки хоч 
до де¤коњ м≥ри ≥ втратила пол≥тичну вагу, однак залишаЇтьс¤ одним ≥з св≥тових 
центр≥в. ≤ коли, скаж≥мо, прем'Їр-м≥н≥стр њде до ћоскви чи до  иЇва, бере з собою 
тис¤чу п≥дприЇмц≥в, то, безперечно, вс≥ вони хот≥ли б мати хоч ¤к≥сь в≥домост≥ про 
”крањну, тому й забажали створити украњнознавч≥ студ≥њ. ™ домовлен≥сть, що ми 
ф≥нансуватимемо њх три роки, а пот≥м ун≥верситет в≥зьме њх на своЇ утриманн¤. 
 ер≥вником лекторату ≥м. ѕетра яцика обрано доктора ћарка Ѕойцуна.

“од≥, до реч≥, в Ћондонському ун≥верситет≥ в≥дбувалас¤ наукова конференц≥¤ 
Ђ”крањна ≥ безпека ™вропиї. Ќа обидв≥ ≥мпрези запросили й мене з донькою Ќадею.

(÷≥кава деталь. ”крањнц≥ јнгл≥њ вважали цей ун≥верситет украњнофобською установою 
≥ майже бойкотували його. ѕод≥бн≥ конференц≥њ звичайно оплачуютьс¤ тут по 50 
фунт≥в стерл≥нг≥в. «наючи задерикуват≥сть украњнц≥в ≥з лондонськоњ громади нав≥ть у 
др≥бничках, цього разу ун≥верситет виставив ц≥ну 100 фунт≥в стерл≥нг≥в ≥ в такий 
спос≥б в≥дс≥к украњнц≥в од конференц≥њ. ѕо 50 ще кожний знайшов би, а по 100 Ч вже 
забагато).

—ама конференц≥¤ в≥дбувалас¤ на високому р≥вн≥ ”крањнську державу репрезентували 
Ѕогдан  равченко й —ерг≥й √оловатий. Ѕули також представники –ос≥њ, Ћитви, 
ѕольщ≥, ”горщини, Ќ≥меччини, јнгл≥њ та ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й.

ћав велике задоволенн¤ ≥з доброзичливоњ та конкретноњ в≥дпов≥д≥ √оловатого на 
запитанн¤ про долю ¤дерноњ зброњ в ”крањн≥. Ѕув також задоволений з агресивноњ 
допов≥д≥ народного депутата –ос≥њ √алини —таровойтовоњ, ¤ка з ус≥х сил намагалас¤ 
принизити нас, украњнц≥в, њњ твердженн¤: украњнц≥ Ч молодш≥ брати рос≥¤н, тому 
обов'¤зок старшого брата Ч покарати молодшого за те, що той ут≥каЇ. ÷им вона 
в≥дразу ж настроњла вс≥х присутн≥х проти себе ≥ проти –ос≥њ.  ожен прагнув њй 
заперечити. ћодератор сказав: Ђ«наю, що ви вс≥ обурен≥, але дозвольте мен≥ першому 
поставити √алин≥ запитанн¤ї. «ала погодилас¤. Ђќтже, ¤кби старший брат був 
уважн≥шим до молодшого, то чи молодший ут≥кав би з хати?!ї —таровойтова не 
змогла н≥чого в≥дпов≥сти. ƒруге запитанн¤ модератора до зали: Ђ„и будемо марнувати 
з нею час, чи перейдемо до творчих справ?ї ”с≥ погодилис¤ не марнувати часу дл¤ 
полем≥ки з нерозумними настановами рос≥йського представника.

я був вд¤чний Ѕогов≥, що ¤, Їдиний украњнець з д≥аспори, причетний до ц≥Їњ под≥њ, чув ≥ 
бачив, ¤к ”крањнська держава потрактовуЇтьс¤ на р≥вних з ≥ншими.

23 травн¤ 1993 року професор Ѕойцун пов≥домив мен≥, що 11 градуант≥в витримали 
≥спити з украњнознавчих студ≥й. ƒвоЇ англ≥йц≥в навчаютьс¤ в  иЇв≥ й подають зв≥дти 
≥нформац≥ю дл¤ англ≥йськоњ преси. „отири докторанти вже зголосилис¤ на студ≥њ 
1993Ч1994 року.

ƒл¤ прийн¤тт¤ на студ≥њ на ≥спит≥ претендент маЇ набрати 480 пункт≥в (очок). 
Ќещодавно один ки¤нин набрав 680. ÷е Ї феномен. ќтаким обдарованим люд¤м ≥

варто допомагати. як ¤ в≥дчув, тут, в ”крањн≥, м≥сцева традиц≥¤ зведена до того, щоб 
б≥дний допомагав ≥ще б≥дн≥шому. —ильн≥шому, мовл¤в, допомагати не треба. јле 
реальн≥сть така, що св≥том керують ≥ мають вагомий вплив лише сильн≥. ÷е дуже 
важливо, щоб ”крањна була визнана сильними, а не слабкими...

ќтже, фундац≥¤ почала усп≥шно д≥¤ти. ƒ≥ти ”крањни мають змогу вчитис¤ в 
найпрестижн≥ших учбових закладах св≥ту. ѕраво на те вони можуть вибороти в чесних 
змаганн¤х, де перев≥р¤ютьс¤ њхн≥ км≥тлив≥сть, знанн¤ фаху ≥, звичайно ж, ≥ноземноњ мови 
(останнЇ ще й до сьогодн≥ не перестало бути нашою Ђах≥ллесовою п'¤тоюї Ч ще, певно, 
довго зживатимемо насл≥дки ≥снуванн¤ в герметично закритому сусп≥льств≥ Ч неодм≥нноњ 
ознаки тотал≥таризму).

ѕетро яцик з його реал≥стичним сприйн¤тт¤м д≥йсност≥ й ум≥нн¤м одним погл¤дом 
охопити проблему добре розум≥Ї ≥ л≥нгв≥стичн≥, ≥ психолог≥чн≥ бар'Їри на шл¤ху людей з 
”крањни в зах≥дн≥ вузи, але не розжалоблюЇтьс¤ в≥д того надм≥рно. —ам сильний, в≥н 
передовс≥м поважаЇ сильних, а жал≥Ї слабких. Ђ’очеш навчатис¤ Ч перерости себе 
сьогодн≥шнього, здобудь над собою перемогуї. / Ђƒо сильних св≥т належить!ї Ч ¤ св≥домо 
часто повторюю в книз≥ цю його фразу, оск≥льки вона пост≥йно проходить рефреном самого 
яцикового житт¤. ¬иправданн¤, вишукуванн¤ пом'¤кшувальних обставин Ч це мова 
приречених на в≥чне аутсайдерство, мова тих, хто хоче мати за норму св≥й комплекс 
неповноц≥нност≥. √уман≥зм буваЇ вс¤кий: розумний ≥ нерозумний.  оли думаЇш про благо 
нац≥њ, народу, мусиш керуватис¤ принципами найефективн≥шого ≥нвестуванн¤ в науку. ўоб 
це справд≥ давало найвищу користь. ≤ в тому бачу практично-посл≥довне вт≥ленн¤ його 
концепц≥њ стратег≥њ ≥ тактики здобутт¤ серйозноњ (на р≥вн≥ св≥тових еталон≥в) осв≥ти 
украњнством.

як мен≥ здаЇтьс¤, в≥дмовити яцик ум≥Ї не г≥рше, н≥ж погодитись п≥дтримати. Ќе вм≥в би Ч 
теж не був би тим яциком, ¤кого знаЇмо. ѕромовистий у цьому розум≥нн≥ еп≥зод.

”  иЇв≥ яцик випадково познайомивс¤ з одним поетом. ”же, певно, й забув би про нього, 
оск≥льки обидва живуть у св≥тах, ¤к≥ мають не дуже багато точок дотиканн¤. јле

¤когось дн¤ в номер≥ готелю, де жив меценат, пролунав телефонний дзв≥нок. ѕоет 
пропонував зустр≥тис¤, щоб подарувати йому зб≥рку в≥рш≥в. “≥льки дл¤ цього? яцик 
був справд≥ здивований. „емно под¤кував, але сказав в≥дверто, що та книжка навр¤д чи 
йому потр≥бна. “епер у свою чергу здивувавс¤ поет, зауваживши (¤к ¤ у¤вл¤ю, з 
амб≥тним докором): ви ж, мовл¤в, њњ не читали, а таке кажете...

яцик в≥дпов≥в щось у своЇму дус≥. ѕрим≥ром: Ђ„и Ї щось у ваш≥й книжц≥ таке, на що б 
¤ мав витрачати час, аби навчитис¤, ¤к рац≥онально провадити п≥дприЇмство?ї

ќдне слово, в≥дбувс¤ ≥мпров≥зований телефонний диспут, у ¤кому обоЇ в≥дстоювали 
своњ погл¤ди.

ѕоет (до реч≥, не перший, ≥ не другий, ≥ не трет≥й в украњнськ≥й л≥тератур≥) напол¤гав: ви 
повинн≥ прочитати спов≥дь моЇњ душ≥!

Ѕ≥знесмен: ¤ вам не нав'¤зую свою душу, то не нав'¤зуйте ≥ мен≥ свою.

¬решт≥ яцик зап≥дозрив: мабуть, не лише задл¤ цього зателефонував йому поет, ≥ 
напр¤мки запитав: вам щось од мене потр≥бно?

ћеценат не помиливс¤. ѕоет одразу ж виклав суть справи: його доньц≥ треба вчитис¤ за 
кордоном, але вони вдвох ≥ще не вир≥шили, що ж вона вивчатиме...

≤ яциков≥, певно, знову згадалос¤: Ђ”чись, синку, абись не робив!ї

¬≥дпов≥в поетов≥ щось не до к≥нц¤ дипломатичне.

(«рештою, докладн≥ше всю ту ≥стор≥ю описано в нарис≥ ќлександра –уденка-ƒесн¤ка 
Ђƒ≥м далеко в≥д домуї, що друкувавс¤ на стор≥нках московського журналу Ђƒружба 
народовї).

≤нколи в≥н, видатний покровитель украњнськоњ науки, раптом може здивувати 
нищ≥вними ескападами на адресу вчених, глузами з њхн≥х диплом≥в та ступен≥в. 
«давалос¤ б, це дуже нелог≥чно дл¤ людини, ¤ка так оп≥куЇтьс¤ просв≥тою своњх 
земл¤к≥в ≥ так в≥рить у силу науки.

јле н≥чого парадоксального в тому немаЇ. ћаючи справд≥ гострий природний розум, 
яцик ум≥Ї в≥дразу ж розр≥знити, хто Ї хто ≥ що Ї що. Ћегко бачить, ¤к людина затул¤Ї 
науковими званн¤ми елементарну недовчен≥сть, убозтво розуму, в≥дсутн≥сть спраги до 
знань. Ѕудь-¤кий нат¤к на апломб (Ђћи Ч наукова ел≥та...ї) його насторожуЇ.

” своњх оц≥нках служител≥в храму науки в≥н непохитно стоњть на позиц≥¤х, ¤к≥ 
сформулював ще јртур Ўопенга-уер: Ђƒл¤ переважноњ б≥льшост≥ вчених њхн¤ наука Ч 
зас≥б, а не мета. “ому вони н≥коли не створ¤ть у н≥й чогось великогої.

–еал≥ст ≥ скептик у всьому, ѕетро яцик лишаЇтьс¤ самим собою ≥ коли йдетьс¤ про 
науку, ¤ку в≥н вважаЇ одн≥Їю з тих сил, що дають державам авторитет ≥ визнанн¤ всього 
св≥ту. ¬≥н надто добре зор≥Їнтований у нашому стан≥ справ, аби т≥шитись ≥люз≥Їю, що 
украњнц≥ йдуть в авангард≥ св≥товоњ науки. ƒе¤к≥ Ч дуже романтично настроЇн≥ Ч люди 
захоплюютьс¤: до чого ж, мовл¤в, ми нин≥ багат≥ на науков≥ кадри, тут у нас усе гаразд. 
1 приколисують ≥ себе, й ус≥х т≥Їю приЇмною украњнському серцю легендою. ј цей 
незручний яцик (бачте, немаЇ дл¤ чолов≥ка н≥¤ких авторитет≥в!) пише в газет≥ 
Ђ”крањнське житт¤ї 1 лютого 1980 року те, що в≥н не втомлюЇтьс¤ повторювати майже 
на кожному кроц≥: ЂЌаша преса майже в кожному числ≥ п≥дкреслюЇ наш≥ громадськ≥ 
усп≥хи. “ому що про неусп≥хи негарно згадувати, то у громад≥ витворилас¤ оп≥н≥¤ 
одноб≥чна (нездорова), що ми Ї дуже усп≥шний, дуже осв≥чений, дуже багатий нар≥д.

ƒл¤ п≥дтвердженн¤ у¤вних дос¤гнень п≥дводитьс¤ пор≥вн¤нн¤: Ђћи маЇмо б≥льше 
≥нтел≥генц≥њ тепер, ¤к колись у Ћьвов≥ї. “аке твердженн¤ нав≥ть вигл¤даЇ правдивим, 
¤кщо не брати до уваги, що колись у ц≥лому св≥т≥ було менше осв≥чених.

ѕравдою, одначе, лишаЇтьс¤, що колись у Ћьвов≥ ми мали менше осв≥чених у в≥дношенн≥ 
до ≥нших народностей, бо нас не допускали до осв≥ти, а тепер тут (у д≥аспор≥.Ч ћ. 
—.) маЇмо менше осв≥чених людей у пор≥вн¤нн≥ до ≥нших не тому, що нам бракуЇ 
зд≥бностей, а тому, що ми не стимулюЇмо своњх д≥тей у здобуванн≥ соб≥ належного 
м≥сц¤ в сусп≥льств≥

Ѕудучи незагартованою у боротьб≥ за своЇ м≥сце у своЇму оточенн≥, наша молодь 
залишаЇтьс¤ позаду ≥нших.  анадська ≥ американська статистика... показують, що, 
коли ≥нш≥ народи мають 100 людей з ук≥нченими ун≥верситетами, украњнц≥ мають 20Ч
25.

” торг≥вл≥ й промисл≥ там, де ≥нш≥ мають самост≥йних 100 п≥дприЇмц≥в, у нас буде 5 
або й менше.

Ѕеручи до уваги твердженн¤, що Ђне може бути неза

лежний пол≥тична той, хто Ї залежний економ≥чної, то, мабуть, багато б≥льше 
хористи дл¤ украњнськоњ справи було би, ¤кби ми зам≥сть т. зв. пол≥тики скерували 
нашу громадську думку на здобутт¤ самост≥йних профес≥й, промислу ≥ економ≥њї.

÷е Ч одне з концептуальних яцикових положень. јнал≥зуючи ≥стор≥ю по¤ви украњнц≥в 
у  анад≥ (та, зрештою, ≥ в ≥нших крањнах американського континенту), в≥н побачив, що 
наш≥ кра¤ни найменш за все думали про науку й просв≥ту, бо впродовж перших 
дес¤тил≥ть свого побутуванн¤ там не мали дл¤ цього н≥¤коњ змоги. ¬они освоювали 
прер≥њ, обживали й окультурювали м≥сц¤, в ¤ких до них р≥дко ступала людська нога. 
Ѕагато з них ан≥трохи не п≥клувалис¤ й про навчанн¤ д≥тей та внук≥в. ј тому й пом≥тно 
в≥дстали в цьому розум≥нн≥ проти англ≥йц≥в, француз≥в, н≥мц≥в. “ак ≥ створилас¤ прикра 
дистанц≥¤. ј дехто й сьогодн≥ живе за такою теор≥Їю: ЂЌаш≥ д≥ди й батьки нормально 
прожили тут без будь-¤коњ науки Ч проживемо так само й ми, й наш≥ д≥ти проживутьї. 
як в≥домо, консервативност≥ украњнц¤м не позичати. —аме з такими настановами 
посл≥довно боретьс¤ ѕетро яцик. Ќех≥ть до осв≥ти його обурюЇ не менше, ан≥ж гра у 
велику осв≥чен≥сть.

1 ¤к тут не вигукнути Ўевченковими словами:

якби ви вчились так, ¤к треба, “о й мудрость би була сво¤. ј то зал≥зете на небо: Ђ1 ми не ми, ≥ ¤ не ¤, ≤ все те 
бачив, ≥ все знаю, Ќема н≥ пекла, ан≥ раю, ЌемаЇ й Ѕога, т≥лько ¤!..ї

ћ≥й добрий при¤тель ќлександр ’арченко його запитав:

Ч  ћаЇте таке навантаженн¤... „и не хот≥лос¤ б вам в≥дпочити? ¬и вже ст≥льки 
зробили...

яцик аж спалахнув:

Ч ¬≥дпочинок, спок≥й Ч це смерть! “ипово украњнська мр≥¤: розл¤гтис¤ на травичц≥ в 
холодочку й н≥чого не робити! як ви можете таке казати, ’арченко? я був про вас 
доброњ думки...

–озгублений ќлександр почувавс¤ дуже н≥¤ково, хоча н≥¤кого морального злочину не 
скоњв.

ј яцик уже спок≥йн≥шим тоном по¤снював:

Ч ’очу заробити ще багато. «вичайно, не дл¤ себе. ћен≥ давно досить. ƒл¤ справи. 
ƒл¤ т≥Їњ ж науки...

ј мен≥ подумалос¤: ¤к часто ми буваЇмо р≥зко несправедливими в ставленн≥ до своњх 
сучасник≥в. «гадалас¤ чи¤сь заздр≥сна фраза про яцика: ЂЎукаЇ соб≥ попул¤рност≥!ї 
¬се правильно Ч невдахи завжди ладн≥ так≥ реч≥ опошлювати й паплюжити. Ћ≥л≥пути 
вт≥шаютьс¤ тим, що можуть бодай погане слово сказати про гул≥вер≥в.

ј ще подумалос¤, що колись нарешт≥ ми ос¤гнемо весь розмах яцикових д≥¤нь ≥ 
звершень ≥ поставимо його ≥м'¤ в украњнськ≥й ≥стор≥њ на почесному м≥сц≥ пор¤д з 
≥менами найвидатн≥ших наших меценат≥в Ч “ерещенк≥в, —ими-ренк≥в, ’аненк≥в. ≤ 
скажемо: Ђƒ¤кувати дол≥, що Ї в нас ѕетро яцикї.

√енеральний секретар —в≥тового  онгресу ¬≥льних ”крањнц≥в ¬асиль ¬ерига:

ЂЌа жаль, ѕетро яцик Ї ¤кщо не Їдиним, то одним ≥з небагатьох, хто так в≥ддано й 
жертовне ставитьс¤ до потреб украњнськоњ сп≥льноти. ¬≥н д≥литьс¤ з нею своњми зисками 
з переконанн¤м, що патр≥отизм без жертви Ч це порожн≥й звук ≥ т≥льки пожертва на 
р≥зн≥ украњнськ≥ культурн≥ потреби, а зокрема на науков≥ ц≥л≥,Ч це довготривала 
пожертва, це ≥нвестиц≥¤ дл¤ украњнськоњ сп≥льнотиї.

« ≥нтерв'ю дл¤ канадського журналу ЂЌью ѕерс-пект≥во>.

«апитанн¤: ¬и також, на в≥дм≥ну в≥д багатьох украњнських усп≥шних профес≥онал≥в, 
щедро жертвуЇте на наш≥ громадськ≥ справи. „ому дали грош≥ дл¤ ст≥лькох науково-
осв≥тн≥х ≥нституц≥й?

¬≥дпов≥дь: Ѕо н≥хто не в≥рить, наск≥льки ми в≥дстали в≥д зах≥дного св≥ту. ≤снуЇ пекуча 
потреба п≥днести м≥й б≥дний народ на вищий зах≥дний р≥вень. “ому ¤ присв¤тив 
ст≥льки часу й грошей на осв≥ту.

ќсобливо на осв≥ту. Ѕагато людей допомагають мистецтву й л≥тератур≥ я ж в≥рю, 
що ми маЇмо забезпечити нашу культуру, створити щось сол≥дне, а не лиш збер≥гати 
арх≥ви. ћи збережемо њх краще, ¤кщо створимо умови вживати њх ≥ творити на њх 
основ≥ нове. —ам≥ ж арх≥ви Ї мертв≥, ¤к Ћен≥н у мавзолењ...

я думаю, що на нижчому р≥вн≥ наше орган≥зац≥йне житт¤ дуже сильне. јле коли мова 
про вищий р≥вень, особливо в св≥т≥, в академ≥чному св≥т≥, то нас знають у  анад≥ 
менше, н≥ж канад≥йських еск≥мос≥в. „ому? Ѕо ми не писали про себе досить чужими 
мовами. ћи вважаЇмо, що нас не любл¤ть. Ќ≥, нас просто не знають на вищому р≥вн≥.

≤ саме тому ¤ вир≥шив присв¤тити ст≥льки часу та грошей ≥нституц≥¤м вищоњ осв≥ти.

 онфуц≥Їв≥ належать так≥ слова: Ђ раще засв≥тити св≥чку, ан≥ж увесь час нар≥кати на 
темр¤вуї.

яцик пост≥йно нар≥каЇ на темр¤ву, щоб ≥нш≥ зрозум≥ли. ≤ яцик засв≥чуЇ св≥чку, щоб ≥нш≥ 
те насл≥дували.

 оли цю книгу вже було зак≥нчено, в газет≥ Ђ¬≥ст≥ з ”крањниї з'¤вивс¤ лист, ¤кий 
видавс¤ мен≥ найкращою лог≥чною крапкою дл¤ розпов≥д≥ про ѕетра яцика.

Ћист до редакц≥њ написала його плем≥нниц¤, що завершувала навчанн¤ в  анад≥.

Ђ” цей важливий дл¤ буд≥вництва ”крањни час н≥що не Ї таке важливе, ¤к вихованн¤ 
висококвал≥ф≥кованоњ, км≥тливоњ генерац≥њ украњнц≥в. Ќаша батьк≥вщина маЇ величезн≥ 
природн≥ можливост≥, але, на жаль, 70 рок≥в комун≥стичноњ влади майже повн≥стю 
винищили п≥дприЇмницький дух у нашому народ≥. Ћюди навчилис¤ лише одного: дай!

—к≥льки з моњх сп≥вв≥тчизник≥в прињздить до своњх родич≥в до јмерики чи  анади ≥ 
зразу ж кажуть: Ђ’очу це!  уп≥ть це! ƒайте, бо у вас Ї!ї „и не знайом≥ вам так≥ фрази?! 
–одич≥ думають, що, купивши вс¤ке добро в тутешн≥х магазинах, зробл¤ть своњм 
плем≥нникам, внукам та ≥ншим родичам велику користь. ќт ≥ њдуть ц≥ молод≥ та ≥ не 
молод≥ люди в ”крањну з вал≥зами, повними подарунк≥в на к≥лька тис¤ч долар≥в.

„и думали ви коли-небудь, ¤ка користь з ваших витрат? Ќу, над≥не ваш родич нову 
модну шк≥р¤ну куртку, купить нове авто... јле розумом, душею залишитьс¤ таким же, 
¤к ≥ був до  анади: ан≥ мудр≥шим, ан≥ багатшим. ј за к≥лька рок≥в, ¤к знос¤тьс¤ обнови, 
знову проситиметьс¤ до  анади (на закупи). ўо ж, немаЇ н≥чого злого

в тому, що ваш≥ р≥дн≥ в ”крањн≥ будуть жити краще, н≥ж ≥нш≥. јле... ™ у сх≥дних 
народ≥в присл≥в'¤: Ђяк хочеш, щоб тв≥й син мав на вечерю рибу, то не дай њњ йому, а 
краще навчи, ¤к њњ ловити, щоб завжди м≥г мати њњ на своЇму стол≥ї. ћабуть, ц≥Їю 
мудр≥стю користувавс¤ м≥й стрийко, коли запросив мене до  анади не на в≥дв≥дини, 
а на навчанн¤.

ѕов≥рте, у моЇму житт≥ не було н≥чого дорожчого, н≥ж ц≥ два роки за лавкою 
ун≥верситету, б≥бл≥отек та недоспан≥ ноч≥ перед ≥спитами, дос¤гнутий диплом. ћоњ 
друз≥ в ”крањн≥ см≥¤лис¤: Ђќт не мудра, тратить так≥ шален≥ грош≥ на осв≥ту, а могла 
би ст≥льки обновок купити, на все житт¤ би сталої.

я завжди мр≥¤ла навчитис¤ працювати так, щоб заробити на все, що мають ≥нш≥, ≥ 
н≥коли не просити. ѕевна, що саме осв≥та в канадському ун≥верситет≥ розширила 
м≥й св≥тогл¤д, додала ≥дей та натхненн¤ працювати. ƒес¤того червн¤ ¤ буду одн≥Їю 
з тих щасливих, ¤к≥ над≥нуть убранн¤ випускника “оронтського ун≥верситету ≥ 
отримають диплом. «емний укл≥н моњй родин≥, ¤ка Ђнавчила мене ловити рибу, а не 
дала готовоњї. ћр≥ю лише, щоб б≥льше людей навчилос¤ зах≥дного способу 
мисленн¤, щоб мен≥ було легше з ними будувати мою ”крањну...

ќб'Їднаймос¤ дл¤ того, щоб дати ≥ншим багатство розуму.

ќксана яцикї

 оментар≥ тут, певно, зайв≥. «м≥ст листа говорить сам за себе. Ќе випадково ѕетро 
яцик любить повторювати фразу: Ђя с≥ю зерно, зерно росте...ї –осте.

”л≥тку 1993 року у ¬≥нн≥пез≥ в≥дбувалас¤ наукова конференц≥¤ украњнських б≥знесмен≥в ≥ 
профес≥онал≥в. яцик готувавс¤ до нењ, бо мав виступити з допов≥ддю.

. «вичайно ж, дл¤ нього не ≥снувало проблеми, що сказати, оск≥льки за ним Ч багатол≥тн¤ 
усп≥шна практика, а отже, й неповторний ≥ндив≥дуальний досв≥д. ѕроблема була т≥льки в 
тому, щоб економно викласти свою концепц≥ю, не виход¤чи за рамки регламенту. “ому 
довелос¤ потратити час, шукаючи точних формулювань, щоб у них Ђсловам було т≥сно, а 
думкам просторої.

яцикова допов≥дь викликала велике зац≥кавленн¤ ≥ серед його колег, ≥ серед учасник≥в 
конференц≥њ з ”крањни. јдже в≥н не спокусивс¤ можлив≥стю проголосити коментар до своЇњ 
п≥дприЇмницькоњ б≥ограф≥њ (що, звичайно, теж було б ц≥каво й повчально), а натом≥сть 
уз¤вс¤ оголити т≥ проблеми, ¤к≥ мають сьогодн≥ дл¤ молодоњ держави чи не першор¤дне 
значенн¤.

“ому, мен≥ здаЇтьс¤, ц≥лком лог≥чно на завершенн¤ розпов≥д≥ про нього надати слово ще раз 
йому самому, аби читач, ¤к мовитьс¤, з перших рук уз¤в ≥нформац≥ю про те, ¤кою бачитьс¤ 
наша ситуац≥¤ авторитетному б≥знесменов≥ ≥ ¤кий вих≥д пропонуЇ в≥н з нењ.

ѕетро я÷»  ѕ–ј “»„Ќ≤  –»“≈–≤ѓ ¬»Ѕќ–”

ƒо двадц¤тидвор≥чного в≥ку ¤ жив ≥ працював в ”крањн≥ то п≥д польським, то п≥д 
рос≥йським, то п≥д н≥мецьким ур¤дами. ѕобувавши в становищ≥ одного з раб≥в, ¤ трохи 
б≥льше знайомий з тим ментал≥тетом, н≥ж будь-¤ка ≥нша людина, котра виховувалас¤ 
лишень у зах≥дному культурному середовищ≥.

ѕрот¤гом сорока рок≥в ¤ торував дорогу житт¤, що базувалас¤ на традиц≥¤х зах≥дноњ 
культури, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д культури сх≥дноњ. як ми знаЇмо, сх≥дна культура н≥коли 
не була демократичною ≥ незалежною у

своњй сут≥. ≤сторично вона склалас¤ ¤к диктатура.  оманди згори ≥ пасивний оп≥р 
низ≥в. ÷¤ система також працювала, але, зв≥сно, не так ефективно, ¤к так звана 
кап≥тал≥стична або демократична система. Ѕагато людей, знаючи, що наша зах≥дна 
система працюЇ краще, хочуть пристосувати наш≥ зах≥дн≥ методи до сх≥дноњ системи, 
спод≥ваючись, що вони приживутьс¤ й автоматично пол≥пшуватимуть њњ, змус¤ть 
д≥¤ти ефективн≥ше. ќднак чимало людей на сьогодн≥шн≥й день вже пересв≥дчилис¤, що 
такий п≥дх≥д не спрацьовуЇ, хоча декотр≥ ще й дос≥ беруть участь у цих процесах. јле 
звинувачувати ≥ншу сторону Ч то найлегший шл¤х. ѕотр≥бно збагнути головне: поки 
ми розгл¤датимемо два р≥зних п≥дгрунт¤, дв≥ р≥зн≥ культури п≥д одним кутом зору, 
усп≥ху нам не бачити.

ўоб розвивати будь-¤ке п≥дприЇмництво, потр≥бно мати три складов≥ частини: 
робочу силу, знанн¤ ≥ кап≥тал. ј щоб змусити ц≥ три елементи д≥¤ти ефективно, 
потр≥бно привести њх до сп≥льного знаменника. Ѕагато так званих Ђсакво¤жник≥вї 
њдуть сьогодн≥ в ”крањну. “ам вони бачать нестатки, в≥дсутн≥сть товар≥в ≥ в нашому 
зах≥дному розум≥нн≥ бачать величезний ринок збуту. ќднак сл≥д зазначити, що розм≥ри 
цього ринку оманлив≥. Ѕ≥льш≥сть украњнц≥в працюють майже задарма. ¬они не мають 
грошей. ј коли в них немаЇ грошей, то там нема ≥ ринку. јле становище не безнад≥йне. 
ѕопри все, попит в ”крањн≥ ≥снуЇ. ќтже, ми повинн≥ сконцентрувати своњ зусилл¤ на 
тому, ¤к найефективн≥ше задовольнити цей попит ≥ мати з цього прибуток.

ѕередовс≥м необх≥дно розд≥лити б≥знес на дв≥ категор≥њЧ великий ≥ малий. —л≥д в≥ддати 
належне великому б≥знесу Ќ≥меччини, Ўвейцар≥њ, япон≥њ,  орењ, јнгл≥њ, јмерики, 
≤зрањлю, ¤кий маЇ ≥ знанн¤, ≥ кап≥тал. ™дине, що йому бракуЇ Ч це квал≥ф≥кованоњ 
робочоњ сили. ¬еликий б≥знес через р≥зн≥ фонди, ур¤дов≥ структури, посольства тощо 
знаходить шл¤хи до будь-¤кого ур¤ду, щоб домогтис¤ своњх концес≥й. ћи не належимо 
до ц≥Їњ групи, наше м≥сце в друг≥й категор≥њ Ч у малому б≥знес≥.

ћалий б≥знес створюЇ б≥льше робочих м≥сць, в≥н сприйн¤тлив≥ший до нововведень, 
прибутков≥ший, спроможний платити б≥льш≥ податки.  ожен, хто хоче поњхати в 
”крањну з метою задоволенн¤ потреб њњ грома

д¤н, повинен перев≥рити себе: що в≥н знаЇ ≥ що в≥н може? Ѕагато людей хочуть 
Ђробити грош≥ї, але ¤кщо вони не знають, ¤к ≥ що робити, њхн¤ справа 
безперспективна. √рош≥ сам≥ по соб≥ не прийдуть.

“а коли нав≥ть вони знають, ¤к ≥ що робити в умовах зах≥дного св≥ту, це ще не означаЇ, 
що њхн≥х знань достатньо дл¤ того, аби почати б≥знес в ”крањн≥. ¬≥зьмемо, наприклад, 
буд≥вництво. якщо нав≥ть людина добре об≥знана з ф≥нансовою структурою ц≥Їњ галуз≥, 
трудовими в≥дносинами, арх≥тектурними вимогами, в≥дпов≥дним законодавством, знаЇ 
що ≥ де будувати, вона не зможе застосувати ц≥ знанн¤ безпосередньо в ”крањн≥. ƒ≥лов≥ 
люди повинн≥ њхати туди ≥ вивчати украњнськ≥ методи буд≥вництва, дбаючи про њх 
подальше вдосконаленн¤. ћожливост≥ дл¤ цього там Ї, але треба залишитис¤ там на 
¤кийсь час, пожити в ц≥й крањн≥, щоб випробувати м≥ць своњх крил.

“епер Ч про ≥нвестиц≥њ. ѕитанн¤ ≥нвестиц≥йного кл≥мату в ”крањн≥ досить складне. 
≤нвестор мусить оц≥нювати умови кап≥таловкладень у крањн≥, котра базуЇтьс¤ на 
таких факторах, ¤к ≥деолог≥¤, пол≥тика, економ≥ка ≥ культура. ”мови дл¤ ≥ноземних 
≥нвестор≥в в ”крањн≥ визначаютьс¤ передус≥м такими основними факторами, ¤к стан 
економ≥ки, пол≥тика ур¤ду ≥ кон'юнктура ринку.

ѕрискоренн¤ ≥нфл¤ц≥њ також впливаЇ на ≥нвестиц≥њ в ”крањн≥. ¬одночас ми маЇмо 
пам'¤тати, що ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ не страждають в≥д ≥нфл¤ц≥йних процес≥в м≥сцевоњ 
валюти.

Ѕеручи до уваги зазначен≥ фактори, кожен, хто збираЇтьс¤ починати б≥знес в ”крањн≥, 
мусить визначити сферу своЇњ д≥¤льност≥ там: виробництво, послуги, торг≥вл¤, 
нерухом≥сть, ц≥нн≥ папери тощо. Ќайближча моЇму серцю та галузь виробництва, ¤ка 
може випускати продукц≥ю за рахунок м≥сцевих кошт≥в ≥ продавати њњ за м≥сцеву 
валюту, ≥ водночас здатна довести ¤к≥сть своњх вироб≥в до такого р≥вн¤, ¤кий дозволив 
би експортувати њх (чи бодай частину з них) ≥ продавати за тверду валюту.

Ќе маЇ значенн¤, ¤кий напр¤мок д≥¤льност≥ ми оберемо. —уть в ≥ншому: ми не 
зможемо усп≥шно розвивати св≥й б≥знес, ¤кщо спиратимемось т≥льки на власн≥ сили. 
Ќам потр≥бн≥ м≥сцев≥ д≥лов≥ партнери. ѕроте знайти п≥дход¤щого м≥сцевого партнера 
Ч одна з найскладн≥ших

проблем. ÷е зовс≥м не означаЇ, що в ”крањн≥ бракуЇ хороших, д≥лових людей. 
Ѕезумовно, там Ї достатньо чесних, над≥йних, осв≥чених людей, але тамтешн≥й 
стан зв'¤зку й ≥нформац≥йна система не дозвол¤ють њх оперативно знаходити. 
Ѕеручи до уваги, що це Ч найважлив≥ший фактор дл¤ 99 в≥дсотк≥в зах≥дних 
п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ ц≥кавл¤тьс¤ б≥знесом в ”крањн≥, ми маЇмо проанал≥зувати його 
дуже ретельно й серйозно.

ћи повинн≥ признатис¤ сам≥ соб≥, що Ї щось специф≥чне в украњнц¤х, оск≥льки 
прот¤гом останн≥х ста рок≥в не з'¤вилос¤ н≥ в —получених Ўтатах, н≥ в зах≥дному 
св≥т≥ взагал≥ жодноњ украњнськоњ компан≥њ чи корпорац≥њ ≥з сол≥дною 
п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю. Ѕагато Ї компан≥й ≥ корпорац≥й, створених н≥мц¤ми, 
арабами, ≥нд≥йц¤ми, сп≥льних п≥дприЇмств з англ≥йц¤ми у «'Їднаному  орол≥вств≥, 
але ¤ не знаю жодноњ украњнськоњ компан≥њ. Ѕагато з нас починали св≥й б≥знес у 
1950, 1951, 1953 роках у  анад≥ й —получених Ўтатах, але знову ж таки, ¤ не 
знаю жодного значного товариства чи сп≥льного п≥дприЇмства, ¤к≥ б працювали 
стаб≥льно й м≥цно сто¤ли на ногах. ÷≥ два приклади мають стати дл¤ нас 
симптомом проблеми, що потребуЇ вдумливого анал≥зу. якщо ми знайдемо свою 
Ђах≥ллесову п'¤туї, ¤кщо ми перетворимо њњ у свою м≥ць, ¤кщо ми переключимос¤ з 
Ђнегатив≥змуї в Ђпозитив≥змї, то, безумовно, знайдемо ключ до розв'¤занн¤ 
багатьох наших проблем. ' ”крањна розташована в самому центр≥ м≥ж «ах≥дною 
™вропою ≥ сх≥дним блоком крањн. ¬она багата широким ринком збуту, чудовим 
кл≥матом, природними ресурсами, осв≥ченими людьми ≥ водночас б≥дна, ¤кщо мати 
на уваз≥ повсюдн≥ нестатки.

ќстанн≥м часом ¤ побував в ”крањн≥ ш≥сть раз≥в. —першу ¤ нав≥ть ≥ гадки не мав 
налагоджувати зв'¤зки з тими деструктивними силами, ¤к≥ репрезентували 
комун≥стичну систему. я прагнув робити б≥знес ≥з так званими демократами. 
ћинуло два роки, поки ¤ зрозум≥в, що вс≥ демократи Ч це вчорашн≥ комун≥сти ≥ що 
вс≥ демократи запол≥тизован≥ й не знають, ¤к ≥ що робити. ¬они стали пол≥тиками 
завд¤ки нещадн≥й критиц≥ тих комун≥ст≥в, котр≥ керували крањною ран≥ше. ¬они 
хочуть користуватис¤ ус≥ма прив≥ле¤ми колишн≥х комун≥стичних кер≥вник≥в, але не 
хочуть вчитис¤ керувати

краще й в≥дпов≥дальн≥ше, н≥ж це робили комун≥сти. «а такоњ позиц≥њ державних 
л≥дер≥в стан економ≥ки навр¤д чи пол≥пшитьс¤. ѕол≥тика без економ≥ки Ч це 
всього-на-всього пустопорожн¤ балаканина.

” березн≥ 1991 року, у ¬анкувер≥, ¤ зустр≥вс¤ з консулом торгпредставництва 
—получених Ўтат≥в у Ѕританськ≥й  олумб≥њ. як ви знаЇте, консули торгпредстав-
ництв Ч це справжн≥ пол≥тики, але пол≥тика дл¤ них Ч то лишень своЇр≥дна 
в≥трина. я под≥ливс¤ з ним своњми спостереженн¤ми, ≥ в≥н ц≥лком погодивс¤ з≥ 
мною. ƒуже важливо усв≥домити, що проблема ≥снуЇ, але ще важлив≥ше знайти 
спос≥б њњ розв'¤занн¤. ѕ≥сл¤ короткоњ дискус≥њ, ¤ка торкалас¤ економ≥чного 
становища в ”крањн≥, ми д≥йшли сп≥льного висновку. «м≥нити ситуац≥ю в ”крањн≥ 
можна лише двома шл¤хами. ѕерший Ч революц≥¤. ј це означаЇ море кров≥, 
руйнац≥ю ≥ початок новоњ системи. ¬есь цив≥л≥зований св≥т в≥дкидаЇ цей метод.

ƒругий шл¤х Ч реформи. ¬≥н довгий, тернистий, але не завдаЇ такоњ шкоди й 
руйнац≥њ, ¤к перший.

√овор¤чи про будь-¤ку групу людей, не можна стверджувати, що вс≥ вони або 
т≥льки хорош≥, або т≥льки поган≥. ƒе¤к≥ екс-комун≥сти Ч чудов≥ виконавц≥. ¬они 
добре працювали на колишню комун≥стичну систему, вони так само добре 
працюватимуть ≥ на некомун≥стичну систему. ÷≥ люди знають свою справу, вони 
реал≥сти в оц≥нц≥ життЇвих ситуац≥й. ћи повинн≥ знаходити њх, сп≥впрацювати з 
ними, вчитис¤ в них њхн≥м методам, допомагати њм пол≥пшувати продуктивн≥сть ≥ 
¤к≥сть роботи, вчити молоде покол≥нн¤ працювати краще. «вичайно, легше 
сказати, н≥ж зробити, одначе це Їдиний шл¤х Ч довгий, але певний.

” жовтн≥ минулого року ¤ знову побував в ”крањн≥, але на демократ≥в б≥льше не 
розраховував. я прийшов до партократ≥в, ¤к≥ керували буд≥вництвом у  ињвськ≥й 
област≥. я побачив там багато можливостей ≥ перспектив, особливо у галуз≥ 
реконструкц≥њ ≥ л≥зингу. “ам Ї багато можливостей у плануванн≥ ≥ буд≥вництв≥ 
нових м≥крорайон≥в. јле, на моЇ глибоке переконанн¤, перед тим, ¤к починати там 
¤кусь справу, треба поњхати в ”крањну принаймн≥ на п≥вроку, щоб мати змогу 
ретельно, щодн¤ вивчати ситуац≥ю, вивчати людей, њхн≥ методи роботи, 
орган≥зац≥ю прац≥ з точки зору застосуванн¤ там

зах≥дних метод≥в ≥ технолог≥й. ѕов≥рте мен≥, вони ще й дос≥ чекають вказ≥вок 
згори. “ам не так важко пол≥пшити продуктивн≥сть прац≥ Ѕуде набагато важче 
пол≥пшувати ¤к≥сть роботи, ¤к≥сть продукц≥њ, а це Ч головна необх≥дн≥сть.

ѕо-перше, нам потр≥бн≥ партнери з Ђноу-хауї в ”крањн≥, по-друге, сл≥д мати на 
уваз≥, що там ≥снують податков≥ п≥льги дл¤ ≥ноземних партнер≥в ≥ сп≥льних 
п≥дприЇмств.

ќсь мо¤ порада, що ірунтуЇтьс¤ на великому досв≥д≥: не обирайте соб≥ д≥лового 
партнера лише на т≥й п≥дстав≥, що в≥н пол≥тик або просто хороша людина. 
ѕрактичним критер≥Їм у вибор≥ партнера по б≥знесу маЇ бути його попередн¤ 
д≥¤льн≥сть. –≥ч не в т≥м, ¤к багато в≥н знаЇ, а в т≥м, що в≥н зробив ≥ ск≥льки власних 
грошей може вкласти у справу. „и в≥н знаЇ, що практично треба робити, аби 
усп≥шно й стаб≥льно забезпечувати напр¤мок б≥знесу, до ¤кого ви плануЇте ув≥йти. 
ћи повинн≥ мати на уваз≥ той факт, що б≥льш≥сть украњнських л≥дер≥в Ч це 
романтичн≥ мр≥йники, поети, п'¤ниц≥ ≥ др≥бн≥ злод≥њ. ќтже, ми повинн≥ бути тверд≥ 
у своЇму вибор≥. ј зробивши виб≥р, ми повинн≥ дл¤ себе ч≥тко з'¤сувати:

1. який статус маЇ структура, до ¤коњ ми збираЇмось ув≥йти;

2.  —к≥льки грошей (м≥сцевоњ валюти) вкладатиме кожен з партнер≥в;

3.  ’то що робитиме ≥ ¤к ц¤ робота оплачуЇтьс¤ на ринку;

4.  ўо станетьс¤, ¤кщо м≥ж партнерами виникне незгода й вони змушен≥ будуть 
роз≥йтис¤ Ч хто, кому ≥ ск≥льки сплачуЇ.

ѕам'¤тайте, що не важко вступити в д≥лове партнерство, ¤к ≥ в шлюб, набагато 
важче розлучитис¤.

як ¤ вже згадував, украњнц≥ не дос¤гли особливих усп≥х≥в у д≥ловому партнерств≥. 
ќбидва партнери, ¤к правило, чекають б≥льшого в≥д другоњ сторони. ѕ≥зн≥ше, у 
повс¤кденн≥й робот≥, вони бачать, що њхн≥ плани не зд≥йснюютьс¤, насл≥дки роботи 
не так≥, ¤к хот≥лос¤ б. јле вони не можуть сказати соб≥, що обманулис¤ у своњх 
спод≥ванн¤х. Ќабагато легше звинуватити партнера. «ам≥сть того, щоб п≥ти до 
партнера ≥ в≥дкрито й чесно сказати йому у в≥ч≥: Ђћен≥ не подобаЇтьс¤ те або 
теї,

вони перестають розмовл¤ти один з одним, що ще б≥льше пог≥ршуЇ ситуац≥ю.

ќтже, дуже важливо заф≥ксувати ус≥ своњ можлив≥ спод≥ванн¤ на папер≥. Ќайкраще з 
самого початку передбачити можлив≥ ситуац≥њ, обумовивши њх у в≥дпов≥дному 
договор≥, щоб уникнути непорозум≥нь у майбутньому. ћен≥ доводилос¤ сп≥впрацювати 
з багатьма партнерами по б≥знесу, ≥ ¤ й дос≥ розмовл¤ю з ними майже з ус≥ма, бо 
завжди дотримувавс¤ Їврейськоњ приказки: Ђƒавайте жити ¤к брати, а л≥чити грош≥ 
нар≥знаї.




Ћќ√≤„Ќј ѕ≤—Ћяћќ¬ј (я ј ћќ√Ћј Ѕ”“» … ѕ≈–≈ƒћќ¬ќё)
ƒќ —ѕ–ќЅ» ѕќ–“–≈“ј ѕ≈“–ј я÷» ј 
¬ …ќ√ќ «¬»„Ќќћ” ≤Ќ“≈–'™–≤



„ому ¤ вз¤вс¤ за написанн¤ ц≥Їњ книги?

Ќе т≥льки тому, що мен≥ захот≥лос¤ розпов≥сти про вин¤тково щасливу долю украњнц¤, ¤кий, 
потрапивши в далекий ≥ чужий св≥т, не згубивс¤ й не загубивс¤ в ньому, а став вельми 
пом≥тною там людською особист≥стю.

Ќе т≥льки тому, що ѕетро яцик Ч найвидатн≥ший сьогодн≥ украњнський меценат, ¤кий 
ст≥льки зробив дл¤ розвитку нашоњ науки.

Ќе т≥льки тому, що його п≥дприЇмницький досв≥д заслуговуЇ ¤кнайпильн≥шого вивченн¤ й 
освоЇнн¤ в ”крањн≥ ≥ може стати ц≥лою школою дл¤ наших неоф≥т≥в б≥знесу. ≤ Ч не тактика 
й стратег≥¤ веденн¤ справ, а й непорушн≥ етичн≥ засади, що тримають п≥дприЇмництво в 
над≥йних цив≥л≥зованих рамках (про це ми в ”крањн≥ сьогодн≥ т≥льки мр≥Їмо, оск≥льки наш 
доморощений б≥знес Ч партизанська в≥йна в джунгл¤х економ≥чно-правового хаосу й 
корупц≥њ).

ѕершою спонукою до написанн¤ книги було в≥дчутт¤ р≥дк≥сноњ людськоњ природи ѕетра 
яцика. ™ так≥ особистост≥, стикаючись ≥з ¤кими, в≥дразу ж бачиш њхню небуденн≥сть. ≤нколи 
в мене виникало враженн¤: ¤кби ѕетро яцик не став такою видатною величиною в св≥т≥ 
б≥знесу, то неодм≥нно став би нею в чомусь ≥ншому. —каж≥мо, в юриспруденц≥њ, в економ≥ц≥ 
чи в пол≥тиц≥ (тим б≥льше, що вони йому не байдуж≥).

™ такий закон: ¤кщо талановита людина за щось беретьс¤, то неодм≥нно в тому ви¤вл¤Їтьс¤ 
њњ талант. ¬она просто не може робити ¤кусь справу безбарвно ≥ бездарно. —амим своњм 
талантом вона приречена на це.

я н≥де не намагавс¤ ≥деал≥зувати ѕетра яцика, був далекий од найменшого нам≥ру 
п≥дгримовувати його. ѕисав свого геро¤ таким, ¤ким в≥н мен≥ бачитьс¤.

я св≥домий думки, що моЇ зображенн¤ ѕетра яцика ¤коюсь м≥рою суб'Їктивне. јле 
ц≥лком об'Їктивним (≥ то не завжди!) може бути х≥ба що протокол, у ¤кому заф≥ксовано 
т≥ чи т≥ д≥њ людини без св≥домого намаганн¤ ≥нтерпретувати њх зг≥дно з њњ характером, 
б≥ограф≥Їю та духовним досв≥дом. “ому, на моЇ тверде переконанн¤, суб'Їктивн≥сть 
авторського баченн¤ не може квал≥ф≥куватис¤ ¤к безнад≥йна вада ц≥Їњ книги. ¬они, 
вади, можлив≥ в ≥ншому Ч скаж≥мо, в неповнот≥ охопленн¤ матер≥алу, в 
Ђнепрописаност≥ї технолог≥њ б≥знесових операц≥й, у в≥дсутност≥ конкретних рецепт≥в 
дл¤ молодих п≥дприЇмц≥в в ”крањн≥.

јле ¤кби все те було в книз≥, то це вже вийшла б зовс≥м ≥нша книга ≥ в н≥й читач уже 
м≥г би не зустр≥ти того, що в≥н зустр≥не в ц≥й.

Ќе знаю, чи стане дл¤ читача под≥Їю (а хот≥лос¤ б, щоб стала) зустр≥ч ≥з ѕетром 
яциком, ¤к стала вона такою под≥Їю дл¤ автора. Ѕо писалос¤ про нього охоче й рад≥сно 
Ч цей матер≥ал збагачуЇ знанн¤м того житт¤, ¤кого ми ще донедавна, по сут≥, зовс≥м не 
знали, а чули т≥льки кривотлумаченн¤ його.

ƒл¤ мене, автора, зустр≥ч з цим героЇм стала дорогоц≥нною пригодою душ≥, ¤ка Ч 
абсолютно певен у тому Ч запам'¤таЇтьс¤ надовго. ≤ њњ не з≥труть ≥з пам'¤т≥ зустр≥ч≥ з 
≥ншими геро¤ми.

—воЇ ж авторське завданн¤ вважатиму виконаним, ¤кщо мо¤ книга про ѕетра яцика 
допоможе хоч одн≥й людин≥ зор≥Їнтуватис¤ ≥ самовизначитис¤ пом≥ж дешевих спокус 
цього суЇтного св≥ту, поставити перед собою високу Ч на меж≥ граничних 
можливостей Ч мету ≥ дос¤гти њњ.

« в≥рою в те, що тут може допомогти урок житт¤ ѕетра яцика, ≥ писалас¤ ц¤ книга.



* * *

“реба в≥дзначити, що надзвичайно приЇмно та повчально спостер≥гати ѕетра яцика при робот≥. 
—постер≥гаютьс¤ де¤к≥ основн≥ риси Ч р≥шуч≥сть, наполеглив≥сть, терпелив≥сть, ¤сне баченн¤ ц≥л≥ та 
усп≥шний х≥д до њњ зд≥йсненн¤. ƒл¤ молодоњ украњнськоњ людини Ч цей вз≥рець д≥њ маЇ колосальну 
виховну варт≥сть тому, що в≥н зосереджуЇ увагу на усп≥хах, в≥дт¤гаЇ в≥д узвичаЇноњ зосередженосте та 
нар≥кань на гостру конкуренц≥ю та вбол≥ванн¤ над утраченою нагодою ≥ усп≥хом ≥нших. якщо 
розум≥ти культуру даноњ нац≥њ широко та правильно, себто ¤к сукупн≥сть творчости вс≥х прошарк≥в 
сусп≥льства Ч мистц≥в, фах≥вц≥в, п≥дприЇмц≥в,Ч тод≥ ц¤ п≥дприЇмницька прац¤ виринаЇ не т≥льки ¤к 
великий ос¤г, але також ¤к значущий та пл≥дний приклад дл¤ насл≥дуванн¤ ≥ншими.

”н≥кальн≥сть ѕетра яцика пол¤гаЇ також в тому, що в≥н настоюЇ на потреб≥ перенести згадан≥ засади 
в сферу украњнськоњ проблематики. Ѕачачи ≥з свого промислового досв≥ду, що величина веде до 
б≥льшоњ величини, а роздр≥бненн¤ запевнюЇ слаб≥сть та зникненн¤, ѕетро яцик прийн¤в за одну ≥з 
основних своњх концепц≥й те, що вс≥ украњнц≥ у ¬≥льному —в≥т≥ нев≥дкладно мус¤ть сконцентрувати 
своњ д≥њ, щоб зд≥йснювати так≥ загальноукрањнськ≥ ц≥л≥, ¤к розвиток украњнськоњ науки; збер≥ганн¤ 
≥дентичности та молодоњ украњнськоњ субстанц≥њ шл¤хом плеканн¤ гордости, ос¤гу та самопошани; 
здобутт¤ признанн¤ та респекту в м≥жнародному науковому естабл≥шмент≥; творенн¤ науковоњ, а 
в≥дтак Ч св≥товоњ оп≥н≥њ.

ясн≥сть думки та в≥з≥њ ѕетра яцика можна в≥дм≥тити в його р≥дк≥сних, але влучних писемних 
виступах, ¤к≥ по¤вл¤лись на стор≥нках украњнськоњ преси. …ого прац¤м притаманне шуканн¤ не тим-

часового виходу ≥з трудноњ ситуац≥њ, а радше стрем-л≥нн¤ до оформленн¤ основноњ, довготерм≥новоњ 
розв'¤зки даних проблем. ÷ей п≥дх≥д випливаЇ ≥з зрозум≥нн¤ того, що кожна к≥нцева розв'¤зка, в 
противенств≥ до тимчасового латанн¤, вимагаЇ в≥зи та наполегливоњ прац≥, щоб здобути зд≥йсненн¤ 
того, що спочатку видавалось незд≥йсненною мр≥Їю. ...ќсобиста жертвенн≥сть ѕетра яцика, його 
≥нтенсивна прац¤ в зростаючих рамках власного п≥дприЇмства та усп≥шна д≥¤ на користь ‘ ”1 в 
“оронто та в  анад≥ будують в≥ру в майбутн≥сть украњнськоњ д≥¤спори. ¬одночас вони показують, що 
майбутн≥сть не можна здобути ≥накше, ¤к впертою працею, ≥нтенсивним зусилл¤м та плеканн¤м 
украњнськоњ сили. ƒл¤ нас, молодих сп≥вроб≥тник≥в ‘ ”, ѕетро яцик Ч це вз≥рець дл¤ наших зусиль, 
виклик дл¤ наших зд≥бностей та доказ потенц≥њ ≥ живоњ, динам≥чноњ майбутности ”крањнськоњ ≤дењ.

ƒ-р ј. —дивацький. Ђ—вободаї. 22 липн¤ 1977

‘онду кафедр украњнознавства.

* * *

25-л≥тне п≥дприЇмство ѕетра яцика, в ¤кому нема чужих уд≥л≥в, а лиш родинн≥, купуЇ грунт ≥ на 
ньому будуЇ ≥ндустр≥йн≥ та торговельн≥ споруди; в ¤ких, м≥ж ≥ншим, м≥ст¤тьс¤ магазини, крамниц≥, 
ресторани, послугов≥ заклади, парк≥нги тощо... ѕетро яцик мусить ви¤вити вм≥нн¤ передбачити 
потреби й смаки майбутн≥х кл≥Їнт≥в, а також врахувати напр¤мн≥ розвитку потреб ¤к щодо галуз≥ 
промисловоњ чи торговельноњ д≥¤льност≥, так ≥ щодо локал≥зац≥њ споруд. ѕомилки в ц≥й справ≥ могли б 
принести зам≥сть спод≥ваного зиску Ч втрати. “а в ц≥й д≥л¤нц≥ ѕетро яцик просто майстер. …ого 
п≥дприЇмство розвиваЇтьс¤ швидкими темпами...

√осподарча д≥¤льн≥сть ѕетра яцика вимагаЇ в≥д нього хоч би у загальних контурах знанн¤ не т≥льки 
економ≥ки, але й урбан≥стики, арх≥тектури, права. ¬≥н, купуючи землю, мусить бачити на н≥й у 
майбутньому промислову чи торговельну споруду, њњ кшталт, ¤кий маЇ врисовуватись в оточенн¤. 
ћусить також враховувати величину кап≥таловкладень ≥ час його звороту з зиском Ч до власника. ј 
ми знаЇмо, що варт≥сть долара Ч нест≥йка. ÷е все ѕетро яцик мусить враховувати перед куп≥влею 
грунту.  р≥м того, мусить враховувати естетичн≥ смаки майбутн≥х кл≥Їнт≥в, ¤кими е англ≥йц≥, н≥мц≥, 
¤понц≥ та ≥нш≥. ќгл¤даючи споруди, що њх збудував ѕетро яцик, пор≥внюЇш скалю кап≥таловкладень 
до величини буд≥вель. ј вони, вже збудован≥, т≥, що будуютьс¤, та т≥, що запланован≥, 
характеризуютьс¤ такими величинами, ¤к, дл¤ прикладу: буд≥вл≥  в≥нсвей та “едло стр≥т в 
ћ≥сс≥ссага: Ч терен Ч 4,7 акр≥в, будинки Ч 160 000 квадратних ст≥п, буд≥вл¤ в  ларксон: терен Ч 
5,8 акр≥в, будинок Ч 100 000 квадратних ст≥п. ÷е розмах!

Ќедарма знайом≥ ѕетра яцика називають прост≥р поблизу 1260 ≈гл≥нтон авеню в ћ≥сс≥ссага, де 
розташована частина його споруд, а також його бюро,Ч Ђ—ент ѕ≥тер скверї!

ЂЌовий шл¤хї (“оронто), 23 лютого 1982



* * *

Ќебайдуж≥сть, мабуть, е одн≥Їю з головних рис характеру ѕетра яцика. „истий п≥дприЇмець, в≥н не 
занурюЇтьс¤ т≥льки у св≥й б≥знес. ¬≥н е украњнцем, котрий усв≥домлюЇ бол≥, тривоги й хвилююч≥ 
проблеми свого народу, майбутнЇ ¤кого в≥н вбачаЇ т≥льки у св≥товому сп≥втовариств≥. «а своЇю 
природою ѕетро яцик Ч ф≥лософ-самоук, ¤кий багато читаЇ, бачить, анал≥зуЇ ≥ висловлюЇ своњ 
думки...  оло його зац≥кавлень надзвичайно широке. ј тому бес≥да з ним збагачуЇ людей, всел¤Ї у 
них над≥ю ≥ впевнен≥сть у своњх силах. ¬они переконуютьс¤ в тому, ¤к людина може Ђзробитиї саму 
себе, сконцентрувавши волю, енерг≥ю, творчий пошук ≥ наполеглив≥сть...

Ђ”крањнаї ( ињв), 1990, є 14

* * *

Ч  ¬и маЇте усп≥хи тут, у  анад≥, нав≥ть надзвичайн≥ усп≥хи. ¬и мали нагоду в≥дв≥дати ”крањну. як≥ 
ваш≥ спостереженн¤ про тепер≥шн≥й стан украњнських справ?

ѕ. я. ¬ ”крањн≥ ¤ мав нагоду зустр≥чатис¤ з директорами великих корпорац≥й, ¤к≥ е справжн≥ми 
Ђвласникамиї ”крањни. ¬они реально думаюч≥ люди. “реба пам'¤тати, що нин≥ св≥т Ч це одне 
глобальне село. ¬елик≥ корпорац≥њ Ч невидимий ур¤д Ч перебирають ≥ монопол≥зують житт¤. ƒавн¤ 
мудр≥сть стверджуЇ, що н≥хто не може бути незалежним пол≥тичне, поки в≥н залежний економ≥чно.

“епер в ”крањн≥, може, 2% п≥дприЇмств в украњнських руках. ¬елик≥ чуж≥ корпорац≥њ Ч н≥мецьк≥, 
американськ≥, французьк≥, ¤понськ≥, корейськ≥ Ч починають там своњ б≥знеси, бо вони мають засоби, 
знанн¤, досв≥д. ¬они в≥дкриють там своњ ф≥л≥њ й дозвол¤ть наступному ур¤дов≥ бути украњнським 
ур¤дом, з блакитно-жовтим прапором, але забиратимуть див≥денди на своњ вклади й 
експлуатуватимуть наш народ знову, бо ми не досить готов≥ вз¤ти економ≥ку в своњ власн≥ руки.

Ч  „и ми повинн≥ бо¤тис¤ мультинац≥ональних корпорац≥й в ”крањн≥?

ѕ. я. Ќ≥, ми не повинн≥ њх бо¤тис¤. јле було б краще дл¤ нас, ¤кби ми створили своњ власн≥ чи 
принаймн≥ сп≥впрацювали з ними.

Ч  „и реально спод≥ватис¤ суттЇвих зм≥н в ”крањн≥ п≥сл¤ њњ довгол≥тнього перебуванн¤ п≥д 
комун≥змом?

ѕ. я. ÷е одна з проблем. ѕ≥д комун≥стичною владою кожен б≥льше звик чекати наказ≥в, н≥ж думати 
сам за себе. як ти можеш збудувати щось сам, не напружуючи своЇњ голови?

≤нша проблема Ч брак людей, ¤к≥ мають волю вз¤ти в≥дпов≥дальн≥сть за встановленн¤ пор¤дку в 
”крањн≥ у своњ руки, хоч Ї чимало високоосв≥чених ≥ квал≥ф≥кованих людей. ћожливо, це тому, що ми 
н≥коли не хот≥ли бути Ђакуламиї, а т≥льки Ђдр≥бною рибоюї. јле ¤ не бажаю з цим погодитис¤...

« ≥нтерв'ю дл¤ журнал≥в ЂЌью перспект≥всї та ЂЌов≥ дн≥ї (“оронто), 1991

* * *

Ќаше знайомство було випадковим. ¬≥н ви¤вивс¤ моњм сус≥дом у зал≥ палацу Ђ”крањнаї п≥д час 
¬сесв≥тнього ‘оруму украњнц≥в. „им в≥н привернув мою увагу? „емн≥стю, ≥мпозантною 
зовн≥шн≥стю, скромн≥стю? ћабуть, ≥ цим. ≤ все ж головним було те, ¤к в≥н реагував на виступи. 
…ого реакц≥¤ ≥ репл≥ки, ¤кими ми почали обм≥нюватис¤, засв≥дчили, що багато в чому ми 
однаково сприймаЇмо т≥ чи т≥ висловлюванн¤ оратор≥в.

«'¤сувалос¤, що моњм сус≥дом був ѕетро яцик, украњнець з  анади. ” фойЇ палацу в перерв≥ м≥ж 
зас≥данн¤ми в≥дбувалас¤ наша перша розмова. ¬она не вийшла. Ѕо нас пост≥йно хтось 
переривав. ѕричому переривали, ¤к правило, знайом≥ мого сп≥вбес≥дника. ” нього њх ви¤вилос¤ 
дуже багато Ч ≥ не т≥льки заокеанських украњнц≥в, а й земл¤к≥в з ус≥х усюд, у тому числ≥ й 
материковоњ ”крањни. як ¤ зрозум≥в, м≥й новий знайомий був дл¤ них людиною поважною, 
шанованою ≥ авторитетною. Ќайпрост≥ше це можна було б по¤снити, що ѕетро яцик Ч один з 
найбагатших украњнц≥в д≥аспори, канадський м≥льйонер. “а головне, мен≥ здаЇтьс¤, не в цьому, 
принаймн≥ не т≥льки в цьому...

Ђ”р¤довий кур'Їрї,  ињв, 1 кв≥тн¤ 1993 р.